номер провадження справи 5/100/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.10.2023 Справа № 908/793/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О. розглянув матеріали справи
За позовом: Заступника керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області (електрона пошта: mlop@zap.gp.gov.ua; вул. Залізнична, буд. 17, м. Запоріжжя, 69002; код ЄДРПОУ 02909973) в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (електрона пошта: pivdennyi@dei.gov.ua; вул. Незалежної України, буд. 72-А, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 43877338)
До відповідача: Акціонерного товариства "Гідросила МЗТГ" (електрона пошта: info@mztg.com; вул. Індустріальна, буд. 59, м. Мелітополь, Запорізька область, 72316; код ЄДРПОУ 00235814)
про стягнення 40 736,40 грн.,
За участю представників сторін:
від прокуратури: Селезньова Т.В., посвідчення №075592 від 01.03.2023
від позивача: Шмаков І.В., посвідчення № 000219 від 24.03.2023, виписка з ЄДРПОУ 43877338 від 09.08.2023, начальник відділу правового забезпечення;
від позивача: Тихонова О.В., посвідчення № 000210 від 14.11.2022, виписка з ЄДРПОУ 43877338 від 09.08.2023, головний спеціаліст-юрисконсульт;
від відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ:
13.03.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява заступника керівника Мелітопольської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) до Акціонерного товариства "Гідросила МЗТГ" про стягнення 40 736,40 грн.
13.03.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 16.03.2023 № 908/793/23 позовну заяву залишено без руху до закінчення періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні для можливості надати Мелітопольській окружній прокуратурі строк для усунення вищевказаних недоліків шляхом направлення на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками та надати докази направлення (фіскальний чек, поштова накладна, опис вкладення у цінний лист - в оригіналі). 11.04.2023 від заступника керівника Мелітопольської окружної прокуратури на адресу суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів щодо відправки позовної заяви з доданими до неї документами на електрону адресу АТ "Гідросила МЗТГ".
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.04.2023 № 908/793/23 (суддя Проскуряков К.В.) позовну заяву на підставі п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України залишено без руху до закінчення періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні або деокупації Мелітопольської міської територіальної громади та надано заступнику керівника Мелітопольської окружної прокуратури в розумний строк - 10 днів для усунення вищевказаних недоліків після настання однієї з вказаних подій, що станеться раніше, шляхом направлення на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками та надання суду доказів такого направлення (фіскальний чек, поштова накладна, опис вкладення у цінний лист - в оригіналі), або надання доказів на підтвердження перереєстрації Відповідача на підконтрольній Україні території Держави та виконання вимог п. 1 ч. 1 ст. 164, ст. 172 ГПК України.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2023 задоволено апеляційну скаргу заступника керівника Мелітопольської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.04.2023 у справі № 908/793/23. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 17.04.2023 у справі № 908/793/23 в частині визначення строку для усунення недоліків позовної заяви скасовано, матеріали справи № 908/793/23 передані до Господарського суду Запорізької області для подальшого розгляду.
Ухвалою від 21.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/793/23 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.08.2023 о 10 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов'язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
Ухвалою від 21.08.2023 судом продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначити 11.10.2023 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою.
В судовому засіданні 11.10.2023р. судом прийнято вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судові засідання, в т.ч. 11.10.2023р. здійснювались із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу на комплексі "Акорд".
Прокурор та позивач підтримали позовні вимоги, які обґрунтовані тим, що Мелітопольською окружною прокуратурою Запорізької області при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (Позивач, ДЕІ) на підставі наказу від 16.11.2021 № 1451-06/2-22 та направлення від 16.11.2021 № 887-06/1-15, у період з 19.11.2021 по 02.12.2021 проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання АТ "Гідросила МЗТГ" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Перевіркою встановлено, що АТ «Гідросила МЗТГ» допущено порушення вимог ст. 44, 70 ВК України, ст. ст. 33, 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та п. п. 1,4 умов дозволу про спеціальне водокористування від 20.12.2019 №1058/ЗП/49д-19, зокрема, скид забруднюючих речовин зі зворотними водами у водний об'єкт здійснювався з перевищенням встановленого нормативу гранично допустимих скидів (ГДС). За результатами перевірки складено акт від 02.12.2021 № 06/1-14/887/21 та розраховані збитки, заподіяні водному об'єкту внаслідок скидів забруднюючих речовин з перевищенням встановлених у дозвільному документів нормативів на загальну суму 40736,40 грн., які АТ «Гідросила МЗТГ» не сплатив. Просять стягнути вказану суму з відповідача.
