Справа № 346/3415/23
Провадження № 2/346/1302/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі: головуючого судді Калинюка О.П.
з участю секретаря Возненко Я.С.,
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
ВСТАНОВИВ:
свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона перебувала з відповідачем в шлюбі, який розірвано. Від спільного проживання у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який постійно проживає разом з позивачем.
24.10.2022 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області видано судовий наказ, яким вирішено стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання а вказаного сина в розмірі однієї четвертої частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше п'ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. Стягнення аліментів розпочато з 26.09.2022 року і вирішено проводити до досягнення вказаною дитиною повноліття.
На виконання вказаного судового наказу відкрито виконавче провадження. Починаючи з початку виконавчого провадження сплата аліментів не проводилась у зв?язку із чим виникла заборгованість зі сплати аліментів у сумі 22 944 гривні. Згідно складеного позивачем розрахунку неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів за період з 26 вересня 2022 року по 31 травня 2023 року становить 31731 гривень 80 коп. Однак, розмір пені не може бути більше 100 відсотків заборгованості. Тому позивач просить про стягнення 22944 гривень пені за прострочення сплати аліментів.
Позивач в судове засідання не з'явилася, 07.07.2023 року подала до суду письмову заяву, в якій зазначає, що позовні вимоги підтримує та просить справу розгядати без її участі. 11.10.2023 року представник позивача, адвокат Чобанюк М.М. подав до суду письмову заяву, в якій просить залишити позовну заяву без розгляду, однак суд не бере її до уваги, оскільки вказана заява подана після початку розгляду справи по суті.
Представник відповідача, адвокат Поляк П.П. в судових засіданнях позовні вимоги не визнав. 10.08.2023 року вказаний представник подав до суду відзив на позовну заяву. В даному відзиві, а також в судових засіданнях вказав, що позовні вимоги він не визнає з таких підстав.
Відповідач вважає, що його вина у виникненні заборгованості зі сплати аліментів та підстави для нарахування пені на цю заборгованість відсутні.
Так, позивач звертаючись до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, адресою місця проживання відповідача зазначила: АДРЕСА_1 , хоча позивачу було відомо, що з 2002 року місцем проживання, за яким зареєстрований відповідач є АДРЕСА_2 . Зазначення позивачем у заяві про видачу судового наказу невірної адреси відповідача призвело до зазначення в судовому наказі адреси, за якою він не проживав і не був зареєстрованим і направлення на цю адресу копії судового наказу, заяви про видачу судового наказу з додатками та в подальшому документів виконавчого провадження. Зазначене унеможливило реалізацію права відповідача на подання заперечень щодо винесення судового наказу, заяви про скасування судового наказу. Між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання вказаної дитини та, відповідно, участі в утриманні дитини. В провадженні Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області перебуває справа № 346/3777/23 про визначення місця проживання дитини за позовною заявою відповідача.
Разом з тим, відповідач не зареєстрований та не проживає на території Коломийського району Івано-Франківської області, не отримував ні копії судового наказу, ні постанови про відкриття виконавчого провадження від 01 лютого 2023 року, з огляду на що про наявність обов?язку сплачувати на користьпозивача аліменти на утримання вказаного малолітнього сина в розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно починаючи з 26.09.2022 року йому не було відомо, що і зумовило виникнення заборгованості зі сплати аліментів. При цьому вважає, що позивач цілеспрямовано приховувала від відповідача факт звернення до суду з заявою про видачу судового наказу, винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, що зумовило штучне виникнення заборгованості зі сплати аліментних зобов?язань (а.с.27-41).
Позивач 17.08.2023 року подала відповідь на відзив, в якому вказує, що відповідач зазначив у відзиві, про те що йому стало відомо про наявність вказаної заборгованості 18 липня 2023 року. Станом на день подання відповіді на відзив пройшов майже місяць, але відповідач так і не погасив заборгованості по сплаті аліментів, що свідчить про той факт, що останній хоче уникнути обов?язку по сплаті аліментів. Крім того у телефонному режимі позивач неодноразово повідомляла відповідача про те що йому необхідно платити аліменти, однак він завжди відповідав, що цього робити не збирається і за це йому нічого не буде. Також, відповідач зрозумів що йому не уникнути відповідальності по сплаті аліментів тільки тоді коли вказаною виконавчою службою йому було заблоковано рахунок у банку у зв'язку із набранням чинності Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень та рішень інших органів під час дії воєнного стану». Відповідач разом із вказаним сином, сторін до розлучення проживав разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.43-45).
