ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" жовтня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/937/23
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Гусевик І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІТРЕЙД ГРУП КО" (просп. Незалежності, 75, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10001, код ЄДРПОУ 22045670)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробнича компанія "Форвард Плюс" (вул. Центральна, 80, Грем'яче, Острозький район, Рівненська область, 35841, код ЄДРПОУ 33707409)
про стягнення 239 037 грн 51 коп.
у судове засідання сторони не з'явилися
Згідно з ч. 3 ст. 222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
ВСТАНОВИВ:
04 вересня 2023 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІТРЕЙД ГРУП КО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробнича компанія "Форвард Плюс" про стягнення 239 037 грн 51 коп.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІТРЕЙД ГРУП КО" зазначає, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробнича компанія "Форвард Плюс" було укладено договір поставки товару у спрощеній формі, відповідно до якого було поставлено газобетонні блоки на суму 300 057 грн 60 коп. та інші будівельні матеріали на суму 222 506 грн 45 коп. Відповідач, прийнявши без зауважень означений товар, та оплативши його частково у формі попередньої оплати на суму 283 430 грн 87 коп., допустив прострочення оплати поставленого товару на суму 239 133 грн 18 коп., яке існувало до 11.05.2022. В подальшому відповідач 12.05.2022 оплатив іще 11 627 грн 73 коп. та припинив виконання зобов'язання із оплати товару за договором. У зв'язку із викладеним позивач вважає, що у відповідача виник обов'язок із оплати товару у день його поставки та у зв'язку із простроченням виконання даних зобов'язань відповідачем звернувся з позовом до суду та просить суд стягнути з відповідача 227 505 грн 45 коп. - основного боргу та 11 532 грн 06 коп. - 3 % річних за період із 10.11.2021 до 28.08.2023 з урахуванням здійснених проплат, позаяк досудовий спосіб врегулювання спору у вигляді претензійної роботи не приніс результатів.
Ухвалою від 11.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/937/23. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 10.10.2023. Встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.
09 жовтня 2023 року від відповідача надійшов відзив із запереченнями проти задоволення позовних вимог. Відповідач визнає, що договори у письмовій формі між ним та позивачем не укладалися, однією з причин чого було те, що поставка здійснювалася за переплатою, тобто ціна товару була зафіксована станом на дату оплати, а не поставки. Відповідач не заперечує, що йому було поставлено товар у вигляді газобетонних блоків, однак вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІТРЕЙД ГРУП КО" (постачальник) самовільно завищило вартість товару без будь-якого погодження із Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробнича компанія "Форвард Плюс", змінивши у бік збільшення ціну товару всупереч досягнутих домовленостей, що відображені у рахунку від 22.09.2021 та підтверджені платіжною інструкцією від 29.09.2021, оскільки сума у рахунку і платіжній інструкції повністю збігаються. В той самий час відповідач змушений був прийняти заздалегідь замовлений і оплачений товар незалежно від вписаної у видаткові накладні завищеної ціни, оскільки перебував під тиском обставин, а саме: строків і графіків виконання робіт за договором субпідряду № 24/03 від 24.03.2021. Придбати такий обсяг товару в інших постачальників було неможливо по причині стислих строків його виготовлення. Після отримання передплати 29.09.2021 у сумі 283 430 грн 87 коп. позивач не вчинив жодних дій, щоб попередити відповідача про зміну ціни товару і до позовної заяви не долучив жодних доказів вчинення таких дій. Таким чином, на переконання відповідача, позивачем допущено порушення істотної умови договору, а саме: ціни товару. Окрім того, відповідач не згідний із періодом нарахування 3 % річних за прострочення оплати товару і вважає, що їх нарахування повинно було бути здійснене після спливу 7-ми днів із моменту отримання вимоги позивача від 09.05.2023 в порядку ст. 530 ЦК України.
У судовому засіданні 10.10.2023 оголошено перерву на 17.07.2023.
16 жовтня 2023 року на офіційну електронну адресу суду та 17.10.2023 на поштову адресу від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі за наявними у справі документами. У даному клопотанні представник позивача вказав, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі і повідомляє, що з дати подання позовної заяви відповідач не здійснив жодної проплати задля погашення існуючої заборгованості.
