Рішення від 11.10.2023 по справі 922/2584/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2023м. ХарківСправа № 922/2584/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - АТ "Харківобленерго", м. Харків

до Державного біотехнологічного університету, м. Харків

про стягнення 2 386 194,18 грн.

за участю представників:

позивача - Пруська Т.А. адвокат,

відповідача - Заярний О.С. адвокат,

3-ї особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Державного біотехнологічного університету про стягнення заборгованості за Договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в сумі 2 386 194,18 грн., яка складається з: 1 288 281, 59 грн - заборгованість за спожиту електричну енергію за період січень-лютий 2021; 197 227, 64 грн - пені; 491 967, 82 грн - 15 відсотків річних. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою від 20.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2584/23 за правилами загального позовного провадження.

10.07.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

28.07.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.

21.08.2023 від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

05.09.2023 від відповідача надійшли письмові заперечення.

Підготовче провадження по справі №922/2584/23 було продовжено на 30 днів до 18.09.2023 та відкладено підготовче засідання протокольною ухвалою суду, яка занесена до протоколу підготовчого засідання від 16.08.2023.

Підготовче засідання у справі №922/2584/23 було закрито протокольною ухвалою, яка занесена до протоколу підготовчого засідання від 14.09.2023 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

02.10.2023 від відповідача надійшла заява про наявність підстав для зменшення розміру пені, 3% річних, інфляційних втрат.

02.10.2023 від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

05.10.2023 від відповідача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

11.10.2023 від відповідача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 11.10.2023 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.10.2023 проти позову заперечував.

Представник 3-ї особи в судове засідання 11.10.2023 не з'явився.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», яке виконує функції постачальника «останньої надії» (далі - Постачальник, ДПЗД «Укрінтеренерго», Позивач), яке діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344 (розміщеної на офіційному сайті НКРЕКП за посиланням https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-vidachu-litsenziy-z-postachannya-elektrichnoi-energii-spozhivachu-prat-akkhz-tov-enersvit-tov-energopostachalnik-tov-intekhservis-tov-megaenergo-postach-tov-kramatorskteploe-616da7c3053d1), та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р (із змінами), відповідно до положень ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (із змінами) (далі - ПРРЕЕ), та Харківською державною зооветеринарною академією (код ЄДРПОУ 00493758) (далі - ХДЗВА), яку реорганізовано в Державний біотехнологічний університет (код ЄДРПОУ 44234755) було укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (надалі - Договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», положень ПРРЕЕ, по оператору системи розподілу АТ «Харківобленерго».

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05.07.2021 року до цього реєстру було внесено запис про перебування в стані припинення юридичної особи - Харківської державної зооветеринарної академії (код ЄДРПОУ 00493758) на підставі рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації шляхом приєднання (вказаний запис актуальний станом на 06.06.2023 року).

Так, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.05.2021 року № 431-р «Про утворення Державного біотехнологічного університету» було погоджено реорганізацію Харківської державної зооветеринарної академії (код ЄДРПОУ 00493758) шляхом її приєднання до Державного біотехнологічного університету (роздруківка додається).

Положеннями наказу Міністерства освіти і науки України від 18.06.2021 року № 689 «Про утворення Державного біотехнологічного університету» було утворено Державний біотехнологічний університет (далі - ДБТУ).

Так, положеннями пункту 1 Наказу визначено утворити Державний біотехнологічний університет, а в пункті 4 зазначено реорганізувати державну зооветеринарну академію (код ЄДРПОУ 00493758)шляхом приєднання її до Державного біотехнологічного університету.

При цьому, положеннями пункту 9 Наказу зазначено, що Державний біотехнологічний університет є правонаступником всього майна, прав та обов'язків, зокрема Харківської державної зооветеринарної академії.

Крім того, в Статуті ДБТУ, затвердженому наказом Міністерства освіти та науки України від 30.12.2022 року № 1189, а саме положеннями пункту 1.2. встановлено, що Університет було утворено відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.05.2021 року № 431-р «Про утворення Державного біотехнологічного університету». Згідно з Наказом ДБТУ є правонаступником майна, та обов'язків, зокрема ХДЗВА».

Разом з тим, листом ДБТУ від 01.12.2022 року № 01-986 повідомлено, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.05.2021 року № 431-р «Про утворення Державного біотехнологічного університету» та Наказу, ДБТУ було передано все майно університетів відповідно до актів приймання-передачі від 02.12.2021року.

З огляду на зазначене, оскільки реорганізація Харківської державної зооветеринарної академії відбулася шляхом приєднання, має місце факт універсального правонаступництва, коли до правонаступника - Державного біотехнологічного університету перейшли обов'язки Харківської державної зооветеринарної академії.

Як вказує позивач, за даними АТ «Харківобленерго», на якого покладено функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», Харківську державну зооветеринарну академію було віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.01.2021 року, що підтверджується листом АТ «Харківобленерго» від 11.01.2021 № 56к-01/04-107, Повідомленням про переведення Споживача, яке є додатком до цього листа (порядковий № 37 - 40) та листом від 08.06.2023 року № 56к- 01/04- 2301.

