ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" жовтня 2023 р. Справа№ 910/4026/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Ходаківської І.П.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергостандарт-СП»
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 (повний текст складено 29.05.2023)
у справі № 910/4026/23 (суддя Пукас А.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергостандарт-СП»
про стягнення 62 041, 76 грн,-
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Лекора» (далі - Компанія) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергостандарт-СП» (далі - Товариство) 62 041, 76 грн, з яких 43 839, 40 грн заборгованості за договором поставки №33636841 від 04.01.2021, 10 959, 85 грн штрафу та 7 242, 51 грн пені.
В обґрунтування заявлених вимог Компанія посилається на часткову оплату Товариством поставленого йому товару, у зв'язку з чим заборгованість Товариства перед Компанією становить 43 839, 40 грн.
Також Компанія заявила до стягнення з Товариства 16 900,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 позов Компанії задоволено. Стягнуто з Товариства на користь Компанії 43 839,40 грн основного боргу, 10 959,85 грн штрафу, 7 242,51 грн пені, 15 600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 684,00 грн судового збору. В задоволенні іншої частини витрат позивача на професійну правничу допомогу відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2023, Товариство звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити нове, яким позов Компанії задовольнити частково, стягнути з Товариства на користь Компанії 13 057,00 грн основного боргу, в решті позовних вимог про стягнення 30 782,40 грн основного боргу, 10 959,85 грн штрафу та 7 242,51 грн пені та 15 600,00 грн - відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги Товариство посилається на неповне з'ясування та неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, внаслідок неподання з поважних причин Товариством доказів; певні висновки суду скаржник вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Апелянт зазначає про відсутність у нього товарно-транспортних накладних №№КЛО43662 від 05.01.2022 на суму 7 500,00 грн, КЛО53247 від 10.02.2022 на суму 7 500,00 грн та КЛО41655 від 19.02.2022 на суму 15 782,40 грн, копії яких надані позивачем з позовною заявою, а також те, що відповідальна особа Товариства не могла їх підписати, оскільки Товариство товар за цими накладними не отримувало. Скаржник також відзначає, що надані позивачем видаткові накладні відповідно до умов договору не підтверджують факт поставки товару.
Відповідач повідомляє, що не визнає стягнення з нього суми 30 782,40 грн за вказаними вище товарно-транспортними накладними.
Позиції учасників справи.
Компанія надала відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні доводи на їх спростування. Позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване. До відзиву на апеляційну скаргу Компанія долучила копії спірних товарно-транспортних накладних, рахунку №8700 від 05.01.2022, листів ТОВ «Хоко Груп» та ТОВ «Компанія МТД»
Компанія просить стягнути з Товариства 25 704,18 грн витрат на правничу допомогу адвоката.
На виконання вимог ухвали апеляційного суду від 11.10.2023 Компанія надала для огляду оригінали товарно-транспортних накладних №№КЛ043662 від 05.01.2022, КЛ053247 від 10.02.2022 та КЛ041655 від 19.02.2022.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Андрієнко В.В., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4026/23 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 до надходження матеріалів справи №910/4026/23.
09.08.2023 матеріали справи №910/4026/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 поновлено Товариству пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі №910/4026/23. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі №910/4026/23 до закінчення його перегляду у суді апеляційної інстанції. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою 11.10.2023 зобов'язано Компанію надати для огляду оригінали спірних товарно-транспортних накладних №№КЛ043662 від 05.01.2022, КЛ053247 від 10.02.2022 та КЛ041655 від 19.02.2022 протягом 5 днів з дати отримання цієї ухвали.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
4.01.2021 Компанія (постачальник) та Товариство (покупець) уклали договір поставки №33636841 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передавати (поставляти), а покупець приймати замовлений товар (щебінь, керамзит, відсів, пісок та інші будівельні матеріали) та здійснювати його оплату. Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю вимірювання, загальна вартість, умови та строки поставки і оплата яких визначена сторонами у рахунках, що є невід'ємною частиною даного договору.
Ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару, за необхідності - вартість доставки, визначаються сторонами в рахунках, які формує постачальник на кожну конкретну поставку (п. 2.1 договору).
Згідно з п. п. 3.1, 3.2 договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються покупцем шляхом 100% оплати не пізніше ніж 3 банківські дні з моменту отримання товару.
Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, визначений у цьому договорі, або інший рахунок постачальника, про що він повинен заздалегідь письмово попередити покупця.
Відповідно до п. 5.2 договору передача товару здійснюється за товарно-транспортною накладною.
Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент приймання товару за кількістю та якістю та підписання відповідних документів. Фактом, що підтверджує приймання та передачу продукції, є підпис на товарно-транспортній накладній особи, призначеної покупцем (п. 5.6 договору).
Згідно з п. 6.2 договору за несвоєчасну оплату покупцем товару за договором він сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день порушення оплати. У випадку затримки оплати на строк більше 10-ти календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25% від вартості неоплаченого товару.
Договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного взаєморозрахунку (п. 8.1 договору).
