номер провадження справи 16/22/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.06.2023 Справа № 908/2465/22 (908/2284/22)
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Романа Анатолійовича, за участі секретаря судового засідання Горб І.Б., розглянувши матеріали справи № 908/2465/22 (908/2284/22)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Індустріальні технічні рішення” (вул. Метрологічна, буд.52 Б, м.Київ, 03143, код ЄДРПОУ 39060952) скорочене найменування - ТОВ «ІТР»
до відповідача Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 80, кабінет 9, код ЄДРПОУ 00191129), скорочене найменування - ПрАТ «ММК ім.Ілліча»
про стягнення 4 949 458,92 грн
в межах справи № 908/2465/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 80, кабінет 9, код ЄДРПОУ код 00191129)
розпорядник майна - арбітражний керуючий Сокол Олексій Юрійович (пл.Вокзальна, 2, літ.Н, поверх 4, м.Дніпро, 49038)
За участі представників учасників:
від позивача (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду) - Гевко А.В., адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги
УСТАНОВИВ:
14.11.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Індустріальні технічні рішення” до Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” про стягнення заборгованості в сумі 4 949 458,92 грн за договорами (на придбання сировини, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів) № 1861 від 26.11.2015 та № 2242 від 18.12.2018.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2022 зазначену позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.
Ухвалою суду від 23.11.2022 (суддя Азізбекян Т.А.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2284/22, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.12.2022 об 11 год. 40 хв., яке відкладалось до 26.12.2022 о 10 год. 40 хв.
В той же час, ухвалою від 19.12.2022 у справі № 908/2465/22 Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Р.А. відкрив провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів, ввів процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначив арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича.
У відповідності до частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Згідно з частиною 3 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства в редакції до 15.04.2023 матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Ухвалою від 26.12.2022 у справі № 908/2284/22 Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Т.А. передав матеріали цієї справи за позовом ТОВ «ІТР» до ПрАТ «ММК ім.Ілліча» про стягнення заборгованості в сумі 4 949 458,92 грн для розгляду в межах справи № 908/2465/22 про банкрутство ПрАТ «ММК ім.Ілліча».
У зв'язку з перебуванням на час передачі справи судді Ніколаєнка Р.А. у щорічній відпустці розгляд справи визначено судді Юлдашеву О.О. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2022).
Ухвалою від 04.01.2023 (суддя Юлдашев О.О.) суд прийняв до розгляду справу № 908/2284/22 за позовом ТОВ «ІТР» до ПрАТ «ММК ім.Ілліча» про стягнення заборгованості за договорами в сумі 4949458,92 грн до розгляду в межах справи № 908/2465/22 про банкрутство ПрАТ «ММК ім.Ілліча», ухвалив здійснювати розгляд позовної заяви в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання суд призначив на 07.02.2023 об 11-30. Підготовче засідання відкладалося ухвалами від 07.02.2023 та від 02.03.2023.
Згідно з ухвалою від 04.04.2023 Господарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева О.О. передав матеріали справи № 908/2465/22(2284/22) за позовом ТОВ «ІТР» до ПрАТ «ММК ім.Ілліча» про стягнення заборгованості у розмірі 4 949 458,92 грн для розгляду в межах справи №908/2465/22 про банкрутство ПрАТ «ММК ім.Ілліча», яка перебуває в провадженні судді Ніколаєнка Р.А.
За результатами автоматизованого розподілу, згідно з протоколами передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.04.2023 розгляд справи № 908/2465/22(2284/22) за зазначеним позовом, а також поданого в рамках цієї справи клопотання Позивача про витребування доказів визначено судді Ніколаєнку Р.А.
Ухвалою від 10.04.2023 Господарський суд Запорізької області у складі судді Ніколаєнка Р.А. прийняв справу за позовом ТОВ «ІТР» до ПрАТ «ММК ім.Ілліча» про стягнення 4 949 458,92 грн до розгляду в межах справи № 908/2465/232 про банкрутство ПрАТ «ММК ім.Ілліча», ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства, підготовче засідання призначив на 10.05.2023,14-30.
