Ухвала від 09.10.2023 по справі 522/8083/221-кс/522/6010/23

Номер провадження: 11-сс/813/1630/23

Справа № 522/8083/22 1-кс/522/6010/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий - суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

представника володільця майна - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 20.09.2023 року про арешт майна в кримінальному провадженні №12023162510001068 від 08.08.2023року,

встановив:

оскарженою ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 в кримінальному провадженні №12023162510001068 від 08.08.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та накладено арешт на частину майна, виявленого та вилученого у ході обшуку 18.09.2023 року кабінету НОМЕР_6 нейрохірургічного відділення комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №1» Одеської міської ради, який розміщений за адресою: м. Одеса, вул. М?ясоєдовська, буд.32, за місцем роботи ОСОБА_8 , а саме:

- змив на спиртову серветку з правої долоні та пальців руки ОСОБА_8 , змив на спиртову серветку з лівої долоні руки та пальців руки ОСОБА_8 , які опечатані у два окремі паперові конверти;

- грошові кошти банкнотами номіналом 50 доларів США у загальній кількості 12 одиниці у сумі 600 доларів США з наступними серійними номерами: ID40719353A, GB18116602A, MB65443997A, JB24113162A, MB59593915A, MD94769858A, CB01381291A, PL53042540A, AK44868234A, EL40780633A, IL67595957A, EG49291333A - які були поміщені до спеціального сейф пакету PSP № 0015501;

- мобільний телефон марки «Iphone», модель «13 Pro Max» в корпусі блакитного кольору у прозорому чохлі, з IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з SIM-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» з мобільним номером № НОМЕР_3 , який поміщено до спеціального сейф пакету WAR № 0045265;

- копію паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1 аркуші, копію довідки про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків на ім'я ОСОБА_8 на 1 аркуші, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з державним номерним знаком « НОМЕР_4 » на 1 аркуші, копію посвідчення серія НОМЕР_5 на 1 аркуші, які було поміщено до спеціального сейф пакету INZ № 21016596.

В іншій частині клопотання прокурора про арешт майна залишено без задоволення.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу, постановити нову, якою задовольнити клопотання прокурора про накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуку 18.09.2023 року за адресою: м. Одеса, вул. М?ясоєдовська, буд.32, кабінет НОМЕР_6 та накласти арешт на зазначені в ньому документи, речі та інше майно в повному обсязі.

Прокурор посилається на те, що ухвала слідчого судді про часткове задоволення клопотання про накладення арешту є незаконною та необґрунтованою, оскільки слідчим суддею не враховано, що вилучені в ході обшуку грошові кошти, речі та предмети визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, є об'єктом кримінально протиправних дій, які зберігають на собі сліди та інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Також слідчим суддею не враховано, що є необхідність в проведенні відповідних експертиз у кримінальному провадженні.

Апеляційний розгляд проведено за відсутності володільця майна - ОСОБА_8 , який в судове засідання не з'явився, його представник - адвокат ОСОБА_7 вважала можливим розглянути апеляційну скаргу без його участі.

Апеляційний суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженої ухвали, судом були створені всі умови для реалізації права учасників кримінального провадження на доступ до правосуддя.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; думку представника володільця майна - адвоката ОСОБА_7 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги; вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 404 КПК України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апелянта, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, арешт майна - це один із заходів забезпечення кримінального провадження та є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.

Зокрема положення ст. 2 КПК визначають завдання кримінального судочинства, а саме: захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень; охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження; забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Як убачається з матеріалів судової справи слідчим відділенням ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №12023162510001068 від 08.08.2023року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, за фактом вимагання неправомірної вигоди лікарем-нейрохірургом нейрохірургічного відділення КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР ОСОБА_9 діючого спільно з завідуючим нейрохірургічного відділення КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР ОСОБА_8 за проведення операції по видаленню міжхребтової грижі у ОСОБА_10 .