На виконання договору Компанія поставила Товариству товар загальною вартістю 105 189,40 грн згідно з товарно-транспортними накладними:
- №КЛО41111 від 09.11.2021 - вага поставленого товару 29,720 т, за видатковими накладними №10659 від 09.11.2021, №10660 від 09.11.2021 на загальну суму 10 543,50 грн;
- №КЛО41474 від 11.11.2021 - вага поставленого товару 30 т, за видатковими накладними №10767 від 11.11.2021, №10768 від 11.11.2021 на загальну суму 10 650,00 грн;
- №КЛО048013 від 22.11.2021 - вага поставленого товару 30 т, за видатковими накладними №11171 від 22.11.2021, №11172 від 22.11.2021 на загальну суму 10 650,00 грн;
- №КЛО58005 від 02.12.2021 - вага поставленого товару 29,82 т, за видатковою накладною №11541 від 02.12.21 на суму 14 313,60 грн;
- №КЛО52825 від 15.12.2021 - вага поставленого товару 28,230 т, за видатковою накладною №11971 від 15.12.2021 на суму 7 057,50 грн;
- №КЛО43662 від 05.01.2022 - вага поставленого товару 30 т, за видатковою накладною №8 від 05.01.2022 на суму 7 500,00 грн;
- №КЛО53247 від 10.02.2022 - вага поставленого товару 30 т, за видатковою накладною №372 від 10.02.2022 на суму 7 500,00 грн.;
- №КЛО53198 від 11.02.2022 - вага поставленого товару 29,46 т, за видатковою накладною №394 від 11.02.2022 на суму 14 140,80 грн;
- №КЛО41833 від 19.02.2022 - вага поставленого товару 32,880 т, за видатковою накладною №531 від 19.02.2022 на суму 15 782,40 грн;
- №КЛО41655 від 19.02.2022 - вага поставленого товару 20,740 т, за видатковою накладною №532 від 19.02.2022 на суму 7 051,60 грн.
Вказані вище товарно-транспортні накладні містять підпис особи вантажоодержувача (Товариства). Водночас вказані вище видаткові накладні вантажоодержувачем (Товариством) не підписані.
К період листопад 2021 року - січень 2022 року Товариство сплатило Компанії за товар 61 350,00 грн.
03.03.2023 Компанія звернулась до Товариства з листом-вимогою №03-02 від 03.03.2023, у якому, посилаючись на поставку за вказаними вище товарно-транспортними та видатковими накладними товару, вимагало сплатити 43 839,40 грн боргу. З вказаним листом-вимогою Компанія направила Товариству видаткові накладні, які просила підписати та повернути.
Оскільки Товариство не сплатило повністю вартість поставленого товару, Компанія звернулась до господарського суду з позовом у цій справі та просить стягнути 43 839,40 грн боргу, а також 7 242,51 грн пені, нарахованої за період з 23.02.2022 по 23.08.2022, та 10 959,85 грн штрафу в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом (ст. 266 ГК України).
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ст. 662 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 ЦК України, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Суд встановив, що сторони спору уклали договір поставки, на виконання умов якого позивач (Компанія) поставив відповідачу (Товариство) товар на загальну суму 105 189,40 грн. Отриманий товар Товариство оплатило частково, сплативши 61 350,00 грн.
З урахуванням п. п. 5.2, 5.6 договору та підписання Товариством товарно-транспортних накладних обставини отримання Товариством товару та виникнення у нього обов'язку в порядку п. 3.1 договору 100% оплати не пізніше ніж 3 банківські дні з моменту отримання товару є встановленими.
За таких обставин колегія суддів погоджується з відповідним висновком господарського суду першої інстанції.
Компанія зазначає, що Товариство оплатило товар частково, у сумі 61 350,00 грн. Докази оплати Товариством товару на суму 43 839,40 грн у матеріалах справи відсутні.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині поставки товару апеляційний господарський суд зазначає таке.
Провадження у справі, що розглядається, було відкрито Господарським судом міста Києва ухвалою від 20.03.2023.
Вказана ухвала була направлена на адресу Товариства у встановленому процесуальним законодавством порядку та 29.03.2023 повернулась до суду з відміткою АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання», що є свідченням належного повідомлення судом Товариства про розгляд справи.
28.03.2023 представник Товариства звернувся до Господарського суду міста Києва з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи.
Відмітка про ознайомлення представника Товариства з матеріалами справи відсутня.
Товариство відзив на позовну заяву станом на дату прийняття оскаржуваного рішення (29.05.2023) не надало.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції встановлені ст. 269 ГПК України. Зокрема, згідно з ч. 5 цієї статті у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів відзначає, що доводи Товариства, у яких скаржник не визнає поставку товару за товарно-транспортними накладними №№КЛО43662 від 05.01.2022 на суму 7 500,00 грн, КЛО53247 від 10.02.2022 на суму 7 500,00 грн та КЛО41655 від 19.02.2022 на суму 15 782,40 грн не були предметом оцінки місцевим господарським судом, оскільки Товариство, будучи обізнаним про заявлені до нього Компанією вимоги та розгляд справи у суді, не надало заперечень проти позову.