Також ухвалою від 10.04.2023 суд задовольнив клопотання Позивача про витребування доказів (вх.№ 6919/08-08/23 від 03.04.2023) та витребував у Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків копії податкових декларацій з податку на додану вартість з Додатком 1 платника податків - Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (Південне шосе, буд. 80, каб. 9, м. Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 00191129) за звітний період листопад 2021 року, січень, лютий 2022 року, зобов'язав направити витребувані документи суду та заявнику клопотання (представнику ТОВ «ІТР»).
Надалі, ухвалою від 08.05.2023 суд задовольнив наступне клопотання Позивача про витребування доказів та витребував у Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків копії податкових декларацій з податку на додану вартість з Додатком 1 платника податків - Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 80, кабінет 9, код ЄДРПОУ 00191129) за звітний період березень-грудень 2022, січень-лютий 2023, зобов'язав податковий орган представити витребувані докази суду та направити заявнику клопотання (представнику ТОВ «ІТР»).
Ухвалою від 10.05.2023 підготовче засідання у справі № 908/2465/22(2284/22) суд відклав до 08.06.2023, 12-00.
На засідання 08.06.2023 Позивач подав письмові пояснення щодо змісту витребуваних доказів (б/н від 07.06.2023), з аналізом отриманої податкової звітності ПрАТ «ММК ім.Ілліча» від органу ДПС в розрізі спірних відносин.
Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.
При цьому ПрАТ «ММК ім.Ілліча» є обізнаним про розгляд справи. Так, представник Відповідача брав участь в засіданні по справі № 908/2284/22, що відбулось 20.12.2022, Відповідач подавав клопотання (вих.№ 20/12/2022 від 26.12.2022) про передачу спору у справі № 908/2284/22 для розгляду в межах справи № 908/2465/22 про банкрутство ПрАТ «ММК ім.Ілліча».
Про дати та час засідань суду справі № 908/2465/22(2284/22) Відповідач повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвал за його адресою реєстрації згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також на повідомлену адресу електронної пошти.
Ухвалою від 08.06.2023, зважаючи на процесуальні строки підготовчого провадження та початку розгляду справи по суті, суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрив підготовче провадження з розгляду в межах справи № 908/2465/22 про банкрутство ПрАТ «ММК ім.Ілліча» справи за позовом ТОВ «ІТР» до ПрАТ «ММК ім.Ілліча» про стягнення заборгованості в сумі 4 949 458,92 грн та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 28.06.2023 о 10.00.
Судове засідання 28.06.2023 відбулося за участі представника Позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та зафіксовано за допомогою програмного забезпечення «vkz.court.gov.ua».
Представник Позивача позов підтримав.
За підсумками судового засідання 28.06.2023, після заслуховування представника Позивача, безпосереднього дослідження в засіданні матеріалів справи, у нарадчій кімнаті суд вирішив спір по суті, ухвалив рішення, вступну та резолютивну частини якого оголосив після виходу з нарадчої кімнати.
Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Наразі в Україні триває воєнний стан, який введений згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та неодноразово продовжувався.
Діяльність судів України в період воєнного стану регламентується, зокрема, Законом України «Про правовий режим воєнного стану», ст. 12-2 якого встановлено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України (ч.1). Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені (ч.2).
Згідно зі ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України (ч.1). Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється (ч.2). У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів (ч.3).
Господарський суд Запорізької області не зупиняв та здійснює судочинство в умовах воєнного стану, враховуючи роз'яснення Верховного Суду про особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, оприлюднені 04.03.2022.
За положеннями ст.195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку (ч.1). Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті (ч.2).
У ч.6 ст.240 ГПК України визначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
У ст.233 ГПК України передбачено, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів,
Суд розглянув справу по суті в межах встановлених процесуальних строків, але повне рішення складено поза межами передбаченого процесуального строку, однак у об'єктивно можливі строки, які через військову збройну агресію проти України стали залежними від умов та обставин воєнного стану, зважаючи на оголошення воєнних тривог через загрози ракетних обстрілів, періодичне значне підвищення рівню небезпекової ситуації у м.Запоріжжі, необхідністю у зв'язку з цим убезпечення як відвідувачів так і працівників суду. Наряду з цим існує надмірне навантаження судді у справах.
