Справа № 522/10406/23
Провадження №2/523/4374/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" вересня 2023 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючої судді - Далеко К.О.,
за участю секретаря судового засідання - Дмітрієвої В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 17 в м. Одеса, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 522/10406/23 за позовом Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину,
ВСТАНОВИВ:
Представник Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, а саме просить стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 23 629,41 гривень на користь держави в особі Комунальної бюджетної установи КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР, у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_2 .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що Слідчим відділенням відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023162510000109 відносно підозрюваного ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. В результаті злочинних дій відповідача ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження. Потерпіла ОСОБА_2 знаходилась на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні № 1 КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР з 25.01.2023 по 15.02.2023. Згідно довідки-рахунку № 01-83/843 наданої КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР, вартість бюджетних коштів витрачених цією бюджетною установою охорони здоров'я на лікування ОСОБА_2 , складає 23 629,41 гривень. Отже, загальна сума бюджетних коштів витрачених КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР на лікування потерпілої від злочину складає 23 629,41 гривень. Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним за ч.1 ст. 286 КК України, цивільний позов прокурора в інтересах лікарні залишений без розгляду в рамках кримінального провадження.
Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою судді від 14.07.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито позовне провадження, було постановлено проводити розгляд справи у спрощеному провадженні із повідомленням та участю сторін.
Представник позивача Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 11» у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи позивач сповіщений належним чином, про причини неявки суд не сповістив, будь-яких заяв або клопотань суду не подавав.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи сповіщений належним чином. 24 липня 2023 року на адресу суду від відповідача надійшла заява, в якій він просить закрити провадження по справі у зв'язку із відшкодуванням ним витрат на лікування особиу добровільному порядку, на підтвердження чого надав копію квитанції.
Згідно приписів до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що Слідчим відділенням відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023162510000109 відносно підозрюваного ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним за ч.1 ст. 286 КК України, цивільний позов прокурора в інтересах лікарні залишений без розгляду в рамках кримінального провадження.
В результаті злочинних дій відповідача ОСОБА_1 , потерпілій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.
У зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями, потерпіла ОСОБА_2 знаходилась на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні № 1 КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР з 25.01.2023 по 15.02.2023.
Згідно довідки-рахунку № 01-83/843 наданої КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР, вартість бюджетних коштів витрачених цією бюджетною установою охорони здоров'я на лікування ОСОБА_2 , складає 23 629,41 гривень.
Згідно зі ст.89 Бюджетного кодексу України видатки на фінансування лікарні широкого профілю здійснюються за рахунок коштів місцевого бюджету, а тому несплата коштів відповідачем суттєво зачіпає інтереси держави у зв'язку з недоотриманням коштів для фінансування закладів охорони здоров'я.
Встановлено, що Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради належить до комунальної власності Одеської міської ради.
Положеннями ст.1166 ЦК України передбачено відшкодування матеріальної шкоди при наявності складу правопорушення: протиправних дій особи, заподіяння шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і наслідками, вини особи, що причинили збиток.
Згідно з ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
За ч.3 ст.1206 ЦК України якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» №11 від 07.07.1995 року, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 року.
Цим Порядком передбачено, що сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених в стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.
Як вбачається з п.2 «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 року, визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.
Згідно з п.3 вищезазначеного Порядку визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора. У разі, коли при ухвалені вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства.
У зв'язку з цим, неповернення витрачених бюджетних коштів на лікування потерпілих від злочинів порушує інтереси держави та суспільний інтерес відповідної територіальної громади у вигляді забезпечення належного та якісного медичного обслуговування громадян.
У разі стягнення коштів з відповідача, вони будуть спрямовані на необхідні медичні послуги, забезпечення діяльності лікарні тощо.
Як вбачається з розрахунку вартості лікування хворого наданого КНП «Міська клінічна лікарня № 11» ОМР», фактичні витрати за період з 25.01.2023 року по 15.02.2023 рік на 1 л/день складають 1125,21 грн/день, кількість /днів 21, загальна сума складає 23 629,41 грн.
Згідно п.2 «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 року, визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.
Як вбачається з наданої відповідачем копії квитанції до платіжної інструкції № 4/КЗ Одеське РУ ТВБВ 10015/0535 РМ-56965, відповідач ОСОБА_1 , 01.06.2023 року добровільно здійснив сплату суми 23 629 грн, 41 коп., в рахунок відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину - ОСОБА_2 .
Таким чином, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, не підлягають задоволенню.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у даному випадку відсутні підстави для закриття провадження у справі, оскільки позовна заява Комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради» подана до суду 30.05.2023 року, що підтверджується штампом суду. В свою чергу, відповідач добровільно оплатив витрати на лікування ОСОБА_2 - 01.06.2023 року, тобто після подачі до суду позову.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Таке правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними в постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року по справі №638/3792/20, які суд в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
У даному випадку, станом на 30.05.2023 року - дата подачі позову, предмет спору між сторонами існував, оскільки відповідач відшкодував витрати на лікування особи, яка потерпіла від злочину - 01.06.2023 року, тобто після подачі позову.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовних вимог Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 11» Одеської міської ради» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 03.10.2023 року.
Суддя К.О. Далеко