ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.10.23 Справа № 917/542/22
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Михатило А.В., за участю позивача 1 ОСОБА_1 представника відповідача Трохимчук О.І., розглянувши у відкритому засіданні
заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо понесених позивачами судових витрат по справі №917/542/22 (вх. № 12246 та №12272 від 28.09.2023 року)
за позовною заявою 1. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
2. ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ,
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", вул. Будівельників, 16, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39802
про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ
В провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа №917/542/22 за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до відповідача Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" стягнення з Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 51 695 682,34 грн заборгованості (з яких: 36 823 063,82 грн - заборгованість за основним зобов'язанням, 3 311 049,19 грн - три процента річних, 11 561 569,33 грн - інфляційна складова заборгованості), та на користь ОСОБА_2 84 359 824,38 грн заборгованості (з яких 60 089 877,07 грн - заборгованість за основним зобов'язанням, 5 403 150,04 грн - три процента річних, 18 866 797,27 грн - інфляційна складова заборгованості).
Рішенням Господарського суду Полтавської області 19.09.2023 р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” на користь ОСОБА_1 51 695 682 грн 34 коп., з яких: 36 823 063 грн 82 коп. - заборгованість за основним зобов'язанням, 3 311 049 грн 19 коп. - 3% річних, 11 561 569 грн 33 коп. - інфляційні нарахування, 775 435,24 грн. витрат по сплаті судового збору.Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” на користь ОСОБА_2 84 359 824 грн 38 коп., з яких 60 089 877 грн 07 коп. - заборгованість за основним зобов'язанням, 5 403 150 грн 04 коп. - 3% річних, 18 866 797 грн 27 коп. - інфляційні нарахування, 868 350 грн витрат по сплаті судового збору.
28.09.2023 р. до суду від ОСОБА_2 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу по справі №917/542/22 (вх. № 12249). В даній заяві ОСОБА_2 зазначив, що при винесенні судового рішення не було вирішено питання про розподіл судових витрат, в тому числі пов'язаних з правничою допомогою адвоката, оскільки до закінчення судових дебатів ані позивач, ані відповідач не могли надати в повному обсязі докази, що підтверджують розмір таких витрат. В судовому засіданні представники обох сторін заявили про надання ними додаткових доказів понесених сторонами судових витрат на протязі 5 днів після оголошення судового рішення. Враховуючи, що судовим рішенням позов задоволено повністю, а також враховуючи складність справи та обсяг наданих адвокатами послуг, кваліфікацію та досвід адвокатів, кількість судових засідань у даній справі, апеляційне оскарження ухвали про зупинення та обсяг підготовлених адвокатами документів, заявлена до стягнення сума витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвокатів в розмірі 500000,00 грн є обґрунтованою та співмірною з ціною позову. Визначена в актах наданої правової допомоги вартість є справедливою, розмір гонорару адвоката позивача 2 не є завищеним щодо іншої сторони спору.
Як стверджує позивач 2, документально підтверджуються його судові витрати на загальну суму 1 407 684,00 грн з яких:
500 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу адвоката;
400 000,00 грн - витрати па Висновок експертів № 1041/63401 від 22.06.2022 року;
10 000,00 грн - витрати на Рецензію Експертної Ради УТО № 19-ЕР від 02.06.2022;
375 000,00 гри - витрати на Звіт про оцінку однієї простої акції ПрАТ “Полтавський ГЗК” у відповідності до вимог ст. 65-2 Закону України “Про акціонерні товариства” станом на 01.04.2019 року;
120 000,00 грн - витрати на Висновок експертів № 1045/64701 від 29.07.2022;
2 684,00 гри. - судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу про зупинення провадження, який підлягає розподілу за наслідками розгляду справи по суті згідно Постанови Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 року.
28.09.2023 р. до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу по справі №917/542/22 (вх. № 12272).
В даній заяві ОСОБА_1 також зазначив, що при винесенні судового рішення не було вирішено питання про розподіл судових витрат, в тому числі пов'язаних з правничою допомогою адвоката, оскільки до закінчення судових дебатів ані позивач, ані відповідач не могли надати в повному обсязі докази, що підтверджують розмір таких витрат. В судовому засіданні представники обох сторін заявили про надання ними додаткових доказів понесених сторонами судових витрат на протязі 5 днів після оголошення судового рішення. Враховуючи, що судовим рішенням позов задоволено повністю, а також враховуючи складність справи та обсяг наданих адвокатами послуг, кваліфікацію ( кандидат юридичних наук, заслужений юрист України згідно Указу Президента №526/2021) та досвід адвокатів, кількість судових засідань у даній справі та обсяг підготовлених адвокатами документів, заявлена до стягнення сума витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвокатів в розмірі 524 000,00 грн є обґрунтованою та співмірною з ціною позову.