Повний текст рішення складено без невиправданих зволікань, наскільки це було можливим за вказаних умов.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ІТР» зазначило про укладені ним з ПрАТ «ММК ім.Ілліча» Договір № 1861 (на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів) від 26.11.2015 (далі, також - Договір-1) та Договір № 2242 від 18.12.2018 (далі, також - Договір-2), про утворення заборгованості Відповідача з оплати отриманого товару за Договором-1 в сумі 4 397 170,91 грн та за Договором-2 - в сумі 552 288,00 грн.
Ст.629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить Господарський кодекс України, ч.ч.1, 7 ст.193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
В даному випадку насамперед суд констатує, що Позивач не представив повний обсяг доказів з огляду на предмет позову та предмет доказування у даній справі. Зокрема первинні документи на підтвердження здійснення Позивачем на користь Відповідача поставок за Договором-1 - видаткові накладні, товарно-транспортні накладні Позивач не представив. Також не представлений Договір-2, представлений лише Договір-1.
Таке Позивач пояснив наслідками розпочатої з 24.02.2022 повномасштабної військової агресії РФ проти України. Пояснив, що офіс підприємства Позивача фактично знаходився за адресою: м.Маріуполь Донецької обл., пр.Миру, 68, на підтвердження чого надав: Договір суборенди № 36-2021 від 05.07.2021, укладений ним з орендарем ТОВ «Біг Магнат» (згідно відомостей цього Договору суборенди юридичною адресою Позивача являлося м.Маріуполь Донецької обл., вул.Матросова, 8-А), акт прийому-передачі майна в суборенду, Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП (додаток 10 до Порядку обліку платників податків і зборів). Позивач зазначив, що у зв'язку з активними бойовими діями та постійними ракетними обстрілами у м.Маріуполі з самого початку війни велика кількість об'єктів інфраструктури зазнали пошкоджень, в тому числі в результаті одного з авіаобстрілів міста зазнала пошкоджень та руйнувань будівля, де знаходилися офісні приміщення Позивача, внаслідок чого документи за період роботи з 21.01.2014 по 24.02.2022, в тому числі відносно правовідносин з Відповідачем, були знищені.
Про факт руйнування офісного приміщення, де у паперовому вигляді зберігалися первинні документи та інша документація Позивача, останній відповідно до п.44.5 ст.44 гл.1 розд.ІІ, п.69.28 п.69 підр.ХХ розд.20 Податкового кодексу України направив відповідне повідомлення про втрату первинних документів (вих.№ 1322 від 23.09.2022) на адресу ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДПС у м.Києві, повідомлення було прийнято податковим органом (реєстраційний індекс 57169/6 від 26.09.2022).
З метою отримання копій знищених документів Позивач звернувся до Відповідача з листом б/н від 14.10.2022, у якому просив надіслати копії ряду документів по Договору-1 - специфікації № 39, 41, 42, 43, 45 та усіх видаткових накладних щодо товару, поставленого за цими специфікаціями, копії Договору-2 та специфікації № 20 до нього з видатковими накладними до специфікації № 20 (докази надсилання листа представлені), однак відповіді не отримав.
Позивач пояснив, що з огляду на такі обставини, на підтвердження позовних вимог надає документи, сканкопії яких збереглися в електронному вигляді.
За приписом ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За положеннями ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
У відповідності до ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Ст. 79 ГПК України визначає положення щодо вірогідності доказів та встановлює, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ст.86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наслідками дослідження доказів, які наявні у справі, та надання ним оцінки, суд встановив наступне та дійшов таких висновків.
26.11.2015 між ПрАТ «ММК ім.Ілліча», як Покупцем, та ТОВ «ІТР» - Постачальником був укладений Договір № 1861 (на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів) від 26.11.2015 (Договір-1), відповідно до якого Позивач (Постачальник) зобов'язався передати, а Відповідач (покупець) - прийняти та оплатити матеріали, товари (за текстом Договору - ресурси) на умовах, передбачених цим Договором.
