ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.10.2023 Справа № 917/1425/23
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Михатило А.В., розглянувши справу № 917/1425/23
за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України, Русанівський бульвар, 8, м. Київ, 02002
до Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, вул. Шведська могила, 1, м. Полтава, 36013
про відшкодування в порядку регресу 19 095,36 грн витрат, пов'язаних з регламентною виплатою
Без виклику учасників справи
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Полтавської області 08.08.2023 року надійшла позовна заява Моторного (транспортного) страхового бюро України до відповідача Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України про відшкодування в порядку регресу 19 095,36 грн витрат, пов'язаних з регламентною виплатою (вх. № 1526/23).
Також у позовній заяві позивач просить стягнути на його користь судові витрати в розмірі 2 684,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 28.11.2018 року за участі ОСОБА_1 , який керував автомобілем ВАЗ (д.р.з. НОМЕР_1 ), який належить Інституту свинарства і агропромислового виробництва, заподіяно пошкодження застрахованому автомобілю Mitsubishi (д.р.з НОМЕР_2 ), яким керував водій ОСОБА_2 . На виконання вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ відшкодовано шкоду потерпілій особі в розмірі 19 095,36 грн. З огляду на те, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Інституту свинарства і агропромислового виробництва, відповідно у відповідача виникло регресне зобов'язання щодо відшкодування шкоди завданої його працівником у розмірі регламентної виплати потерпілому, що складає 19 095,36 грн.
Ухвалою від 10.08.2023 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/1425/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив - подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст. 167, 184 ГПК України. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 63), відповідачеві вручено копію ухвали від 10.08.2023 року - 16.08.2023 року.
Таким чином, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи.
22.08.2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 10295).
Відповідно до акту Господарського суду Полтавської області від 22.08.2023 року була встановлена відсутність всіх вказаних додатків до відзиву на позовну заяву.
24.08.2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 10386).
Відповідно до акту Господарського суду Полтавської області від 24.08.2023 року була встановлена відсутність всіх вказаних додатків до відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 28.08.2023 року було повернуто Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України без розгляду два відзиви на позовну заяву (вх. № 10295 від 22.08.2023 року та вх. № 10386 від 24.08.2023 року).
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов з дотриманням приписів ст. 165 Господарського процесуального кодексу України не скористався.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 65 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України рішення прийнято у нарадчій кімнаті.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
28.11.2018 року в м. Полтава мала місце дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки «ВАЗ» (д.н.з. НОМЕР_1 , який належить Інституту свинарства і агропромислового виробництва) під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Mitsubishi ASX» (д.р.з НОМЕР_2 ), яким керував водій ОСОБА_2 .
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 22.12.2018 року по справі № 552/695518 винним у скоєній ДТП визнаний водій ОСОБА_3 , про що також зазначено у відповіді Національної поліції України №3018332797925432 про дорожньо-транспортну пригоду (а. с. 10, 11).
Внаслідок ДТП автомобіль «Mitsubishi ASX» (реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ) отримав пошкодження, а його власник зазнав матеріальних збитків.
На час скоєння цієї пригоди транспортний засіб ВАЗ, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , не був забезпечений чинним договором страхування цивільно-правової відповідальності.
Про це свідчить відсутність інформації щодо страхування даного транспортного засобу в єдиній централізованій базі даних МТСБУ, доступ до якої є вільним в мережі Інтернет (а. с. 38).
Заподіяна шкода, яка виникла внаслідок ДТП, не була відшкодована потерпілій особі.
У зв'язку з настанням події за відсутності у винної сторони чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, власник пошкодженого автомобіля «Mitsubishi ASX» (транспортний засіб забезпечений за полісом 3903947), з метою отримання відшкодування 23.01.2018 року звернулася до МТСБУ з відповідною заявою про виплату відшкодування (а. с. 15).
Розмір завданих збитків згідно Звіту №14 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, марки «Mitsubishi ASX» з реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 (а. с. 18-37), становить 19095,36 грн.
На підставі наказу №1545 від 18.02.2019 року (а. с. 39) Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодувало 19.02.2019 року майнову шкоду у розмірі 19 095,36 грн (за шкоду заподіяну в результаті пошкодження транспортного засобу).
У вересні 2020 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Київського районного суду м. Полтави з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою (справа №552/4392/20).
Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 03 грудня 2020 року позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України на відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою у розмірі 19095 грн. 36 коп. та судовий збір в розмірі 2102 грн., а всього 21197 грн. 36 коп.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 18.05.2022 року у справі №552/4392/18 (а. с. 41, 42) заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 03 грудня 2020 року скасовано та увалено нове рішення, яким у задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою відмовлено.
