ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2023 року Справа № 906/451/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Тимошенко О.М. , суддя Крейбух О.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін заяву ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" про ухвалення додаткового у справі №906/451/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи"
про стягнення 63 344,00 грн
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05 червня 2023 року у справі №906/451/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" про стягнення 63 344,00 грн задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" 62 439,89 грн інфляційних, 886,03 грн 3% річних, 2684 грн судового збору.
В задоволенні позову в частині стягнення 18,08 грн 3% річних - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 62 439,89 грн інфляційних, 886,03 грн 3% річних скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким застосувати положення ст. 233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій до 10 %, а в іншій частині позову - відмовити.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 у справі №906/451/23 апеляційну скаргу ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 05.06.2023 у справі №906/451/23 залишено без змін.
05.09.2023 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" про ухвалення додаткового рішення у справі №906/451/23, в якій просить суд стягнути з ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" на користь ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 16 500,00 грн.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 у справі №906/451/23 прийнято до розгляду заяву ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" про ухвалення додаткового у справі №906/451/23.
При цьому, зважаючи на те, що апеляційна скарга у даній справі розглянута судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України, в порядку спрощеного позовного провадження, з метою дотримання права сторін на подання клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, колегія суддів, діючи в правовому полі частини 3 статті 244 ГПК України, вирішила розглянути заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення без призначення судового засідання та виклику сторін в спрощеному порядку.
27 вересня 2023 року на електронну адресу апеляційного суду від представника відповідача надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, в якому просить суд відмовити позивачу в стягненні витрат на правничу допомогу за підготовку додаткових пояснень та гонорару за прийняття рішення на користь клієнта в загальній сумі 10 000,00 грн.
Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №906/451/23 колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 5 ч.1 ст.237 ГПК України зазначено, що при ухваленні рішення суд вирішує такі питання, зокрема - як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, серед іншого, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно зі ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Верховного суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18.
Також відповідно до правової позиції, викладеної у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції надано копії договору №11/22 про надання правничої (правової) допомоги від 01.08.2022, Додаткової угоди до договору від 31.12.2022, акту надання послуг №99 від 29.07.2023, акту надання послуг №114 від 14.09.2023, рахунку на оплату №120 від 28.07.2023, рахунку на оплату №148 від 14.09.2023, платіжної інструкції №996 від 31.07.2023, платіжної інструкції №1318 від 14.09.2023, Детального опису наданої правничої допомоги у справі №906/451/23.
Також в матеріалах справи міститься копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №001081 від 12.07.2019 та Ордеру на надання правничої (правової) допомоги Серія АМ № 1050491 від 31.03.2023.
Так, 01.08.2022 між ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" (клієнт) та Адвокатським бюро "Максима Бугайчука" (адвокатське бюро) був укладений договір №11/22 про надання правничої (правової) допомоги (далі - договір, а.с.87-89), згідно п.1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу) юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п.4.1 договору, вартість наданої правової (правничої) допомоги адвокатського бюро визначена в додатку №1 до договору, який узгоджується сторонами під час укладання договору. Адвокатське бюро самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання правової (правничої) допомоги, та виставляє клієнту відповідний рахунок. При розрахунку вартості наданої правової (правничої) допомоги враховується час та обсяг витрачений адвокатським бюро.
У пункті 4.2 договору сторони передбачили, що оплата за даним договором здійснюється у гривнях безготівковій формі не пізніше 2-х днів зі моменту отримання клієнтом рахунку від адвокатського бюро. Такий рахунок адвокатське бюро надсилає електронним листом на електронну поштову скриньку клієнта. Рахунок вважається отриманим клієнтом з моменту його надходження електронного листа на електронну поштову скриньку клієнта.
Відповідно до п.4.5 договору, за результатами надання правової (правничої) допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським бюро правової (правничої) допомоги та її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатським бюро факсимільним зв'язком або поштою. На письмову вимогу клієнта адвокатське бюро може надавати акти про надання правової (правничої) допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правової (правничої) допомоги із ідентифікацією.
За умовами п.8.1 даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022 року або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.