Так, ДПЗД «Укрінтеренерго» листом № 44/09-1449/ПОН від 25.02.2021 року було направлено Харківській державній зооветеринарній академії примірник договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» з додатками, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з трек-номером 0100189552291.

Положеннями статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором (НКРЕКП), та є публічним договором приєднання. Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник не спроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу (положення пункту 3.4.4 глави 3.4. розділу ІІІ ПРРЕЕ).

Зокрема, як вказує позивач, ще з 27.12.2018 року на виконання положень частини одинадцятої статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальником «останньої надії», на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; «Комерційна пропозиція № 3 від 07.06.2019 р. для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії»; Додаток №1 до Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 до Договору на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії».

Відповідно до положень статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», яка кореспондується з умовами, що зазначені «Комерційній пропозиції №3 від 07.06.2019 р. для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору, Договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Тобто, законодавством встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником «останньої надії» у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.

Положеннями пункту 3 частини першої статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що має право та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 частини третьої статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що споживач зобов'язаний сплачувати електричну та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно з п. 2.1. глави 2 Договору (предмет Договору) - Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).

Згідно із п. 5.8. глави 5 Договору - розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Умовами Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019, що є невід'ємним додатком до Договору, встановлено обов'язок сплати споживачем 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

У разі не отримання рахунку Споживач зобов'язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов Договору, порядок якого визначений пунктом 7.1 цієї комерційної пропозиції.

Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі).

Відповідно до п. 4.2 «Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 р. для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору - остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Положеннями п. 4.4. «Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 р. для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору, встановлено, що Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС. У разі наявності зауважень до Акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.

Відповідно до п. 5.10 глави 5 Договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії» та положень «Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019р.», оплата виставленого постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі - продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Відповідно до положень пункту 4.12 розділу IV ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комісійного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

В позовній заяві позивач вказує, що на виконання зазначеного Договору ДПЗД «Укрінтеренерго», на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Харківською державною зооветеринарною академією, отриманих від оператора системи розподілу АТ «Харківобленерго» (ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, відповідно до постанови НКРЕКП від 16.11.2018 р. № 1446), їй було виставлено:

- на підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за січень 2021 року, від 08.02.2021 р. № 56к-01/04-758 (порядковий № 39 - 48) (копія Витягу зі Звіту додається) - рахунок №000000493758/19/001/11591 від 17.02.2021 та Акт № 005775 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2021 р. від 31 січня 2021 року, на обсяг споживання електричної енергії - 174 184 кВт.*год., на загальну суму 714 782,16 грн. (з ПДВ), які було отримано Відповідачем 05.03.2021 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з трек-номером 0100189552291.

Як стверджує позивач, заборгованість за цим рахунком Харківською державною зооветеринарною академією не була погашена.

- на підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за лютий 2021 року від 09.03.2021 р. № 56к-01/04-1508 (порядковий № 37 - 46) - рахунок № 000000493758/19/002/14926 від 15.03.2021 р. та Акт № 009363 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2021 р. від 28 лютого 2021 року, на обсяг споживання електричної енергії - 150 689 кВт.*год., на загальну суму 573 499,43 грн. (з ПДВ), які було надіслано 17.03.2022 року електронною поштою, а також було отримано Відповідачем 02.04.2021 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з трек-номером 0100190493290.

Позивач звертав увагу суду, що зазначені обсяги спожитої Харківською державною зооветеринарною академією електричної енергії за періоди січень - лютий 2021 року також підтверджуються листом оператора системи розподілу АТ «Харківобленерго» від 08.06.2023 року № 56к-01/04- 2301.

Таким чином, як вказує позивач, заборгованість Харківської державної зооветеринарної академії перед Позивачем за спожиту електричну енергію становить - 1 288 281,59 грн. (з урахуванням ПДВ) за періоди січень - лютий 2021 року, що підтверджується Розрахунком заборгованості за спожиту електричну енергію, який додано до позовної заяви.

Відповідно до положень пункту 4.14 розділу IV ПРРЕЕ платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам, зокрема електронною поштою, факсимільним зв'язком, поштовим зв'язком, кур'єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу. Датою отримання платіжного документа вважається, зокрема, дата вручення, що підтверджується підписом одержувача (споживача або його уповноваженої особи).

Положеннями пункту 4.3. «Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 р. для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору встановлено, що рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС Постачальнику.

Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).

При цьому, відповідно до положень пункту 4.14 розділу IV ПРРЕЕ платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам, зокрема електронною поштою, факсимільним зв'язком, поштовим зв'язком, кур'єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу. Датою отримання платіжного документа вважається, зокрема, дата отримання іншими засобами комунікації (електронною поштою, факсимільним зв'язком тощо) чи в інший спосіб з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу та комерційною пропозицією та/або договором споживача на розподіл (передачу) електричної енергії.