Представники відповідача у судові засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання повідомлений належним чином. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Судом встановлено, що місцезнаходженням відповідача у справі АТ "Гідросила МЗТГ" (код ЄДРПОУ 00235814) є: вул. Індустріальна, буд. 59, м. Мелітополь, Запорізька область, 72316.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 23.12.2022, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004 (зі змінами), затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Вся територія Мелітопольської міської територіальної громади знаходиться на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004 (ч. 4 Розділу II).
Частинами 1 та 4 ст.26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (ч.1 ст.10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" ).
Порядок повідомлення осіб, що знаходяться на тимчасово окупованій території врегульовано нормами ст.121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Судом здійснювалося повідомлення Відповідача про час і місце судових засідань у відповідності до вимог частини першої статті 121 вказаного Закону: якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Також суд зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
При цьому роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України"). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (рішення Суду від 21.10.2010 у справі "Білий проти України").
Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Разом з тим, ч. 2 ст. 195 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.
Згідно з ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності сторін судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, представників позивача, суд
УСТАНОВИВ:
З матеріалів справи вбачається, що Мелітопольською окружною прокуратурою Запорізької області при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (Позивач, ДЕІ) на підставі наказу від 16.11.2021 № 1451-06/2-22 та направлення від 16.11.2021 № 887-06/1-15, у період з 19.11.2021 по 02.12.2021 проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання АТ "Гідросила МЗТГ" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Перевіркою встановлено, що АТ «Гідросила МЗТГ» допущено порушення вимог ст. 44, 70 ВК України, ст. ст. 33, 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та п. п. 1,4 умов дозволу про спеціальне водокористування від 20.12.2019 №1058/ЗП/49д-19, зокрема, скид забруднюючих речовин зі зворотними водами у водний об'єкт здійснювався з перевищенням встановленого нормативу гранично допустимих скидів (ГДС). З'ясовано, що водокористування АТ «Гідросила МЗТГ» здійснює на підставі дозволу про спеціальне водокористування від 20.12.2019 №1058/ЗП/49д-19 зі строком дії до 20.12.2022. Мета водокористування - питні і санітарно-гігієнічні потреби підприємства; виробничі потреби. Ліміти скидання забруднюючих речовин (ГДС) та фактичні скиди речовин із зворотними (стічними) водами у поверхневі водні об'єкти (окремо для кожного водовипуску) визначені у Дозволі.
Під час перевірки спеціалістом відділу інструментально-лабораторного контролю ДЕІ проведено вимірювання показників складу та властивостей зворотних вод АТ «Гідросила МЗТГ», за результатами яких сформовано протоколи результатів вимірювань складу та властивості вод №70-21М від 24.11.2021 та №73-21М від 29.11.2021 та виявлено перевищення нормативів забруднюючих речовин по випуску №1 у водний об'єкт у р. Молочну (через струмок Піщанський), що є порушенням ст. 44 ВК України.
Зокрема, аналіз даних державної статистичної звітності 2 ТП-водгосп (річна) «Звіт про використання води» АТ «Гідросила МЗТГ» за 2020 рік, проекту нормативів ГДС забруднюючих речовин із зворотними водами АТ «Гідросила МЗТГ», протоколів вимірювання показників складу та властивостей вод №70-21М від 24.11.2021 та №73-21М від 29.11.2021, довідки підприємства про скид зворотних вод за період з 01.01.2021 по 23.11.2021 та обсягів скиду забруднюючих речовин, встановлених у Дозволі на спеціальне водокористування №1058/ЗП/49-Д-19 від 20.12.2019, показав, що по деяким речовинам скид здійснюється з перевищенням встановленого нормативу ГДС.
Державними інспекторами ДЕІ розраховано збитки, заподіяні державі АТ «Гідросила МЗТГ» у результаті порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, який проведено у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 за № 389.
Пунктом 2.1 Методики встановлено, що наднормативними скидами забруднюючих речовин у водний об'єкт з перевищенням ГДС вважаються, зокрема, скиди зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС, що підлягають нормуванню згідно із законодавством, або таких, що не підлягають нормуванню згідно із законодавством.
Відповідно до п. п. 2.2, 2.4, 2.5 Методики факт наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб'єктів господарювання та розрахунковим методом. З моменту встановлення факту скиду зворотних вод з перевищенням встановлених нормативів ГДС до повного його припинення проби води відбираються не менше трьох разів. Якщо розрахунковий період не перевищує п'яти діб, допускається одноразовий відбір проб води.