17 жовтня 2023 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
17 жовтня 2023 року судом встановлено, що позивач та відповідач не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення даного засідання під звукозапис у судовому засіданні 10.10.2023, а також в матеріалах справи міститься розписка із підписами представників Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІТРЕЙД ГРУП КО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробнича компанія "Форвард Плюс" про те, що вони повідомлені про оголошення перерви у справі на 17.10.2023.
Згідно з ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Господарський суд, дослідивши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.
Адвокат Бурець А.Я. в обґрунтування поданого клопотання зазначив про неможливість забезпечення своєї особистої явки у судове засідання у зв'язку із невідкладними сімейними обставинами.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Юридична особа не є обмеженою у кількості представників, які мають право представляти її у суді.
Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За змістом ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов'язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті "справедливого суду", гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").
Зважаючи на відсутність обмежень щодо кількості представників, які можуть представляти юридичну особу в суді, у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи з підстав того, що адвокат Бурець А.Я. не з'явився у судове засідання.
Крім того, у суду відсутні підстави для визнання поважними причин першої неявки представника відповідача у судове засідання, позаяк адвокат Бурець А.Я. не надав суду документального підтвердження поважності причин своєї відсутності у судовому засіданні з розгляду справи № 918/937/23 по суті.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов'язковою, а також з огляду на наявність клопотання представника позивача щодо розгляду справи без його участі, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представників Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІТРЕЙД ГРУП КО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробнича компанія "Форвард Плюс".
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти задоволення позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІТРЕЙД ГРУП КО" (позивач) виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробнича компанія "Форвард Плюс" (відповідач), рахунок № ДГК00005363 від 22.09.2021 на оплату газобетонних блоків Аерок Ecoterm 400*200*610 в кількості 117 м. куб. на загальну суму 283 430,87 грн. в тому числі ПДВ.
Як вбачається із даного рахунку, він дійсний до сплати протягом 3-х банківських днів, тобто до 27.09.2023 включно.
Незважаючи на закінчення строку дійсності рахунку, відповідач 29.09.2021 платіжною інструкцією № 6252 доручив Рівненській філії АТ КБ «ПРИВАТБАНК» провести оплату отриманого ним рахунку на оплату №ДГК00005363 від 22.09.2021. В той же день, банк виконав доручення відповідача і провів списання коштів в сумі 283 430,87 грн. з рахунку відповідача на рахунок позивача.
Отримавши від відповідача оплату замовленого товару, позивач за видатковими накладними, а саме: № ДГК 044007/25 від 20.10.2021 на суму 100 019 грн 20 коп.; № ДГК 04147/11 від 27.10.2021 на суму 100 019 грн 20 коп. та № ДГК 04405/13 від 09.11.2021 на суму 100 019 грн 20 коп. поставив відповідачу замовлені ним газобетонні блоки Аерок Ecoterm 400*200*610 в кількості 117 м. куб.
Як вказує позивач у позовній заяві, з дати виставлення рахунку № ДГК00005363 від 22.09.2021 на оплату замовлених відповідачем газобетонних блоків Аерок Ecoterm 400*200*610 в кількості 117 м. куб. і до дати їх поставки вартість замовлених відповідачем та поставлених позивачем газобетонних блоків Аерок Ecoterm 400*200*610 зросла на понад 139 грн. за 1 м. куб. і в загальному склала 300 057,6 грн. з ПДВ за 117 м.куб., що на 16 626,73 грн. більше заявленої позивачем при виставлені рахунку № ДГК00005363 від 22.09.2021 на оплату замовлених відповідачем газобетонних блоків Аерок Ecoterm 400*200*610 в кількості 117 м. куб.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняв без зауважень, претензій та заперечень поставлені йому позивачем газобетонні блоки у повному обсязі, в кількості 117 м., скріпив підписами та печатками зі свого боку видаткові накладні № ДГК 044007/25 від 20.10.2021, № ДГК 04147/11 від 27.10.2021 та № ДГК 04405/13 від 09.11.2021 на загальну суму 300 057 грн 60 коп. та використав податковий кредит за наданими позивачем податковими накладними.