Положеннями розділу 16 «Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 р. для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» встановлено, що інформування Споживача, з яким укладено Договір, про зміни в умовах Договору, про закінчення терміну його дії, зміну цін, надсилання рахунків на оплату (із вкладенням сканованої копії рахунку у форматі РБР), попереджень про припинення постачання електричної енергії (із вкладенням сканованої копії попередження у форматі РБР) також може здійснюватися шляхом надсилання інформації/документів засобами електронного зв'язку на електронну адресу Споживача.

У випадку надсилання повідомлень і документів електронною поштою Сторони використовують наступні адреси електронної пошти:

- Постачальника - pon@uie.kiev.ua;

- Споживача - зазначена на веб-сайті Споживача та/або надана Постачальнику Споживачем у будь-який спосіб (офіційним листом, в довільній формі на адресу Постачальника, телефонограмою), та/або надана Постачальнику Оператором системи розподілу (передачі).

Такі документи вважаються направленими однією стороною та офіційно отриманими іншою стороною без додаткового оформлення на паперовому носії.

Разом з тим зазначаємо, що вказані рахунки та Акти були надіслані як на електронну пошту info@hdzva.edu.ua, про що свідчить підтвердження про доставку зазначених документів, так і засобами поштового зв'язку, а тому відповідно до положень пункту 4.14 ПРРЕЕ, пунктів 4.3, 16.1 та 16.2 «Комерційної пропозиції № З від 07.06.2019 р. для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору, вважаються отриманими Харківською державною зооветеринарною академією належним чином.

Таким чином, позивач вказує, що він належним чином виконав свої зобов'язання, в частині постачання електричної енергії, що підтверджується, зокрема Актами купівлі-продажу електроенергії за розрахункові періоди січень - лютий 2021 р., проте Харківською державною зооветеринарною академією в порушення умов п. 2.1 глави 2 Договору не здійснено своєчасну та повну оплату спожитої (купленої) електричної енергії та не здійснено інші платежі згідно з умовами цього Договору, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість.

Крім того, з метою досудового врегулювання спору ДПЗД «Укрінтеренерго» було направлено Харківській державній зооветеринарній академії Претензію-вимогу на суму 1 288 281,59 грн. від 21.09.2021 року № 44/11-001114, яка була отримана нею 28.09.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з трек-номером 0100190560192.

Станом на 06.06.2023 року відповіді на вказану Претензію-вимогу ДПЗД «Укрінтеренерго» не отримувало.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, оскільки Харківська державна зооветеринарна академія не виконує зобов'язання, не вживає всіх можливих заходів щодо погашення своєї заборгованості, яка виникла в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Договором, ДПЗД «Укрінтеренерго» було змушене звернутись до суду з відповідним позовом.

У відзиві на позовну заяву Державний біотехнологічний університет не визнає заявленого позову, вважає вимоги ДП «Укрінтеренерго» безпідставними у зв'язку з наступним.

За твердженнями відповідача, Позивачем не було дотримано порядку, передбаченого Постановою № 312, щодо укладення із споживачем договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», а саме заяву-приєднання відповідачу не надіслано.

Посилання при цьому Позивача на те, що листом № 44/09-1449/ПОН від 25.01.2021 ним направлялися на адресу Харківської державної зооветеринарної академії примірник договору, з додатками, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення є безпідставним, оскільки зі змісту доданого Позивачем поштового повідомлення не вбачається який зміст поштового відправлення було надіслано адресату, так само як і докази отримання цього відправлення Харківською державною зооветеринарною академією.

Отже, за умови встановлення тих обставин, що заява-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії не була акцептована відповідачем, за відсутності доказів вчинення будь яких дій на виконання цього договору, як то надання послуг з електропостачання, сплата коштів, тощо, відсутні правові підстави вважати доведеним факт приєднання споживача - Харківська державна зооветеринарна академія до умов договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», а сам договір - укладеним.

Відповідач наголошує перед судом на тому, що Харківською державною зооветеринарною академією, не укладався та не підписувався договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» з Позивачем; факт відсутності підпису на вказаному договорі, так само як і на заяві-приєднання підтверджується доказами, які наявні у матеріалах справи та надані до суду самим Позивачем; вказані обставини мають важливе значення для розгляду справи № 922/2584/22, оскільки підтверджують відсутність повного та безумовного акцептування умов вищенаведених договору та заяви-приєднання, й, як наслідок, відсутності будь-яких зобов'язальних правовідносин, які є предметом спору у цій справі.

Враховуючи зазначене, на переконання відповідача, позовні вимоги ДП «Укрінтеренерго» до Державного біотехнологічного університету в частині стягнення з Відповідача 1 288 281,59 грн. заборгованості за поставлену електричну енергію за січень і лютий 2021 року не підлягають задоволенню.

Також, відповідач стверджує, що оскільки договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є неукладеним і не породжує обов'язків сторін, у зв'язку з чим, підстави для стягнення з відповідача 15% річних та втрат від інфляції за несвоєчасну оплату заборгованості відсутні, а тому позовні вимоги ДП «Укрінтеренерго» в цій частині також не підлягають задоволенню.

