Справа № 201/5626/23
Провадження № 2/201/2177/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2023р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі головуючого - судді - Ткаченко Н.В.
за участю секретаря - Покопцевої Є.О.
за участю представника позивачки - адвоката Клименко Н.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності в порядку спадкування за законом,
ВСТАНОВИВ:
16.05.2023р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності в порядку спадкування за законом (а.с. № 4-7).
Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 19.05.2023р. відкрито провадження по справі та призначено розгляд в загальному позовному провадженні в підготовче засідання (а.с. №40).
В обґрунтування позовних вимог представник позивачки - адвокат Клименко Н.Л. (діє на підставі ордеру від 15.05.2023р. - а.с. № 38) посилалася на те, що позивачка, починаючи з 1998р. проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 та здійснювала догляд за його матір'ю, ОСОБА_4 , яка через стан здоров'я потребувала сторонньої допомоги. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на усе належне їй майно. Єдиним спадкоємцем першої черги, який постійно проживав разом зі спадкодавицею, за твердженнями представника позивачки, був її син - ОСОБА_3 , який в силу положень ч.3 ст.1268 ЦК України, є таким, що прийняв спадщину. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер і ОСОБА_3 . За життя право власності на належну матері 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_1 (актуальна назва) (по 1/6 за мировою угодою та за свідоцтвом про право на спадщину за заповітом) ОСОБА_3 не оформив. Представник позивачки вважала, що у випадку встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім'єю з 1998р. до 18.04.2016р., позивачка є спадкоємицею четвертої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 . Заяву рідного сина ОСОБА_3 - ОСОБА_2 від 09.08.2016р. про прийняття спадщини за законом після смерті батька, представник позивачки вважала, що не слід брати до уваги, оскільки ця заява подана до Першої ДДНК не особисто сином померлого, а його представником за довіреністю, що суперечить, на думку адвоката, п.п.3.6. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Представник позивачки просила задовольнити позовні вимоги та встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сім'єю разом з ОСОБА_3 з 1998р. по 18.04.2016р., а також визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 .
06.07.2023р. від представника позивачки - адвоката Клименко Н.Л. (діє на підставі ордеру від 15.05.2023р. - а.с. № 38) суду надійшло клопотання про витребування доказів від Першої ДДНК, а саме спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. № 55).
Ухвала суду від 06.07.2023р. виконана, спадкова справа надійшла до суду від Першої ДДНК 20.07.2023р. (а.с. № 68, 69-81).
Підготовче засідання у справі у відповідності до положень ст. 197 та п.3 ч.2 ст. 200 ЦПК України було проведено 27.09.2023р. (а.с. № 84).
Представник позивачки в ході судового розгляду справи 24.10.2023р. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_2 ні в підготовче засідання 29.09.2023р., ні в судове засідання 24.10.2023р. не з'явився. Про дати розгляду справи відповідач повідомлявся шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада України» (а.с. № 64, 88). Повідомити останнього в порядку Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993р. можливість відсутня, оскільки Законом України № 2783-IX від 01.12.2022р. (набрав чинності 23.12.2022р.) дію зазначеної Конвенції зупинено, а з 29.12.2023р. буде припинено взагалі (а.с. № 45-51). Конверти разом з судовими повістками були повернуті суду з відмітками про відсутність поштового зв'язку між Україною та Російською Федерацією (а.с. № 67, 87).
За вищезазначеного розгляд справи в судовому засіданні 24.10.2023р. відбувався у відповідності до положень ст. 223 та ч.2 ст. 247 ЦПК України за відсутності обох сторін та без фіксації судового засідання технічними засобами.
Підстав для ухвалення по справі заочного рішення у цій справі немає, оскільки відсутня сукупність умов для ухвалення заочного рішення, яка передбачена ст. 280 ЦПК України. Так, в нашому випадку, немає згоди позивачки (представника позивачки) на ухвалення по справі заочного рішення ні по тексту позову, ні в судовому засіданні (вимоги п.4 ч.1 ст. 280 ЦПК України).