Представник відповідача, адвокат Поляк П.П. 07.09.2023 року подав заперечення на відповідь на відзив у якому зазначає, що після того як ОСОБА_3 дізнався про наявність заборгованості зі сплати аліментів на утримання сина, вона була погашена відповідачем, який здійснив поштовий переказ на адресу зареєстрованого місця проживання позивачки на відповідну суму. Окрім того, з метою підтвердження доводів відповідача про відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів вказує що 26 травня 2022 року ОСОБА_3 надав позивачу згоду на тимчасовий виїзд за кордон малолітнього сина ОСОБА_4 до Сполучених Штатів Америки у період з 26 травня 2022 року до 26 гравня 2023 року. Відповідно до вказаної заяви позивач повинна була забезпечити повернення дитини до України по закінченні терміну перебування за кордоном, тобто до 26 травня 2023 року. Проте, станом по сьогоднішній день малолітній син заявника - ОСОБА_5 на територію України не був повернутий, місце перебувания сина невідоме, на зв?язок із батьком дитина не виходить. Позивач місце перебування сина приховує, жодної інформації про життя та місце проживання. При цьому, позивач починаючи з 2015 року страждає стійким психічним розладом, а саме - шизоафектованим розладом, змішаного типу, маніакальний стан F (25.2) з проявами дратівливості, напруження, поведінкових порушень у вигляді агресії, що становлять небезпеку для неї та оточуючих. Фактично, позивач страждає періодичною шизофренією, яка супроводжується депресивним станом, агресією та маніакальною поведінкою, у зв?язку із чим остання перебуває на обліку у Чернівецькій обласній психіатричній лікарні починаючи з 2015 року. Вказані психіатричні захворювання ОСОБА_6 свідчать про ризик нанесення фізичної або моральної шкоди вказаному сину сторін. Відповідач неодноразово звертався до позивачки з проханням повернути сина в Україну, де він відвідував садок, записаний до відвідування початкової школи, перебуває на обліку у лікарів, має тісні соціальні зв?язки з друзями та родичами, проте остання необхідність повернути вказаного сина до України заперечує, своє місце перебування та місце перебування останнього не повідомляє (а.с.53-55).
Позивач 10.10.2023 року подала додаткові пояснення по справі, в яких зазаначає, що відповідач погасив заборгованість по сплаті аліментів з 26.09.2022 року по 31.05.2023 року тільки 01 вересня 2023 року. Крім того, позивач не отримала аліменти за червень, липень, серпень та вересень 2023 року, що свідчить про той факт, що відповідач продовжує злісно не виконувати рішення суду про стягнення аліментів. Посилання представника відповідача про наявність спору щодо визначення місця проживання дитини не мають жодного відношення при розгляді даної справи, адже право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків з ким проживає дочка, син. Вказаний син сторін проживає разом з позивачем в США та повністю перебуває на її утриманні. Крім того, стосовно постійних посилань відповідача про стан здоров?я позивачки зазначає, що чоловік в червні 2022 рок підписав заяву на виїзд дитини з матір'ю за кордон. Позивач витрачає кошти на школу, додаткові заняття, розваги, а відповідач не може вчасно сплачувати мінімальні аліменти на утримання вказаної дитини сторін, якому щодня потрібно надавати матеріальне забезпечення.
Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до судового наказу №346/3913/22, виданого Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області 24.10.2022 року, стягнуто з відповідача аліменти аліменти на утримання а малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі однієї четвертої частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше п'ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. (а.с. 8).
Відповідно до даних розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 346/3913/22, здійсненого 24.10.2023 року старшим державним виконавцем Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, позивач станом на травень 2023 року має заборгованість по сплаті аліментів у загальному розмірі 22 944,00 грн. (а.с.11).
Відповідно достатті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до ч.1 ст.196 Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятоюстатті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятоюстатті 71 Закону України "Про виконавче провадження".
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування обмежується виключно розміром, який становить 100 відсотків заборгованості.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де:
p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1- нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1- кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2- нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Таким чином, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першоїстатті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Згідно ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно складеного позивачем розрахунку неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів за період з 26 вересня 2022 року по 31 травня 2023 року становить 31731 гривень 80 коп, оскільки розмір пені не може бути більше 100 відсотків заборгованості, позивач стверджує, що відповідач має сплатити їй суму пені за прострочення сплати аліментів в розмірі 22 944 гривень.
Відповідач заперечує проти вимог, оскільки адресою місця проживання відповідача у заяві про видачу судового наказу а відповідно і в судовому наказі позивач зазначила: АДРЕСА_1 , хоча позивачу було відомо, що з 2002 року місцем проживання, за яким зареєстрований відповідач є АДРЕСА_2 , що зумовило виникнення заборгованості зі сплати аліментів.
Згідно з копією квитанції з АТ «Укрпошта» № 0003 від 01.09.2023 року вказана заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина була погашена відповідачем (а.с.56).
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади № 2023/008060886 від 05.10.2023 року місце проживання відповідача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 з 28.05.2022 року.
Отже, суд вважає позовні вимоги - безпідставними та необґрунтованими.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто стягнення пені, передбачене ч. 1 ст. 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутня винна умисна поведінка відповідача щодо несплати заборгованості по аліментах, оскільки відповідач не ухилявся від виконання обов'язків по утриманню неповнолітнього сина сторін, дані обставини виникли з тих підстав, що йому не було взагалі відомо про існування такого зобов'язання.
Отже, правові підстави для стягнення цих коштів з відповідача на користь позивача відсутні. А тому позовні вимоги задоволенню не підлягають і в їх задоволенні слід відмовити саме в зв'язку з їх безпідставністю.
На підставі наведеного cт.ст. 180,195,196 СК України, керуючись ст.ст.12,13,81,141,223,256,258,259,263-265,267,268 ЦПК України, ст.ст. 180,195,196 СК України, суд
ВИРІШИВ:
в задоволенні позову ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 , до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_2 , про стягнення пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 22 944 грн., стягуваних на підставі судового наказу №346/3913/22, виданого Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області 24.10.2022 року, на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити в зв'язку безпідставністю позовних вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 20.10.2023 року.
Суддя Калинюк О. П.