Щодо розміру вимог ДП «Укрінтеренерго» про стягнення з Державного біотехнологічного університету штрафних санкцій (пені), інфляційних витрат та процентів річних Відповідач вважає, що наявні підстави, передбачені ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, які визначають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій, інфляційних витрат та процентів річних за умови ухвалення рішення про задоволення позову, оскільки вони є надмірно великими по відношенню до суми основного боргу.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» з Харківською державною зооветеринарною академією (правонаступником якої є Державний біотехнологічний університет) укладений на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Позивач вказує, що твердження Державного біотехнологічного університету про те, що наявні обставини які підтверджують відсутність повного та безумовного акцептування умов договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та заяви-приєднання, та як наслідок відсутності будь-яких зобов'язальних правовідносин, які є предметом спору у цій справі - є такими що не відповідають дійсності і вводять суд в оману.

Отже, на переконання позивача, договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є публічним договором приєднання, вважається укладеним у визначених законодавством України та ПРРЕЕ випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

В своїх письмових запереченнях відповідач вказує, що згідно ст. 625 ЦК інший розмір процентів річних (інший ніж 3%) від простроченої суми може встановлюватися виключно договором або законом, у даному випадку Типовим договором, на підставі якого укладається договір, можливість нарахування за користування коштами («відсотків річних») взагалі не передбачена та встановлена позивачем у комерційній пропозиції безпідставно, через що 15 % річних не підлягає сплаті.

Також, відповідач стверджує, що зобов'язання щодо сплати пені за Договором виникає у відповідача виключно за умов використання позивачем свого права нарахувати пеню, яке реалізується через дотримання позивачем визначеного Договором порядку, а саме: виставлення відповідачу вимоги (п. 5,11 Договору) у формі рахунку (п. 6,1. Комерційної пропозиції). За умовами Договору виключно рахунок на сплату пені, отриманий відповідачем від позивача, є підставою для сплати пені за Договором.

Проте, як вказує відповідач, на адресу відповідача вимога про сплату пені у формі рахунку не надходила; матеріали справи не місять будь-яких доказів направлення позивачем відповідачу такого рахунку, як і не містять доказів отримання відповідачем чи його правопопередником такого рахунку. Моментом виникнення у відповідача зобов'язання щодо сплати пені є момент отримання відповідачем вимоги про сплату пені у формі рахунку, таким чином, на цей час за умовами Договору у позивача не виникло зобов'язання щодо оплати пені, а за відсутності такого зобов'язання у відповідача вимога позивача про стягнення пені є безпідставною.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що навіть Претензійна вимога на суму 1288 281,59 грн. № 44/11-001114 від 21.09.2021 не передбачала вимог позивача щодо сплати пені.

Таким чином, відповідач вважає, що за відсутності у відповідача (неотримання відповідачем) рахунку щодо сплати пені у відповідача не виникають зобов'язання за Договором щодо сплати пені, а отже за таких умов вимоги позивача про стягнення пені є необґрунтованими та безпідставними та не підлягають задоволенню судом.

В своїх запереченнях відповідач вказує, що нарахування позивачем пені, відсотків річних та інфляційних витрат повинно було здійснюватися позивачем від ціни, за якою здійснюється постачання електричної, яка не передбачає включення суми податку на додану вартість.

В своїх поясненнях до позовної заяви позивач вказує, що твердження Відповідача про те, що нарахування пені, відсотків річних та інфляційних втрат повинно було здійснюватися Позивачем від ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії, яка не передбачає включення суми податку на додану вартість, не відповідає дійсності, оскільки, відповідно до положень законодавства, електрична енергія, як товар, оподатковується за ставкою 20 %, а отже є помилковим.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасниками ринку електричної енергії є виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець, оператор установки зберігання енергії та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, саме відповідними нормами законодавства регулюється діяльність кожного учасника ринку електричної енергії та їх взаємодія між собою.

Матеріалами справи підтверджується, що реорганізація Харківської державної зооветеринарної академії відбулася шляхом приєднання та має місце факт універсального правонаступництва, коли до правонаступника - Державного біотехнологічного університету перейшли обов'язки Харківської державної зооветеринарної академії.

Так, відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», Харківську державну зооветеринарну академію було віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.01.2021 року, що підтверджується листом АТ «Харківобленерго» від 11.01.2021 № 56к-01/04-107, Повідомленням про переведення Споживача, яке є додатком до цього листа та листом від 08.06.2023 року № 56к-01/04- 2301.

На виконання положень частини одинадцятої статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальником «останньої надії», на своєму офіційному вебсайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; «Комерційна пропозиція № 3 від 07.06.2019 р. для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії»; Додаток №1 до Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 до Договору на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії».

Разом з тим, положеннями пункту 3.1.7 глави 3.1. розділу ІІІ ПРРЕЕ встановлено, що на вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.