Як стверджує позивач 1, документально підтверджуються його судові витрати на загальну суму 969 000,00 грн з яких:
524 0 00,00 гри. - витрати на професійну правничу допомогу адвоката;
10 000,00 грн - витрати на Рецензію Експертної Ради УТО № 100-ЕР від 21.10.2019 року;
10 000,00 грн - витрати на Рецензію Експертної Ради УТО № 18-ЕР від 01.06.2022 року;
375 000,00 грн - витрати на Звіт з незалежної оцінки вартості 1 (однієї) простої іменної акції у пакеті простих іменних акцій ПрАТ “Полтавський ГЗК”, що становить 100% статутного капіталу товариства;
50 000,00 грн. - витрати на Рецензію на Висновок експертів № 1045/64701 від 29.07.2022 року.
Ухвалою суду від 02.10.2023 заяви позивачів 1, 2 про ухвалення додаткового рішення по справі № 917/542/22 прийнято до розгляду, розгляд заяв призначено на 12.10.2023 року на 11:20 год.
09.10.2023 року до Господарського суду Полтавської області від представника відповідача - Денисенко О. М. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №917/542/22 (вх. №12768).
Ухвалою від 09.10.2023 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача - Денисенко О. М. про участь у судовому засіданні 12.10.2023 року о 11:20 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №917/542/22.
09.10.2023 року до суду від відповідача надійшли заперечення на заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення (вх. № 12767), відповідно до яких просив відмовити в її задоволенні. На думку відповідача, розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 500 000,00 грн є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також він не підтверджений належними та допустимими доказами, оскільки:
- в Акті прийому наданої правової допомоги (адвокатських послуг) від 01.11.2022 р. до договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 30.05.2022 р. з адвокатом Касперчик З. В. містяться ідентичні умови (пункти) як і в Акті з адвокатом Ларіоновою О. О.
- в документах під назвою “Розрахунок наданих послуг адвокатом Ларіоновою Оленою Олександрівною” та “Розрахунок наданих послуг адвокатом Касперчик Зоєю Вікторівною” які ніким не підписані, зазначається про формування та узгодження з позивачем 1 правової позиції та визначення напрямків ефективного судового захисту інтересів позивача 2 - двадцять вісім годин.”. Всі інші послуги, вказані у вказаних розрахунках стосуються позивача 1. Отже, переважна більшість послуг, наданих адвокатами Ларіоновою О. О. та Касперчик З. В., надавалися ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 , який заявив про відшкодування йому вартості вказаних юридичних послуг.
- позивачем 2 не надані договори про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 30.05.2022 р., укладені з адвокатами Ларіоновою О. О. та Касперчик З. В. Відповідно, ані суд, ані відповідач не можуть проаналізувати зміст вказаних договорів і визначити, чи дійсно вони стосуються справи № 917/542/22, які саме послуги мали надати адвокати, реальної вартості наданих послуг і т.п.;
- “Розрахунок наданих послуг адвокатом Ларіоновою Оленою Олександрівною” та “Розрахунок наданих послуг адвокатом Касперчик Зоєю Вікторівною” ніким не підписані, не мають ані дати, ані номера, не відомо ким видані, а тому взагалі не можуть вважатися доказом за правилами ГПК;
- в заяві згадується про апеляційне оскарження ухвали про зупинення, в той же час позивач 2 нічого не вказував у своїй апеляційній скарзі про розмір судових витрат в суді апеляційної інстанції;
- адвокати Ларіонова О. О. та Касперчик З. В. не брали участі у жодному судовому засіданні по даній справі та не подавали жодного документу по суті. Не відомо, навіщо було звертатися за допомогою відразу до двох адвокатів, які займаються одними і тими ж самими питаннями.
Стосовно витрат на проведення експертиз відповідач зазначив, що позивачі замовили чотири звіти (висновки) та три рецензії на них по суті з одного і того ж самого питання - яка ринкова вартість 1 акції ПрАТ “ПГЗК” станом на 01.04.2019 р. і отримали приблизно один і той самий результат. Відповідач ставить під сумнів необхідність здійснення витрат на проведення чотирьох звітів (висновків) у 20212-202 роках, чи вони були розумними та неминучими в даній справі, а їх розмір обґрунтованим (оскільки вже станом на січень 2020 року позивачі мали Звіт про оцінку ТОВ "Увекон-Харків" ринкової вартості 1 акції ПрАТ "ПГЗК").