Крім того, 28.12.2021 за видатковими накладними № ДГК 05399 та № ДГК 05402 позивачем поставлено відповідачу інші будівельні матеріали на загальну суму 222 506,45 грн.
Поставлені позивачем вказані вище будівельні матеріали на загальну суму 222 506,45 грн. також прийняті відповідачем без будь-яких заперечень чи претензій. В підтвердження прийняття будівельних матеріалів відповідальна особа відповідача підписала вказані дві видаткові накладні позивача, а відповідач скріпив підпис печаткою Товариства.
12 травня 2022 року платіжною інструкцією № 6865 відповідач доручив АТ КБ «Приват Банк» провести списання коштів з його рахунку на рахунок позивача. В той же день банк провів списання з розрахункового рахунку відповідача кошти в сумі 11 627,73 грн. та перевів їх на розрахунковий рахунок позивача. В призначенні платежу платіжної інструкції відповідач вказав, що кошти в сумі 11 627,73 грн., призначені на оплату матеріалів.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, між останніми виникли правовідносини притаманні для договорів поставки.
Позивач у даній справі вказав, що між ним як постачальником (продавцем) та відповідачем як покупцем було укладено усний договір поставки товару, що відповідачем не заперечувалося.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Форма правочину може бути як усною так і письмовою, і визначається відповідно до положень ст.ст. 205, 207 - 209 ЦК України.
Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Пункт 5 ст. 265 Господарського кодексу України встановлює, що поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 184 Господарського кодексу України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Здійснення позивачем передачі та отримання відповідачем товару свідчить про прийняття пропозиції щодо укладення договору поставки вказаного у видаткових накладних: № ДГК 044007/25 від 20.10.2021 на суму 100 019 грн 20 коп; № ДГК 04147/11 від 27.10.2021 на суму 100 019 грн 20 коп. та № ДГК 04405/13 від 09.11.2021 на суму 100 019 грн 20 коп., № ДГК05399 від 28.12.2021 на суму 185 543 грн 76 коп. та № ДГК05402 від 28.12.2021 на суму 36 962 грн6 69 коп.
Із огляду на викладене у сукупності, судом встановлено, що між сторонами укладено договір поставки, згідно якого позивач поставив, а відповідач прийняв без зауважень товар на загальну суму 522 564 грн 05 коп., з яких: 283 430 грн 87 коп. оплачено у формі попередньої оплати, а 11 627 грн 73 коп. із простроченням - 12.05.2023.
Зважаючи на той факт, що договір у формі єдиного документа сторонами не підписувався, а отже, суд дійшов висновку, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб.
Відповідні операції з поставки товару були відображені в податковому обліку позивача, як постачальника.
Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів.
Разом з тим суд звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 03.06.2022 у справі №922/2115/19.
Суд виснує, що відповідач не довів, що між сторонами існував спір щодо ціни товару, який поставлялався за договором, укладеним у спрощений спосіб. Будь-які претензії, заперечення чи зауваження щодо ціни товару з боку відповідача відсутні.
При цьому товар на суму 227 505 грн 45 коп. відповідачем не оплачено взагалі.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами не було погоджено строк оплати товару у договорі, укладеному у спрощений спосіб, водночас, саме ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України (закон) встановлює строк виникнення зобов'язання із оплати поставленого товару - після його прийняття.
З огляду на викладене, за товар поставлений за наведеними вище видатковими накладними відповідач мав здійснити оплату не пізніше наступного дня після його прийняття (поставки).
Таким чином, за поставлені позивачем, в період часу з 20.10.2021 по 28.12.2021 будівельні матеріали, у відповідача, станом на 30.12.2021 утворилась загальна заборгованість в сумі 239 133,18 грн. Зазначена заборгованість в сумі 239 133,18 грн. мала місце до 11.05.2022 включно. А із 12.05.2023 зменшилася до 227 505 грн 45 коп., та наразі не оплачена.
Суд відхиляє аргументи, наведені відповідачем у відзиві про те, що ніби-то доказом укладення між сторонами усного договору поставки є виставлений рахунок від 22.09.2021, який оплачений 29.09.2021. При цьому суд зазначає, що доказом укладення між сторонами договору поставки у спрощений спосіб є первинні документи, а саме - видаткові накладні, у яких відображено усі істотні умови договору, в тому числі його ціна, а також платіжна інструкція № 6252 від 29.09.2021.
