Дата документу 25.10.2023Справа № 554/7438/15-к
Провадження № 1-кс/554/13193/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2023 м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Октябрського районного суду м. Полтави клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Полтавській області капітана юстиції ОСОБА_5 , в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 220141700000000038 від 17.09.2014, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 258-3 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
встановила:
Досудовим розслідуванням встановлено, що з квітня 2014 року на території Луганської області створена та діє до цього часу терористична організація «Луганська народна республіка» (далі - ЛНР), тобто стійке об'єднання невизначеної кількості осіб (більше трьох), що створене з метою здійснення терористичної діяльності.
Основною метою створення та діяльності ЛНР є зміна меж території і державного кордону України, шляхом створення незаконного державного утворення «Луганська народна республіка» на території Луганської області та його подальшого виходу зі складу України в порушення порядку, встановленого ст.ст. 2, 73 Конституції України.
На території України учасники даної терористично організації займаються вчиненням терористичних актів, залякуванням населення, захопленням адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, збройне протистояння правоохоронним органам і Збройним силам України, фізичним знищенням їх особового складу та інших тяжких і особливо тяжких злочинів, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі.
Вказана терористична організація, у відповідності до мети її створення, є стійкою, має чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, а також розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов'язки згідно з планом спільних злочинних дій.
З метою вчинення злочинів керівництвом та членами терористичної організації ЛНР розроблений, доведений до відома та схвалений усіма співучасниками детальний план їх вчинення.
Після чого між учасниками терористичної організації, були розподілені функції (ролі), що базувалися на специфічних навиках та соціальному статусі кожного зі співучасників. Розподіл функцій між співучасниками був спрямований на досягнення єдиного протиправного плану вчинення злочинів терористичною організацією ЛНР.
В цілому, для діяльності зазначеної злочинної організації була характерна стабільність складу, стійкі зв'язки, насильницька та корислива спрямованість дій учасників, єдність їх намірів щодо протиправних дій, тотожність способу здійснення злочинних посягань, попередня та чітка розробка єдиного плану вчинення злочинів, розподіл ролей між учасниками та ретельна їх підготовка.
Кожний із учасників злочинної організації, незалежно від відведеної йому ролі, був обізнаний щодо загальних її цілей та окремих осіб, які діяли за їх вказівкою, і проявляв бажання сприяти їх досягненню та безпосередньо брав участь у вчиненні злочинів.
На керівників блоків покладається організація, керівництво діями та контроль за діяльністю підлеглих їм співучасників злочину за допомогою керівників підрозділів, що входять до їх складу.
При цьому на керівників та учасників силового блоку (не передбачених законом збройних формувань) покладається забезпечення стійкості терористичної організації шляхом вчинення збройних нападів та опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних Сил України.
У свою чергу, на представників політичного блоку покладаються організація збору та отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно налаштованих до терористичної діяльності, чим також забезпечується існування такої терористичної організації.
ЛНР має стабільний склад лідерів вказаної терористичної організації, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
Разом з тим, на учасників силового блоку (не передбачених законом збройних формувань), відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються наступні обов'язки:
- організація та ведення збройних нападів та здійснення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов'язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції;
- організація у групи осіб, які є прихильниками злочинної діяльності учасників ЛНР, з метою опору представникам державної влади та унеможливлення припинення злочинної діяльності правоохоронними органами та Збройними Силами України, озброєння зазначених осіб та керівництво їхніми діями;
- створення не передбачених законом збройних формувань та участь у їх діяльності;
- вербування нових учасників до складу силового блоку ЛНР (не передбачених законом збройних формувань) та керівництво їхніми діями;
- захоплення населених пунктів, об'єктів цивільної та військової інфраструктури; вчинення терористичних актів та диверсій на території України; захоплення чи заволодіння у інший спосіб зброї, боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво інженерних (фортифікаційних) укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та забезпечення власної злочинної діяльності;
- викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу легітимну владу в Україні;
- силова підтримка учасників політичного блоку при проведенні незаконних референдумів на території Луганської області, в тому числі щодо визнання суверенітету незаконного державного утворення «Луганська народна республіка», а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;
- організація поставок зброї, бойових припасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації;
- організація виробництва, налагоджування ремонту зброї та бойових припасів, створення військово-промислового комплексу ЛНР тощо.
Вказане свідчить про те, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» - «ЛНР» є терористичною організацією, яка здійснює цілеспрямовану суспільно-небезпечну діяльність.