Також, 12.10.2023 року до суду від відповідача надійшли заперечення на заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення (вх. № 12991), відповідно до яких просив відмовити в її задоволенні. На думку відповідача, розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 524 000,00 грн є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також він не підтверджений належними та допустимими доказами, оскільки:
- наданий позивачем 1 Додаток №17 до договору про надання правової допомоги №06/06/2020/С.Г. від 06.06.2020 року за своїм змістом є довіреністю, якою позивач 1 уповноважує адвоката Левківського Б. К. бути його представником під час врегулювання господарського спору. Однак невідомо про який саме господарський спір з ПрАТ "ПГЗК", про який предмет або ціну позову йде мова;
- Додаток № 18 договору про надання правової допомоги №06/069/2020/С.Г. від 06.06.2020 року та "Розрахунок наданих послуг адвокатом Левківським Богданом Казимировичем" (ніким не підписаний, не має ні дати ні номера) не підтверджують факт виникнення зобов'язання у позивача 1 сплатити 524 000,00 грн;
- позивачем 1 не надано договір про надання правової допомоги №06/069/2020/С.Г. від 06.06.2020 року. Відповідно, ані суд, ані відповідач не можуть проаналізувати зміст вказаних договорів і визначити, чи дійсно вони стосуються справи № 917/542/22, які саме послуги мали надати адвокати, реальної вартості наданих послуг і т.п.;
- відсутній акт виконаних робіт (наданих послуг);
- в матеріалах справи відсутні докази того , що адвокат Левківський Б. К. брав участь у підготовці позовної заяви, інших заяв по суті.
Стосовно витрат на проведення експертиз відповідач зазначив (як і в запереченнях на заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення) , що позивачі замовили чотири звіти (висновки) та три рецензії на них по суті з одного і того ж самого питання - яка ринкова вартість 1 акції ПрАТ “ПГЗК” станом на 01.04.2019 р. і отримали приблизно один і той самий результат. Відповідач ставить під сумнів необхідність здійснення витрат на проведення чотирьох звітів (висновків) у 20212-202 роках, чи вони були розумними та неминучими в даній справі, а їх розмір обґрунтованим (оскільки вже станом на січень 2020 року позивачі мали Звіт про оцінку ТОВ "Увекон-Харків" ринкової вартості 1 акції ПрАТ "ПГЗК").
Позивач 2 в судове засідання 12.10.2023 року не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, день та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (копія ухвали направлена до його електронного кабінету в системі “Електронний суд 02.10.2023 року) (т. 10 а. с.115).
Позивач 1 підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення, представник відповідача просив відмовити в задоволенні заяв.
За наслідками розгляду заяв про ухвалення додаткового рішення у судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
При вирішенні заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо понесених позивачами судових витрат по справі №917/542/22 (вх. № 12246 та №12272 від 28.09.2023 року) суд враховує наступне.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (у п. 3.2 рішення) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.
Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Практична реалізація вищезгаданого принципу господарського судочинства в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення стороною суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення остаточного розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, через подання:
- заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу;
- детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги;
- доказів, що підтверджують виконання адвокатом робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;
3) розподіл судових витрат судом (ст.129 ГПК України).
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Унаслідок існування зв'язку між конкретною судовою справою та витратами на професійну правничу допомогу останні набувають статусу судових витрат.
Тотожне правило містить й частина 1 статті 221 ГПК України, за якою, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації та дотримання критерії, передбачених частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
Як встановлено судом, позивачами вчинено відповідні процесуальні дії (зроблено заяву про подання доказів на підтвердження понесених судових витрат після ухвалення рішення у справі; подано такі докази суду) з дотриманням порядку і строків, встановлених ГПК України.
Як вбачається із матеріалів справи, невиконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем стали підставою для звернення до суду із позовною заявою і понесення позивачами 1, 2 судових витрат на професійну правничу допомогу (позивач 1 - 524 000,00 грн, позивач 2 - 502 684,00грн).
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статі 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом насамперед згідно з умовами договору про надання правничої допомоги.
Понесення позивачем 1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 524 000,00 грн підтверджується наступними доказами: ордером серія КС № 760008 від 02.08.2022 року (т. 8 а. с. 12), свідоцтвом серія ХМ №000119 від 05.12.2017 року (т. 8 а. с. 13), додатком №17 від 06.06.2022 року до договору про надання правової допомоги №06/06/2020/С.Г. від 06.06.2020 року (т. 10 а. с. 99), додаток №18 від 06.06.2022 року до договору про надання правової допомоги №06/06/2020/С.Г. від 06.06.2020 року (т. 10 а. с. 100), додатком №3 (т. 10 а. с. 101).