При цьому, відповідно до положень пункту 7.2. розділу 7 Договору постачальник зобов'язується надати на письмову вимогу Споживача примірник цього Договору підписаного уповноваженою особою Постачальника протягом 10 робочих днів з дати отримання такого письмового звернення.

Отже, враховуючи положення законодавства України, зокрема, Закону України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ, укладання письмового Договору відбувається у разі відповідного звернення споживача до ДПЗД «Укрінтеренерго» з відповідною вимогою надати письмовий примірник договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Проте, Харківська державна зооветеринарна академія, правонаступником якої є Державний біотехнологічний університет, не зверталася до ДПЗД «Укрінтеренерго» з вимогою щодо надання письмового примірника договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що не заперечується сторонами.

При цьому, відповідно до положень частини восьмої статті 64 Закону постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Крім цього, положеннями пункту 1.2.9 глави 1.2 розділу I ПРРЕЕ встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», зміст якого визначається постачальником «останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Так, відповідно до положень пункту 3.4.4 глави 3.4 розділу III ПРРЕЕ постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Положеннями пункту 6.2.3. Глави 6.2 розділу VI ПРРЕЕ визначено, що початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Отже, договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є публічним договором приєднання, вважається укладеним у визначених законодавством України та ПРРЕЕ випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до пункту 8.23. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.09.2021 року у справі № 910/8958/20 - у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника «останньої надії» відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.

Таким чином, Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» з Харківською державною зооветеринарною академією (правонаступником якої є Державний біотехнологічний університет) укладений на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Згідно з положеннями пункту 6.2.5. Глави 6.2 розділу VI ПРРЕЕ, споживач має право до моменту його переведення на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (протягом 5 днів з дня повідомлення адміністратором комерційного обліку про його переведення на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії») укласти договір з обраним електропостачальником або постачальником універсальних послуг (для споживачів, які мають на це право) шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником, або за згодою сторін на інших умовах, відмінних від тих, які містяться в комерційних пропозиціях, оприлюднених на офіційному сайті електропостачальника.

У такому разі обраний електропостачальник (постачальник універсальних послуг) має протягом дня з моменту укладення договору постачання електричної енергії споживачу (договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг) повідомити адміністратора комерційного обліку. Адміністратор комерційного обліку в той же день переводить такого споживача до обраного електропостачальника (постачальника універсальних послуг) шляхом внесення змін в одноденний строк до облікових записів електропостачальника щодо обраного електропостачальника (постачальника універсальних послуг) та відповідного споживача, якому він почав здійснювати постачання електричної енергії, у порядку, визначеному Правилами ринку, з одночасним повідомленням операторів системи.

Разом з тим, положеннями цього пункту ПРРЕЕ, встановлено коло учасників ринку, а саме «обраний електропостачальник або постачальник універсальних послуг», які під час укладення договорів про постачання електричної енергії зі споживачами мають здійснювати їх приєднання до договору за допомогою заяв-приєднань до відповідного договору.

Однак, ні положення Закону, ні ПРРЕЕ не містять вимог щодо наявності заяв-приєднань до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Так, положеннями ПРРЕЕ, а саме додатками до них, передбачено наявність відповідних заяв-приєднань, зокрема, до:

- Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (додаток 1 до Додатку 3 до ПРРЕЕ - Типовий договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії);

- Договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 1 до Додатку 5 до ПРРЕЕ - Примірний договір про постачання електричної енергії споживачу);

- Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 1 до Додатку 6 до ПРРЕЕ - Типовий договір про постачання електричної енергії поста чальником універсальних послуг).

Так, положеннями ПРРЕЕ, зокрема Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який є Додатком 7 до ПРРЕЕ, не передбачено наявність відповідної форми/додатку заяви-приєднання саме до Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Оскільки законодавством України, зокрема положеннями Закону та ПРРЕЕ, встановлено окремий порядок укладення договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», тому надання споживачу повідомлення про початок постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та/або заяви-приєднання - на цей час не передбачено.

Таким чином, твердження Державного біотехнологічного університету про те, що наявні обставини, які підтверджують відсутність повного та безумовного акцептування умов договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та заяви-приєднання, та як наслідок відсутності будь-яких зобов'язальних правовідносин, які є предметом спору у цій справі - є помилковими та спростовуються вищевикладеним.

Положеннями статті 45 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.

Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Так, відповідно до частини третьої статті 46 Закону оператор системи розподілу зобов'язаний, зокрема, при застосуванні процедур зміни/заміни електропостачальника надавати новому електропостачальнику інформацію про споживачів, приєднаних до його системи розподілу, яким здійснював продаж попередній електропостачальник, в обсягах та порядку, визначених Регулятором; надавати учасникам ринку інформацію, необхідну для виконання ними функцій на ринку в обсягах та порядку, визначених правилами ринку, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу, кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.

Відповідно до положень пункту 10 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР (Оператор системи розподілу).

Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП № 1470 від 27.12.2017 року (із змінами), а саме підпунктом 29 пункту 2.2 глави 2 встановлено, що при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен в тому числі надавати учасникам ринку інформацію, необхідну для виконання ними функцій на ринку, в обсягах та порядку, визначених правилами ринку, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу, кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до абз. 2 п. 5.2 гл. 5 Типового договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (далі - Договір розподілу електропостачальника), який є Додатком 4 до ПРРЕЕ, постачальник електричної енергії має право на отримання інформації щодо обсягу та якості електричної енергії, умов та фактичних режимів її розподілу, тарифів (цін), порядку оплати за переліком комерційних точок обліку споживачів відповідно до реєстру точок комерційного обліку Постачальника.

Крім того, відповідно до положень пункту 1.2.15 глави 1.2 розділу I ПРРЕЕ на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Разом з тим, положеннями пункту 1.1 Типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (далі - Договір розподілу споживача), який є додатком 3 до ПРРЕЕ, встановлено, що він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам (надалі - Споживач) як послуги Оператора системи. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шляхом приєднання Споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього Договору.

При цьому, пунктом 1.2 Договору розподілу споживача визначено, що його умови розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312, та є однаковими для всіх споживачів.

Відповідно до положень пункту 2.1 Договору розподілу споживача оператор системи надає Споживачу послуги з розподілу електричної енергії - параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 309, та Кодексу систем розподілу затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об'єктом споживача, який є Додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи.

Пунктом 2.2 Договору розподілу споживача встановлено, що відомості про засіб (засоби) вимірювання обсягу електричної енергії, що використовується на об'єкті (об'єктах) споживача, зазначаються разом з енергетичними ідентифікаційними кодами (ЕІС кодами) в додатку 3 до Договору.

Відповідно до пункту 3.1. Договору розподілу споживача облік (у тому числі приладовий) електричної енергії, що передається Оператором системи розподілу та споживається Споживачем на межі балансової належності об'єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 311 (із змінами) та з урахуванням вимог цього Договору.

За розрахункову одиницю розподіленого та спожитого обсягу електричної енергії береться одна кіловат година (кВт-год).

Пунктом 3.2. Договору розподілу споживача встановлено, що за підсумками розрахункового місяця Постачальник послуг комерційного обліку (Оператор системи) забезпечує визначення обсягу електричної енергії за точками комерційного обліку Споживачу не залежно від того, хто є власником комерційного засобу (засобів) обліку, та в установленому порядку передає ці дані Адміністратору комерційного обліку для можливості їх використання суб'єктами ринку електричної енергії, у тому числі постачальником Споживача.

Дані комерційного обліку щодо обсягу електричної енергії за розрахунковий місяць зазначаються Оператором системи розподілу в особистому кабінеті Споживача (за умови його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим Договором, у тому числі якщо оплату за цим договором забезпечує електропостачальник споживача.

Разом з тим, положеннями пункту 3.5. Договору розподілу споживача встановлено, що визначений обсяг розподіленої (спожитої) електричної енергії за підсумками розрахункового місяця передається Адміністратору комерційного обліку у встановленому Кодексом комерційного обліку порядку для включення в місячний баланс електричної енергії ОЕС України і є підставою для його використання у взаємовідносинах між суб'єктами ринку електричної енергії, у тому числі для взаєморозрахунків між Споживачем та його постачальником.

За наявності розбіжностей у частині визначення обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії вони підлягають урегулюванню відповідно до Кодексу комерційного обліку або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії встановлюється відповідно до даних Оператора системи розподілу.

Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику «останньої надії» оператор системи розподілу/передачі, відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 28.12.2019 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.20218 28.12.2018 № 2118 (із змінами, далі - Тимчасовий порядок).

Так, факт споживання електричної енергії споживачем оператор підтверджує шляхом надання постачальнику «останньої надії» Звіту за фактичне споживання електричної енергії споживачами постачальника за розрахунковий період.

Положеннями пункту 6.2. Тимчасового порядку встановлено, що до 8 числа М+1 (місяця, що є наступним за розрахунковим місяцем) ОСР на підставі фактичних обсягів надходження електричної енергії до електричних мереж та фактичного корисного відпуску електричної енергії по кожному споживачу за місцем провадження господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії ОСР/НЕК формують, зокрема: фактичні (звітні) обсяги купівлі електричної енергії по кожному електропостачальнику у місяці, у т. ч. з розбивкою по групі "а" та групі "б" та фактичний (звітний) корисний відпуск електричної енергії у розрахунковому місяці по кожному споживачу.

Так, обсяг спожитої Харківською державною зооветеринарною академією електричної енергії у січні - лютому 2021 року було визначено лише після отримання від АТ «Харківобленерго» відповідних Звітів про фактичне споживання електричної енергії за певні періоди.

