Справа № 953/9622/23
н/п 1-кс/953/8176/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" жовтня 2023 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судовий засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
підозрюваної - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в м. Харкові клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області підполковника юстиції ОСОБА_4 , за матеріалами кримінального провадження № 22023220000000798 від 16.06.2023, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ізюм Ізюмського району Харківської області, громадянки України, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , розлученої, має на утриманні неповнолітню дочку, 2009 р.н., раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 114-2 КК України
встановив:
18.10.2023 до суду надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області підполковника юстиції ОСОБА_4 , за матеріалами кримінального провадження № 22023220000000798 від 16.06.2023, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, що УСБ України в Харківській області проводиться досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження № 22023220000000798 від 16.06.2023, за ч.2 ст. 114-2 КК України.
Згідно клопотання, зверненням Верховної Ради України до Організації Об?єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації (далі - РФ) державою-агресором, затвердженим постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 №129-VIII, РФ визнано державою-агресором.
22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації, реалізуючи план розв'язання та ведення агресивної війни та військового конфлікту на території України, діючи в порушення норм міжнародного гуманітарного права, всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв?язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил Російської Федерації за межами РФ, яке було задоволено.
24 лютого 2022 року о 05:00 годині, за наказом Президента РФ, Російська Федерація незаконно вторглась на територію України та здійснила збройний напад, застосовуючи Збройні Сили РФ, Федеральну службу військ національної гвардії РФ, та інші військові та незаконні збройні формування.
У період не пізніше 31.05.2022, за невстановлених обставин, у громадянки України ОСОБА_5 , яка перебувала на території Ізюмського району Харківської області, виник кримінально-протиправний умисел, направлений на поширення в умовах воєнного стану інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами.
Так, ОСОБА_5 , реалізуючи вказаний злочинний умисел, у невстановлений період часу, але не пізніше 21 березня 2023 року, за невстановлених обставин здійснила на території Ізюмського району Харківської області, збір інформації про розташування озброєння ЗС України, із можливістю їх ідентифікації на місцевості.
Так, 21 березня 2023 року, о 06 год. 43 хв. ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого кримінального протиправного умислу, перебуваючи у невстановленому місці на території Ізюмського району Харківської області, використовуючи особистий стільниковий телефон із закріпленим стільниковим номером « НОМЕР_1 », з доступом до мережі Інтернет, під час спілкування у додатку (месенджері) «Telegram», використовуючи особистий обліковий запис, поширила громадянці України ОСОБА_7 текст наступного змісту: «В том районе (з контекту мається на увазі ділянка місцевості, поряд із Ізюмською загальноосвітньою школою №6, вул. 24 Серпня, б. 52 ), через дом живут (мається на увазі особовий склад ЗСУ) и на гончаровке через дом на заборе написано зсу».
31 травня 2023 року, о 23 год. 12 хв. ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого кримінального протиправного умислу, перебуваючи у невстановленому місці на території Ізюмського району Харківської області, використовуючи особистий стільниковий телефон із закріпленим стільниковим номером « НОМЕР_1 », з доступом до мережі Інтернет, під час спілкування у додатку (месенджері) «Telegram», використовуючи особистий обліковий запис, поширила громадянці України ОСОБА_7 текст наступного змісту: «Там на закамельской, где у Висхана какая-то база, кругліе сутки разгружают вагоны».
В подальшому, 07.06.2023, о 17 год. 03 хв. ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого кримінального протиправного умислу, перебуваючи у невстановленому місці на території Ізюмського району Харківської області, використовуючи особистий стільниковий телефон із закріпленим стільниковим номером « НОМЕР_1 », з доступом до мережі Інтернет, під час спілкування у додатку(месенджері) «Telegram», використовуючи особистий обліковий запис, поширила громадянці України ОСОБА_7 текст наступного змісту: «Всю ночь тарахтело что-то на ж/д вокзале, а позавчера т. ОСОБА_14 насчитала 60 платформ по 2 танка на каждом, поехали в сторону Харькова ».