17.07.2023 року ОСОБА_10 звертався за медичною допомогою до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №l» Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 01998986, м. Одеса, вул. М?ясоєдовська, буд.32).

В подальшому, 04.09.2023 року у приміщенні приймального відділення КНП «Міська клінічна лікарня №l» ОМР ОСОБА_11 оглядав лікар-нейрохірург нейрохірургічного відділення КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР ОСОБА_9 .

Відповідно до отриманих даних, лікар-нейрохірург нейрохірургічного відділення КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР ОСОБА_9 після проведення огляду повідомив пацієнту ОСОБА_10 про необхідність оплати його послуг за проведення операції по видаленню міжхребтових гриж у розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) доларів США.

Також встановлено, що завідувач нейрохірургічним відділення КНП «Міська клінічна лікарня №l» OMP є ОСОБА_8 .

Під час слідства встановлено, що 07.09.2023 року у приміщенні КНП «Міська клінічна лікарня №l» ОМР за адресою: м. Одеса, вул. М?ясоїдівська, буд.32 у складі завідуючого нейрохірургічного відділення КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР ОСОБА_8 , лікаря-нейрохірурга нейрохірургічного відділення КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР ОСОБА_9 , анестезіолога нейрохірургічного відділення КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР ОСОБА_12 , медичної сестри нейрохірургічного відділення КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР ОСОБА_13 громадянину ОСОБА_10 проведено операцію по видаленню міжхребтової грижі.

Після проведення операції, 13.09.2023 року у приміщенні КНП «Міська клінічна лікарня №l» ОМР за адресою: м. Одеса, вул. М?ясоїдівська, 32 лікар-нейрохірург нейрохірургічного відділення КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР ОСОБА_9 , діючий спільно з завідуючим нейрохірургічного відділення КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР ОСОБА_8 вимагали неправомірну вигоду за вже проведену операцію.

Так, 18.09.2023 року на підставі постанови прокурора Приморської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_6 від 18.09.2023 року, слідчим слідчого відділення відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_14 , згідно вимог ст.ст. 84-86, 104-106, 223, 241 КПК України у період часу з 16:01 год. по 16:58 год., у приміщенні кабінету НОМЕР_6 на першому поверсі КНП «Міська клінічна лікарня №l» ОМР за адресою: м. Одеса, вул. М?ясоєдовська, 32, у присутності двох понятих та учасників проведено освідування ОСОБА_8 , в ході якого з долоней та пальців рук вказаної особи було зроблено змиви, а саме: змив на спиртову серветку з правої долоні та пальців руки ОСОБА_8 , змив на спиртову серветку з лівої долоні руки та пальців руки ОСОБА_8 , які опечатані у два окремі паперові конверти, які опечатані в присутності всіх учасників та понятих.

Окрім цього, під час проведення досудового розслідування 18.09.2023 року слідчим слідчого відділення відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_14 , згідно вимог ст. ст. 223, 233, 234, 235, 236, 237 КПК України в період часу з 17:02 год. по 21:31 год., проведено невідкладний обшук кабінету НОМЕР_6 нейрохірургічного відділення комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради, який розміщений за адресою: м. Одеса, вул. М?ясоєдовська, 32, за місцем роботи ОСОБА_8 , в ході якого було виявлено та вилучено:

- грошові кошти банкнотами номіналом 50 доларів США у загальній кількості 12 одиниці у сумі 600 доларів США з наступними серійними номерами: ID40719353A, GB18116602A, MB65443997A, JB24113162A, MB59593915A, MD94769858A, CB01381291A, PL53042540A, AK44868234A, EL40780633A, IL67595957A, EG49291333A - які були поміщені до спеціального сейф пакету PSP № 0015501;

- мобільний телефон марки «Iphone», модель «13 Pro Max» в корпусі блакитного кольору у прозорому чохлі, з IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з SIM-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» з мобільним номером № НОМЕР_3 , який поміщено до спеціального сейф пакету WAR № 0045265;

- копія паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1 аркуші, копія довідки про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків на ім'я ОСОБА_8 на 1 аркуші, копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з державним номерним знаком « НОМЕР_4 » на 1 аркуші, копія посвідчення серія НОМЕР_5 на 1 аркуші, які було поміщено до спеціального сейф пакету INZ № 21016596.

