СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 922/1818/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Крестьянінов О.О.;
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Рзаєва Ельчина Вагіфа Огли (вх.№1780Х/2) на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2023 у справі №922/1818/23 (повний текст додаткового рішення складено суддею Трофімовим І.В. у приміщенні господарського суду Харківської області)
за позовом Приватного акціонерного товариства “АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань”, м.Харків,
до фізичної особи-підприємця Рзаєва Ельчина Вагіфа Огли, м.Харків,
про стягнення коштів,-
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Рзаєва Ельчина Вагіфа Огли, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором №49В від 01.09.2017 про відшкодування вартості наданих комунальних послуг у сумі 54178,94 грн, а також витрати по оплаті судового збору у розмірі 2684 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 26.07.2023 у справі №922/1818/23 позов задоволено у повному обсязі.
04.08.2023 позивач через систему «Електронний суд» звернувся до господарського суду Харківської області з заявою (вх.№20754) про винесення додаткового рішення, в якій просив постановити додаткове рішення у справі №922/1818/23, яким вирішити питання розподілу судових витрат, а саме, стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000, 00 грн.
Оскаржуваним рішенням (додатковим) господарського суду Харківської області від 07.08.2023 у справі №922/1818/23 задоволено заяву Приватного акціонерного товариства "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" про винесення додаткового рішення. Ухвалено додаткове рішення у справі №922/1818/23. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Рзаєва Ельчина Вагіфа Огли на користь Приватного акціонерного товариства "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Господарський суд, приймаючи додаткове рішення, дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, ураховуючи відсутність заперечень з боку відповідача щодо розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу, взявши до уваги рівень складності даної справи, об'єм вчинених представником позивача дій, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, ураховуючи задоволення позову, дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Відповідач з додатковим рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення господарського суду Харківської області від 26.07.2023 у справі №922/1818/23 у повному обсязі та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимоги позивача до відповідача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення господарського суду Харківської області від 26.07.2023 у справі №922/1818/23 не набрало законної сили, наразі здійснюється його апеляційний перегляд, відтак витрати на правничу допомогу не можуть стягуватись до остаточного вирішення справи по суті і набрання основним рішенням законної сили. Отже, питання розподілу судових витрат має бути вирішено в рамках розгляду справи в апеляційному провадженні.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2023 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Рзаєва Ельчина Вагіфа Огли залишено без руху. Встановлено заявнику апеляційної скарги десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Роз'яснено, що наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, передбачені статтями 174, 260 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх.№1780Х/2) на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2023 у справі №922/1818/23. Ухвалено розглянути дану апеляційну скаргу ОСОБА_1 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження. Встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу чи інших заяв та клопотань у даній справі протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд".
Як свідчать матеріали справи, про розгляд справи у письмовому провадженні сторони повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом відповідно до пункту 4 частини 5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення (додаткового) суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду виходить з такого.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат учасників справи, господарський суд у додатковому рішенні, задовольняючи заяву позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, виходив з такого.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Разом з тим, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4ї статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).
Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України.
На підтвердження надання адвокатських послуг, заявником через систему «Електронний суд» надано: договір про надання правової допомоги №03/05/23 від 03.05.2023; додаткову угоду №1 від 03.05.2023; рахунок №02/08 від 08.02.2023; акт приймання-передачі наданих послуг б/н від 02.08.2023.
03.05.2023 між адвокатом Поповим Андрієм Сергійовичем та Приватним акціонерним товариством «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» укладено договір про надання професійної правничої допомоги №03/05/23, за умовами пункту 1.1 якого адвокат зобов'язується надати клієнту правничу допомогу з метою захисту його інтересів у процедурі стягнення у судовому порядку заборгованості з ФОП Рзаєва Ельчина Вагіфа Огли.
Адвокат приймає на себе обов'язки скласти і подати до суду позовну заяву, представляти і захищати права і законні інтереси клієнта в межах, наданих йому повноважень за цим договором та має права, якими наділений клієнт чинним законодавством України (пункт 1.2 договору).
Згідно з пунктом 1.3 договору повноваження адвоката договором не обмежуються.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023 (пункт 2.1 договору).
Відповідно до пункту 3.1 договору гонорар адвоката визначається додатковою угодою до цього договору (а.с.62, том 1).
Додатковою угодою №1 від 03.05.2023 сторони погодили вартість послуг, яка загалом складає 5000 грн (п'ять тисяч гривень).
Пунктом 3 додаткової угоди №1 від 03.05.2023 узгоджено, що оплата правничої допомоги, що надається за цією додатковою угодою, здійснюється на підставі рахунку протягом десяти банківських днів з моменту підписання клієнтом акту приймання-передачі послуг (а.с.64, том1).
Господарським судом встановлено, що на виконання своїх договірних зобов'язань в період з 03.05.2023 по 02.08.2023 адвокат надав такі послуги: 1. Підготовчі дії для звернення до суду з позовом: 1.1. Вивчення наявних у клієнта документів, які підтверджують наявність перед ним заборгованості з боку фізичної особи-підприємця Рзаєва Ельчина Вагіфа Огли; 1.2. Консультація клієнта, узгодження правової позиції; 1.3. Аналіз існуючої судової практики Верховного Суду з розгляду аналогічної категорії справ. Вартість послуги - 1000,00 грн. Витраченого часу - одна година 2.Формування та збирання доказової бази для звернення до суду з позовом, яка включає складання проекту вимоги про сплату боргу. Вартість послуги - 1000,00 грн. Витраченого часу - одна година. 3. Складання та подача до суду позовної заяви про стягнення боргу. Вартість послуги - 3000,00 грн. Витраченого часу - три години. Разом: 5000 грн (п'ять тисяч гривень 00 коп.).
Фактичне отримання вказаних послуг позивачем підтверджується актом від 02.08.2023 про надання послуг, який містить інформацію про час, витрачений на вчинення необхідних дій та обсяг наданих послуг і виконаних робіт, а також їх вартості.
Акт наданих послуг містить підписи позивача та адвоката.
Надані заявником документи досліджені судом та визнаються належними доказами понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
Отже, витрати позивача на професійну правничу допомогу пов'язані із розглядом справи даної справи становлять 5000,00 грн.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Відповідач з клопотанням про неспівмірність понесених позивачем судових витрат, як до суду першої, так і апеляційної інстанцій, не звертався.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що рішення господарського суду Харківської області від 26.07.2023 у справі №922/1818/23 не набрало законної сили, а витрати на правничу допомогу не можуть стягуватись до остаточного вирішення справи по суті і набрання основним рішенням законної сили, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не спростовують висновків господарського суду у даній справі.
Дослідивши умови договору №03/05/23 від 03.05.2023 та додаткової угоди №1 від 03.05.2023, надані докази на підтвердження виконання адвокатом обов'язків представництва у межах даної справи, з огляду на їх розумність та доцільність для даної справи, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), підтверджену документально вартість робіт, ураховуючи відсутність заперечень з боку відповідача щодо розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу, господарський суд на підставі достатніх, належних та допустимих доказів, повно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, з урахуванням норм Закону, принципів справедливості та співмірності, дійшов вмотивованого висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом у повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та прийняте ним додаткове рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не убачає.
Керуючись статтями 254, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Рзаєва Ельчина Вагіфа Огли залишити без задоволення.
Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2023 у справі №922/1818/23 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 24.10.2023.
Головуючий суддя О.А. Пуль
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.О. Крестьянінов