24.06.2023, у проміжок часу 22 год. 50 хв. - 22 год. 58 хв. ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого кримінального протиправного умислу, перебуваючи у невстановленому місці на території Ізюмського району Харківської області, використовуючи особистий стільниковий телефон із закріпленим стільниковим номером « НОМЕР_1 », з доступом до мережі Інтернет, під час спілкування у додатку(месенджері) «Telegram», використовуючи особистий обліковий запис, поширила громадянці України ОСОБА_9 текст наступного змісту: «Техника «пи…т» куда не знаю, но в районе барак гудит «пи…ц». «По звуку, как буд-то спускались вниз от хлебзика по Киевской, потом торохтит мост через жд».
03.07.2023, о 20 год. 56 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановленому місці на території Ізюмського району Харківської області, використовуючи особистий стільниковий телефон із закріпленим стільниковим номером « НОМЕР_1 » з доступом до мережі Інтернет, під час спілкування у додатку(месенджері) «Telegram», використовуючи особистий обліковий запис, поширила громадянці України ОСОБА_9 текст наступного змісту: «Тут в Сеничино сегодня вояк много заехало, без опознавательных знаков, зашли пешком из леса, а потом только танки и бтр заехали. И в капитоловку тоже позаселялись кругом».
19.07.2023, у проміжок часу 09 год. 42 хв. - 09 год. 43 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановленому місці на території Ізюмського району Харківської області, використовуючи особистий стільниковий телефон із закріпленим стільниковим номером « НОМЕР_1 » з доступом до мережі Інтернет, під час спілкування у додатку(месенджері) «Telegram», використовуючи особистий обліковий запис, поширила громадянці України ОСОБА_9 текст наступного змісту: «В комарове много, Клуб, сельсовет и по домам живут. Много техники».
25.07.2023, у проміжок часу 21 год. 24 хв. - 21 год. 26 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановленому місці на території Ізюмського району Харківської області, використовуючи особистий стільниковий телефон із закріпленим стільниковим номером « НОМЕР_1 » з доступом до мережі Інтернет, під час спілкування у додатку(месенджері) «Telegram», використовуючи особистий обліковий запис, поширила громадянці України ОСОБА_9 текст наступного змісту: «В студенке их пипец. Поля разминируют и пахают у Денисова. Єто сегодня Света остуда прижала. Говорит что в детском саду живут и по домам много».
26.08.2023, о 19 год. 59 хв., ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановленому місці на території Ізюмського району Харківської області, використовуючи особистий стільниковий телефон із закріпленим стільниковим номером « НОМЕР_1 » з доступом до мережі Інтернет, під час спілкування у додатку(месенджері) «Telegram», використовуючи особистий обліковий запис, поширила громадянці України ОСОБА_9 зображення місцевості із позначеними координатами « НОМЕР_2 , НОМЕР_3 » нижче якого наявне текстове пояснення: «Без названия, рядом с этим местом: Капитоловка, Харьковская».
При цьому, інформація щодо розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами.
Згідно відповіді на запит від 30.09.2023 з військової частини НОМЕР_8, на вищезазначених ділянках місцевості: ІНФОРМАЦІЯ_6 у період з 20.03.2023 по 23.03.2023;ІНФОРМАЦІЯ_7 у період часу з 29.05.2023 по 31.05.2023;ІНФОРМАЦІЯ_8 у період з 05.06.2023 по 07.06.2023;ІНФОРМАЦІЯ_9 , з метою виконання завдань, в районах визначених адрес та безпосередній близькості до них дійсно виконувались завдання за призначенням підрозділами Сил оборони України, в тому числі з переміщення матеріально-технічних засобів.Згідно відповіді на запит від 30.09.2023 з військової частини НОМЕР_9:
- у період з 01.07.2023 по 05.07.2023 в ІНФОРМАЦІЯ_10 дійсно перебували військова техніка та особовий склад підрозділів Сил оборони України (в/ч НОМЕР_6 , в/ч НОМЕР_7 ), що залучались та залучаються до надання відсічі збройній агресії РФ;
- у період з 24.07.2023 по 26.07.2023 в ІНФОРМАЦІЯ_11 дійсно перебували військова техніка та особовий склад підрозділів Сил оборони України (в/ч НОМЕР_6 ), що залучались та залучаються до надання відсічі збройній агресії РФ, та тимчасово дислокувались у приміщенні місцевого дошкільного навчального закладу;
- у районі с. Капитолівка Ізюмського району Харківської області за географічними координатами «НОМЕР_10» дійсно перебували військова техніка та особовий склад підрозділів Сил оборони України (в/ч НОМЕР_7 ), що залучались та залучаються до надання відсічі збройній агресії рф.