Тобто, для насильницького підтримання влади незаконної самопроголошеної ДНР були створені не передбачені законами України збройні формування, які мали організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, були озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також тяжке військове озброєння та військову техніку.
Крім того, у вказаних незаконних формуваннях був визначений механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставились завдання щоденної діяльності, яка полягала в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур ЛНР, придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння правоохоронним органам державної виконавчої влади України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких і особливо тяжких злочинів.
Зазначені збройні формування терористичної організації ЛНР дислокувалося в різних населених пунктах та місцевостях Луганської області та мали загальну координацію керівництва.
Упродовж першої половини квітня 2014 року члени терористичної організації ЛНР, з використанням автоматичної вогнепальної зброї, здійснили захоплення адміністративних будівель установ державної влади України у ряді міст Луганської області.
Зважаючи на наявність реальної загрози життю і безпеці громадян України, інтересам суспільства та держави, з метою припинення протиправної діяльності вказаної злочинної організації на території Донецької та Луганської областей, 14 квітня 2014 року виконуючим обов'язки Президента України - Головою Верховної ради України ОСОБА_7 підписано указ № 405/2014, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", чим розпочато антитерористичну операцію (далі - АТО) на сході України.
В подальшому, упродовж квітня 2014 року - листопада 2016 року члени терористичної організації ЛНР, із застосуванням артилерійських установок, систем реактивного залпового вогню, зенітно-ракетних комплексів, вогнепальної зброї, шляхом здійснення вибухів, підпалів та обстрілів, які створювали небезпеку для життя та здоров'я людей, з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, здійснили збройне незаконне захоплення частини території Луганської області.
24.02.2018 року набрав чинності закон № 2268-VIII "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях", який 18 січня 2018 року прийнято ВР України, 20 лютого 2018 року підписано президентом України та 23.02.2018 року опубліковано його текст в газеті "Голос України". Цей закон визначає державну політику України щодо тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях.
Згідно із зазначеним законом, протидія російській агресії замість "антитерористичної операції" буде називатися "забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій і Луганській областях". Проведення операції Об'єднаних сил передбачене виконанням зазначеного Закону.
Також, президент України - Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України підписав Указ «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей»», яким вводиться в дію рішення Ради національної безпеки та оборони про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році.
Крім того, глава держави підписав Наказ Верховного Головнокомандувача ЗС України «Про початок операції Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсіч та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей». Згідно цього Наказу, з 14.00 год. 30 квітня 2018 року розпочалася операція Об'єднаних сил (далі ООС) із забезпечення національної безпеки і оборони. Вона здійснює оперативне керівництво об'єднаними силами на території проведення військової операції на сході України, - замість штабу АТО .
Встановлено, що ОСОБА_6 , будучи громадянином Російської Федерації, протягом 2005-2007 років проходив строкову службу у збройних силах РФ, де отримав спеціальність оператора зенітного ракетно-гарматного комплексу (ЗРГК) «Тунгуска» 2С6.
У вересні 2014 року ОСОБА_6 мав на меті вступити до незаконного збройного формування терористичної організації «ЛНР» для участі у збройному конфлікті на території України, в якості одиниці бойового розрахунку зенітно-ракетного комплексу «Тунгуска» 2С6.
З цією метою ОСОБА_6 12.09.2014 р. незаконно перетнув державний кордон України в районі населеного пункту Донецьк (РФ) та намагався дістатись місця розташування незаконних збройних формувань «ЛНР».
Проте, з причин, що не залежали від волі ОСОБА_6 він не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки був затриманні військовослужбовцями ЗС України.
Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 своїми умисними діями, які виразились у замаху на участь в терористичній організації «ЛНР», вчинив злочин передбачений ч. 3 ст. 15 та ч. 1 ст. 258-3 КК України.
17.09.2014, у порядку ст. 208 КПК України затримано за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 15 та ч. 1 ст. 258-3 КК України громадянина Російської Федерації ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого по АДРЕСА_1 , росіянина, гр. РФ, не одруженого, раніше не судимого.
18.09.2014 ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру у вчиненні у вересні 2014 року замаху на участь у терористичній організації «Луганська народна республіка» для участі у збройному конфлікті на території Донецької та Луганської областей в якості одиниці бойового розрахунку зенітного ракетно-гарматного комплексу «Тунгуска» 2С6, тобто злочину передбаченого ч. 3 ст. 15 та ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Вина підозрюваного у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК Україні підтверджується зібраними у справі доказами:
- рапортом №14/13кп від 17.09.2014 про виявлення злочину;
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_6 від 17.09.2014 року,
- протоколом огляду від 03.10.2014.