Водночас, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги про те, що Товариство не приймало товар за вказаними вище товарно-транспортними накладними, Компанія надала листи ТОВ «Хоко Груп» (перевізника, який здійснював доставку товару Товариству), у яких ТОВ «Хоко Груп» підтверджує здійснення ним перевезення та вивантаження товару за спірними накладними (30,0 т та 20,74 т), а також приймання товару Товариством (в т.ч. підписання товарно-транспортних накладних уповноваженими особами Товариства).
Колегія суддів відзначає, що вказаний лист містить виправлення щодо адреси об'єкта, на який здійснювалось перевезення вантажів.
Також Компанія надала лист ТОВ «Компанія МТД» з повідомленням про те, що воно дійсно здійснило перевезення вантажу - 30,0 т піску - для Товариства.
Апеляційний суд також відзначає, що Компанія направляла на адресу Товариства лист-вимогу з доданими до неї видатковими накладними, копії яких Компанія надала у матеріали справи з позовною заявою. Товариство не надало заперечень на вказаний лист, а також не заперечило проти зазначеного у цьому листі.
Щодо спірних товарно-транспортних накладних №№КЛ043662 від 05.01.2022, КЛ053247 від 10.02.2022 та КЛ041655 від 19.02.2022 колегія суддів зазначає таке.
Наявні у матеріалах справи копії цих накладних, які були надані з позовною заявою, є неналежної якості та не дають можливості встановити обставини поставки товару, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі.
У зв'язку з цим апеляційний господарський суд витребував у Компанії оригінали цих накладних.
На виконання вимог апеляційного суду Компанія надала оригінали спірних товарно-транспортних накладних, які містять підписи відповідальної особи вантажоодержувача.
За таких обставин у їх сукупності колегія суддів оцінює відповідні доводи апеляційної скарги критично.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у спірних накладних відтиску печатки компанії колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 58-1 ГК України наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.
Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.
Щодо вимог Компанії про стягнення з Компанії пені та штрафу.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями у ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Перевіривши наданий позивачем та здійснений судом розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що Компанія невірно визначила дату початку її нарахування, оскільки 23.02.2022 є останнім банківським днем, в який Товариство мало право здійснити погашення заборгованості в розмірі 43 839, 40 грн, а тому саме з 24.02.2022 у Товариства починається прострочення на суму 43 839, 40 грн.
Враховуючи межі заявлених Компанією вимог, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, що до стягнення з Товариства на користь Компанії підлягають 7 242,51 грн пені.
Перевіривши заявлений до стягнення розмір штрафу, колегія суддів погоджується з господарським судом першої інстанції, що до стягнення з Товариства на користь Компанії підлягають 10 959,85 грн штрафу.
Щодо витрат на правничу допомогу в господарському суді першої інстанції.
Компанія у позовній заяві повідомила, що нею будуть понесені витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн.
В подальшому Компанія звернулась до суду із заявою про стягнення судових витрат, у якій просить стягнутим з Товариства витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 23 104,18 грн.
За текстом заяви Компанія зазначає, що за період ведення справи адвокатом були виконанні роботи на суму 16 900,00 грн, що підтверджується звітом.
Компанія надала у матеріали справи на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №5185 від 29.08.2012, ордер серії АА№1284309 від 13.03.2023, договір про надання правової допомоги від 01.03.2023, звіт про виконання доручення за договором про надання правової допомоги від 20.04.2023 та видатковий ордер від 20.04.2023 на суму 16 900 грн.
З наданих Компанією доказів суд встановив, що 01.03.2023 Компанія уклала з адвокатом Кобилецьким В.В. договір про надання правової допомоги, за умовами п. 2 якого адвокат приймає на себе обов'язки представляти права та інтереси клієнта в господарському суді, інших органах державної влади та місцевого самоврядування в т.ч. правоохоронних органах з приводу вирішення справ про стягнення боргу з Товариства в сумі 43 839,40 грн.
Гонорар адвоката визначається з розрахунку 2 600,00 грн за годину роботи (п. 7 договору).
Звіт про виконання доручення за договором про надання правової допомоги від 20.04.2023 свідчить, що адвокат виконав роботи:
- аналіз документів, що регулюють взаємовідносини сторін, збирання та систематизація доказів - 2,5 години;
- підготовка позовної заяви та систематизація позовних матеріалів - 3,5 години;
- підготовка та подання інших процесуальних документів - 0,5 години.
Отже, позивач заявв до відшкодування за 6,5 год затраченого часу 16 900,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Товариство заперечення щодо суми заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу або будь-яку іншу заяву чи клопотання з цього приводу не надало.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів погоджується з наданою місцевим господарським судом оцінкою поданого Компанією звіту та висновком суду про неможливість встановлення того, написання якого саме процесуального документа було включено до переліку наданих послуг як «підготовка та подання інших процесуальних документів» із затратою 0,5 год (1 300,00 грн).
Враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу, фіксовану вартість погодинної оплати послуг адвоката та з огляду на зазначені вище висновки суду, колегія суддів вважає правомірним висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача 15 600,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергостандарт-СП» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі №910/4026/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у справі №910/4026/23 залишити без змін.
Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
Справу №910/4026/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
І.П. Ходаківська