РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
23 жовтня 2023 р. Справа № 120/13475/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 28.07.2023 року №024950004659 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах як трактористу згідно п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи за професією тракториста, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «в» п.3 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме:
з 15.03.1982 по 25.05.1984 року - період роботи в колгоспі «Зоря» с. Гавришівка;
з 26.05.1984 по 27.05.1986 роки - службу в Збройних Силах;
з 01.07.1986 по 10.02.2004 роки - періоди роботи в колгоспі «Зоря» с. Гавришівка, КСП «Зоря» та СТОВ «Зоря», а також призначити пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з дня звернення до Пенсійного фонду України, тобто з 05 серпня 2021 року.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач двічі звертався до пенсійного фонду з заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішенням від 28.07.2023 року №024950004659, прийнятим на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду, відповідач повторно відмовив у призначені пенсії, посилаючись на відсутність у позивача необхідного пільгового стажу. Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача, тому звертається до суду задля захисту свого права на пенсійне забезпечення.
Ухвалою від 07.09.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати з правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
10.10.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач не визнає позовних вимог, вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Зокрема, відзив аргументований тим, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі №120/6365/22, яке набрало чинності на підставі постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2023 Головним управлінням повторно розглянуто заяву ОСОБА_2 . За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , виданої 18.01.1983: з 15.03.1982 по 25.04.1984 та з 01.07.1986 по 31.12.1986 включно (по дату реорганізації в КСП), оскільки в даній трудовій книжці не внесено інформацію про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів за кожен рік роботи. Це суперечить вимогам ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки діє окремий порядок зарахування до страхового стажу періоду трудової діяльності в колгоспах. 3 цих самих підстав не враховано період роботи в колгоспі з 15.01.1982 по 15.04.1983 та з 15.06.1983 по 15.11.1983 згідно архівної довідки про заробітну плату №0-294 від 16.08.2021, оскільки дана довідка не містить даних про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів за рік.
При цьому, період роботи в колгоспі з 01.01.1987 по 11.08.1994 враховано на підставі даних про фактично відпрацьовані вихододні згідно архівної довідки №60-295 від 18.08.2021, а з часу реорганізації в КСП з 12.08.1994 по 31.12.2003 - згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 виданої 18.01.1983. Страховий стаж з 01.01.2004 враховано за даними реєстру застрахованих осіб згідно вимог ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі №120/6365/22, до пільгового стажу заявника зараховано період роботи трактористом-машиністом з 01.02.2006 по 30.09.2015, що складає - 9 років 7 місяців 23 дні.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
05.08.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.3 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На момент звернення позивач досяг 55-річного віку.
За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснило Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №02495004659 від 11.08.2021 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки за результатом розгляду документів, доданих до заяви, до спеціального стажу неможливо зарахувати період роботи з 01.02.2006 по теперішній час через відсутність довідок, які підтверджують безпосередньо його зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах.
Крім того, за результатами розгляду заяви позивача про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, Комісія з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при ГУ ПФУ у Вінницькій області, рішенням №9 вiд 02.11.2021 відмовила позивачу в пiдтвердженнi перiоду роботи iз 01.07.1986 по 10.02.2004 року що дає право на пiльгову пенсію, оскiльки в довiдках №0-295 вiд l8.08.2021 року та №294 вiд 16.08.2021 року по-батькові заявника вказане в первинних документах, не вiдповiдає паспортним даним. Також вказаним рiшенням вiдмовлено в пiдтвердженнi перiоду роботи з 15.03.1982 по 24.05.1984 року, як такого, що дає право на пенсiю на пiльгових умовах, оскiльки первинними документами не пiдтверджується робота за ОСОБА_3 .
