Справа № 761/29159/23
Провадження № 1-кс/761/19035/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2023 року слідча суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.03.2023 у кримінальному провадженні № 12023105100000613
ВСТАНОВИЛА
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.03.2023 у кримінальному провадженні № 12023105100000613.
Ініціатор клопотання зазначає, що 28.03.2023 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/10066/23. задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні 12023105100000613 від 21.03.2023 року. внесеному у ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, та накладено арешт на автомобіль Nissan Teana. д.н.з. НОМЕР_1 . що належить громадянину ОСОБА_4 який був тимчасово вилучений 20.03.2023 року під час проведення огляду місця події дізнавачем, згідно зазначеної ухвали арешт накладено на автомобіль як речовий доказ.
Заявник вважає, що арешт накладено не обґрунтовано і застосування якого на даний час відпала потреба. Обставини, що вказують, що ОСОБА_4 являється добросовісним набувачем: відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 Nissan Теаnа, д.н.з. НОМЕР_1 був придбаний ОСОБА_4 30.11.2010 року та встановив на автомобіль ГБО. 20.03.2023 року ОСОБА_4 особисто привіз автомобіль Nissan Teana. днз. НОМЕР_1 до експерта на дослідження без видачі будь-яких доручень, тобто останній володів, користувався вказаним автомобілем близько 13 років, встановив на нього ГБО, намагався особисто без доручень продати його, розуміючи, що автомобіль повністю законний.
Адвокат ОСОБА_3 , у клопотанні зазначає, що на момент здійснення досудового розслідування ОСОБА_4 зможе як власник і добросовісний набувач забезпечити збереження автомобіля Nissan Teana. днз. НОМЕР_1 , окрім того, вказаний автомобіль потрібен останньому для здійснення підприємницької діяльності, у зв'язку з чим, просить скасувати арешт автомобіля Nissan Теаnа, д.н.з. НОМЕР_1 . що належить громадянину ОСОБА_4 , що був вилучений 20.03.2023 року під час проведення огляду місця події неуповноваженим дізнавачем, на який накладено арешт ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва 28.03.2023 року по справі № 761/10066/23 та зобов'язати уповноважених слідчих (дізнавачів) Шевченківського ГУНП у м. Києві, якими здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023105100000613 Bi 21.03.2023 зa ознаками кримінального правопорушення. передбаченого ст. 290 КК України, та (або) уповноваженого процесуального керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Києва повернути Nissan Теаnа, д.н.з. НОМЕР_3 , його власнику ОСОБА_4 у найкоротший строк (але не більше 3 днів з моменту отримання відповідного судового рішення).
У судовому засіданні представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав в повному обсязі з підстав в ньому наведених, зазначив, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем вказаного автомобілю, який купував на столичному авторинку, проходив неодноразово реєстрації при переоформленні автомобіля та встановленні газової установки, виявлено недоліки лише коли ОСОБА_4 , мав намір продати автомобіль, наразі вже було проведено експертизу, просив клопотання задовольнити та скасувати арешт.
Власник майна ОСОБА_4 у судовому засіданні клопотання підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.
Прокурор будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду клопотання, до суду не з'явився, заяв/ клопотань на адресу суду скеровано не було.
Слідча суддя дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку учасників, дійшла до наступного висновку.
Слідчою суддею встановлено, що відділом дізнання Шевченківського управління поліції ГУ НП у м. Києві за процесуального керівництва Шевченківської окружної прокуратури м. Києва проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023105100000613.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2023 року у справі №761/10066/23 накладено арешт на автомобіль марки «Nissan» модель «TEANA» д.н.з НОМЕР_1 , 2006 року випуску, сірого кольору, номер шасі НОМЕР_4 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 видане на ім'я ОСОБА_4 , які поміщено до спеціального пакету WAR 0127191; ключ запалення, який поміщено до спеціального пакету WAR 0127192.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді суду першої інстанції належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Так, заходи забезпечення кримінального провадження завжди пов'язані із застосуванням примусу у кримінальному процесі. Процесуальний примус у кожному конкретному випадку застосовується у контексті мети, способів, підстав та умов для застосування конкретних заходів примусу.
Клопотання прокурора, яке слугувало підставою арешту майна заявника, мотивоване тим, що накладення арешту на вказане майно є необхідним на даному етапі кримінального провадження, оскільки вказане майно відповідає критеріям ст.98 КПК України.
Статтею 84 КПК України імперативно передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Представником власника майна - адвокатом ОСОБА_3 наведено не достатньо підстав, які б свідчили про недоцільність в цілому продовження застосовування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту автомобілю ОСОБА_4 , водночас доведено, що арешт можу бути скасовано в частині обмеження права володільця на користування належним майном, оскільки відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Стаття 22 КПК України передбачає, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
За вказаних обставин, слідчий суддя вважає за необхідне задовольнити частково клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 та скасувати арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 28.03.2023 на майно, а саме на автомобіль марки «Nissan» модель «TEANA» д.н.з НОМЕР_1 , 2006 року випуску, сірого кольору, номер шасі НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_4 , в частині заборони користування автомобілем.
Керуючись статтями 2, 7, 98, 170, 173-174, 309,372, 376, 532, КПК України слідча суддя
УХВАЛИЛА
Клопотання задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.03.2023 у кримінальному провадженні № 12023105100000613, справа №761/10066/23, провадження №1-кс/761/6761/2023, а саме на автомобіль марки «Nissan» модель «TEANA» д.н.з НОМЕР_1 , 2006 року випуску, сірого кольору, номер шасі НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_4 , в частині заборони користування автомобілем.
В іншій частині клопотання залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідча суддя ОСОБА_1