Вказаною постановою встановлено, що на час ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з власником автомобіля ВАЗ 21070 (д.н.з. НОМЕР_1 ) Інститутом свинарства ім. О.В. Квасницького Національної академії аграрних наук України, який не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що підтверджується належними та допустимими доказами
З метою досудового врегулювання спору 26.07.2022 року позивач звернувся до Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України з претензією (а. с. 43, 44), у якій просив компенсувати кошти у розмірі 19 095,36 грн витрат, пов'язаних із здійсненням регламентної виплати потерпілому.
Однак відповіді на вказану претензію отримано не було.
З огляду на викладене, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України про стягнення 19 095,36 грн, пов'язаних із здійсненням регламентної виплати потерпілому.
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі (копії): Відповідь від НПУ № 3018332797925432 про ДТП; Постанова Київського районного суду м. Полтави від 22.12.2018 року (справа № 552/6955/18); Повідомлення про ДТП потерпілого з додатками від 28.11.2018 року; заява потерпілого щодо виплати страхового відшкодування від 23.01.2018 року; свідоцтво про реєстрацію ТЗ Mitsubishi (д.р.н. НОМЕР_2 ), посвідчення водія ОСОБА_2 ; звіт № 14 про оцінку майна; Витяг з бази МТСБУ щодо відсутності полісу страхування щодо ТЗ ВАЗ (д.р.н. НОМЕР_1 ); наказ № 1545 від 18.02.2019 року, довідка №1 від 13.02.2019 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих; платіжне доручення № 912407 від 19.02.2019 року; постанова Полтавського апеляційного суду від 18.05.2022 у справі № 552/4392/20; претензія про регресні вимоги за вих. № СУ/54733/4/2 від 25.07.2022 року; доказ направлення відповідачу претензії - фіскальний чек №0210009168596 від 26.07.2022 року; витяг з інтернет сайту «Опендатабот» відносно відповідача; Витяг з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача; відомості з ЄДРПОУ щодо позивача; витяг зі статуту позивача.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача про стягнення грошових коштів в порядку регресу з власника автомобіля (відповідача), водій якого визнаний винуватим у дорожньо-транспортній пригоді (ДТП), у зв'язку із виплатою страхового відшкодування потерпілим особам.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно ст. 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 25.07.18 року), який є спеціальним Законом, що регулює спірні правовідносини сторін, страховим випадком є Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно ст.22 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до п. «а» ст. 41 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Судом встановлено, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність водія, за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля "ВАЗ 21070", реєстраційний номер НОМЕР_1 , не була застрахована, тому водій пошкодженого автомобіля «Mitsubishi ASX», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , 23.01.2018 року звернувся до МТСБУ із заявою про відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті ДТП, що сталася 28.11.2018 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Приписи ч. 2 ст. 1187 ЦК України встановлюють особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, - таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У постанові Полтавського Апеляційного суду від 18.02.2022 року зазначено: «Встановлено, що на час ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з власником автомобіля ВАЗ 21070 д.н.з. НОМЕР_1 Інститутом свинарства ім.. О.В. Квасницького Національної академії аграрних наук України, який не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що підтверджується належними та допустимими доказами (а.с.175-178).
Отже, з урахуванням статті 1172 ЦК України цивільно-правову відповідальність за шкоду, яка була завдана з вини ОСОБА_1 під час виконання ним своїх трудових обов'язків, несе роботодавець - Інститут свинарства ім. О.В. Квасницького Національної академії аграрних наук України, який не є стороною по даній цивільній справі.»
З повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.12) вбачається, що власником транспортного засобу ВАЗ 21070 д.н.з. НОМЕР_1 є Інститут свинарства ім. О.В. Квасницького Національної академії аграрних наук України.
Частинами 1 та 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною шостою статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди встановлена постановою Київського районного суду м. Полтави від 22.12.2018 року у справі № 552/6955/18, в зв'язку із чим ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до пп. 38.2.1, п. 38.2 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у п. 13.1 ст. 13 цього Закону.
Відповідно до звіту №14 про оцінку майна (визначення вартості матеріального збитку) автомобіль «Mitsubishi ASX» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, без ПДВ становить - 19 095,36 грн (а. с. 18 - 37).