Згідно з даними розрахунків збитків ДЕІ від 26.01.2022, розмір завданих збитків за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 склав 24010,86 грн., а за період з 01.01.2021 по 23.11.2021 - 16725,54 грн.
За результатами перевірки складено акт від 02.12.2021 № 06/1-14/887/21 та з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки, Відповідачу внесено припис від 02.12.2021 №06/1-14/887/21 з вимогами дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин разом зі зворотними водами у р. Молочну через струмок Піщанський (п. 1), провести заходи по дотриманню лімітів скидання забруднюючих речовин із зворотними водами у водний об'єкт р. Молочну через струмок Піщанський, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування №1058/ЗП/49д-19 від 20.12.2019 (п.2) тощо; проведені відбір проб вмісту забруднюючих речовин вод; винесені постанови про накладення адміністративних стягнень відносно головного енергетика підприємства Василеги Р.О. за ч. 1 ст. 59 КУпАП, розраховані збитки, заподіяні водному об'єкту внаслідок скидів забруднюючих речовин з перевищенням встановлених у дозвільному документів нормативів на загальну суму 40736,40 грн.
Дії ДЕІ з проведення вказаної перевірки не були предметом оскарження в суді та не були визнані в судовому порядку протиправними, що підтверджується листом ДЕІ № 288/10-12/06/2-34 від 30.01.2023.
16.11.2022 Позивач звернувся до Відповідача з претензією № 2632/10-06/06/2-34, в якій пропонувала останньому добровільно сплатити збитки. Проте, вказаний лист залишено Відповідачем без задоволення.
Доказів відшкодування АТ «Гідросила МЗТГ» заподіяних збитків на загальну суму 40736,40 грн. суду не надано.
Приймаючи рішення у справі суд враховує, що водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України (далі -ВК України), Законом та іншими актами законодавства.
Завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування (ст. 2 ВК України).
Відповідно до преамбули ВК України, всі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ екологічного розвитку і соціального добробуту. Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд, води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування (ст. ст. 3, 6 ВК України).
Згідно з вимогами ст. 1 ВК України водокористування - це використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); ліміт скиду забруднюючих речовин - граничний обсяг скиду забруднюючих речовин у поверхневі водні обпекти, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування.
Статтею 46 ВК України та ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що використання природних ресурси в Україні, у тому числі і водних, здійснюється в порядку загального та спеціального.
Частинами першою та другою статті 48 ВК України унормовано, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
У відповідності до ст. 49 ВК України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.
При цьому водокористувачі зобов'язані дотримуватися встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу тощо (ст. 44 ВК України).
Статтею 70 ВК України передбачено, що скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Водокористувачі зобов'язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони перевищують гранично допустимі скиди токсичних речовин та містять збудників інфекційних захворювань та за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи.
Окрім того, відповідно до положень п. 15 Правил охорони поверхових вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1999 № 465, скидання зворотних вод у водні об'єкти допускається тільки за умови одержання в установленому порядку дозволу на спеціальне водокористування, а п. 17 Правил визначено, що граничний обсяг скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти встановлюється у дозволі на спеціальне водокористування.
Зазначені правила є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, діяльність яких щодо скидання зворотних вод у водні об'єкти впливає або може вплинути на стан поверхневих вод.
Згідно зі ст. 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі розміри викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.
Усі води, як визначає ст. 95 ВК України (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.
Згідно із п. 6 ч. 3 ст. 110 ВК України відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.
Ураховуючи наведене, Відповідачем допущено порушення вимог ст. ст. 44, 70 ВК України, ст. ст. 33, 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та п. п. 1, 3 умов дозволу про спеціальне водокористування від 20.12.2019 № 1058/ЗП/49д-19. Зокрема, АТ «Гідросила МЗТГ» скид забруднюючих речовин зі зворотними водами у р. Молочна протягом 2020 року та за період з 01.01.2021 по 23.11.2021 здійснювався з перевищенням встановленого нормативу гранично допустимих скидів.
Відповідно до ч. 1 ст. 111 ВК України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Отже, чинним законодавством встановлено самостійні підстави для відшкодування збитків заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.
Надаючи оцінку наведеним прокурором підстав для стягнення збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України, суд враховує наступне.
За приписами ч. 1 ст. 13, ст. 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до положень ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб тощо.
Статтею 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об'єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей. Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.
Відповідно до положень ст. ст. 66, 68 Конституції України, ст. ст. 49, 153 ГК України та ст. ст. 41, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Пунктом 1.6. Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України від 27.06.2001 № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» встановлено: вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки. Відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювана та шкодою; вини заподіювана шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.
