печерський районний суд міста києва
Справа № 757/38893/23-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Литвинової І. В.,
при секретарі судового засідання - Орел А. О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
ВСТАНОВИВ:
І. Позиція сторін у справі.
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 суму боргу за житлово-комунальні послуги у розмірі 15 299, 06 грн, вирішити питання розподілу судових витрат.
В обґрунтування позову вказано, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , який передано позивачу на експлуатацію та обслуговування. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків з оплати за утримання будинку та прибудинкової території за період із 01 березня 2021 року по 31 серпня 2023 року утворилася заборгованість у розмірі 15 299, 06 грн, яка не погашається у добровільному порядку.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.
01 вересня 2023 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 05 вересня 2023 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
14 вересня 2023 року на судовий запит від 05 вересня 2023 року, поданий згідно з частиною шостою статті 187 ЦПК України, надано відповідь про актуальну адресу місця реєстрації відповідача /т. ІІ а. с. 91/.
19 вересня 2023 року ухвалою судді у справі відкрито провадження для розгляду справи у спрощеному порядку без виклику сторін у судовому засіданні /т. ІІ а. с. 92-93/.
Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
ТОВ «Перший український експертний центр» прийняло житловий будинок АДРЕСА_2 на подальшу експлуатацію та обслуговування.
ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу квартири, 19 лютого 2021 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського округу Сокол І. В. та зареєстрованого за № 1498, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, згідно з довідкою № 343484227, сформованою 21 серпня 2023 року (09:54:08 год.) /т. І а. с. 11-12/.
Для обліку руху фінансових коштів, які перераховуються за оплату комунальних послуг, утримання і управління будинку, найм в ньому жилого приміщення, доставки рахунку на здійснення виплат за комунальними послугами за квартирою АДРЕСА_1 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.
Відповідно до положень ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, обов'язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.
Згідно до частини першої ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини першої ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує (частина 4 цієї статі).
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша ст. 322 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , запис операцій, що відображають розрахунки власника з обслуговуючим підприємством, за якою здійснюється по особовому рахунку № НОМЕР_1 .
Зазначений будинок знаходиться на обслуговуванні ТОВ «Перший український експертний центр», яке надає послуги з утримання вказаного будинку та прибудинкової території, нараховує та збирає квартирну плату з мешканців квартир на обслуговування території й збір із власників квартир за відшкодування експлуатаційних витрат з утримання будинку та прибудинкової території.
Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому, такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої ст. 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, згідно із наведеними нормами чинного законодавства споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Постановою Пленуму Верховного суду України від 30 жовтня 2013 року роз'яснено, що відсутність укладеного договору про надання житлово-комунальних послуг у письмовій формі не звільняє боржника від обов'язку оплачувати отримані ним послуги.
Згідно із частиною першою ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини першої ст. 901 та частини першої ст. 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Згідно положень частини першої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
За положеннями вказаного Закону, власником приміщення є фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпорядження приміщенням. У разі спільної власності кількох співвласників рішення щодо управління майном приймається відповідно до закону. Споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно із розрахунком, наданим позивачем, у відповідача за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період із 01 липня 2021 року по 31 серпня 2023 року утворилася заборгованість по оплаті наданих Товариством послуг з утримання будинку і прибудинкової території у розмірі 15 299, 06 грн.
Згідно зі положеннями ст.ст. 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території є обґрунтованими, доведеними, у зв'язку з чим позов про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за житлово-комунальні послуги на загальну суму у розмірі 15 299, 06 грн підлягають задоволенню.
У зв'язку із задоволенням позову у повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 684, 00 грн, відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року).
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись
ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України;
ст.ст. 1-16, 316, 319, 322, 331, 509, 526, 530, 611, 901, 903 Цивільного кодексу України;
ст.ст. 1, 13, 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»;
ст.ст. 1-33, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (код ЄДРПОУ 36844047, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 14/55, оф. 1004) суму заборгованості у розмірі 15 299, 06 грн, судовий збір - 2 684, 00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І. В. Литвинова