Відповідно до п.1 додаткової угоди від 31.12.2022 до договору, сторони продовжили дію договору про надання правничої допомоги №11/22 від 01.08.2022 до 31.12.2023.
Пунктом 11.14 Додатку №1 до договору сторони погодили, в тому числі, гонорар за прийняття рішення на користь клієнта: від 5% ціни майнового позову, але в любому випадку не менше 10 000,00 грн.
В детальному описі наданої правничої допомоги згідно договору про надання правничої допомоги №11/22 від 01.08.2022 у справі №906/451/23 в Північно-західному апеляційному господарському суді, міститься найменування послуг та їх вартість, а саме:
- підготовка та відправлення відзиву на апеляційну скаргу у справі №906/451/23 - 6500,00 грн;
- підготовка додаткових пояснень у справі №906/451/23 до ПЗАГС та гонорар за прийняття рішення на користь ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" у справі №906/451/23 - 10000,00 грн.
На виконання вимог п.4.5 договору №11/22 від 01.08.2022 про надання правничої (правової) допомоги, сторонами складено та підписано акти надання послуг: №99 від 28.07.2023 на суму 6 500,00 грн та №114 від 14.09.2023 на суму 10 000,00 грн.
Актами надання послуг сторони погодили, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.
Адвокатським бюро "Максима Бугайчука" складено та виставлено ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" такі рахунки на оплату: №120 від 28.07.2023 на загальну суму 6500,00 грн та №148 від 14.09.2023 на загальну суму 10 000,00 грн.
Факт понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджується платіжними інструкціями: №996 від 31.07.2023 на суму 6500,00 грн та №1318 від 14.09.2023 на суму 10 000,00 грн.
Проаналізувавши надані позивачем в обґрунтування розміру адвокатських витрат документи, здійснивши аналіз доводів позивача, а також співмірності заявленого останнім розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг на суму 16 500,00 грн), колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Так, вивчивши надані позивачем в обґрунтування адвокатських витрат документи колегія суддів зазначає, що підготовка відзиву на апеляційну скаргу не вимагала у представника позивача значного обсягу юридичної і технічної роботи; відзив на апеляційну скаргу не містить нових доказів, а матеріали справи не містять доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного перегляду.
Крім того, враховуючи предмет та ціну спору, обсяг доказів, ця справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію. Також судом враховується те, що дана справа була розглянута у порядку письмового провадження без виклику представників сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів та не потребувала додаткових заходів зі збирання доказів.
Крім того, рішення суду першої інстанції оскаржувалось відповідачем лише в частині стягнення 62439,89 грн інфляційних нарахувань та 886,03 грн 3% річних з огляду на наявність підстав для зменшення їх розміру на підставі ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України.
Крім того, позивачем до загальної суми витрат на правничу допомогу включено витрати на суму 10 000,00 грн, як витрати за підготовку додаткових пояснень у справі №906/451/23 до ПЗАГС, так і гонорар за прийняття рішення на користь ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" без зазначення конкретного їх розміру.
Як вбачається з додатку №1 до договору про надання правничої допомоги №11/22 від 01.08.2022 встановлено вартість юридичних послуг Адвокатського бюро "Максима Бугайчука". Так, у п.11.3 вказаного додатку за складання, зокрема, додаткових пояснень встановлено вартість у сумі від 2500,00 грн; гонорар за прийняття рішення на користь клієнта - від 5% ціни майнового позову, але у будь-якому випадку не менше 10 000,00 грн.
Слід зазначити, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", Європейський суд з прав людини керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72). З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19). Враховуючи, що адвокатом Бугайчуком М.В. та ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" узгоджена оплата за виконання роботи і така оплата включена до адвокатських послуг, що "гонорар успіху" за прийняття рішення на користь ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" у розмірі 10 000,00 грн не є необхідним, проте є зобов'язанням позивача, відповідно до договору з адвокатом.
Апеляційний господарський суд відзначає, що у цій справі підставою для звернення із заявою про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є приписи ст. ст. 126, 129, 244 ГПК України, і вимога позивача обумовлена саме необхідністю вирішити питання про розподіл сплачених ним судових витрат (визначених як професійна правнича допомога), що відповідно до вказаних норм процесуального права підлягають розподілу між сторонами.