Правова позиція з аналогічних правовідносин наведена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №922/1699/15.
Отже, суд погоджується з доводами прокурора, що в даному випадку наявні всі елементи складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, яка виявилась у наднормативному скиді забруднюючих речовин зі зворотними водами у водний об'єкт (р.Молочна), причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою Відповідача, адже шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки Відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства, самої шкоди, вина полягає в недотриманні вимог природоохоронного законодавства.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювана шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.10.2018 у справі №925/119/18 та від 22.07.2019 у справі №909/374/18, від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.05.2019 по справі №920/1107/17, від 17.09.2019 по справі №922/1699/15.
Враховуючи вказане вище суд дійшов висновку, що ДЕІ правомірно здійснено перевірку та здійснено розрахунок шкоди завданої Відповідачем водному об'єкту внаслідок скидів забруднюючих речовин з перевищенням встановлених у дозвільному документів нормативів в розмірі 40736,40 грн., а тому вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі. Доказів відшкодування шкоди Відповідачем суду не надано, як і контррозрахунку суми збитків чи заперечень проти його обґрунтованості.
Оцінюючи доводи прокурора покладені ним в обґрунтування наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави та порушення інтересів держави, суд виходить із того, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
На підставі ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист таких інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених до його компетенції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Також ч. 3 та 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, передбачені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також указує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», «Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18.
У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Згідно із п. ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Держава, як суб'єкт публічного права, в особі уповноважених органів також може бути учасником цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України), у тому числі відносин відшкодування шкоди.
Відповідно до ст. ст. 13, 14, 16 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, а забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.
Стратегіями національної безпеки України, затвердженими Указами Президента України від 26.06.2015 № 287/2015 та від 14.09.2020 №392/2020 пріоритетами екологічної безпеки держави встановлено збереження природних екосистем, підтримка їх цілісності та функцій життєзабезпечення; створення ефективної системи моніторингу довкілля; ресурсозбереження, забезпечення збалансованого природокористування; зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, забезпечення контролю джерел забруднення атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод, зниження рівня забруднення та відтворення родючості ґрунтів; очистка територій від промислових і побутових відходів.
Рішення Ради «Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації» від 23.03.2021, «Про стан водних ресурсів в Україні» від 13.08.2021 тощо.
Вода - синонім життя, його невід'ємна частина. її якість та кількісні запаси безпосередньо пов'язані зі станом навколишнього середовища. Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу, є обмеженими та уразливими природними об'єктами.
Як повідомляла Продовольча та сільськогосподарська організація ООН, у світі обсяг прісної води на душу населення впав на 20 відсотків за останні два десятиліття і майже 60 відсотків зрошуваних земель відчувають її нестачу. Саме тому питання збереження водних ресурсів постійно перебуває на порядку денному світової прогресивної спільноти.
Проблема збереження водних ресурсів гостро постає і в нашій державі, оскільки Україна належить до найменш забезпечених власними водними ресурсами країн Європи і є одним із регіонів зі значним антропогенним навантаженням на водні джерела та нестачею достатньої кількості прісної води. Загальні запаси води на нашій планеті обмежені, а запаси питної води з кожним роком зменшуються. За запасами води, доступними для використання, Україна належить до малозабезпечених країн. Водночас забруднення водних об'єктів шкідливими та недостатньо очищеними промисловими й господарсько-побутовими стічними водами, призводять до негативних екологічних наслідків.
У спірному випадку Відповідачем допущено скид забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС у р. Молочна, яка впадає до Молочного лиману (басейн Азовського моря), що сприяє погіршенню якісних показників води та порушує інтереси держави.
Відповідно до ст. ст. 20-2, 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державна екологічна інспекція є тим, органом, що здійснює державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно із Положенням про Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України № 61 від 02.02.2021 № 61 (далі - Положення), Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) є міжрегіональним органом Державної екологічної інспекції України, та їй підпорядковується.
Пунктом 2 розділу II Положення Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) передбачено, що остання здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами, зокрема вимог законодавства про охорону земель, про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, законодавства з питань поводження з відходами тощо.
У зв'язку з цим органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах, є Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області).
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокурор при зверненні до суду повинен, на ряду з іншими обставинами, обґрунтувати в чому саме полягає «Нездійснення захисту» або «Здійснення захисту неналежним чином», як підставу для звернення прокурора до суду в інтересах держави.