Вказана інформація щодо розміщення, переміщення особового складу, озброєння та військової техніки Сил оборони України, використання об'єктів для потреб Сил оборони України, у відкритому доступі не розміщувались та не надавалось згоди на розміщення такої інформації.
Таким чином, ОСОБА_5 , за скоєння у період з 21.03.2023 по 26.06.2023 території Ізюмського району Харківської області в умовах воєнного стану, поширення інформації про розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114?2 КК України.
17.10.2023 слідчим, за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні повідомлено ОСОБА_5 про підозру у поширенні інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.
Підставою для звернення до слідчої судді із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стали наявність достатніх підозр вважати, що ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.114-2 КК України та наявність ризиків, передбачених пунктами 1,2,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Сторона обвинувачення у судовому засіданні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримала.
Прокурор зазначив, що зібрані докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України та підтверджують наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Обрання більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання належної процесуальної поведінки підозрюваної, у зв'язку з чим, сторона обвинувачення просила обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.
Підозрювана та її адвокат з приводу клопотання прокурора заперечували, вказували, що ризики не є підтвердженими, доказів вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 114-2 КК України немає, просять відмовити у задоволенні клопотання, та врахувати, що вона має дитину, 2009 р.н. та батьків, що хворіють.
Слідча суддя, заслухавши позицію сторін, дослідивши надані матеріали та документи у їх сукупності, прийшла до наступного висновку.
З наданих матеріалів встановлено, що в провадженні Управління Служби безпеки України в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023220000000798 від 16.06.2023, за ч.2 ст. 114-2 КК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст.178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідча суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідча, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Щодо наявності обґрунтованої підозри слідча суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідча суддя користується практикою ЄСПЛ.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.114-2 КК України.
Слідчою суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 підозрюється, остання є осудною особою, яка досягла 16-річного віку та є громадянкою України.
За результатами розгляду даного клопотання про застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 114-2 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів: відповідями на доручення слідчого з оперативного підрозділу;протоколом обшуку від 17.10.2023, за результатами якого виявлено та вилучено мобільний телефон, який використовувала підозрювана ОСОБА_5 для поширення інформації щодо дислокації та переміщення особового складу та техніки ЗС України;протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з електронних інформаційних систем (із додатками до них) від 12.07.2023, за результатами якого зафіксовано поширення ОСОБА_5 інформації щодо дислокації та переміщення особового складу та техніки ЗС України;протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж (із додатками до них) від 08.09.2023, за результатами якого зафіксовано поширення ОСОБА_5 інформації щодо дислокації та переміщення особового складу та техніки ЗС України;протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з електронних інформаційних систем (із додатками до них) від 07.09.2023, за результатами якого зафіксовано поширення ОСОБА_5 інформації щодо дислокації та переміщення особового складу та техніки ЗС України;відповідями на запити з ВЧ НОМЕР_8 та ВЧ НОМЕР_11, згідно яких поширені ОСОБА_5 відомості щодо дислокації та переміщення особового складу та техніки ЗС України відповідали дійсності, та поширення яких представникам країни-агресора завдасть шкоди обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України;протоколами допитів свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та положення кримінального процесуального закону, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується.
Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя переконана, що надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_5 дій, що кваліфікуються за ч.2 ст. 114-2 КК України за викладених у клопотанні обставин. Даних на спростування зазначеного стороною захисту під час розгляду клопотання не надано.
Вказане може бути підставою для обрання заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Слідча суддя враховує наявність ризиків, передбаченого п.1,3,5 ст.177 КПК України, і стороною захисту не спростовані дані висновки.
Крім того, слідча суддя вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Слідча суддя зазначає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду обумовлюється можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними наслідками, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
А отже, очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідча суддя, вирішуючи питання щодо обрання застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_5 у сукупності з іншими обставинами.