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі №120/6365/22, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2023 позов задовольнити частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 024950004659 від 11.08.2021. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 01.02.2006 по 30.09.2015 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. У іншій частині позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення суду, Головним управлінням повторно розглянуто заяву ОСОБА_2 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням №024950004659 від 28.07.2023 відмовлено у призначені пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі згідно записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , виданої 18.01.1983: з 15.03.1982 по 25.04.1984 та з 01.07.1986 по 31.12.1986 включно (по дату реорганізації в КСП), оскільки в даній трудовій книжці не внесено інформацію про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів за кожен рік роботи. Це суперечить вимогам ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки діє окремий порядок зарахування до страхового стажу періоду трудової діяльності в колгоспах. 3 цих самих підстав не враховано період роботи в колгоспі з 15.01.1982 по 15.04.1983 та з 15.06.1983 по 15.11.1983 згідно архівної довідки про заробітну плату №0-294 від 16.08.2021, оскільки дана довідка не містить даних про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів за рік.
При цьому, період роботи в колгоспі з 01.01.1987 по 11.08.1994 враховано на підставі даних про фактично відпрацьовані вихододні згідно архівної довідки №60-295 від 18.08.2021, а з часу реорганізації в КСП з 12.08.1994 по 31.12.2003 - згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 виданої 18.01.1983. Страховий стаж з 01.01.2004 враховано за даними реєстру застрахованих осіб згідно вимог ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.02.2023 у справі №120/6365/22, до пільгового стажу заявника зараховано період роботи трактористом-машиністом з 01.02.2006 по 30.09.2015, що складає - 9 років 7 місяців 23 дні.
До стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно п. 3 ч. 2 ст. 114 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не зараховано період з 01.07.1986 по 10.02.2004, оскільки згідно рішення Комісії про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи №9 вiд 02.11.2021 не підтверджено роботу заявника за пільговою професією.
Позивач, вважаючи, що йому протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
У своєму рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі-Закон № 1058-IV).
Вказаний Закон набрав чинності з 1 січня 2004 року.
Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється розділом XIV-1 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пункту 3 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV надається визначення правового терміну страховий стаж, а саме: страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку-на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До 01 січня 2004 року страховий стаж працівників обраховувався відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 року, який набрав чинності 01.01.92 року на підставі постанови ВР України від 6 грудня 1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII).
Пунктом в) частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII також передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Відповідно до частини 1 статті 56 цього Закону, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із статтею 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінет Міністрів України від 12.08.93 року № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі Порядок № 637).
Згідно із пунктами 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
У разі відсутності правонаступника, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Отже, зазначеним Порядком передбачено, що у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, підтвердження спеціального трудового стажу здійснюється також уточнюючою довідкою. При цьому, законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. В той же час у разі відсутності підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Суд наголошує, що за змістом пункту в) частини 1 статті 13 Закону N 1788-XII та пункту 3 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах особі, яка працювала трактористом-машиністом фактично однакові і основною умовою для призначення такої пенсії є встановлення факту того, що особа яка звернулася за отриманням такої пенсії, працюючи трактористом була безпосередньо зайнята у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства.
Так, порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз'яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 7. Згідно даного роз'яснення до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в між польовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії "тракторист-машиніст", запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист.
Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання особою робіт на посаді тракториста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність відповідного стажу, встановленого пунктом 3 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 670/894/17, від 24 червня 2020 року у справі № 392/1846/15-а та від 08 квітня 2020 року у справі № 469/1193/16-а.
Як встановлено судом, позивачу виповнилось 55 років 08.05.2021, що підтверджено копією його паспорта, та 05.08.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до розрахунку стажу ОСОБА_1 для визначення права на пенсію за віком згідно Закону № 1058-IV до страхового стажу позивача враховано стаж його роботи - 33 років 9 місяців 20 дні.
Таким чином, на момент досягнення позивачем віку 55 років, передбаченого пунктом третім частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач мав понад 30 років страхового стажу.
З оскаржуваного рішення від 28.07.2023 № 024950004659 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах вбачається, що позивачу не зараховано період роботи з 15.03.1982 по 25.04.1984 та з 01.07.1986 по 31.12.1986 включно (по дату реорганізації в КСП), оскільки в даній трудовій книжці не внесено інформацію про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів за кожен рік роботи. З цих самих підстав не враховано період роботи в колгоспі з 15.01.1982 по 15.04.1983 та з 15.06.1983 по 15.11.1983.
