ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
24.10.2023Справа № 910/13323/23
за позовом фізичної особи-підприємця Петренка Ярослава Валерійовича
до Комунального підприємства "Київпастранс"
про стягнення 69 984,00 грн
Суддя Зеленіна Н.І.
Без виклику представників сторін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Фізична особа-підприємець Петренко Ярослав Валерійович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за договором № 52.23-38 у розмірі 69 984,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
19.09.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що ним було повністю погашено суму боргу за цим спором у розмірі 63 936,00 грн та 6 048,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №СТА01488/1 від 23.08.2023 та СТА01487/1 від 23.08.2023.
29.09.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про відмову від позову, у якій позивач просить прийняти відмову від позову, закрити провадження у справі, повернути у сплачений судовий збір та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
09.10.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Суд, розглянувши подану заяву про відмову від позову та дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Суд дійшов висновку, що відмова позивача від позову не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів. У зв'язку з цим, суд приймає відмову фізичної особи-підприємця Петренка Ярослава Валерійовича від позову.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч. 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
При зверненні із позовом у даній справі, позивачем було сплачено 2 684,00 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №240 від 15.08.2023, яка міститься у матеріалах справи.
Однак, суд звертає увагу позивача, що підстави для повернення йому судового збору з державного бюджету відсутні, оскільки позивач подав заяву про відмову від позову на стадії розгляду справи по суті.
Так, відповідно до ч. 1-2 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Приймаючи до уваги ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд даної справи по суті почався з 28.09.2023.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, сплаченого на підставі платіжної інструкції №240 від 15.08.2023 у розмірі 2 684,00 грн, оскільки спір виник з вини останнього.
Що ж стосується заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн, то суд зазначає наступне.
У частині 1 статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 126 зазначеного Кодексу, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
На підтвердження своїх витрат на професійну правничу допомогу позивач надає такі докази: копію договору про надання правничої допомоги №165/23 від 07.07.2023 укладеного між позивачем та адвокатом Мишковською Тетяною Миколаївною, опис виконаних робіт за договором №165/23 від 07.07.2023, копію платіжної інструкції №239 від 15.08.2023 на суму 10 000 грн та ордер АВ №1042034 від 16.08.2023.
У клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідач надає свої заперечення щодо розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу та просить відмовити позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.
Приймаючи до уваги приписи частин 4, 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України та заперечення відповідача, суд дійшов висновку про те, що: дана справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження та є малозначною та не складною; відповідачем відразу після відкриття провадження у справі було повністю оплачено суму боргу; при розгляді даного спору не вчинялися дії щодо збирання додаткових матеріалів чи доказів; заявлена позивачем сума (10 000 грн) витрат на професійну правничу допомогу не є співмірною із ціною позову (69 984,00 грн);
За наведених обставин суд дійшов висновку про зменшення заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу до 5000 грн.
Керуючись ст. 130, 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
УХВАЛИВ:
1. Закрити провадження у справі №910/13323/23.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне Шосе, буд. 2, код ЄДРПОУ - 31725604) на користь фізичної особи-підприємця Петренка Ярослава Валерійовича ( АДРЕСА_1 , ІПН - НОМЕР_1 ) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн - витрат по сплаті судового збору та 5 000 (п'ять тисяч) грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її підписання
Суддя Н.І. Зеленіна