Відповідно до додатку №17 від 06.06.2022 року до договору про надання правової допомоги №06/06/2020/С.Г. від 06.06.2020 року Голубицький С. Г. з метою представництва його інтересів під час врегулювання господарських спорі, зокрема у справі проти ПАТ "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат", уповноважив адвоката Левківського Б. К. бути його представником під час врегулювання питань, визначених у цьому додатку, бути його представником в органах прокуратури, органах МВС, державній прикордонній службі, у системі ДВС України, в органах РАЦС, в службі у справах дітей, органах опіки та піклування, в поштових службах, в судах всіх інстанцій тощо. Додатком №18 від 06.06.2022 року до договору про надання правової допомоги №06/06/2020/С.Г. від 06.06.2020 року сторони домовились, що адвокат, за виконання доручення, зміст якого закріплено у додатку №17 від 06.06.2022 року до договору про надання правової допомоги №06/06/2020/С.Г. від 06.06.2020 року, отримує гонорар (оплату), що може бути змінений відповідно до п. 2.2 договору, а на момент підписання цього додатку складається з: 1) доплата за результат у розмірі 500 000,00 грн; 2) винагороди за виконання роботи у кожному судовому засіданні у розмірі 8000,00 грн за кожне судове засідання. У додатку № 3 наведено розрахунок наданих послуг адвокатом Левківським Б. К.: участь у судовому засіданні 02.08.2022 року - 8000,00 грн; участь у судовому засіданні 26.09.2022 року - 8000,00 грн; участь у судовому засіданні 15.02.2023 року - 8000,00 грн; гонорар успіху 500 000,00 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що правову допомогу позивачу 1 у справі, в тому числі представництво в судових засіданнях, здійснював адвокат Левківського Б. К. на підставі ордером серія КС № 760008 від 02.08.20221 року (т. 8 а. с. 12).
Понесення позивачем 2 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 502 684,00 грн підтверджується наступними доказами: договором про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 30.05.2022 р. (т. 6 а. с. 140 - 142), ордером серія КВ № 061333 від 19.07.2022 року (т. 6 а. с. 139), свідоцтвом №2917 від 31.05.2007 рок (т. 6 а. с. 139), ордером серія АА №1222107 від 18.07.2022 року (т. 6 а. с. 154), додатком №4 "Розрахунок наданих послуг адвокатом Касперчик З. В." на суму 250 000,00 грн (т. 10 а. с. 80), додатком №3 "Розрахунок наданих послуг адвокатом Ларіоновою О. О." на суму 250 000,00 грн (т. 10 а. с. 81), актом прийому наданої правової допомоги (адвокатських послуг) від 01.11.2022 року до договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 30.05.2022 року між Шило П. М. та Касперчик З. В. (т. 10 а. с. 82), актом прийому наданої правової допомоги (адвокатських послуг) від 01.11.2022 року до договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 30.05.2022 року між Шило П. М. та Ларіоновою О. О. (т. 10 а. с. 83), квитанцією №145766803 від 02.06.2022 року н6а суму 250 000,00 грн (т. 4 . с. 12), квитанцією №145767211 від 02.06.2022 року н6а суму 250 000,00 грн (т. 4 . с. 13).
Відповідно до договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 30.05.2022 року (далі - договір), укладеного між позивачем 2 та адвокатом Касперчик З. В., клієнт доручає, а виконавець приймає на себе доручення з надання клієнту правової допомоги (адвокатських послуг) на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язується оплатити виконавцю винагороду за надану правову допомогу (адвокатські послуги), а також оплатити фактичні витрати, пов'язані з виконанням договору (п. 1.1 договору).
Виконавцем надаються такі види правової допомоги: надання консультацій та роз'яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок щодо законодавства; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів клієнта в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед громадянами та юридичними особами (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору, правова допомога, надана клієнту виконавцем оплачується на умовах погодинної оплати, якщо сторони не дійдуть згоди про інше.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що вартість однієї години роботи одного фахівця, визначеного виконавцем відповідно до положень п. 2.6 договору, становить 3 600,00 грн, без ПДВ.
Вартість наданої правової допомоги дорівнює добутку вартості однієї години роботи фахівця, визначеної у п. 4.2 договору, та кількості витраченого часу виконавцем та/або фахівцем/фахівцями, визначеними виконавцем відповідно до п. 2.6 договору. До витраченого часу включається, зокрема, час на: аналіз наданих клієнтом документів, на визначення правової позиції; на підготовку проектів процесуальних документів, складання довідок, на участь у переговорах з клієнтом або з третіми особами в інтересах клієнта; усне або письмове консультування клієнта; представництва інтересів клієнта в судах і перед третіми особами (п. 4.4 договору).
Відповідно до додатку №4 "Розрахунок наданих послуг адвокатом Касперчик З. В." загальний обсяг часу, витраченого на правову допомогу (адвокатські послуги), надану виконавцем згідно договору становить 69 год. 25 хв. Загальна вартість наданих послуг становить 250 000,00 грн.
Відповідно до п. п. 3 - 5 акту прийому наданої правової допомоги (адвокатських послуг) від 01.11.2022 року до договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 30.05.2022 року між Шило П. М. та Касперчик З. В., загальний обсяг часу, витраченого на правову допомогу (адвокатські послуги), надану виконавцем згідно договору за період з 30.05.2022 року по 01.11.2022 року становить 69 год. 25 хв. Вартість однієї години роботи виконавця становить 3 600,00 грн, без ПДВ. Загальна вартість даного етапу правової допомоги (адвокатських послуг), наданої виконавцем, становить 250 000,00 грн, без ПДВ.