При цьому рахунок-фактуру, який містить необхідну інформацію щодо істотних умов певного договору, зокрема умови про предмет, строки та ціну, можна вважати пропозицією укладення договору.
Прийняття пропозиції щодо умов, предмет, строку та ціни, зазначеної у рахунку-фактурі має бути підтверджено видатковою накладною постачальника або ж здійсненням оплати рахунку-фактури.
З огляду на викладене, суд розцінює рахунок на оплату від 22.09.2021 як пропозицію укласти договір, а не як доказ укладення самого договору.
Платіжна інструкція № 6252 від 29.09.2021 у свою чергу є доказом авансування 283 430 грн 87 коп. за товар, що мав бути поставлений у майбутньому.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).
При цьому суд враховує висновки КГС ВС, викладені у постанові від 22.08.2023 у справі № 920/845/22, де зазначено, що якщо сторона втратила інтерес до виконання договору, зокрема до придбання товару, або не вносить попередню оплату через порушення своїх обов'язків продавцем, то така сторона може скористатися правом розірвання договору. Без здійснення відповідних дій її обов'язки з внесення попередньої оплати, передбачені договором, не є припиненими або виконаними, і відповідно інша сторона може звернутися до суду для стягнення відповідних сум заборгованості за договором в примусовому порядку.
Водночас підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відтак отримання відповідачем будівельних матеріалів за вказаними видатковими накладними без заперечень свідчить про вчинення відповідачем конклюдентних дій на підтвердження факту здійснення сторонами господарської операції поставки та прийняття товару на виконання договірних зобов'язань за Договором поставки, укладеним у спрощений спосіб.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В силу приписів ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відтак, законом передбачена можливість укладення договорів у спрощеному прядку у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання). При цьому, договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.
Наявні в матеріалах справи видаткові накладні свідчать про досягнення згоди між сторонами щодо передачі вказаного товару за відповідною ціною відповідачу та є належним доказом виникнення між сторонами договірних відносин.
Тобто, на дату вирішення спору правочин є дійсним, схваленим конклюдентними діями відповідача та є підставою для виконання відповідачем відповідних зобов'язань.
Прийнявши товар за видатковими накладними відповідач схвалив укладення договору в спрощеній формі.
За викладеного, відповідачем не доведено, а судом не встановлено зі сторони позивача зміни істотних умов договору у формі збільшення ціни за договором в односторонньому порядку, адже як вбачається, прийняття товару відповідачем за видатковими накладними без заперечень та претензій свідчить про певне спрямування волі та тих обставин, що договір укладений у спрощений спосіб відповідав волевиявленню сторін. Відповідно, доводи відповідача щодо незаконності збільшення ціни договору є безпідставними та необґрунтованими та спростовуються наведеним вище.
В матеріалах справи міститься вимога про оплату № 17 від 09.05.2023, у якій позивач стверджує про те, що за відповідачем станом на 09.05.2023 обліковується заборгованість у розмірі 227 505 грн 45 коп. У даному претензійному листі позивач вимагав від відповідача невідкладно розглянути вимогу і не пізніше 2-х банківських днів з дня її отримання перерахувати на рахунок зазначений у листі зазначену суму боргу.
Судом встановлено, що вимогу про оплату № 17 від 09.05.2023 було направлено для відповідача 10.05.2023, що підтверджується описом вкладення у цінний лист трек-номер відправлення 1001100461862 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 17.05.2023.
Отримавши вимогу про оплату товару, відповідачем не здійснено її задоволення та станом на дату вирішення даного спору відповідачем не виконано у повному обсязі зобов'язання перед позивачем за договором, що укладений між ними.
Не відповівши на претензію, не надавши заперечень на претензію щодо укладення договору та поставки товару відповідач також підтвердив виникнення між ним та позивачем договірних зобов'язань за договором, укладеним у спрощений спосіб за цінами, що вказані у видаткових накладних.