Суд, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухав позивачку, представника позивачки, допитавши свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , об'єктивно оцінивши докази за принципами ст. 89 ЦПК України у сукупності з нормами чинного законодавства України, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно із ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), спадкування здійснюється за заповітом або за законом, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За положеннями ст. 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того, чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (ст.1258 ЦК України).
02.02.2023р. позивачка ОСОБА_1 звернулась із заявою про видачу на її ім'я свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постановою від 02.02.2023р. державний нотаріус Першої дніпровської державної нотаріальної контори Кравцова А.І. відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Підставою для відмови державним нотаріусом було визначені: відсутність рішення суду, що підтверджує факт проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, відсутність в матеріалах спадкової справи заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та наявність в матеріалах спадкової справи заяви про прийняття спадщини на підставі ст.1261 ЦК України від сина спадкодавця ОСОБА_2 (а.с. № 29-30).
По тексту позовної заяви зазначено, що починаючи з 1998р. позивачка ОСОБА_1 проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 та здійснювала догляд за його матір'ю - ОСОБА_4 , яка через стан здоров'я потребувала сторонньої допомоги.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (а.с. № 20).
Після її смерті відкрилася спадщина на усе належне їй майно.
Єдиним спадкоємцем першої черги, який постійно проживав разом зі спадкодавицею, за твердженнями представника позивачки, був її син - ОСОБА_3 , який в силу положень ч.3 ст.1268 ЦК України, є таким, що прийняв спадщину.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. № 22). Після його смерті відкрилася спадщина на усе належне йому майно.
Родинні відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (син та мати) підтверджуються копією свідоцтва про народження (а.с. № 21).
Факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сім'єю разом з ОСОБА_3 з 1998р. по 18.04.2016р. в ході судового розгляду справи було підтверджено показами допитаних 24.10.2023р. свідків.
Так, допитані судом свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (які усі багато років були сусідами померлого ОСОБА_8 ) суду дали свідчення про те, що знають і цивільну дружину ОСОБА_9 , вона з ним проживала більше 20 років, також до своєї смерті з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 проживала і мати ОСОБА_8 . Свідки також суду повідомили, що ОСОБА_10 допомагала доглядати за матір'ю ОСОБА_11 , допомагала з похованням останньої, також повністю займалася похованням ОСОБА_8 у 2016р. Про сина ОСОБА_8 свідки нічого не чули, навіть не знають як його звати, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 знають про те, що син проживає в Росії.
Окрім показів свідків, в матеріалах справи наявні письмові докази, а саме: підтвердження того, що лікарське свідоцтво та Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану про смерть ОСОБА_3 19.04.2016р. та 26.04.2016р. (відповідно) отримала позивачка - ОСОБА_1 (а.с. №24-25,26). Крім того, у справі наявний акт від 26.04.2023р., до речі складений саме допитаними свідками (а.с. № 31) та довідка про склад сім'ї та місце реєстрації № 52 від 26.04.2023р. (а.с. № 32), з яких вбачається, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_3 з 1998р. до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Незважаючи на те, що суд дійшов до висновку про доведеність факту постійного проживання ОСОБА_1 однією сім'єю разом з ОСОБА_3 з 1998р. по 18.04.2016р., судом не знайдено підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , яка стосується визнання за нею, як спадкоємицею четвертої черги спадкування, права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 .
Так, судом була витребувана від Першої дніпровської державної нотаріальної контори спадкова справа № 481-2016 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. №69-81).
З матеріалів спадкової справи вбачається, що після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з заявою на ім'я « ОСОБА_12 г. Днепропетровска Украина» звернувся син померлого - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Дніпропетровська, громадянин Російської Федерації (а.с. № 69 зв.ст.).
