Справа № 554/8832/22
Провадження №1-кп/524/203/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.10.2023 Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі колегії суддів:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі - ОСОБА_4
з участю прокурора - ОСОБА_5
захисників - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
обвинувачених - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці під час судового розгляду кримінального провадження №12021170000000461 по обвинуваченню
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кременчука Полтавської області, українки, громадянки України, освіта середня, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.. 89 КК України раніше не судимої
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.306, ч.2 ст. 27, ч.3 ст. 307 КК України;
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Комсомольськ Полтавської області, українки, громадянки України, освіта середня, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої:
- 07.06.2022 Крюківським районним судом м. Кременчука за ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 309, ч1 ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.306, ч.2 ст. 27, ч.3 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України;
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Бобрик Роменського району Сумської області, українця, громадянки України, освіта середня, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого:
- 21.06.2022 Роменьским міськрайонним судом Сумської області за ч.1 ст. 296, ч.4 ст. 186, ч.1 ст. 70 КК України до 1 року позбавлення волі
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки с. Петрашівка Глобинського району Полтавської області, українки, громадянки України, освіта вища, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , в силу ст.. 89 КК України раніше не судимої
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.306, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 307 КК України; у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.306, ч.2 ст. 27, ч.3 ст. 307 КК України,
клопотання прокурора про продовження тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_15 та про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_11
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Автозаводського районного суду м. Кременчука перебуває кримінальне провадження №12021170000000461 по обвинуваченню ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.306, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 307 КК України, ОСОБА_11 , ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.306, ч.2 ст.27, ч.3 ст.307 КК України та ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.306, ч.2 ст.27, ч.3 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_12 , зазначивши, що наразі продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Також заявив клопотання про продовження відносно ОСОБА_11 у даному кримінальному провадженні запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на вагомість доказів обвинувачення, тяжкість покарання, що їй загрожує у разі визнання її винною, наявних ризиків переховування обвинуваченої від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення та незаконного впливу на свідків.
Обвинувачена ОСОБА_12 та її захисник - адвокат ОСОБА_6 просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт.
Обвинувачена ОСОБА_11 та її захисник - адвокат ОСОБА_8 не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Суд, вислухавши клопотання прокурора, думки обвинувачених та їх захисників, приходить до наступного.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ухвали суду від 06.09.2023 року строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_16 спливає 03 листопада 2023 року.
Згідно ст..29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Наведені Конституційні гарантії права на свободу та особисту недоторканість поєднується з такими ж вимогами статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), яка відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини (1950 року), Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
У пункті 1 статті 1 цього Закону зазначено, що Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обовязковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а статтями 13, 17 Закону України «Про визнання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права» та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.
Так в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" вказано, що суворість передбаченого покарання є суттєвим моментом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року вказано, що особлива якість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (п. 79 рішення ЄСП у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року).
З огляду на те, що до спливу строку тримання обвинуваченої ОСОБА_12 під вартою завершити судове провадження не виявляється можливим, оскільки ще не допитані свідки, не досліджені всі докази, оцінюючи суспільну небезпечність та тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_12 , які відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким та особливо тяжкими злочинами, особу обвинуваченої, яка раніше судима, злочини, в яких обвинувачується вчинила в період іспитового строку, призначеного попереднім вироком суду, не має міцних соціальних зв'язків, до затримання офіційно ніде не працювала, тобто не мала офіційних джерел доходів, її стан здоров'я, зокрема відсутність даних про те, що обвинувачена за станом здоров'я не може утримуватися в умовах CІЗО, матеріальне становище, з метою запобігання ризикам, що передбачені ст..177 КПК України, а саме запобігання спробам обвинуваченої переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків суд вважає недостатнім застосування до обвинуваченої ОСОБА_12 більш м'якого запобіжного заходу та вважає необхідним продовжити обвинуваченій дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_12 із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, суд враховує, що ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачена може не виконувати покладені на неї процесуальні обов'язки, є реальними та триваючими, на даний час вони виключають можливість змінити запобіжний захід щодо обвинуваченої на домашній арешт.
В той же час, враховуючи що в рамках даного кримінального провадження до обвинуваченої ОСОБА_12 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з одночасним визначенням розміру застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а також у разі внесення застави покладено обов'язки передбачені ч.5 ст.194 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити без змін раніше визначений розмір застави та обсяг обов'язків, пов'язаних з її внесенням щодо обвинуваченої ОСОБА_12 .
Щодо вирішення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_11 суд встановив наступне.
Відповідно до ухвали суду від 06.09.2023 року строк запобіжного заходу у виді домашнього арешту ОСОБА_11 спливає 03 листопада 2023 року.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Так, в судовому засіданні прокурором доведено існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Стаття 181 КПК України передбачає, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченого. Відповідно до ч. 6 цієї ж статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора.
Суд, заслухавши доводи учасників судового провадження, оцінюючи суспільну небезпечність та тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_11 , які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами, особу обвинуваченої, яка в силу ст. 89 КК України раніше не судима, до затримання офіційно ніде не працювала, тобто не мала офіційних джерел доходів, її стан здоров'я, з метою запобіганням ризикам, що передбачені ст..177 КПК України, а саме запобіганням спробам обвинуваченої переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків, суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора та продовжити відносно обвинуваченої строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до 60 днів.
Керуючись ст.ст. 331, 369-372 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою- задовольнити.
Продовжити обраний відносно обвинуваченої ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме: до 22 грудня 2023 року включно.
У задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_6 про зміну раніше обраного ОСОБА_17 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кременчука Полтавської області, українки, громадянки України, освіта середня, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.. 89 КК України раніше не судимої, заборонивши обвинуваченій залишати житлове приміщення за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_5 - цілодобово, строком до 22 грудня 2023 року включно.
Зобов'язати ОСОБА_11 прибувати за першою вимогою до суду та покласти обов'язки передбачені ст. 194 КПК України: не відлучатися з м. Кременчука без дозволу суду; повідмолямти суд про зміну місця свого проживання, роботи чи навчання; утриматися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні; здати на зберігання свій паспорт (паспорти), для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії запобіжного заходу та покладених обов'язків визначити до 22 грудня 2023 року включно.
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_11 що відповідно до частини 5 статті 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за її поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї обов'язків, використовувати електронні засоби контролю.
Направити копію ухвали для виконання та контролю органу внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченої.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Автозаводський районний суд м.Кременчука протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий
суддя: ОСОБА_18
судді :
ОСОБА_19 МАЛТИЗ