В свою чергу, "гонорар успіху" визначено останнім пунктом в акті приймання наданої правничої допомоги від 28 квітня 2023 року саме як додатковий гонорар, який не включається у вартість надання правничої допомоги та виплачується адвокату після ухвалення судового рішення по даній справі в розмірі 10% від стягнутої суми.
Тобто, "гонорар успіху" не є складовою витрат на професійну правничу допомогу.
Одночасно така додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі як "гонорар успіху", за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг, так як і не є професійною правничою допомогою в розумінні пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат.
Також судом зазначається, що у разі передбачення в договорі про надання правової допомоги умови про сплату "гонорару успіху", крім самої вимоги має бути чітко сформовано та прописано конкретний очікуваний результат, у разі досягнення якого адвокату буде сплачено таку винагороду.
Однак, в договорі про надання правничої допомоги №11/22 від 01.08.2022 взагалі не передбачено положення про "гонорар успіху", а вказане зазначено в додатку №1 до договору. Проте, як вказувалося судом вище, за своїм змістом і правовою природою така винагорода не є ціною договору, а є платою за сам результат, досягнення якого не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.
Крім того, заявник при зверненні до апеляційного суду з заявою в порядку ч.8 ст.129 ГПК України посилався на договір про надання правничої допомоги №11/22 від 01.08.2022, при цьому, будь-якого орієнтовного розрахунку судових витрат щодо "гонорару успіху", вказана заява не містить.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що витрати на правничу допомогу на суму 10 000,00 грн, що включають витрати за підготовку додаткових пояснень у справі №906/451/23 до ПЗАГС і гонорар за прийняття рішення на користь ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" згідно Акту надання послуг №114 від 14.09.2023, не були необхідними у зв'язку з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції з огляду на предмет апеляційного оскарження.
З огляду на встановлені судом обставини у системному взаємозв'язку з правовими положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані заявником (позивачем) докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності, зважаючи на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи з огляду на те, що дана справа не потребувала значної інтелектуальної підтримки зі сторони адвоката зважаючи на його професійний рівень, беручи до уваги обсяг наданих адвокатських послуг (по суті лише складання та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу) з огляду на наявність в адвоката повної вищої юридичної освіти, та відсутність значного обсягу юридичної та технічної роботи, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, а також враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу та доводів в його обґрунтування, судова колегія дійшла висновку про те, що заявлена позивачем сума відшкодування витрат на правничу допомогу, пов'язана з розглядом справи №906/451/23 у суді апеляційної інстанції, в розмірі 16500,00 грн є неспівмірною, а відтак розумним розміром судових витрат на правову допомогу, понесених позивачем при розгляді даної справи в суді апеляційної інстанції, є 6500,00 грн, що відповідає принципам господарського судочинства, зокрема - забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін.
При цьому, у відшкодуванні понесених ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" на професійну правничу допомогу витрат в розмірі 10 000,00 грн слід відмовити.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду при розгляді справи №910/13071/19.
Разом з тим, при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції колегією суддів у даній справі були враховані висновки, викладені саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про часткове задоволення заяви позивача встановив, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є неспіврозмірними з критеріями розумності і обґрунтованості таких витрат, та скористався, з посиланням на частину п'яту статті 129 ГПК України, правом суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, врахувавши при цьому недоведення доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який позивач та адвокат обумовили.
Разом з тим, колегія суддів зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини між позивачем та адвокатом за укладеним договором №11/22 про надання правничої (правової) допомоги від 01.08.2022, позаяк обов'язок виконання прав і обов'язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв'язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на відповідача не в повній сумі, про яку домовились позивач та адвокат Бугайчук М.В. (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).
Керуючись ст.ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" про ухвалення додаткового рішення у справі №906/451/23 - задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" (вулиця Промислова, буд. 10, місто Житомир, 10025, код ЄДРПОУ 40358580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" (вулиця Промислова, буд. 10, місто Житомир, 10025, код 03379632) 6500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
В решті заяви - відмовити.
3. Господарському суду Житомирської області видати відповідний наказ.
4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Крейбух О.Г.