19.09.2014 щодо ОСОБА_6 обрано запобіжний захід - тримання під вартою.
02.10.2014 ухвалою слідчого судді у зв'язку з виконанням домовленостей в межах Мінського Протоколу за підсумками консультацій Тристоронньої контактної групи щодо спільних кроків, спрямованих на імплементацію Мирного плану президента України ОСОБА_8 від 5 вересня 2014 року щодо здійснення обміну полонених військових формувань України та цивільних заручників, а також затриманих членів незаконних збройних формувань терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР» ОСОБА_6 змінено обраний запобіжний захід на особисте зобов'язання. Згідно ухвали слідчого судді, підозрюваного зобов'язано з'являтись до слідчого кожного другого вівторка місяця, про що підозрюваний був повідомлений під розписку.
Надалі, ОСОБА_6 покладені на нього обов'язки підозрюваного не виконав та до органів слідства в установлений час не з'явився, про причини неявки письмово не повідомив.
Після прийняття 02.10.2014 судом рішення про зміну ОСОБА_6 запобіжного заходу (тримання під вартою) на особисте зобов'язання, виникли обставини, що свідчать про порушення підозрюваним покладених на нього обов'язків, що виразилось у неявці до слідчого без поважної причини.
21.10.2014, у зв'язку з порушенням обов'язків підозрюваного, встановлених судом як особам, що перебувають на особистому зобов'язанні (неявка до слідчого), а також, у зв'язку з не встановленням місцезнаходження ОСОБА_6 , його оголошено у розшук.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
На даний час діяльність терористичної організації ЛНР не припинена. Частина території Луганської області, де діють терористи та де підозрюваний переховується від правосуддя, тимчасово не підконтрольна правоохоронним та органам влади України.
Згідно інформації оперативного підрозділу Управління СБ України в Служби безпеки України - відділу в м. Кременчуці Управління, наданої на виконання доручення слідчого, наразі громадянин РФ ОСОБА_6 , перебуває на території держави-агресора - РФ, а саме:
с. Самарське, Азовського району, Ростовської області.
Прокурор в судовому засіданні клопотання слідчого підтримав, просив його задовольнити з підстав у ньому наведених.
Захисник підозрюваного вказав, що при розгляді клопотання покладається на розсуд суду.
Заслухавши сторін, вивчивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 та ч. 1 ст. 258-3 КК України, що відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Так, ч. 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Підставою обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність ризику, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_6 переховується від слідства та суду.
Також, на думку слідства, на даний час існує наявність ризику, який обґрунтовується запровадженням відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» правового режиму воєнного стану в Україні, який неодноразово продовжувався у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Так, відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної в пункті 8 листа Верховного Суду «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22 як відповідний ризик має ураховуватися запровадження воєнного стану та збройна агресія в Україні.
Відповідно до п. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При вирішенні питання про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прошу суд врахувати практику Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання осіб під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання осіб під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою містяться і в положеннях статей 177, 178, 183 КПК України.
Фактичні обставини злочину, інкримінованого обвинуваченому, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, застосовується запобіжних захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України - тримання під вартою.
Згідно абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який виїхав та перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Так, відповідно до постанови Верховної Ради України №129-VIII від 27.01.2015, Верховна Рада України визнає Російську Федерацію державою-агресором.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений виїхав та перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності обвинуваченого.
Слідство переконане, що з метою запобігання спробам ОСОБА_6 ухилитися від слідства, перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні або продовжити злочинну діяльність, до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід - тримання під вартою.
ОСОБА_6 фізично здоровий, спеціального лікування не потребує.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним
ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 та ч. 1 ст. 258-3 КК України, достатніх підстав вважати, що підозрюваний переховується від слідства, існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 131, 132, 176-179, 182-183, 193-194,196-197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя,-
ухвалила:
Клопотання - задовольнити.
Обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Самарське, Азовського р-ну Ростовської обл., Російська Федерація, громадянина Російської Федерації, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 , не одруженого, раніше не судимого запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Зобовязати слідчого, який вніс клопотання про обрання міри запобіжного заходу утримання під вартою, повідомити родичам заарештованого про взяття під варту.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1