Номер провадження: 11-кп/813/2037/23
Справа № 521/181/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.10.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 02.08.2023 року в кримінальному провадженні №12020160470002628 від 07.12.2020 року, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Чорноморськ Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно працюючого продавцем продовольчих товарів в ТОВ «Копійка», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України,
встановив:
Оскарженою ухвалою обвинуваченого ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.263 КК України, на підставі ст.48 КК України, у зв'язку із втратою особою суспільної небезпеки внаслідок зміни обстановки, та закрито кримінальне провадження відносно останнього.
Цією ж ухвалою стягнуто з ОСОБА_8 у дохід держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи зброї у розмірі 653,80 грн.
Згідно оскарженої ухвали обвинуваченням встановлено, що ОСОБА_8 , 06.12.2020 року, у період часу приблизно з 21:00 год. до 21:46 год., більш точний час не встановлено, рухався територією парку ім. М. Горького в Малиновському районі м. Одеси, та діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою та мотивом носіння та можливого користування вилученим з обігу майном без законних підстав, а також без отримання дозволу, обов'язковість якого регламентовано п.п.2, 4, 9, 10 Положення про дозвільну систему, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576, та главами 2, 12 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолодженої зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основним частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 №622, носив з собою у портфелі, який він носив на спині через плечі, телескопічну дубинку «USP» довільного зразка, виготовлену промисловим способом, яка відноситься до контактної холодної зброї ударно-дробильної дії, після чого був зупинений працівники Національної гвардії України ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які дізнались у ОСОБА_8 про наявність у нього заборонених в обігу предметів.
На місце події викликано СОГ Малиновського ВІІ в м. Одесі ГУНІІ в Одеській області, після чого в період часу з 06.12.2020 року о 23 год. 30 хв. до 07.12.2020 року о 00 год. 01 хв. проведено огляд місця події, а саме ділянки місцевості напроти будинку АДРЕСА_2 , в ході якого у ОСОБА_8 в присутності двох понятих слідчим вилучено вказану телескопічну дубинку «USP», що відноситься до контактної холодної зброї ударно-дробильної дії.
За таких обставин, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, за кваліфікуючими ознаками - носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.
Не погоджуючись з ухвалою суду прокурор Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Прокурор вказує, що судом безпідставно звільнено ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.263 КК України та закрито кримінальне провадження з посиланням на ст.48 КК України, оскільки відсутні дані про зміну обстановки, а також те, що обвинувачений ОСОБА_8 перестав бути суспільно небезпечною особою.
Крім того, прокурор вказує про інші порушення, зокрема помилково вказана дата постановлення ухвали.
Іншими особами, які мають право на апеляційне оскарження, ухвала суду першої інстанції в даному кримінальному провадженні не оскаржена.
Заслухавши суддю-доповідача; думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; думку обвинуваченого та захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги; вивчивши матеріали кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України (далі - КПК), вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Тобто, обов'язковою умовою прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення є неухильне дотримання вимог кримінального процесуального законодавства на всіх стадіях судового розгляду.
Статтею 2 КПК визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статей 8, 9 КПК кримінальне провадження здійснюється з додержанням засад законності та верховенства права.
Законність, як загальна засада кримінального провадження, полягає в забезпеченні єдиного порядку кримінального провадження в усіх кримінальних провадженнях, неухильному дотриманні процесуальної форми та передбаченої процедури, однаковості застосування закону і поширюється на всі стадії та інститути кримінального процесу, всіх його суб'єктів, усі дії і процесуальні рішення.
Законодавець передбачив у кримінальному процесуальному законі відповідні правові інститути, зокрема: оскарження прийнятих рішень, їх скасування та зміну, що у свою чергу, є гарантіями дотримання засади законності, оскільки дають змогу своєчасно виправити допущені порушення норм процесуального і матеріального права.
Порушення, які перешкоджають суду повно та всебічно з'ясувати обставини кримінального провадження і постановити судове рішення, яке відповідає вимогам, встановленим КПК, визнаються істотними та тягнуть за собою його зміну або скасування.
Відповідно до ст. 48 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 23.12.2005 року №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» вказав, що судам необхідно розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто у об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.
Для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.
Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України - право, а не обов'язок суду, який вирішує це питання в порядку, передбаченому нормами КПК України.
Зі змісту положень ст.48 КК України слідує те, що особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності, у зв'язку із зміною обстановки. Однак, для визначення того, що на час розгляду справи в суді обстановка змінилася, суду необхідно встановити не тільки те, яка існувала обстановка під час вчинення злочину, а й те, в чому полягає зміна на час розгляду справи, та навести в судовому рішенні конкретні дані, які свідчили б про зміну обстановки та втрату діянням чи особою суспільної небезпеки.