Додатковою угодою № 4 від 04.02.2021 до Договору-1 строк дії цього Договору сторони узгодили до 31.01.2023.
Згідно з умовами п. 2.1, 3.2, 3.3 Договору-1 кількість, номенклатура, умови та строки поставок обумовлюються у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами Договору.
В обґрунтування позовних вимог за Договором-1 Позивач пояснив, що в межах тривалих договірних відносин поставляв Відповідачу товар, Відповідач здійснював платежі, однак не розрахувався за отриманий у листопаді 2021, січні - лютому 2022 року товар у загальній сумі 4 397 170,91 грн, внаслідок чого у Відповідача утворилася заборгованість перед Позивачем у цій сумі. Так Відповідач заборгував 142,91 грн за поставку у листопаді 2021 року, 1 048 610,49 грн за поставки у січні 2022 року та 3 348 417,52 грн за поставки у лютому 2022 року.
Позивач зазначив, що в рамках Договору-1 сторонами були укладені Специфікація № 39 від 04.02.2021 на постачання стартової суміші ССК-2 зі строком оплати протягом 30 днів від дати поставки (далі - Специфікація № 39), Специфікація № 41 від 23.03.2021 на постачання набивної маси НПМ 80У зі строком оплати протягом 40 днів від дати поставки (далі - Специфікація № 41), Специфікація № 42 від 25.06.2021 на постачання торкрет-маси ТМП 54 зі строком оплати протягом 50 днів від дати поставки (далі - Специфікація № 42), Специфікація № 43 від 27.07.2021 на постачання літкової маси МПЛ 90 зі строком оплати протягом 50 днів від дати поставки (далі - Специфікація № 43) та Специфікація № 45 від 23.11.2021 на постачання торкрет-маси ПКРС 60 зі строком оплати 45 дів від дати поставки (далі - Специфікація № 45), на умовах яких Позивач поставив Відповідачу у листопаді 2021, січні - лютому 2022 року обумовлені партії ресурсів, загальна сума яких (з урахуванням сум коригування оплачених поставок) склала 5 355 250,93 грн, однак Відповідач оплатив ресурси лише на суму 958 080,02 грн.
Підписані з обох сторін Договору-1 Специфікації № 39, 41, 42, 45 Позивач представив, Специфікація № 43 не представлена внаслідок наведених за текстом вище причин, у зв'язку з чим слід відзначити, що умови наданих Специфікацій в частині визначення базових та остаточних цін ресурсів є аналогічними, а отже, враховуючи домовленості в рамках одного й того ж самого Договору-1, слід визнати вірогідним аналогічність умов в цій частині й за Специфікацією № 43.
У специфікаціях погоджені базові ціни ресурсів з прив'язуванням до курсу долару США на дати Специфікацій та передбачено, що остаточна ціна товару визначається з урахуванням відмінності курсу НБУ гривня/долар (в бік зменшення чи збільшення) на день оплати. В разі існування курсової різниці на дату поставки та на дату оплати сторони здійснюють перерахунок вартості поставленого товару пропорційно зміні курсу. Такий перерахунок не потребує додаткового погодження сторонами. Донарахування (утримання) такої різниці здійснюється на підставі корегувального рахунку Постачальника з обов'язковим зазначенням курсу НБУ, коригувальної видаткової накладної, розрахунку коригування до податкової накладної.
Видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (за умовами Специфікацій ресурси постачаються автотранспортом) Позивач не представив.
Як на підтвердження виконання договірних поставок представив докази вчинення оподаткування цих господарських операцій. Так, представлені податкові накладні, а також розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до певних податкових накладних, які свідчать про декларування господарських операцій постачання Відповідачу товарів - стартової суміші ССК-2, набивної маси НПМ 80У, літкової маси МПЛ 90, торкрет-маси ТМП 54 та торкрет-маси ПКРС 60 на суму постачання, про яку зазначив Позивач.
Отже, відповідні податкові накладні узгоджуються (кореспондують) з відповідними Специфікаціями за характеристиками предмету постачання.
Також Позивач надав розрахунки коригування до оплачених рахунків, здійснення оплат Відповідачем підтвердив платіжними дорученнями.
