Справа №760/27574/20
2/760/3640/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2023 року Солом'янський районний суд міста Києва
у складі головуючого - судді Букіної О.М.
за участю секретаря судового засідання - Щепанової І.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача та просить стягнути 28 472,17 - 3% річних за несвоєчасну виплату, 26 336,91 грн. - інфляційні витрати та 50 000,00 грн. моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі № 420/1749/20, яке було залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020, було визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого п. 37 протоколу засідання від 05.04.2019 року №41, яким відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з настанням інвалідності, внаслідок травми пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.
Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у зв'язку з настанням інвалідності II групи, внаслідок травми пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму станом на 01.01.2019 року.
26.11.2020 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 позивачу будо перераховано 576 300,00 грн.
Таким чином, прострочення виконання зобов'язання по призначенню одноразової грошової допомоги за період з 05.04.2019 по 26.11.2020 року склало 602 дні.
Вважає, що одноразова допомога виплачена без урахування суми інфляційних витрат та трьох відсотків річних від простроченої суми боргу, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки вона не виплачена у встановлені законом строки.
Також вважає, що внаслідок протиправних дій відповідача позивачу спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 50 000,00 грн. та просить стягнути з відповідача на свою користь.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2020 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Букіну О.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 18.12.2020 справу прийнято до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
04.03.2021 відповідач подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України).
Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб'єктами та їх підпорядкованістю.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій; на публічно-правові спори, у тому числі на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності (частина перша, пункт 1 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зазначеній редакції)).
Тому загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі № 420/1749/20, яке було залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020, було визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого п. 37 протоколу засідання від 05.04.2019 року №41, яким відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку з настанням інвалідності, внаслідок травми пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.
Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у зв'язку з настанням інвалідності II групи, внаслідок травми пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму станом на 01.01.2019 року.
26.11.2020 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 позивачу будо перераховано 576 300,00 грн.
Позивач посилаючись на вимоги ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 28 472,17 грн., 26 336,91 грн. - інфляційні витрати за несвоєчасну виплату одноразової грошової допомоги, а також 50 000,00 грн. моральної шкоди.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20), спори, які виникають у судах у зв'язку з невиконанням суб'єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов'язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов'язань суб'єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин (пункт 7.27 постанови).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня? 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України дійшла до висновку про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог у одній справі не є обов'язковим. Законом № 2050-III також передбачено проведення компенсаційних виплат відповідно до коефіцієнту проросту споживчих цін за порушення термінів виплати доходів громадян, передбачених цим законом. Правова природа такої відповідальності не відрізняється від правової природи відповідальності, яка виникає на підставі статті 625 ЦК України в частині її акцесорного характеру та похідної правової природи спору. Відтак ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України та Законом України № 2050-III зобов'язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір. Аналогічно й у справі, що розглядається спір за позитивними вимогами про компенсацію частини соціальних виплат, що заявлені з підстав положень статті 625 ЦК України і Закону № 2050-III та з причин затримання органом Управління Фонду щомісячних страхових виплат, також належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки вони стосуються виплати частини доходів у вигляді страхових виплат (адміністративні правовідносини), які цьому органу було зобов'язано призначити за рішенням адміністративного суду. (пункт 7.53-7.56 постанови).
У пунктах 7.64-7.65, 7.70 постанови Великої Палати Верховного Суд від 09 лютого 2021 року у справі №520/17342/18 (провадження № 14-158цс20) вказано, що позивачкою пред'явлено позовні вимоги про стягнення з Управління Фонду на її користь на підставі Закону України № 2050-ІІІ від 21 лютого 2000 року компенсації втрат доходів у розмірі 129 310, 35 грн з причини затримання щомісячних страхових виплат з 01 листопада 2011 року по 01 жовтня 2018 року, втрат від знецінення грошових коштів та 3 % річних, на підставі статті 625 ЦК України компенсації у розмірі 17 543 грн за період? з 01 листопада 2011 року по 09 жовтня 2018 року. Одночасно просила стягнути моральну шкоду за незаконні дії відповідача щодо ненарахування та невиплати її страхових виплат за цей період. В обґрунтування позову, серед іншого, посилалась також на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2018 року, ухваленого за правилами адміністративної юрисдикції, яким визнано такі дії відповідача незаконними та зобов'язано здійснити призначення цих страхових виплат у конкретно визначеній сумі щомісячно та довічно. Велика Палата звертає увагу на те, що у цій справі позов про відшкодування моральної шкоди пред'явлено в одному провадженні з позовними вимогами про стягнення грошових коштів за аксесорним публічно-правовим зобов'язанням. А тому такі позовні вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, з огляду на характер правовідносин, що виникли між сторонами, зміст прав та обов'язків у цих правовідносинах і їх суб'єктний склад, суд вважає, що у цій справі між сторонами виник публічно-правовий спір щодо нарахування, сплати та перерахунку соціальних виплат, який був вирішений за правилами адміністративного судочинства, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерство оборони України про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України з одночасним відшкодуванням моральної шкоди підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.04.2021 року у справі №757/69361/17-ц.
Враховуючи викладене, провадження у даній справі необхідно закрити на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Одночасно суд роз'яснює позивачу право звернутись з відповідним позовом до Київського окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 2, 19, 255, 256, 258-260, 353-355 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та відшкодування моральної шкоди - закрити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо або через відповідний суд до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: О.М. Букіна