Таким чином, ДПЗД «Укрінтеренерго» отримує всю інформацію про споживачів, які стали споживачами нашого Підприємства, від ОСР, оскільки згідно з ч. 8 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положення частини 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому, за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, публічний договір постачання є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Згідно із п. 5.8. глави 5 Договору - розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Умовами Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 р., що є невід'ємним додатком до Договору, встановлено обов'язок сплати споживачем 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

Відповідно до п. 5.10 глави 5 Договору про постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії» та положень «Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019р.», оплата виставленого постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менш 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі- продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Відповідно до положень пункту 4.12 розділу IV ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими отриманими від адміністратора комісійного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

На виконання зазначеного Договору ДПЗД «Укрінтеренерго», на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Харківській державній зооветеринарній академії (ХДЗВА), отриманих від оператора системи розподілу АТ «Харківобленерго» (ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, відповідно до постанови НКРЕКП від 16.11.2018 р. № 1446) було виставлено:

Заборгованість за цим рахунком Харківською державною зооветеринарною академією не була погашена.

Заборгованість за цим рахунком Харківською державною зооветеринарною академією також не була погашена.

Таким чином, заборгованість Харківської державної зооветеринарної академії перед Позивачем за спожиту електричну енергію становить - 1 288 281,59 грн. (з урахуванням ПДВ) за періоди січень - лютий 2021 року.

- Постачальника - pon@uie.kiev.ua;

Такі документи вважаються направленими однією Стороною та офіційно отриманими іншою Стороною без додаткового оформлення на паперовому носії.

З матеріалів справи вбачається, що вказані рахунки та Акти були надіслані як на електронну пошту info@hdzva.edu.ua, про що свідчить підтвердження про доставку зазначених документів, так і засобами поштового зв'язку, а тому відповідно до положень пункту 4.14 ПРРЕЕ, пунктів 4.3, 16.1 та 16.2 «Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 р. для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору, та вважаються отриманими ХДЗВА належним чином.

Таким чином, позивач належним чином виконав свої зобов'язання, в частині постачання електричної енергії, що підтверджується, зокрема Актами купівлі-продажу електроенергії за розрахункові періоди січень - лютий 2021 р., проте Харківська державна зооветеринарна академія в порушення умов п. 2.1 глави 2 Договору не здійснено своєчасну та повну оплату спожитої (купленої) електричної енергії та не здійснено інші платежі згідно з умовами цього Договору, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем, у встановленому законом порядку, позовні вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу за спожиту електричну енергію за період січень - лютий 2021 в розмірі 1 288 281, 59 грн не спростовано, заборгованість не погашено, а отже є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно з приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (положення частини першої ст. 611 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Положеннями пункту 4.17 розділу IV ПРРЕЕ встановлено, що за несвоєчасну Оплату передбачених договором (комерційною пропозицією) платежів понад обумовлений термін споживач сплачує неустойку (пеню) та інші платежі згідно з законодавством та договором.

Згідно з положеннями статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно до положень статтей 546 та 549 ЦК України та статті 199 ГК України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом. іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства застосовуються і у питаннях господарсько-правової відповідальності.

Згідно з частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин. завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються договором чи законом за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат. яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною четвертою статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Положеннями статті 259 ЦК України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Так, положеннями пункту 5.11. Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», типову форму якого затверджено ПРРЕЕ і який є Додатком 7 до ПРРЕЕ встановлено, що у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач має сплатити за вимогою Постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.

При цьому, положеннями пункту 6.1. розділу 6 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору встановлено, що за внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов'язується сплатити пеню на підставі рахунку Постачальника.

Нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором за невиконання грошового зобов'язання на підставі отриманого споживачем рахунку, починається на наступний день після закінчення терміну, встановленого договором на оплату рахунку.

При цьому, положеннями пункту 14.1. розділу 14 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 р. для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» встановлено, що на підставі положень статті 259 ЦК України було встановлено збільшений строк позовної давності, зокрема строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) встановлено тривалістю п'ять років.

Також положеннями статей 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові КГС ВС від 17.10.2019 у справі N 912/3237/18, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки невиконання грошового зобов'язання (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18).

Згідно з нормами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В той же час частиною другою цієї ж статті ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Відповідно до «Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 р. для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору, а саме положеннями розділу 7 «Додаткові зобов'язання Споживача», було встановлено збільшення розміру процентів до 15% у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), яке слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Щодо тверджень відповідача про безпідставне нарахування пені, 15% річних та інфляційних втрат з включенням до її вартості ПДВ, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПКУ) (положення пункту 1.1 статті 1 розділу I ПКУ).

Будь-які питання щодо оподаткування регулюються ПКУ і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до ПКУ та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (пункт 7.3 статті 7 розділу I ПКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 194.1. статті 194 розділу V ПКУ операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною, та становить 20 відсотків.

Отже, відповідно до положень законодавства, електрична енергія, як товар, оподатковується за ставкою 20 %.

З урахуванням вищенаведеного, вартість спожитої Відповідачем електричної енергії (яка включає в себе ПДВ), але не сплаченої ним, становить суму його грошового зобов'язання, на яке і підлягає нарахування Позивачем пені, 15 % річних та інфляційних витрат.