Великою Палатою Верховного суду в постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення до суду уповноваженого органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави (у даному випадку) свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому бездіяльність компетентного органу (не здійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Постановою Верховного суду від 06.07.2021 у справі №922/3025/20 визначено, що однією з підстав для представництва прокурора є бездіяльність компетентного органу. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Пунктом 26 Постанови Верховного суду від 06.07.2021 у справі № 922/3025/20 визначено, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
У постанові від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зробила висновок, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. З Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» одним з основних принципів охорони навколишнього природного середовища є пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності.
Отже, закріплений обов'язок держави забезпечувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території України у взаємозв'язку з закріпленим в законі принципом щодо обов'язковості додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності дає підстави для висновку про наявність прямого державного інтересу у забезпеченні реалізації зазначених положень.
З метою мінімізації ризиків та зменшення негативних наслідків від недотримання зазначених положень, державні органи повинні діяти у найкоротші строки, оскільки порушення вимог екологічної безпеки може призвести до некерованих незворотних наслідків. Така правова позиція сформована Верховним судом у постановах від 06.07.2021 у справі №922/3025/20 (п.35.2) та від 04.11.2022 у справі №420/18905/21 (п.81).
Разом з тим, Позивачем протягом тривалого часу дієві заходи щодо захисту порушених інтересів держави, у тому числі, шляхом звернення із позовом до суду про стягнення завданої шкоди не вживались. Перевірка стану додержання Відповідачем вимог природоохоронного законодавства була проведена Позивачем упродовж 19.11.2021-02.12.2021, претензія № 2632/10-06/06/2-34 (на суму 40736,40 грн.) про шкоду, заподіяну внаслідок скидів забруднюючих речовин зі зворотними водами у водний об'єкт з перевищенням установленого нормативу ГДС скерована на адресу Відповідача 16.11.2022.
На запит окружної прокуратури з приводу чи планує ДЕІ на захист інтересів держави подати до суду позов про стягнення збитків від 31.01.2023 №55-247 ВИХ-23, орган контролю листом від 15.02.2023 № 497/10-12/06/2-34 повідомив, що Інспекцією наразі не прийнято рішення щодо пред'явлення позовної заяви до АТ «Гідросила МЗТГ» про відшкодування завданих збитків.
Разом з тим, на теперішній час в умовах воєнного стану в країні, питання своєчасного наповнення бюджетів коштами, у тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, є надзвичайно важливим, набуває особливого значення, а тому не допускає будь-якого зволікання уповноважених державних органів.
Проте, невжиття Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) протягом тривалого часу на захист інтересів держави заходів із їх судового захисту, призводить до несвоєчасного надходження коштів до державного та місцевих бюджетів, перешкоджає здійсненню державних програм з охорони довкілля, що є порушенням інтересів держави, насамперед у сфері охорони навколишнього природного середовища.
З огляду на викладене суд погоджується з доводами прокурора, що вищевказані обставини свідчить про порушення інтересів держави та бездіяльність органу, уповноваженого на здійснення їх захисту, та у зв'язку з цим наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді, відповідно до положень ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та попередньо, до пред'явлення позову, повідомлено позивачів про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред'явлення до суду цього позову.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд відзначає, що у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, наголосив на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Отже, застосовуючи вказані вимоги ст. 79 ГПК України у цій справі суд вважає за необхідне зазначити, що важливим є не скільки доказів буде надано за кількістю, а їх змістовна вага. Таким чином, вірогідність доказів означає їх домінування не у кількісному вимірі (тобто кількості наданих стороною документів, заяв свідків тощо), а у якісному вимірі (тобто впливі усіх доказів в їх сукупності та окремо на переконання суду у більшій ймовірності існування факту, ніж його відсутності).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам. Доводи сторін у відповідних частинах судом до уваги не приймаються в силу викладеного.
Отже, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню.
Згідно із п. 3 ч. 4 та ч. 9 ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Гідросила МЗТГ» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 00235814; адреса: 72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Індустріальна, 59) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (ЄДРПОУ 43877338, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 72а) шкоду, заподіяну внаслідок порушенням природоохоронного законодавства у сумі 40736 (сорок тисяч сімсот тридцять шість) грн. 40 коп., зарахувавши кошти за наступними реквізитами: отримувач - ГУК у Зап. Обл./ТГ м. Мелітополь; рахунок № UА658999980333149331000008491, код отримувача (ЄДРПОУ - 37941997), код бюджетної класифікації 24062100. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Гідросила МЗТГ» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 00235814; адреса: 72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Індустріальна, 59) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Мелітопольської окружної прокуратури (Ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02909973, 69002, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 17, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2023 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повний текст рішення складено та підписано 23.10.2023.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.