Справа №:755/13096/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" жовтня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Гончарука В.П.
за участі секретаря Гриценко О.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_7.,
представника відповідача Мельника М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення, суд, -
ВСТАНОВИВ:
4 вересня 2023 року ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_7. звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області ПН МКМ № 013569 від 24 серпня 2023 року про накладання адміністративного стягнення за порушення правил перебування іноземців в Україні.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24 серпня 2023 року заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Петровим Д.М. за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача про порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на території України , а саме перевищення іноземцем перебування в Україні більш ніж на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання ( перебування ) в Україні та винесено постанову про накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 100,00 грн., за порушення Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
У позові зазначається, що позивач 31 липня 2019 року уклав шлюб із громадянкою України ОСОБА_2 , який було зареєстровано Подільським районним у м. Києві Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . З метою возз'єднання сім'ї з особою, яка є громадянкою України, позивач офіційно переїхав в Україну та звернувся за отриманням документу на право проживання в Україні та отримав посвідку на тимчасове проживання, строк дії якої закінчився 13.07.2022 .
Позивач офіційно зареєстрований за адресою по АДРЕСА_1 .
Крім того, 05 серпня 2021 року позивач також звернувся до Державної міграційної служби України за отриманням дозволу на імміграцію, але рішенням від 7 квітня 2023 р. Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області йому було відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну.
Отримавши дану відповідь 26 травня 2023 р. позивач оскаржив дії відповідача Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в даній частині до Київського окружного адміністративного суду.
7 червня 2023 р. Київським окружним адміністративним судом було відкрито провадження за даним позовом.
Свої вимоги позивач обгрунтовує посиланням на вимоги статті 13 Закону України «Про імміграцію», та вважає, що дії відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності є передчасними.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 7 вересня 2023 року відкрите провадження у справі .
Відповідач скористався правом надання відзиву на позовну заяву, який було надіслано на адресу суду 9 жовтня 2023 р., згідно якого відповідач не визнає позовні вимони, вказуючи на те, що оскаржувана постанова була винесена з дотримання законодавства України, що регулює правовідносини іноземців та осіб без громадянства в Україні та на підставі Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
В судовому засіданні позивач та його представник наполягали на задоволені позову з обставин викладених в позовній заяві та з врахуванням рішень Дніпровського районного суду м.Києва від 14 грудня 2022 р. та 12 січня 2023 р. за позовом ОСОБА_1 де останній також оскаржував дії Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.
Представник відповідача заперечував щодо задоволення позову з обставин викладених у відзиві на позовну заяву, але при цьому зазначив, що при винесені оскаржуваної постанови суб'єкту оскарження не було відомо про факт відкриття провадження Київським окружним адміністративним судом по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 про оскарження рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну.
Судом встановлено, що 24 серпня 2023 року головним спеціалістом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Манько В.В. складено протокол № ПР МКМ № 013616 про адміністративне правопорушення, відповідно до якого 24 серпня 2023 року об 13 год. за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування іноземців на території України, а саме перевищення іноземцем перебування в Україні більш ніж на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання ( перебування ) в Україні
24 серпня 2023 року на підставі вказаного протоколу, заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Петровим Д.М. прийнято постанову ПН МКМ № 013569, відповідно до якої громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП за порушення ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та накладено адміністративне стягнення у розмір 5 100,00 грн.
Як убачається зі змісту вказаної постанови ОСОБА_1 порушив вимоги чинного законодавства України, а саме перевищення іноземцем перебування в Україні більш ніж на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання ( перебування ) в Україні
Також за матеріалами справи, 31 липня 2019 року між позивачем - громадянином російської федерації ОСОБА_1 та громадянкою України ОСОБА_2 укладено шлюб, про що Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві здійснено актовий запис № 989, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи за відомостями Відділу з питань реєстрації місце проживання/перебування фізичних осіб Дарницької РДА № 43042521 від 16 вересня 2019 року позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
У відповідності до вимог статті 13 Закону України «Про імміграцію» примусове повернення
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, разом із рішенням про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання одночасно приймає рішення про примусове повернення. Копії рішень про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання і примірник рішення про примусове повернення протягом п'яти календарних днів з дня прийняття надсилаються рекомендованим листом особі, стосовно якої вони прийняті, або вручаються їй. Скасована посвідка підлягає вилученню центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону.
Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, повинна виїхати з України протягом строку, визначеного рішенням про примусове повернення.
Якщо за цей час особа не виїхала з України і не оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання до суду, вона підлягає примусовому видворенню в порядку, передбаченому законом України.
Якщо після скасування дозволу на імміграцію з'ясуються обставини, що можуть свідчити про наявність умов для визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", виконання рішення про її примусове повернення призупиняється, а рішення про примусове видворення не приймається до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання до суду, виконання рішення про її примусове повернення призупиняється до набрання рішенням суду законної сили.
У разі визнання судом протиправним та скасування рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання дозвіл на імміграцію вважається чинним та є підставою для звернення за отриманням посвідки на постійне проживання у порядку обміну.
У разі прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання за заявою іммігранта особа повинна виїхати протягом одного місяця з дня отримання такого рішення. Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає примусовому поверненню чи видворенню в порядку, передбаченому законом України.
У разі прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання у зв'язку із засудженням до позбавлення волі за вироком суду особа повинна виїхати з України протягом 10 календарних днів з дня звільнення.
Якщо особа, стосовно якої прийнято рішення про відмову у наданні їй дозволу на імміграцію, за час розгляду її заяви втратила інші законні підстави для перебування в Україні, на неї поширюються положення частин другої - четвертої цієї статті.
У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно статті 2 КАСУкраїни завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. А також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій. Встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, вихованням громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Положення ст.7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, відповідно дост.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 203 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився, порушень, передбачених частиною другою цієї статті.
За змістом ст.ст. 9,33 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Такожпостановою Кабінету Міністрів України №1202 від 21 жовтня 2022 року «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану» установлено, що посвідки на тимчасове чи постійне проживання, крім тих, які оформлені громадянам Російської Федерації, строк дії яких закінчився або які підлягають обміну відповідно до законодавства після 24 лютого 2022 р., підтверджують законні підстави для тимчасового чи постійного проживання в Україні та право на в'їзд в Україну на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення чи скасування.
Крім того 01 листопада 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1232 "Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану", відповідно до п. 1 якої у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам Російської Федерації здійснюється з урахуванням таких особливостей: розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором; у разі звернення громадянина Російської Федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором.
Разом з тим, п. 2 вказаної постанови вказано, що зазначені у пункті 1 цієї постанови обмеження не поширюються на осіб, що мають законні підстави для оформлення дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, передбачені пунктами 4, 6 та 9 частини другої та пунктами 1, 2 та 4 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію".
Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
З огляду на вказане, зазначенапостанова КМУ не може бути застосована до спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 31 липня 2019 року між позивачем - громадянином російської федерації ОСОБА_1 та громадянкою України ОСОБА_2 укладено шлюб.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
05 серпня 2021 року, тобто після спливу двох років перебування у зареєстрованому шлюбі, позивач звернувся до відповідача з приводу отримання дозволу на імміграцію в Україну, що підтверджується наданими до суду документами та судовими рішеннями.
Факт оскарження позивачем ОСОБА_1 рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області про відмову в отриманні дозволу на імміграцію також підтверджується ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 7 червня 2023 р., з чого можна дійти висновку, що вказане рішення не набуло законної сили.
Відповідно положень частини 15 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.
Відтак, висновок посадової особи відповідача в оскаржуваній постанові щодо порушення позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правил перебування іноземних громадян на території України не ґрунтується на встановлених судом фактах.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не надав до суду доказів на спростування доводів позивача до суду не подав.
У даному випадку, за відсутності спростувань зазначених позивачем обставин, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого а адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. За таких обставин, суд приходить до висновку, що доводипозивача знайшли своє підтвердження під час дослідження доказів, тому позовні вимоги громадянина ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4,9,15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» Закону України "Про Імміграцію" ст.ст. 8-10, 77, 139, 241-246,257, 260-26, 286 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про області про визнання протиправним та скасування постанови про накладання адміністративного стягнення
Визнати протиправною та скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 24 серпня 2023 року ПН МКМ № 013569 про накладення адміністративного стягнення на громадянина російської федерації ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, місцезнаходження: м. Київ, вул. Березняківська, 4-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42552598.
Повний текст рішення складено 23 жовтня 2023 року.
Суддя