Умовами п. 36.1 ст. 36 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Положеннями п. 36.2 ст. 36 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на страховика (у випадках передбачених ст. 41 цього Закону - МТСБУ) покладено обов'язок протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Обставини виплати позивачем потерпілому страхового відшкодування в розмірі 19 095,36 грн підтверджено долученою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 912407 від 19.02.2019 року, в полі "Призначення платежу" якого зазначено: «виплата по справі №54733, згідно наказу №1545 від 18.02.2019 року, ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , т.з. НОМЕР_5 » (а. с. 40).
Відтак, згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує майнову шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Інститут свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, у володінні якого перебував транспортний засіб "ВАЗ 21070", реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до приписів статті 1187 Цивільного кодексу України має нести відповідальність за шкоду, завдану її працівниками, з вини якого 28.11.2018 року відбулась дорожньо-транспортна пригода.
За загальним правилом, згідно з положеннями статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У зв'язку із виплатою суми сплаченого відшкодування в розмірі 19 095,36 грн до Моторного (транспортного) страхового бюро України, у даному випадку, перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь Моторного страхового бюро України суми сплаченого позивачем суми сплаченого відшкодування в розмірі 19 095,36 грн, розмір понесення яких підтверджується матеріалами справи.
Відносно заявленого у позовній заяві клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності та поновлення строків позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.
Згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно з частин 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013).
Позивач вважає, що він пропустив строк позовної давності з поважних причин, оскільки йому стало відомо про те, що винуватець ДТП на момент ДТП виконував свої трудові обов'язки як працівник відповідача, зазначену інформацію винуватцем не було надано у відповідь на претензію про досудове врегулювання спору, а лише встановлено рішенням суду апеляційної інстанції. З огляду на викладене, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, а також принципи справедливості, добросовісності і розумності, просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та поновити позивачу строк позовної давності.
Судом враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.01.19 у справі № 755/9320/15-ц, відповідно до якого згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією.
Під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Натомість регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв'язку з чим виникло нове правовідношення, пов'язане саме з регресною вимогою.
Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування». Право регресу регулюється частиною першою статті 1191 ЦК України.
Враховуючи вказане, після здійснення регламентних виплат ОСОБА_2 відносини між ними і позивачем припинились. Натомість виникли відносини між позивачем та відповідачем, пов'язані з регресною вимогою.
Враховуючи зазначене, можна дійти висновку про те, що суброгація виникає у правовідносинах між страхувальником та страховиком на підставі договору страхування. В такому випадку строк позовної давності дійсно обраховується з моменту настання страхового випадку в тому числі ДТП.
Однак, обставини даної справи свідчать про те, що відшкодування завданої шкоди ОСОБА_2 здійснено позивачем МТСБУ на підставі підпункту «а» пункту 41.1 ст. 41 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в силу настання ДТП, яка є підставою для проведення регламентної виплати (а не страхового відшкодування) та спричиненої транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Тобто, в даному випадку відсутні відносини страхового відшкодування (відшкодування здійснено не на підставі договору страхування), у зв'язку з чим відсутні і підстави для застосування суброгації. Спірні правовідносини, як і зазначалось вище, носять характер саме регресу, передбаченого ст. 1191 ЦКУ.
На думку суду, відрахунок строку позовної давності настає з моменту здійснення позивачем регламентних виплат, а саме - з 19.02.2019 року (платіжне доручення №912407 від 19.02.2019 року на суму 19 095,36 грн, а. с. 40) (до цього моменту право регресу взагалі відсутнє, оскільки ще не понесено витрат, які належить відшкодувати), а тому трирічний загальний строк позовної давності сплив 20.02.2022 року.
При цьому суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19.12.2020 до 30.06.2023 на території України установлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20.05.2020 №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Також, пунктом 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
Таким чином, починаючи з 12.03.2020 року строки позовної давності, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України, продовжені на строк дії карантину та воєнного стану.
Враховуючи наведені норми законодавства, суд доходить до висновку, що строки позовної давності щодо стягнення страхового відшкодування, заявленого в позовній заяві, - не сплинули, оскільки позовну заяву подано в межах строку позовної давності (02.08.2023 року) відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України та пунктів 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо стягнення з Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України 19 095,36 грн витрат, пов'язаних з регламентною виплатою, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені наявними у матеріалах справи доказами.
У відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (вул. Шведська могила, 1, м. Полтава, 36013,ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00497006) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, 8, м. Київ, 02002, ідентифікаційний код ЄДРПРОУ 21647131) 19 095,36 грн витрат, пов'язаних з регламентною виплатою, та 2 684,00 грн судового збору.
3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
Рішення складено та підписано 23.10.2023 р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки, встановлені ГПК України (ст.ст.256,257 ГПК України).
Суддя О. М. Тимощенко