номер провадження справи 18/131/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2023 справа № 908/2068/23
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/2068/23
за позовом фізичної особи-підприємця Ковпака Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 )
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “РДД” (вул. Кольорова, буд. 3, м. Запоріжжя, 69104)
про стягнення 235000,00 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Заявлено позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “РДД” 235000,00 грн. основного боргу за перевезення вантажу за маршрутом: м. Мерсін (Туреччина) до м. Запоріжжя (Україна).
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за укладеним у спрощений спосіб шляхом усної домовленості договором перевезення. За поясненнями позивача, на виконання домовленості, на підставі усної заявки, за маршрутом: з м. Мерсін (Туреччина) до м. Запоріжжя (Україна) на користь відповідача надано послуги з міжнародного автомобільного перевезення вантажу на суму 235000,00 грн., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМП) №1223686 від 28.11.2022, на якій проставлено штамп отримувача вантажу ТОВ «РДД». Позивач зазначив, що направлений на адресу відповідача 21.12.2022 примірник договору №11/22-1 від 10.11.2022 року про транспортно-експедиційні послуги та документи на оплату відповідачем підписані не були та на момент звернення з позовом позивачу не повернуті. Претензія щодо сплати заборгованості також залишилась без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Посилаючись на приписи ст.ст. 525, 526, 610, 612, 625 ЦК України та ст. 193 ГК України, позивач просив позов задовольнити. Позивач просив розгляд справи проводити в спрощеному провадженні без повідомлення та виклику сторін.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2023 справу № 908/2068/23 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 21.07.2023, після усунення позивачем недоліків, які зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2068/23, присвоєно справі номер провадження 18/131/23, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі №908/2068/23; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 14.08.2023, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.
Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.
Згідно довідки про доставку електронного документа ухвалу суду від 21.07.2023 про відкриття провадження у справі доставлено до електронної скриньки відповідача 21.07.2023.
Від відповідача 31.07.2023 судом отримано клопотання про надання матеріалів справи для ознайомлення. Як свідчить надпис на клопотанні, директор ТОВ “РДД” ознайомився з матеріалами справи 31.07.2023.
Відзив на адресу суду від відповідача ані у встановлений в ухвалі суду від 21.07.2023 у справі № 908/2068/23 процесуальний строк для подачі відзиву, ані пізніше, не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк або пізніше не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи № 908/2068/23 дозволяють здійснити її розгляд по суті.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні та артилерійські обстріли м. Запоріжжя протягом січня-жовтня 2023 року, що загрожувало життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у відпустці з 28.08.2023 по 22.09.2023 рішення прийнято без його проголошення - 19.10.2023.
Розглянувши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Фізичною особою-підприємцем Ковпаком Сергієм Олександровичем (виконавцем, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «РДД» (замовником, відповідачем у справі) в усній формі досягнута згода на перевезення вантажу за маршрутом м. Мерсін (Туреччина) до м. Запоріжжя (Україна).
Позивачем, на виконання домовленості, на підставі усної заявки, за маршрутом: з м.Мерсін (Туреччина) до м. Запоріжжя (Україна) на користь відповідача надано послуги з міжнародного автомобільного перевезення вантажу на суму 235000,00 грн., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) №1223686 від 28.11.2022, на якій проставлено штамп отримувача вантажу ТОВ «РДД».
Позивачем 21.12.2022 позивачем направлено цінним листом з описом вкладення на юридичну адресу ТОВ «РДД» пакет документів для підписання та оплати: примірник договору №11/22-1 від 10.11.2022 про транспортно-експедиційні послуги, оригінал рахунку-фактури №112 від 14.12.2022 року, оригінал акту №112 від 14.12.2022.
Поштове відправлення з документами отримано ТОВ «РДД» 05.01.2023, що підтверджується описом вкладення до поштових відправлень №5140402004040 та№5140402004058 та витягами з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» з інформацією про відстеження цих поштових відправлень.
Отримані від позивача документи відповідачем не підписані і позивачу не повернуті.
У зв'язку із відсутністю оплати вартості перевезення, позивачем на адресу відповідача направлено претензію №1 від 09.01.2023 про сплату заборгованості у розмірі 235000,00 грн.
Претензія отримана ТОВ «РДД» 10.01.2023, що підтверджується копією експрес-накладної «Нової Пошти» № 59000915107457 та скріншотом з особистого кабінету «Нової пошти» з інформацією про відстеження поштового відправлення за експрес-накладною №59000915107457 від 09.01.2023.
Невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості здійсненого позивачем перевезення вантажу у визначений чинний законодавством строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Відповідно до приписів ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено:
1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
2. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як випливає з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем склалися господарські відносини, у розумінні ст. 202 ЦК України, що породили взаємні обов'язки, а саме обов'язки позивача полягають у здійсненні на користь відповідача перевезення вантажу, а обов'язки відповідача - у прийнятті вантажу та оплаті вартості перевезення.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними вважаються умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору.
Згідно із ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
В свою чергу, частиною 1 ст. 307 ГК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ч. 2-4 ст. 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Також, статтею 929 Цивільного кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Згідно статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Частиною 1 статті 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів визначено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
В даному випадку, на підтвердження укладення договору перевезення та факту надання відповідних послуг, у відповідності з частиною 3 статті 909 Цивільного кодексу України та статті 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення, складена міжнародна товарно-транспортна накладна СМR від 28.11.2022 №1223686.
Виконання позивачем перевезення без зауважень та застережень з боку ТОВ «РДД» підтверджується відсутністю будь-яких приміток у графі 24 міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) №1223686 від 28.11.2022 та наявність відтиску печатки ТОВ «РДД» у цій графі. Вказана міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) містить назву сторін, найменування вантажу, пункт призначення та одержувача.
Таким чином, суд відзначає, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором перевезення (транспортного експедирування). Ці дії згідно статей 11, 909, 929 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов'язку сплатити заборгованість за отримані від позивача послуги перевезення.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням відсутності узгоджених сторонами строків оплати перевезення вантажу, строк оплати підлягає обчисленню відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості здійсненого позивачем перевезення вантажу, всупереч вимог чинного законодавства України, не виконав, що призвело до утворення у останнього заборгованості в розмірі 235000,00 грн. Строк оплати за перевезення вантажу сплинув 17.01.2023 (останній день виконання зобов'язання).
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін вартості перевезення вантажу є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 235000,00 грн. заборгованості за перевезення вантажу заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України, визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов'язання по оплаті вартості здійсненого позивачем перевезення вантажу в повному обсязі і у визначений Законом строк, або підстав для звільнення від такого зобов'язання, не надав.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “РДД” (вул. Кольорова, буд. 3, м. Запоріжжя, 69104; ідентифікаційний код 41532436) на користь фізичної особи-підприємця Ковпака Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 235000,00 грн. (двісті тридцять п'ять тисяч грн. 00 коп.) основного боргу та 3525,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять п'ять грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 24.10.2023.
Суддя В.В. Левкут