Відтак позовні вимоги позивача про стягнення 227 505 грн 45 коп. основного боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача, 3 % річних останнім нараховано за період з 10.11.2021 до 28.08.2023 з урахуванням подальшої поставки товару та здійснених відповідачем оплат 29.09.2021 та 12.05.2022.
Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що він вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання із 8-го дня після отримання вимоги про оплату товару згідно із ст. 530 ЦК України.
Наявні у матеріалах справи видаткові накладні, як первинні бухгалтерські документи фіксують дату, зміст здійсненої господарської операції щодо поставки товару та містять всі обов'язкові реквізити, що є підставою для здійснення розрахунків відповідачем за поставлений позивач товар.
Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.
Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.
Оскільки правовідносини між сторонами у справі виникли з договору поставки укладеному у спрощений спосіб, безпідставним є посилання відповідача на відсутність обов'язку оплати отриманого товару у період після отримання товару до спливу 7-денного строку із дня отримання вимоги на оплату цього товару, позаяк такий обов'язок виник негайно після отримання товару.
Зважаючи на викладене, суд зазначає, що з огляду на норми ч. ч. 1, 2 ст. 692 та ст. 253 ЦК України, відповідач зобов'язаний був оплатити товар не пізніше наступного дня після його отримання згідно з видатковими накладними. Відтак, отримавши товар:
- згідно з видатковою накладною № ДГК 04405/13 від 09.11.2021 на суму 100 019 грн 20 коп., відповідач є таким, що мав обов'язок здійснити оплату товару на суму 16 626 грн 73 коп. (з урахуванням попередньої оплати 29.09.2021) не пізніше 10.11.2021; прострочення виконання зобов'язань на суму 16 626 грн 73 коп. настало із 11.11.2021;
- згідно з видатковими накладними № ДГК05399 від 28.12.2021 на суму 185 543 грн 76 коп. та № ДГК05402 від 28.12.2021 на суму 36 962 грн 69 коп. - відповідач є таким що мав обов'язок здійснити оплату товару на суму 222 506 грн 45 коп. не пізніше 29.12.2021; прострочення виконання зобов'язань на суму 222 506 грн 45 коп. настало із 30.12.2021.
При цьому, перевіривши проведені позивачем нарахування 3 % річних, здійснені судом, господарський суд вважає їх арифметично невірними, оскільки позивач безпідставно здійснив нарахування 3 % річних починаючи з наступного дня від дня отримання відповідачем товару, хоча повинен був здійснювати такі нарахування на наступний день після спливу строку на оплату товару.
Обґрунтований розрахунок 3 % річних за договором, укладеним між позивачем та відповідачем становить 11 893 грн 24 коп. Розрахунок, здійснений судом, долучено до матеріалів справи.
Водночас виходячи із принципу диспозитивності, з огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення 11 532 грн 06 коп., - суд задовольняє вимоги позивача у тій сумі, яка заявлена у позовній заяві, тобто 11 532 грн 06 коп., тобто в повному обсязі 3 % річних.
Щодо інших доказів, доводів та заперечень сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 239 037 грн 51 коп., з яких: 227 505 грн 45 коп. - основного боргу та 11 532 грн 06 коп - 3 % річних.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 3 585 грн 56 коп. сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІТРЕЙД ГРУП КО" згідно з платіжною інструкцією № 6925 від 28.08.2023 покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробнича компанія "Форвард Плюс".
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 124, 126, 129, 196, 202, 222, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІТРЕЙД ГРУП КО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробнича компанія "Форвард Плюс" про стягнення 239 037 грн 51 коп. - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробнича компанія "Форвард Плюс" (вул. Центральна, 80, Грем'яче, Острозький район, Рівненська область, 35841, код ЄДРПОУ 33707409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІТРЕЙД ГРУП КО" (просп. Незалежності, 75, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10001, код ЄДРПОУ 22045670) 227 505 (двісті двадцять сім тисяч п'ятсот п'ять) грн 45 коп. - основного боргу, 11 532 (одинадцять тисяч п'ятсот тридцять дві) грн 06 коп - 3 % річних, 3 585 (три тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) грн 56 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано суддею « 23» жовтня 2023 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя І.О. Пашкевич