В матеріалах справи відсутній доказ укладення договору про правничу допомогу між позивачем 2 та Ларіоновою О. О., додано лише акт прийому наданої правової допомоги (адвокатських послуг) від 01.11.2022 року до договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 30.05.2022 року (т. 10 а. с. 83) та додаток №3 "Розрахунок наданих послуг адвокатом Ларіоновою О. О." (т. 10 а. с. 81), де зокрема зазначено, що загальний обсяг часу, витраченого на правову допомогу (адвокатські послуги), надану виконавцем згідно договору становить 69 год. 25 хв. Загальна вартість наданих послуг становить 250 000,00 грн.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Суд зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов'язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.
Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.
Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
Як вбачається з матеріалів справи, умовами додатку №18 від 06.06.2022 року до договору про надання правової №06/06/2020/С.Г. від 06.06.2020 року (між Голубицьким С. Г. та Левківським Б. К.) адвокат отримує гонорар (оплату), що складається з доплати за результат у розмірі 500 000,00 грн та винагороди за виконання роботи у кожному судовому засіданні у розмірі 8 000,00 грн за кожне судове засідання, а у додатку № 3 "Рахунок наданих послуг адвокатом Левкіським Б. К., зазначено, що 500 000,00 грн - є "гонорар успіху".
За положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.
Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Суд зазначає, що представником позивача 1 - Левківським Б. К. здійснювався належний юридичний супровід клієнта під час судового розгляду справи, зокрема, він приймав участь в судових засіданнях 02.08.2022 року, 26.09.2022 року та 15.02.2023 року. При цьому, позивачем 1 та вказаним адвокатом було встановлено фіксований розмір винагороди за виконання роботи у кожному судовому засіданні - 8000,00 грн за кожне судове засідання. У заяві позивача 1 про ухвалення додаткового рішення фактично надано розрахунок вартості правової допомоги за участь в судових засіданнях - 24 000,00 грн (8000,00 грн * 3).
Тому, суд критично оцінює доводи представника відповідача щодо неможливості встановити про які види послуг адвоката йдеться, якою є вартість кожної з них та їх кількість. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові №640/18402/19 від 28.12.2020, якщо договором з адвокатом передбачено фіксовану вартість правової допомоги, то детальний опис робіт не є обов'язковим, оскільки в такому разі розмір гонорару адвоката не залежить від обсягу послуг і часу, витраченого адвокатом, а, отже, є визначеним.
Крім того, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 у заяві про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу просив стягнути 500 000,00 грн, надавши на підтвердження понесення витрат копію додатку №17 від 06.06.2022 року до договору про надання правової допомоги №06/06/2020/С.Г. від 06.06.2020 року (т. 10 а. с. 99), додатку №18 від 06.06.2022 року до договору про надання правової допомоги №06/06/2020/С.Г. від 06.06.2020 року (т. 10 а. с. 100), та додатком №3 «Розрахунок наданих послуг адвокатом Левківським Б. К. (т. 10 а. с. 101). У додаткові № 18 та у розрахунку зазначено, що сума 500 000,00 грн зафіксована у сталому вигляді у формі "гонорару успіху".
Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як "гонорар успіху", проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року в справі N 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 зі справи N 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями у присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява N 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72).
З урахуванням наведеного не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Зазначена позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі N 910/3547/21 від 27.09.2022.
Отже, заявлена позивачем до стягнення з відповідача на підставі договору про надання правової допомоги сума як гонорар успіху не є безумовною підставою для відшкодування її в зазначеному розмірі за рахунок відповідача. Наразі судом враховано, що судові витрати на правничу допомогу у вигляді "гонорару успіху" за своєю суттю є додатковою оплатою за успішне завершення справи в суді ("гонорар успіху") до оплати за фактично надані послуги, про яку сторони договору про надання правової допомоги також домовились у договорі про надання правової допомоги.
При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює вказані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону у справі (відповідача).
Крім цього, позивач 2 - ОСОБА_2 у заяві про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу просив стягнути 500 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвокатів Касперчик З. В. та Ларіоновою О. О.
Умовами договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 30.05.2022 року (т. 6 а. с. 140 - 142) передбачено, що правова допомога, надана клієнту виконавцем оплачується на умовах погодинної оплати, якщо сторони не дійдуть згоди про інше. Вартість однієї години роботи одного фахівця, визначеного виконавцем відповідно до положень п. 2.6 договору, становить 3 600,00 грн, без ПДВ.
Відповідно до акту прийому наданої правової допомоги (адвокатських послуг) від 01.11.2022 року до договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 30.05.2022 року та відповідно до додатку №4 «Розрахунок наданих послуг адвокатом Касперчик З. В.» загальний обсяг часу, витраченого на правову допомогу (адвокатські послуги) становить 69 год. 25 хв. Вартість однієї години роботи виконавця становить 3 600,00 грн, без ПДВ. Загальна вартість даного етапу правової допомоги (адвокатських послуг), наданої виконавцем, становить 250 000,00 грн, без ПДВ.