Крім того у оскаржуваному рішенні зазначено, що рішенням Комісії про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи №9 вiд 02.11.2021 не підтверджено роботу заявника за пільговою професією.
Надаючи оцінку підставам неврахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи у колгоспі трактористом, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 101 Закону №1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Стаття 102 вказаного Закону передбачає, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Відповідно до абзацу першого статті 103 Закону №1788-ХІІ суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Отже, особа, яка має намір отримати статус пенсіонера, не несе відповідальності за правильність оформлення її роботодавцем довідок щодо роботи, за винятком дій, що підпадають під ознаки злочинів.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 вказаного Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Додатково в довідці наводяться такі відомості:
стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції;
стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування;
стосовно жінок, які працюють на вирощуванні, збиранні та післязбиральному обробленні тютюну, - про зайнятість на перелічених роботах протягом повного сезону.
Отже, архівні довідки необхідні за умови доцільності підтвердити відомості про роботу особи, якщо відсутня трудова книжка або відповідні записи у ній.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №182/6635/16-а, від 27.02.2018 у справі №681/813/17 та від 20.02.2020 у справі №182/6635/16-а щодо аналогічних правовідносин, термін "механізатор" є загальновживаним й більш широким родовим поняттям професії тракториста, зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції. Також вказано, що відповідно до "Загальносоюзного класифікатора професій робітників, посад службовців і тарифних розрядів 186016", затвердженого постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 27.08.1986 №016, введеного в дію з 01.01.1987, та класифікатора професій ДК 003:2010 на зміну ДК 003:2005, затвердженого та введеного в дію наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327, чинного на цей час, професія "механізатор" відсутня, а міститься професійна назва роботи тракторист - машиніст сільськогосподарського виробництва.
Дослідивши трудову книжку колгоспника позивача, суд установив наявність у ній записів про роботу позивача у трактористом, зокрема:
з 15.03.1982 позивача прийнято в колгосп "Зоря" с. Гавришівка в тракторну бригаду (нак. №3 від 12.03.1982);
з 25.05.1984 по 27.05.1986 позивач проходив службу в РАз (в/б НОМЕР_2 );
з 01.07.1986 по 10.02.2004 працював в колгоспі "Зоря" с. Гавришівка (записи №3, 6 - нак. №7 від 01.07.1986, нак. №27 від 10.02.2004).
У трудовій книжці колгоспника ОСОБА_1 містяться записи про перейменування колгоспу "Зоря" с. Гавришівка в колективне сільськогосподарське підприємство "Зоря" с. Гавришівка (запис №4) та про реорганізацію КСП "Зоря" с. Гавришівка в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Зоря", яке є його правонаступником (запис №5).
У вказаних записах зазначені повні реквізити наказів, на підставі яких вони вчинені, скріплені печаткою підприємства та підписами посадових осіб. Підчищень, виправлень не допущено.
Крім того, на ст. 19-21 трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 зазначено інформацію про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів за кожен рік роботи за період з 1982 по 2004 роки. Вказані мінімуми та кількість відпрацьованих вихододнів за кожен рік роботи повністю відповідають відомостям архівної довідки від 18.08.2021 №О-295. Отже, доводи відповідача про відсутність у трудовій книжці позивача інформації про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів за кожен рік роботи безпідставні.
Позивач надав відповідачеві і трудову книжку, й архівні довідки, а також уточнюючі довідки підприємств, які в сукупності підтверджують його право на призначення пенсії на пільгових умовах. Записи у трудовій книжці щодо роботи позивача на посаді тракториста-машиніста виконані чітко. Як виходить із записів у трудовій книжці позивач працював у колгоспі "Зоря" с. Гавришівка, реорганізованому в товариство з обмеженою відповідальністю, тобто на підприємстві, яке є виробником сільськогосподарської продукції.
Відтак, посилання відповідачів на, що пільгову роботу позивача не підтверджено, суд відхиляє.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17 дійшов висновку, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист.
У постанові від 03 червня 2021 року у справі № 382/1686/16-а Верховний Суд дійшов наступних висновків: " ... з досліджених судами доказів вбачається зазначення посади позивача за спірний період як "тракторист", яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, а вказані відпрацьовані ним дні підтверджують те, що позивач працював трактористом та весь період був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції".
