Справа №:755/15571/20
Провадження №: 2-зз/755/2/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" жовтня 2023 р. м. Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді - САВЛУК Т. В., розглянувши матеріали заяви про скасування заходів забезпечення позову, яка подана в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Київ Тарасенко Ігоря Миколайовича, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень,
ВСТАНОВИВ:
30 жовтня 2020 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Київ Тарасенко Ігоря Миколайовича, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень, та призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
30 жовтня 2020 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
15 квітня 2021 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про повернення позивачу ОСОБА_1 заяви про зміну підстав позову, яка подана до суду 14 квітня 2021 року (вх.№26411).
30 квітня 2021 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
11 серпня 2021 року Київським апеляційним судом ухвалено постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задоволено частково.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 30 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким подану заяву ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , про забезпечення позову задовольнити частково.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк».
В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.
30 вересня 2021 року Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Київ Тарасенко Ігоря Миколайовича, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень, задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Київ Тарасенка Ігоря Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер:45850122 від 06 березня 2019 року, номер запису про право власності: 30594966, про реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк», код ЄДРПОУ 00039019.
16 лютого 2022 року Київським апеляційним судом винесено постанову, якою апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа Банк», задоволено.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року, скасовано та прийнято нову постанову.
Відмовлено ОСОБА_1 в позові до державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Київ Тарасенка Ігоря Михайловича, Акціонерного товариства «Альфа Банк» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень.
02 серпня 2023 року Верховним Судом винесено постанову про задоволення скарги ОСОБА_1 .
Постанову Київського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року в частині вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію прав та їх обтяжень скасовано та залишено в силі в цій частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року.
27 червня 2023 року представник відповідача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Півторак Тарас Олегович подав до суду заяву про скасування заходів забезпечення позову, які вжиті на підставі постанови Київського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року, за наявності підстав визначених ч. 9 ст. 158 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки судом першої інстанції задоволено позов, яке залишено в силі судом касаційної інстанції.
28 червня 2022 року вказану заяву, у відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, передано в провадження судді Савлук Т.В.
12 жовтня 2023 року вказана заява була передана судді Савлук Т.В. відповідно до контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді.
Вивчивши матеріали заяви про скасування заходів забезпечення позову на предмет дотримання вимог цивільного процесуального законодавства, суддя приходить до наступного.
Забезпечення позову -- це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють у часі відповідно до приписів ст. 158 Цивільного процесуального кодексу України.
Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. (ч. 1, 4 ст. 158 Цивільного процесуального кодексу України)
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення викладені у статті 183 Цивільного процесуального кодексу України.
Письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:
1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України);
2) найменування суду, до якого вона подається;
3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;
4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;
5) підстави заяви (клопотання, заперечення);
6) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення);
7) інші відомості, що вимагаються цим Кодексом.
Відповідно до положень ч.2 ст.183 Цивільного процесуального кодексу України, письмові заяви, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
У відповідності до ч.ч.1,2 ст.92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.
Статтею 170 Цивільного кодексу України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади в межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Заява подана та підписана представником Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Півторак Тарасом Олеговичем.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 58 Цивільного процесуального кодексу України, юридична особа бере участь через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Отже, процесуальний кодекс розмежовує такі юридичні категорії, як «представництво» і «самопредставництво».
Що стосується представництва, то за визначенням, наведеним у статті 237 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV, ним є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частини перша, третя вказаної статті).
02 червня 2016 року Верховною Радою України було прийнято зміни до Конституції України (Закон України №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»), відповідно до яких розділ XV «Перехідні положення» Основного Закону України було доповнено пунктом 16-1, підпункт 11 якого передбачає, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
Вказані зміни набули чинності 30 вересня 2016 року.
Процесуальні кодекси, які набрали чинності в грудні 2017 р., фактично здійснили поділ процесуального представництва юридичної особи на дві категорії:
- участь через «самопредставництво» - через керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення;
- участь через «представника» - адвоката, уповноваженого на підставі довіреності чи ордеру, виданих на підставі договору про надання правової допомоги, за певними винятками.
Після 29 грудня 2019 р. перелік осіб, які можуть вважатися такими, що здійснюють «самопредставництво» юридичної особи, був збільшений. Окрім керівників або членів виконавчого органу, до переліку було включено «інших осіб, які мають із такою юридичною особою трудові відносини (діють на підставі трудового договору (контракту)».
Відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (частина четверта статті 87 Цивільного кодексу України).
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім Цивільного кодексу України, спеціальним Законом №755-IV.
Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в статті 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов'язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі.
З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр) (частина перша статті 7 Закону №755-IV).
При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього закону витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - витяг) - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.
Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону №755-IV, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (частина перша статті 10 Закону №755-IV). Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (частина третя статті 10 Закону №755-IV).
Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
Також суд звертає увагу, що у сфері державної реєстрації діє принцип мовчазної згоди, згідно з яким державний реєстратор набуває право на проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій навіть без одержання від державних органів у порядку та випадках, визначених цим Законом, відповідних документів (крім судових рішень та виконавчих документів) або відомостей, за умови, що відповідні державні органи у встановлений цим Законом строк не направили до державного реєстратора такі документи або відомості.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 11 лютого 2020 року № 260/988/19.
Представництво за своєю природою - це організаційне правовідношення, змістом якого є повноваження однієї особи (представника) діяти від імені, в інтересах іншої особи, яке виникає з договору, закону, акта органу публічної влади. Крім того, представництвом є діяльність представника, спрямована на реалізацію наданих йому повноважень. Змістом відносин представництва є повноваження, без яких останнє не може існувати. Як повноваження розуміють систему двох суб'єктивних прав представника, одне з яких є абсолютним, інше - відносним. Абсолютне право представника містить у собі можливість вчинення певних дій від імені та в інтересах особи, а відносне право полягає у тому, що представник вправі розраховувати на те, що всі юридичні наслідки, створені його діями, виникнуть лише для особи, яку він представляє, а не для самого представника.
Визначення довіреності міститься у частині третій статті 244 Цивільного кодексу України, за якою довіреність - це письмовий документ, що видається довірителем представнику для засвідчення його повноважень перед третіми особами в процесі здійснення представництва.
Специфіка представництва за довіреністю в адміністративному судочинстві зумовлена його публічно-правовим та офіційним характером і визначена відповідними нормами Цивільного кодексу України.
Для цього слід звернутися до положень Цивільного кодексу України, а також зважати на те, що за Конституцією України особа може діяти у порядку та у спосіб, що не заборонений законом, а органи державної влади - навпаки, лише у спосіб, що передбачений законом.
Згідно з частиною 1 статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до положень статті 238 Цивільного кодексу України представник (у тому числі і за довіреністю юридичної особи) може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Як передбачено ст. 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами
Варто зазначити, що за національним законодавством (частина друга статті 81 Цивільного кодексу України) юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного та публічного права.
В матеріалах заяви, які були подані до суду, представник Півторак Тарас Олегович , подаючи від імені Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» заяву, надав на підтвердження своїх повноважень Довіреність № 016776/21 від 06 грудня 2021 року, видану Акціонерним товариством «Альфа-Банк», в особі виконуючого обов'язки Голови правління, Члена Правління Матяша Ростислава Миколайовича, який діє на підставі Наказу №12572-К від 29 листопада 2021 року та Статуту. Однак, при цьому представником не було надано договору про надання правової допомого та/або трудового договору, що позбавляє суд пересвідчитись у належних повноваженнях Півторака Тараса Олеговича .
Так, доказами підтвердження повноважень брати участь у справі в порядку самопредставництва працівник (юрисконсульт) має надати суду: докази того, що особа обіймає певну посаду (наказ, трудовий договір), а також докази, які дозволяють встановити обсяг повноважень вказаної посадової особи (статут, положення, трудовий договір (контракт).
При цьому, у відповідному трудовому договорі (контракті) має міститись положення щодо повноважень юрисконсульта на представництва інтересів юридичної особи в суді.
Відсутність відповідних положень у трудовому договорі (положенні/посадовій інструкції) є підставою для відмови у допуску до участі у справі.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 07 лютого 2020 року у справі № 17/495-08.
Крім того, надання правової допомоги без укладання договору про надання правової допомоги в письмовій формі, зокрема лише на підставі довіреності, не допускається, крім випадків, передбачених у Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Поки адвокатська діяльність у встановленому законом порядку не припинена, укладання договору про надання правової допомоги слід вважати передбаченим законом професійним обов'язком адвоката. Правова позиція викладена у постанові Великою палатою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі №817/66/16.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, стаття 4 Господарського процесуального кодексу України та статті 7, 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, яка реалізує право на справедливий суд (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 23.08.2018 у справі № 805/4297/17-а).
Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої та другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. (ч.4 ст.183 Цивільного процесуального кодексу України)
Враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку, що представником заявника на підтвердження своїх повноважень не надано належних та допустимих доказів на здійснення представництва інтересів Акціонерного товариства «Альфа-Банк», що унеможливлює встановлення повноважень Півторак Тараса Олеговича, який уповноважений діяти від імені Акціонерного Товариства «Альфа-Банк», - що є підставою для повернення заяви особі, яка її подала відповідно до положення ч. 2 ст. 183 Цивільного процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 87, 92, 170, 237, 238 Цивільного кодексу України, статями 3, 149, 150, 158, 183, 260, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Заяву Акціонерного товариства «Альфа-Банк», яка подана представником Півторак Тарасом Олеговичем про скасування заходів забезпечення позову, - повернути суб'єкту звернення без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернетhttp://dn.ki.court.gov.ua.
СУДДЯ