Як вже зазначено судом, до правової допомоги належать і консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо. При цьому участь в судових засіданнях адвокатів не є обов'язковою. А тому, суд критично відноситься до одного з посилань представника відповідача, а саме: на відсутність підстав для стягнення судових витрат на правову допомогу позивача 2 у зв'язку з тим, що адвокати не приймали участь в судових засіданнях по справі №917/542/22.
У даному випадку позивачем 2 використані у відносинах з адвокатом Касперчик З. В. форму гонорару у вигляді погодинної оплати.
ОСОБА_2 надав суду детальні розрахунки наданих послуг адвокатами.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (додаткова ухвала Верховного Суду від 16.08.2023 року у справі №904/1377/22).
Суд відзначає, що у цій справі підставою для звернення із заявою про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є приписи статей 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, і вимога позивача обумовлена саме необхідністю вирішити питання про розподіл сплачених ним судових витрат (визначених як професійна правнича допомога), що відповідно до вказаних норм процесуального права підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Суд звертає увагу, що відповідач, зазначивши заголовок процесуального документу - "Заперечення на заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення (клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу)", у прохальній частині заперечень просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_3 про стягнення з ПрАТ Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" 969 000,00 грн судових витрат у справі № 917/542/22, а не зменшити розмір стягуваних сум.
Аналогічна ситуація склалась також із процесуальним документом "Запереченнях на заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення (клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу)".
Заперечуючи проти стягнення таких витрат відповідач не заявляв клопотання про їх зменшення судом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
(Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та у постанові Великої палати Верховного суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21).
Суд звертає увагу, що відповідач, заперечуючи проти стягнення витрат позивачів1, 2 на правничу допомогу з посиланням на те, що суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обґрунтованість та пропорційність предмета спору, ціну позову, значення справи для сторін, тощо, при цьому, у відзиві на позовну заяву (вх. № 58 92 від 25.08.202 року,т. 8 а. с. 73 - 80) зазначив, що він очікує понести судові витрати у зв'язку з розглядом справи у вигляді витрат на правничу допомогу також у розмірі 500 000,00 грн.
До того ж, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказане відповідає правовій позиції Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, та позиції Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеній у постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19.
За таких обставин, на думку суду, враховуючи те, що витрати позивача 1 Голубицького С. Г. на правничу допомогу у вигляді "гонорару успіху" визначені додатком №18 до договору про надання правової допомоги №06/06/2020/С.Г. в розмірі 500 000,00 грн та витрати позивача 2 ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу у вигляді гонорару у розмірі 500 000,00 грн не відповідають саме в такому розмірі критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв'язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини вказаної справи матиме надмірний характер, при цьому враховуючи складність справи, кваліфікацію та досвід адвокатів, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу 1 "гонорару успіху" у розмірі 100 000,00 гнр та позивачу 2 гонорару у розмірі 100 000,00 грн за рахунок відповідача.
Таким чином, за висновком суду, розподілу між сторонами підлягають понесені позивачем 1 витрати на професійну правничу допомогу у вигляді винагороди за виконання роботи у судових засіданнях у розмірі 24 000,00 грн та «гонорар успіху» у розмірі 100 000,00 грн, а також понесені позивачем 2 витрати на професійну правничу допомогу у вигляді у вигляді гонорару у розмірі 100 000,00 грн, як такі, що є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), та підтверджені наданими доказами.