Ця заява сина померлого завірена нотаріусом Владивостоцького нотаріального округу Приморського краю Троєглазовою Л.Г. 19.07.2016р., реєстровий номер № 1-4144.
Родинні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (син та батько) підтверджуються копією свідоцтва про народження (а.с. № 76).
В матеріалах спадкової справи також наявна довіреність, яка була 24.06.2016р. видана ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_13 на ведення справи щодо оформлення спадщини після смерті батька, ця довіреність також була нотаріально посвідчена нотаріусом Владивостоцького нотаріального округу Приморського краю Троєглазовою Л.Г. реєстровий номер № 1-3638 (а.с. № 74).
Суд зазначає, що ОСОБА_1 , дійсно, яка спадкоємиця четвертої черги спадкування за законом (після набрання законної сили цього рішення суду) мала би право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , якби при розгляді справи не було б встановлено, що у померлого є спадкоємець першої черги спадкування (син).
Цей висновок суду відповідає положенням ст.ст.1258, 1261 ЦК України.
ОСОБА_2 протягом встановленого законом шестимісячного терміну, було подано заяву про прийняття спадщини за законом після смерті батька (а.с. № 69 зв.ст.).
Як вбачається з заяви від 19.07.2016р. заява про прийняття спадщини за законом після смерті батька подана ОСОБА_2 нотаріусу особисто та адресована на ім'я «Нотариуса г. Днепропетровска Украина», отже суд вважає неспроможними висновки представника позивачки, що відповідач ОСОБА_2 спадщину після смерті батька у встановленому законом порядку не прийняв, оскільки його заяву від 19.07.2016р. подала до Першої дніпровської державної нотаріальної контори його представник за довіреністю.
Дійсно, згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (в редакції станом на 18.04.2016р.) право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття, а заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі (п.п.3.3. Порядку).
Суд відхиляє твердження представника позивачки, що заяву про прийняття спадщини після смерті батька подав не особисто син померлого, а його представник за довіреністю, оскільки це спростовується матеріалами цивільної справи.
Саме заява сина померлого про прийняття спадщини за законом після смерті батька, завірена нотаріусом Владивостоцького нотаріального округу Приморського краю Троєглазовою Л.Г. 19.07.2016р., реєстровий номер № 1-4144, подана ОСОБА_2 особисто.
Представник спадкоємця першої черги спадкування ОСОБА_2 - ОСОБА_13 лише пред'явила цю заяву до Першої дніпровської державної нотаріальної контори на підставі нотаріально посвідченої довіреності.
Представник ОСОБА_13 при подачі (передачі, пред'явленні) заяви ОСОБА_2 діяла у відповідності до положень про представництво, які передбачені глави 17 ЦК України, а не як у випадку подачі заяви про прийняття спадщини безпосередньо.
За вищезазначеного, суд дійшов висновків, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме тільки в частині встановлення факту проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 однією сім'єю з 1998р. по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , як спадкоємиці четвертої черги спадкування, слід відмовити, оскільки ці позовні вимоги не відповідають вимогам ст.ст. 1258, 1261 ЦК України (черговість спадкування за законом), а також вимогам ч. 5 ст. 1268 ЦК України, де зазначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (а як встановлено судом спадщину 19.07.2016р. прийняв син померлого).
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, приймаючи до уваги результат розгляду справи, суд вважає, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути судові витрати, які понесені нею по оплаті судового збору при подачі позову у розмірі 536 грн. 80 коп. (тобто за немайнові вимоги, які судом задоволені). Судові витрати по оплаті судового збору за майнові вимоги у розмірі 2 034 грн., в задоволені яких судом відмовлено, відносяться на рахунок позивачки (а.с. № 3).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1258, 1261, ч. 5 ст. 1268 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 223, ч. 1 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сім'єю разом з ОСОБА_3 з 1998р. по 18.04.2016р.
В задоволенні позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 536 грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: Ткаченко Н.В.