У даному кримінальному провадженні суд першої інстанції звільнив ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.263 КК України, на підставі ст.48 КК України у зв'язку із втратою особою суспільної небезпеки, внаслідок зміни обстановки та закрив кримінальне провадження відносно останнього.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції послався на врахування молодого віку обвинуваченого, те, що є раніше не судимим, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів, його працевлаштування в ТОВ «Копійка», позитивні характеристики з місця проживання, роботи та навчання, не перебування на наркологічному та психіатричному обліку, а також відвідування судових засідань та не вчинення інших протиправних дій.
Пославшись на вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_8 на даний час, після виявлення кримінального правопорушення, перестав бути суспільно-небезпечною особою та інкриміноване діяння втратило суспільну небезпечність, що на думку суду є достатньою підставою для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК України.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Колегія суддів звертає увагу, що положення ст.48 КК України передбачають дві окремі самостійні умови для звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки, а саме коли вчинене особою діяння втратило ознаки суспільної небезпечності або коли ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
При цьому, під втратою вчиненого особою діяння суспільної небезпечності кримінальний закон розуміє істотну зміну соціально-економічних, політичних або духовних засад життєдіяльності суспільства, яка відбувається незалежно від волі винної особи і внаслідок якої втрачається суспільна небезпечність не лише конкретного злочину, а й подібних йому діянь (наприклад, скасування надзвичайного стану, перехід країни від воєнного часу до мирного або від однієї системи господарювання до іншої тощо). Такі зміни, як правило, передують рішенню законодавця декриміналізувати ті чи інші діяння, у зв'язку з чим до ухвалення такого рішення законодавчим органом суд може у справах цієї категорії застосовувати ст. 48 КК.
Особу може бути визнано такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового злочину. Такі зміни умов життєдіяльності особи повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. Такими змінами можуть визнаватись, наприклад: призов особи на військову службу, зміна постійного місця проживання і розірвання зв'язків із кримінальним оточенням, тяжка хвороба або нещасний випадок, унаслідок якого особа стала інвалідом, тощо.
У результаті таких змін у житті істотно змінюється морально-юридична оцінка особи, у зв'язку з чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу.
З оскарженої ухвали вбачається, що суд першої інстанції фактично врахував та детально проаналізував обставини, які передували вчиненню обвинуваченим кримінального правопорушення, зокрема його вік, працевлаштування, характеристики обвинуваченого, відсутність попередніх притягнень до адміністративної та кримінальної відповідальності.
Проте, місцевий суд не зробив комплексного аналізу обстановки життєдіяльності обвинуваченого ОСОБА_8 саме після вчинення ним злочину та не навів належного обґрунтування свого висновку про те, яким чином та які саме обставини життя обвинуваченого після вчинення ним кримінального правопорушення, позитивно вплинули на його поведінку та уклад життя, що свідчить про те, що він перестав бути суспільно небезпечною особою.
Колегією суддів встановлено, що мотивувальна частина оскарженої ухвали не містить належного обґрунтування того, що обвинувачений ОСОБА_8 та обстановка навколо нього зазнали таких змін, що робить маловірогідним вчинення ним нового тотожного або однорідного злочину, а також стосовно того, що вчинене ним діяння вже не є суспільно небезпечним та останній перестав бути суспільно небезпечною особою.
Вказаний висновок колегії суддів узгоджуються із висновками касаційного суду, викладеними в постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року (справа №161/1390/19), від 26.02.2019 року (справа №264/5497/17).
Колегія суддів приймає до уваги той факт, що в поясненнях апеляційному суду обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник повідомили суду, що після скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення в його житті фактично нічого не змінилося.
Інших доводів та доказів стосовно того, що життя обвинуваченого зазнало будь-яких змін після вчинення злочину, обвинувачений суду не повідомив.
Вести мову про те, що вчинене обвинуваченим діяння втратило суспільну небезпечність також не можливо.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що в розумінні ст.48 КК України, того факту, що обвинувачений усвідомив протиправність інкримінованих йому дій та більше не має наміру повторювати їх, вочевидь недостатньо для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що місцевим судом допущено неправильне тлумачення положень ст. 48 КК України, яке суперечить точному змісту закону і є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, що відповідно до ст.409 КПК є безумовною підставою для скасування судового рішення та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
Під час нового розгляду, суду першої інстанції, неухильно дотримуючись вимог КПК України, необхідно звернути увагу на встановлені під час апеляційного розгляду та зазначені в ухвалі суду факти порушення вимог кримінального процесуального закону, провести судове провадження у відповідності до вимог КПК та прийняти за його результатами законне і обґрунтоване рішення, яке буде відповідати вимогам закону, та забезпечить неухильне виконання положень ст.ст. 2, 7 КПК.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 - задовольнити.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 02.08.2023 року, якою обвинуваченого ОСОБА_8 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.263 КК України, у зв'язку із втратою особою суспільної небезпеки внаслідок зміни обстановки, та закрито кримінальне провадження - скасувати.
Призначити новий розгляд кримінального провадження №12020160470002628 від 07.12.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України, в суді першої інстанції, зі стадії підготовчого провадження, в іншому складі суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4