Крім того, Позивач представив адресований йому лист Відповідача № 05/1214 від 06.07.2022, у якому останній підтверджує, що сторонами був укладений Договір № 1861 від 26.11.2015 та одночасно повідомляє, що починаючи з 24.02.2022 ПрАТ «ММК ім.Ілліча» не має можливості належним чином виконувати свої зобов'язання за цим Договором у зв'язку із введенням в України воєнного стану, інформує, що через навантаження на банківську систему країни та перебої у електропостачанні можуть мати місце випадки прострочення виконання грошових зобов'язань, повідомляє про неможливість оплати через форс-мажорні обставини.
Відносно Договору-2 - Договору № 2242 від 18.12.2018, який суду не представлено, Позивач пояснив, що за цим Договором Відповідач має прострочену заборгованість за поставлений в рамках Специфікації № 20 товар в розмірі 552 288,00 грн.
Позивач представив Специфікацію № 20 від 01.02.2022 до Договору-2, додаткову угоду № 2 від 05.04.2021 до Договору-2, підписані та скріплені печатками з обох сторін, видану ПрАТ «ММК ім.Ілліча» уповноваженій особі довіреність № 69914/120 від 03.02.2022 на отримання від ТОВ «ІТР» ресурсів за Договором № 2242 і ці докази суд вважає достатніми для визнання факту укладення сторонами Договору-2.
За умовами специфікації № 20 до Договору-2 сторонами узгоджена поставка Позивачем на користь Відповідача теплоізолюючої суміші ТИС-СП5И зі строком оплати протягом 30 календарних днів з дати поставки ресурсів. Ресурси поставляються автотранспортом. Строк поставки - лютий - березень 2022 року. Датою поставки вважається дати підпису представника Покупця про отримання ресурсів в ТТН або видатковій накладній, що супроводжує вантаж.
Вже згадана довіреність № 69914/120 від 03.02.2022 свідчить по її видачу Трохіну Г.А. задля отримання від ТОВ «ІТР» теплоізолюючої суміші у кількості 44 т.
Представлені товарно-транспортні накладні № Р87 від 10.02.2022 та № Р125 від 21.02.2022 підтверджують постачання Позивачем та відвантаження Відповідачу теплоізолюючої суміші ТИС-СП5И у загальній кількості 44 т. на загальну суму 552 288,00 грн. Ці товарно-транспортні накладні підписані провідним спеціалістом Трохіним Г.А. та скріплені відбитком печатки відділу поставок сировини та матеріалів ПрАТ «ММК ім.Ілліча», а отже являються первинними документами, які належно підтверджують поставку ресурсів Позивачем та їх прийняття Відповідачем і настання в останнього обов'язку з оплати в силу наведених вище умов Специфікації № 20.
Надані податкові накладні Позивача, кореспондуючі із зазначеними товарно-транспортними накладними, свідчать про вчинення Позивачем оподаткування господарської операції з постачання отримувачу - Відповідачу теплоізолюючої суміші ТИС-СП5И.
Суд зазначає наступне.
За визначенням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Виходячи з вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 статті 201 цього ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки. Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Такий правовий висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17.
Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2022 р. у справі № 922/2115/19, податкова накладна (залежно від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд установлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки, вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.
Отже, податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на користь другої сторони (покупця), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Не заперечується, що вчинення оподаткування само по собі не є підтвердженням господарської операції, але це має може мати значення у сукупності доказів.
Як згадано в описовій частині ухвали, суд за клопотанням Позивач витребував від Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків копії податкових декларацій з податку на додану вартість з Додатком 1 платника податків - ПрАТ «ММК ім.Ілліча» за звітний період листопад 2021 року, січень, лютий 2022 року, а також за звітний період березень-грудень 2022, січень-лютий 2023 (ухвали від 10.04.2023 та від 08.05.2023). Звітність суд ухвалив направити суду та Позивачу (представнику). Витребувана звітність отримана у справу.
Зазначається, що Додатком № 1 до податкової декларації з податку на додану вартість є відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та про податковий кредит з урахуванням його коригування.