Таким чином, твердження Відповідача про те, що нарахування пені, відсотків річних та інфляційних втрат повинно було здійснюватися Позивачем від ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії, яка не передбачає включення суми податку на додану вартість, не відповідає дійсності, оскільки, відповідно до положень законодавства, електрична енергія, як товар, оподатковується за ставкою 20 %, а отже є помилковим.

Суд, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків, а саме: пені в сумі 197 227,64 грн; 15% річних в сумі 408 717,13 грн; інфляційних втрат в сумі 491 967,82 грн визнав їх обґрунтованими та такими, що здійснені у відповідності до чинного законодавства.

Щодо заяви позивача про наявність підстав для зменшення розміру пені, 3% річних, інфляційних втрат у зв'язку з їхньою надмірністю, суд вказує таке.

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Отже, розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, чинне законодавство передбачає неустойку в якості засобу виконання зобов'язань та міру майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом'якшення неустойки суд наділений задля усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов'язань.

Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов'язань, кодекс допускає виплату кредитору такої компенсації його втрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.

Водночас, відповідач має надати докази явної неспіврозмірності неустойки наслідкам порушення зобов'язання, зокрема, що покладений розмір збитків кредитора, які могли виникнути внаслідок порушення зобов'язань, значно вище основного невиконаного зобов'язання.

Як вказує відповідач, у структурі позовних вимог, Позивач просить суд додатково стягнути з Відповідача 197 227,64 гри. пені, що становить більше 15 % від розміру основної заборгованості, визначеної Позивачем (1 288 281,59 грн.).

За твердженнями відповідача, якщо брати до увагу загальну ціну позову, яка становить 2 386 194,18 грн, можна прийти до висновку, що лише 54 % із вказаної суми являє собою основний борг, а інші 46 % - це штрафні санкції, інфляційні витрати та проценти за користування коштами, тобто загальний розмір заявлених вимог майже вдвічі перевищує розмір основної суми заборгованості.

Також, відповідач вказує, що станом на сьогодні, внаслідок війни, яка триває в Україні вже понад 16 місяців, університет, як і багато інших державних установ опинився у вкрай складній ситуації, що пов'язана із постійним зменшенням видатків на фінансування, відсутністю стабільних надходжень до спеціального фонду бюджету, а також станом загальноекономічних процесів у державі. Стягнення з університету значної суми штрафних санкції, істотним чином може вплинути на виконання університетом власних зобов'язань по виплаті заробітної плати працівникам, здійснення інших видатків, що забезпечують життєдіяльність установи.

Розглянувши заяву відповідача в частині зменшення пені, суд вважає за можливе її задовольнити з урахуванням того, що позивачем не надано доказів понесення позивачем збитків, у зв'язку з несвоєчасною сплатою заборгованості саме відповідачем, а також, з урахуванням того, що становить більше 15 % від розміру основної заборгованості (без урахування заявлених до стягнення відсотків річних та інфляційних втрат), що має ознаки неспіврозмірності неустойки наслідкам порушення зобов'язання.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 161 632,86 грн. В іншій частині стягнення пені суд відмовляє.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Також, у п.8.38 постанови від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, дійшла висновку про те, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, вказаних вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Приймаючи до уваги обґрунтування відповідача, викладені в заяві про зменшення суми 3% річних та інфляційних втрат, та на підставі вищевикладеного, суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача в цій частині та зменшити суму 3% річних до 67 491,03 грн та інфляційних втрат до 409 973,18 грн. В іншій частині заявлених вимог про стягнення 3% річних та інфляційних витрат суд відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного біотехнологічного університету (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 44, код ЄДРПОУ 44234755) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600) 1 288 281,59 грн - заборгованість за спожиту електричну енергію за період січень-лютий 2021; 161 632,86 грн - пені; 67 491,03 грн - відсотки річних; 409 973,18 грн - інфляційні втрати; 35792,92 грн - судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "23" жовтня 2023 р.

Суддя Л.В. Шарко

Попередній документ

114389501

Наступний документ

114389503

Інформація про рішення:

№ рішення:	114389502
№ справи:	922/2584/23
Дата рішення:	11.10.2023
Дата публікації:	26.10.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Харківської області
Категорія справи:	Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; За спожиті енергоносії

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (11.10.2023)
Дата надходження:	16.06.2023
Предмет позову:	стягнення коштів

Розклад засідань:

Минулі засідання (9)

29.06.2023 13:15	Господарський суд Харківської області
16.08.2023 12:00	Господарський суд Харківської області
14.09.2023 15:00	Господарський суд Харківської області
05.10.2023 10:00	Господарський суд Харківської області
11.10.2023 13:30	Господарський суд Харківської області
09.01.2024 11:30	Східний апеляційний господарський суд
21.01.2024 16:15	Східний апеляційний господарський суд
23.01.2024 16:15	Східний апеляційний господарський суд
11.04.2024 11:00	Касаційний господарський суд