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в даній ситуації за умови підтвердження трудового стажу, позивач як громадянин України, наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Такого висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у таких постановах-від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 27 лютого 2019 року у справі №423/3544/16-а та від 31 січня 2019 року у справі №233/1181/17.
Отже, трудовий стаж роботи позивача на посаді тракториста у колгоспі "Зоря" с. Гавришівка, КСП "Зоря" с. Гавришівка, СТОВ "Зоря" у період з 15.03.1982 по 10.02.2004 підтверджено доказами, які містяться в матеріалах справи.
Щодо зарахування до пільгового стажу позивача період його служби у збройних силах (26.05.1984 по 27.05.1986) суд зазначає, що відповідно до частини 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби» від 02.06.2005 № 2636-IV, час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15).
Судом із матеріалів справи, зокрема трудової книжки колгоспника, військового квитка НОМЕР_2 , довідки Вінницького об'єднаного міського ТЦКСП №418 від 24.06.2021, встановлено, що до та після служби в армії позивач продовжував працювати в колгоспі "Зоря" с. Гавришівка трактористом, у зв'язку з чим період служби у збройних силах підлягає зарахуванню до стажу, який дає позивачу право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Із врахуванням страхового стажу який зараховується позивачу за рішенням суду та страхового стажу який обрахований відповідачами при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, страховий стаж позивача становить більше 30 років.
Страховий стаж позивача який дає право особі на призначення пенсії за віком на пільгових умовах в цілому становить більше 20 років, що в свою чергу надає йому право на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах із врахуванням його віку на дату звернення із заявою про призначення пенсії та наявності достатнього загального страхового стажу.
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
В зв'язку із тим, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії 05.08.2021 року, що відбулося в межах трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, суд приходить до висновку, що необхідно зобов'язати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 09.05.2021, а не з 05.08.2021 як просить позивач.
Підсумовуючи викладене, аналізуючи все в сукупності, суд вважає, що позов обгрунтований, повністю доведений дослідженими в судовому засіданні належними доказами, тому підлягає задоволенню частково.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору в розмірі 1073,60 грн, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправних дій суб'єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.
Вирішуючи питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно із частиною 2 статті 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).
Так, відповідно до статті 1 цього Закону:
договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист,
представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);
інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);
представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).
Згідно із положеннями статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Частинами 2 та 3 статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно із частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 КАС України).
Водночас за приписами частини 7 статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов'язані із наданням правової допомоги.
При цьому покладення обов'язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.
У рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).
Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано договір про надання професійної правничої допомоги від 07.07.2022 №07.07./22-а, додаток № 2 до договору про надання професійної правничої допомоги, копію ордера №1079670 від 24.07.2019, квитанцію до прибуткового касового ордера від 11.07.2023 №07.07./22а на суму 5000 грн.
Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що розмір понесених витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн. не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
На думку суду, майже усі надані адвокатом послуги охоплюються єдиною метою, якою є підготовка до складання позовної заяви, а тому обсяг виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) є неспівмірним із складністю такої роботи (наданих послуг). Адміністративна справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, також вказує на необґрунтовано завищену вартість наданих послуг.
Беручи до уваги предмет спору, складність справи, обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді у зв'язку з розглядом цієї справи, враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає, що витрати на правову допомогу, на відшкодування яких у позивача виникло право за результатами розгляду цієї справи, підлягають зменшенню та на користь позивача належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн., що відповідає вимогам співмірності, розумності та справедливості.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №024950004659 від 28.07.2023 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію на за віком на пільгових умовах з 09.05.2021, зарахувавши до пільгового стажу, який дає право особі на призначення пенсії за віком на пільгових умовах періоди роботи у колгоспі "Зоря" с. Гавришівка, КСП "Зоря" с. Гавришівка, СТОВ "Зоря" у період з 15.03.1982 по 25.05.1984 та з 01.07.1986 по 10.02.2004, та період служби у збройних силах з 26.05.1984 по 27.05.1986.
У задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн. (три тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Мультян Марина Бондівна