ОСОБА_5 незаміжня, з її слів ФО-П, однак даних на підтвердження цього не надала, даних про працевлаштування до слідчого судді не надано, має повнолітнього сина, 2001 р.н. та неповнолітню дочку, 2009 р.н., з якими проживає разом, раніше не судима, що у сукупності свідчить про наявність ризиків щодо переховування від органів досудового розслідування, оскільки лише наявність дитини не може свідчити про відсутність даних щодо переховування від слідства та суду, за наявності даних щодо можливого суворого покарання.
Посилання підозрюваної на утримання батьків похилого віка не знайшли свого підтвердження під час судового засідання, оскільки за поясненнями підозрюваної батьки проживають окремо і надані до слідчого судді медичні виписки не підтверджують, що саме ці особи є батьками ОСОБА_5 .
Також, ОСОБА_5 достовірно розуміє суть злочину та передбачену за його скоєння кримінальну відповідальність, а отримавши копії окремих матеріалів кримінального провадження та усвідомивши перелік можливих свідків, яким відомо про вчинення інкримінованого їй злочину, має реальну можливість впливати на останніх, які в свою чергу, можуть відмовитись від надання показань або надати неправдиві покази.
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення також є обгрунтованим, оскільки перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, підозрювана може знищити, сховати або спотворити речі та документи, які можуть бути використані як докази його причетності до скоєння кримінального правопорушення, зокрема, які наразі не відшукано та не вилучено.
Крім того, надання ОСОБА_5 допомоги представникам країни-агресора рф в проведенні підривної діяльності проти України, дає підстави вважати про її негативну налаштованість до суверенітету та незалежності України, а також посадових осіб органів державної влади України, військовослужбовців Збройних сил України та співробітників правоохоронних органів, які забезпечують національну безпеку України, що свідчить про можливість підозрюваної вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України.
Відтак, є достатні дані вважати, що ризики, передбачені у п.п. 1, 2,3, 5 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваної ОСОБА_5 інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою. Доводи захисту не спростовують висновків слідчого судді з даного питання.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Слідча суддя вважає, що з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , те, що злочин вчинений під час дії воєнного стану, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства так і держави в цілому, сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, даних по особі підозрюваної, вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваною виконувати покладених на неї процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, в умовах дії воєнного стану на території України.
При цьому слідча суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
За таких обставин клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а доводи захисту з даного питання підлягають відхиленню.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Слідчий суддя при постановленні даної ухвали, керуючись ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою, оскільки останній повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 114-2 КК України, що дає право слідчому судді не застосовувати до підозрюваної інших запобіжних заходів в період дії воєнного стану. Обгрунтованих заперечень зі сторони захисту з даного питання не надходило.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів»
Водночас, вирішуючи питання про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує, що вона є матір'ю неповнолітньої дочки ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), розлученою, слідчий суддя приходить до висновку, що застосовуючи до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дитина позбавляється батьківського піклування в розумінні пп. 7 п. 24 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 876, у зв'язку із чим слід зобов'язати Службу у справах дітей Ізюмської міської ради тимчасово (на час дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою) влаштувати дитину - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у відповідності до п. 31 цього Порядку.
Підстави за яких дитина втрачає статус дитини, позбавленої батьківського піклування, у разі поновлення піклування обох або одного з батьків передбачені п. 27 цього Порядку.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 206, 211, 213, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя
Постановив:
Клопотання слідчого, погоджене прокурором по кримінальному провадженню № 22023220000000798 від 16.06.2023- задовольнити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 60 днів, тобто до 16 грудня 2023 року включно.
Зобов'язати старшого слідчого в ОВС 3 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області підполковника юстиції ОСОБА_4 негайно повідомити близького родича підозрюваної ОСОБА_5 про взяття під варту останньої.
Встановити строк дії ухвали в частині запобіжного заходу до 16.12.2023 включно.
У відповідності до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 876 зобов'язати Службу у справах дітей Ізюмської міської ради тимчасово влаштувати дитину ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), яка залишилась без батьківського піклування у відповідності до п. 31 цього Порядку.
За результатами тимчасового влаштування дитини повідомити письмово прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 та слідчого суддю.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваною в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідча суддя - ОСОБА_1