Також, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (ч. 4 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, учасник справи має право подати суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачами 1, 2 було долучено до матеріалів справи висновок експертів № 1041/63401 від 22.06.2022 року (т. 5 а. с. 69 - 275), акт приймання - передачі послуг за додатковою угодою від 14.01.2022 року №1 та додатковою угодою від 11.04.2022 року № 2 до договору про надання експертних та консультаційних послуг від 14.01.2022 року №14-01/2201 (т. 10, а. с. 79); договір № 17/19НО на проведення незалежної оцінки від 01.11.2019 року (т. 3 а. с. 231 - 234), звіт про оцінку однієї простої акції ПрАТ “Полтавський ГЗК” у відповідності до вимог ст. 65-2 Закону України “Про акціонерні товариства” станом на 01.04.2019 року (т. 4 а. с. 41 - 199), додаткова угода №1 до договору про надання експертних та консультаційних послуг від 14.01.2022 року №14-01/2201 від 14.01.2022 року (т. 4 а. с. 207), додаткова угода №2 до договору про надання експертних та консультаційних послуг від 14.01.2022 року №14-01/2201 від 11.04.2022 року (т. 4 а. с. 209), запит від 30.05.2022 року на рецензування звіту про оцінку однієї простої акції ПрАТ «Полтавський ГЗК» у відповідності до вимог ст. 65-2 ЗУ «Про акціонерні товариства», станом на 01 квітня 2019 року, який виконав суб'єкт оціночної діяльності ТОВ «УВЕКОН-ХАРКІВ» (т. 4 а. с. 211), рецензія на звіт про оцінку однієї простої акції ПрАТ «Полтавський ГЗК» у відповідності до вимог ст. 65-2 ЗУ «Про акціонерні товариства» (т. 4 а. с. 214- 221), акт надання послуг від 02.06.2022 року на суму 10 000,00 грн (т. 4 а. с. 222), акт приймання - передачі послуг від 29.07.2022 року за додатковою угодою від 18.07.2022 року №6 до договору про надання експертних та консультаційних послуг від 14.01.2022 року №14/01/2201 (т. 10 а. с. 78), лист від «Експертна група «ЕС енд ДІ» №101/0707/2202 від 07.07.2022 року (т. 6 а. с. 200), запита на проведення експертизи від 18.072022 року (т. 6 а. с. 201, 202), додаткова угода № 6 від 18.07.2022 року до договору про надання експертних а консультаційних послуг від 14.01.2022 року №14-01/2201 (т. 6 а. с. 203), договір №20/07/22 на проведення комплексної експертної судової економічної та оціночно-будівельної експертизи від 20.07.2022 року (т. 6 а. с. 204, 205), лист №101/1045/64701-1 від 21.07.2022 року (т. 6 а. с. 209), клопотання №21/07/22 від 21.07.2022 року (т. 6 а. с 210), супровідний лист №101/1045/64701-2 від 22.07.2022 року з додатком (т. 6 а. с. 211, 212), лист - відповідь (т. 6 а. с. 213, 214), висновок експертів №1045/64701 за результатами комплексної комісійної судової економічної та оціночно-будівельної експертизи від 29.07.2022 року (т. 7 а. с. 1 - 237), запит на проведення рецензії від 19.09.2019 року (т. 1 а. с. 248), рецензію Експертної Ради УТО № 100-ЕР від 21.10.2019 року (т. 2 а. с. 1 - 5), акт надання послуг №280 від 31.10.2019 року на суму 10 000,00 грн (т. 2 а. с. 6), договір №38/19К на надання послуг з незалежної оцінки від 01.11.2019 року (т. 2 а. с. 7 - 10), акт приймання-передачі наданих послуг від 30.09.2021 року (т. 2 а. с. 13), Звіт з незалежної оцінки вартості 1 (однієї) простої іменної акції у пакеті простих іменних акцій ПрАТ “Полтавський ГЗК”, що становить 100% статутного капіталу товариства (т. 2 а с. 14 - 253, т. 3 а. с. 1 -230), запит на рецензування звіту з незалежної оцінки вартості 1(однієї) простої іменної акції у пакеті простих іменних акцій ПрАТ «ГЗК», що становить 100% статутного капіталу товариства від 23.05.2022 року (т. 4 а. с. 1), рецензія експертної ради УТО №18-ЕР від 01.06.2022 року (т. 4 а. с. 4 - 10), акт надання послуг №140 від 01.06.2022 року на суму 10 000,00 грн (т. 4 а. с. 11), рецензія на висновок експертів від 29.07.2022 року № 1045/64701 за результатами комплексної комісійної судової економічної та оціночно-будівельної експертизи за запитом ОСОБА_2 від 18.09.2022 року (т. 8 а. с. 127 - 145).
На підтвердження витрат на оплату таких рецензій, висновків та звітів позивачами долучено до матеріалів справи копії: рахунку на оплату №296 від 20.09.2019 року (інформаційно-консультаційні послуги з організації рецензування звіту) на суму 10 000,00 грн (т. 1 а. с. 249), платіжного доручення №150 від 24.09.2019 року на суму 10 000,00 грн ( т. 1 а. с. 250), платіжного доручення №TR.3663482.1721.9116 від 20.11.2019 року на суму 150 000,00 грн (т. 2 а. с. 11), платіжного доручення №TR.35427 від 31.08.2021 року на суму 225 000,00 грн (т. 2 а. с. 12), квитанції 41524348від 24.12.2019 року на суму 80 000,00 грн (т. 3 а. с. 235), квитанції № 40068504 від 03.12.2019 року на суму 70 000,00 грн (т. 3 а. с. 236), рахунку на оплату №185 від 26.05.2022 року на суму 10 000,00 грн (т. 4 а. с. 2), платіжного доручення №407 від 27.05.2022 року на суму 10 000,00 грн (т. 4 а. с. 3), квитанції № 144784465 від 26.05.2022 року на суму 225 000,00 грн (т. 4 а. с. 206), квитанції 145337080 від 30.05.2022 року на суму 400 000,00 грн (т. 4 а. с. 210), рахунку на оплату № 186 від 01.06.2022 року на суму 10 000,00 грн (т. 4 а. с. 212), квитанції № 145658241 від 01.06.2022 року на суму 10 000,00 грн (т. 4 а. с. 213), рахунку № 20/07/22 від 20.07.2022 року на суму 20 000,00 грн (т. 6 а. с. 206), квитанції №155025450 від 28.07.2022 року на суму 20 000,00 грн (т. 6 а. с. 207), квитанції №155025211 від 28.07.2022 року на суму 100 000,00 грн (т. 6 а. с. 208), рахунку-фактури №009 від 16.09.2022 року на суму 50 000,00 грн (т. 10 а. с 102), платіжної інструкції від 20.09.2022 року №434 на суму 50 000,00 грн (т. 10 ас. 103).