Позивач надав у справу всі власні податкові накладні (з квитанціями про їх реєстрацію в ЄРПН) як на підтвердження загальних обсягів вартості постачання ресурсів Відповідачу з урахуванням коригування за рахунок курсової різниці за листопад 2021, січень та лютий 2022 року та розрізі цих накладних - власний аналіз та власне бачення відносно отриманої податкової звітності Відповідача.
Дані отриманої звітності Відповідача, з урахуванням заявлених до стягнення Позивачем сум заборгованості та наданих ним власних податкових накладних/розрахунків коригування, а також з урахуванням доводів Позивача відносно звітності Відповідача, вивчені та проаналізовані судом.
Так, згідно з податковими накладними/розрахунками коригування Позивача загальна сума поставок на користь Відповідача у листопаді 2021 року склала 2 352 639,61 грн, Відповідач зазначив в податкових деклараціях за листопад 2021 та січень 2022 року обсяг постачання за листопад 2021 року з урахуванням коригування податкового кредиту у загальному розмірі 2 352 496,70 грн (з ПДВ), різниця становить 142,91 грн і саме таку суму заборгованості з поставок листопаду 2021 року - у якості боргу по рахунку коригування за поставлений у листопаді 2021 року товар Позивач заявив до стягнення.
Позивач пояснив, що в лютому 2022 року зареєстрував розрахунок коригування № 156 від 16.02.2022 на суму 142,91 грн по оплаченій поставці, проте Відповідач не вніс ці дані в податкову звітність.
Слід зауважити, що відомості податкових декларацій Відповідача повністю узгоджуються з сумами всіх інших зареєстрованих Позивачем податкових накладних/ розрахунків коригування за листопад 2021 року і ці поставки, а також суми коригувань, як зазначив Позивач, оплачені.
Заявлена до стягнення Позивачем сума боргу з поставок січня 2022 року становить 1 048 610,49 грн.
Загальна сума поставок за січень 2022 року, яка підтверджується податковими накладними/розрахунками коригування Позивача, складає 2 776 812,09 грн. Відповідач зазначив в податковій декларації обсяг постачання у розмірі 2 737 543,67 грн (з ПДВ), отже загальна сума поставок за січень 2022 року за даними Позивача на 39 268,42 грн більше, ніж зазначено Відповідачем в податковій декларації як обсяг постачання.
Позивач це пояснив тим, що в лютому 2022 року Позивач зареєстрував розрахунки коригування щодо січневих поставок №161 від 16.02.2022 (4592,02 грн) та № 164 від 23.02.2022 (34 676,40 грн), проте Відповідач не вніс ці дані в податкову звітність. При цьому Позивач звернув увагу, що розрахунки коригування він склав в лютому 2022 року, але зареєстрував - в червні 2022 року.
Слід зауважити, що відомості податкових декларацій Відповідача повністю співпадають з сумами всіх зареєстрованих Позивачем податкових накладних за січень 2022 року і що не знайшла відображення в податкових деклараціях Відповідача сума коригування в розмірі 39 268,42 грн.
Січневі поставки, як слідує з позову та додаткових пояснень, Відповідач частково оплатив.
Заявлена до стягнення Позивачем сума боргу з поставок лютого 2022 року становить 3 900 705,52 грн, з яких 3 348 417,52 грн - за Договором-1 та 552 288,00 грн - за Договором-2. Декларування постачання на цю загальну суму підтверджується податковими накладними/розрахунками коригування Позивача.
Позивач пояснив, що частину податкових накладних за фактом поставок в лютому 2022 року він зареєстрував у лютому 2022 року, однак певну частину Позивач не встиг зареєструвати у лютому 2022 року у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану та припиненням роботи Єдиного реєстру податкових накладних, тому зареєстрував їх в червні 2022 року, коли це стало можливим (реєстрація в червні підтверджується квитанціями про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН).
Відповідач задекларував обсяг постачання за лютий 2022 року у розмірі 1 248 452,10 грн (з ПДВ), ця загальна сума знайшла своє відображення у Додатку 1 до податкових декларацій Відповідача за червень 2022 року та січень 2023 року.