На думку суду, сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену як до подання позову, так і після (особливо, якщо судом враховано відповідний висновок експертизи як доказ). Тобто відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі; звужувальне тлумачення процесуальних норм щодо не відшкодування судових витрат за експертизу суттєво обмежує засаду (принцип) судочинства про відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. При цьому, таке обмеження не обумовлене безпосередніми приписами норм процесуального законодавства, а зроблене судом на підставі припущень про обмеження права іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід експерта, що не відповідає дійсності, оскільки враховуючи засаду (принцип) змагальності учасники справи не позбавлені можливості під час розгляду справи судом заперечувати проти висновку експерта, в тому числі посилаючись на наявність підстав для відводу, а суд, за таких обставин, має підстави для визнання такого висновку експерта недопустимим доказом.
Відмова у відшкодування судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішенням (особливо, якщо судом враховано відповідний висновок експертизи як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, "підриває" конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права".
За таких обставин, враховуючи той факт, що суд не володіє спеціальними знаннями, які були необхідні для з'ясування обставин справи, суд вважає, що витрати позивачів 1, 2 на виконання рецензій, висновків та звітів експертів були неминучими, а тому, беручи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, враховуючи, що позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту понесення судових витрат на виконання рецензій, висновків, звітів експертами, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені позивачами судові витрати (пов'язані із залученням спеціалістів, експертів та проведенням експертизи), а саме: 445 000,00 грн на користь ОСОБА_1 та 905 000,00 грн на користь ОСОБА_2
ОСОБА_2 також у заяві про ухвалення додаткового рішення ставилась вимога про стягнення з відповідача на його користь судового збору у розмірі 2684,00 грн за подання апеляційної скарги на ухвалу про зупинення провадження.
Так, відповідно до постанови Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 року у справі №917/542/22 апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.02.2023 у справі № 917/542/22 задоволено, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 15.02.2023 у справі №917/542/22 скасовано, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні клопотання першого відповідача про зупинення провадження у справі. Справу № 917/542/22 постановлено повернути до Господарського суду Полтавської області для продовження розгляду.
Також у зазначеній постанові зазначено, що судові витрати за звернення з апеляційної скарги підлягають розподілу за наслідками розгляду справи по суті.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується квитанцією № 32528798800006397074 від 27.02.2023 року на суму 2 684,00 грн (т. 9 а. с. 195).
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи те, Східний апеляційний господарський суд під час прийняття постанови від 26.06.2023 року не вирішив питання щодо розподілу судових витрат та оскільки за наслідками розгляду спору в справі 917/542/22 позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено, судовий збір у розмірі 2684,00 грн за подання апеляційної скарги на ухвалу про зупинення провадження підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 2 - ОСОБА_2 .
З огляду на викладене, вивчивши надані сторонами документи (докази), приймаючи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо понесених позивачами судових витрат по справі №917/542/22 підлягають частковому задоволенню, а саме: 569 000,00 грн - на користь ОСОБА_1 (124 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу, 445 000,00 грн - витрати, пов'язані із проведенням експертиз) та 1 007 684,00 грн - на користь ОСОБА_2 (100 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу, 2 684,00 грн - витрати пов'язані зі сплатою судового збору за подачу апеляційної скарги, 905 000,00 грн - витрати, пов'язані із проведенням експертиз).
Керуючись статтями 123,129,232-233, 240,244 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення щодо понесених позивачами судових витрат по справі №917/542/22 задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” (код ЄДРПОУ 00191282; адреса: 39802, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, буд. 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_3 ; ІВАN: НОМЕР_2 ) 569 000 грн.
3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” (код ЄДРПОУ 00191282; адреса: 39802, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, буд. 16) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 ; ІВАN: НОМЕР_4 ) 1 007 684 грн. судових витрат.
Видати накази після набрання додатковим рішенням законної сили.
4. В іншій частині відмовити.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 23.10.2023 року.
Суддя О. М. Тимощенко
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України. Порядок та строки апеляційного оскарження рішення встановлені ст.ст.256-257 ГПК України.