Зазначається, що відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді, яким є календарний місяць, до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Водночас, Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» статтю 102 було доповнено пунктом 102.9 (надалі вносилися зміни згідно з Законами № 2142-IX від 24.03.2022, № 2260-IX від 12.05.2022) та передбачено, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Позивач, пославшись на наведені норми, а також на підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, згідно з яким для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім ряду встановлених строків, підсумував, що перебіг строку для включення сум ПДВ до податкового кредиту на підставі отриманих та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних зупиняється на період дії воєнного стану і саме цим можна пояснити незазначення в додатках до декларацій за запитані звітні періоди повної та реальної суми постачання за операціями з Позивачем за лютий 2022 року, а також сум коригування січневих поставок цього ж року.
Суд констатує, що знаходить пояснення Позивача за результатами опрацювання податкової звітності сторін прийнятними та такими, що мають підставне підґрунтя.
Варто зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування під час розгляду справи категорій стандартів доказування - правил, які дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
В постанові від 09.06.2022 у справі № 922/313/20(922/3069/21) Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду зазначив, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 79 ГПК України (наведений вище) свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок також викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування ствердженої обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
В даному випадку є достатньо вірогідним той факт, що відсутність у Позивача первинних документів за Договором-1 пов'язана з обставинами, за яких в Україні введений воєнний стан.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 Маріупольську територіальну громаду включено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації.
Наслідки військової агресії РФ та військових подій для м.Маріуполя є загальновідомими, однак ці обставини не є підставою для позбавлення Позивача права на отримання належного за Договорами - оплати за поставлені Відповідачу ресурси.
Суд дійшов висновку, що представлені Позивачем та отримані у справу на ухвали від 10.04.2023 та від 08.05.2023 докази на підтвердження існування правовідносин з Відповідачем як за Договором-1, так і за Договором-2, на підтвердження постачання ресурсів за обома Договорами у їх взаємозв'язку та співставленні є переконливими та достатньо вірогідними.
До того ж, сам факт постачання Позивачем Відповідачу ресурсів згідно Специфікації № 20 слід визнати підтвердженим достатнім обсягом належних доказів.
Не можна не звернути окрему увагу на тривалість договірних відносин сторін та одночасно на той факт, що поставки за листопад 2021 року оплачені (крім окремої суми коригування), а строк розрахунків по поставках за січень-лютий 2022 року припав на військові події у м.Маріуполі і є очевидним припущення, що саме з цими обставинами, а також продовженням та триванням в Україні воєнного стану пов'язано нездійснення наступних по строку платежів.
Також суд звертає окрему увагу на відсутність заперечень проти позову та заявлених до стягнення сумах заборгованості з боку Відповідача, який обізнаний про розгляд справи (про що докладніше наведено в описовій частині рішення).
За таких викладених вище обставин, за наслідками оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням суд знайшов позовні вимоги обґрунтованими, доведеними достатніми та вірогідними доказами у їх сукупності та співставленні, внаслідок чого задовольнив позов повністю.
У відповідності до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір в розмірі 74 241,88 грн покладається на Відповідача, ця сума судового збору підлягає відшкодуванню Відповідачем на користь Позивача.
Керуючись ст.2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 3, 12, 20, 129, 194, 195, 232, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (69008, м.Запоріжжя, Південне шосе, буд. 80, кабінет 9, код ЄДРПОУ 00191129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Індустріальні технічні рішення” (вул. Метрологічна, буд. 52 Б, м. Київ, 03143, код ЄДРПОУ 39060952) 4 949 458 /чотири мільйони дев'ятсот сорок дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят вісім/ грн 92 коп. основного боргу та 74 241 /сімдесят чотири тисячі двісті сорок одну тисячу/ грн 88 коп. відшкодування судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Копії рішення надіслати сторонам, розпоряднику майна ПрАТ “ММК ім.Ілліча” на повідомлені електронні адреси з КЕП судді, до кабінетів Електронного суду).
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту за правилами, визначеними ст. 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 24.10.2023.
Суддя Р.А.Ніколаєнко