Крім того, при проведенні обшуку, для перерахування грошових коштів, виявлення суми та подальшого їх вилучення застосований лічильник банкнот марки «GLORY» модель «EV8626», яким були перераховані виявлені банкноти номіналом 5, 20, 50, 100 доларів США, банкноти номіналом 50, 100 Євро, та банкноти 500, 1000 гривень, а саме:

- купюри, зовні схожі на банкноти Національного банку України номіналом у 1000 гривень у кількості 100 одиниць у сумі 100 000 гривень;

- купюри, зовні схожі на банкноти Національного банку України номіналом у 1000 гривень у кількості 100 одиниць у сумі 100 000 гривень;

- купюри, зовні схожі на банкноти Національного банку України номіналом у 1000 гривень у кількості 100 одиниць у сумі 100 000 гривень;

- купюри, зовні схожі на банкноти Національного банку України номіналом у 500 гривень у кількості 138 одиниць у сумі 69 000 гривень;

- купюри, зовні схожі на банкноти Європейського Центрального банку номіналом у 50 євро у кількості 54 одиниці у сумі 2 700 євро;

- купюри, зовні схожі на банкноти Європейського Центрального банку номіналом у 100 євро у кількості 25 одиниці у сумі 2 500 євро;

- купюри, зовні схожі на банкноти Національного банку США номіналом у 100 доларів США у кількості 100 одиниць у сумі 10 000 доларів;

- купюри, зовні схожі на банкноти Національного банку США номіналом у 100 доларів США у кількості 100 одиниць у сумі 10 000 доларів;

- купюри, зовні схожі на банкноти Національного банку США номіналом у 100 доларів США у кількості 100 одиниць у сумі 10 000 доларів;

- купюри, зовні схожі на банкноти Національного банку США номіналом у 100 доларів США у кількості 100 одиниць у сумі 10 000 доларів;

- купюри, зовні схожі на банкноти Національного банку США номіналом у 100 доларів США у кількості 100 одиниць у сумі 10 000 доларів;

- купюри, зовні схожі на банкноти Національного банку США номіналом у 100 доларів США у кількості 100 одиниць у сумі 10 000 доларів;

- купюри, зовні схожі на банкноти Національного банку США номіналом у 100 доларів США у кількості 100 одиниць у сумі 10 000 доларів;

- купюри, зовні схожі на банкноти Національного банку США номіналом у 100 доларів США у кількості 100 одиниць у сумі 10 000 доларів;

- купюри, зовні схожі на банкноти Національного банку США номіналом у 100 доларів США у кількості 100 одиниць у сумі 10 000 доларів;

- купюри, зовні схожі на банкноти Національного банку США номіналом у 100 доларів США у кількості 100 одиниць у сумі 10 000 доларів;

- купюри, зовні схожі на банкноти Національного банку США номіналом у 100 доларів США у кількості 100 одиниць у сумі 10 000 доларів;

- купюри, зовні схожі на банкноти Національного банку США номіналом у 100 доларів США у кількості 100 одиниць у сумі 10 000 доларів;

- купюри, зовні схожі на банкноти Національного банку США номіналом у 100 доларів США у кількості 100 одиниць у сумі 10 000 доларів;

- купюри, зовні схожі на банкноти Національного банку США номіналом у 100 доларів США у кількості 100 одиниць у сумі 10 000 доларів;

- купюри, зовні схожі на банкноти Національного банку США номіналом у 100 доларів США у кількості 100 одиниць у сумі 10 000 доларів;

- купюри, зовні схожі на банкноти Національного банку США номіналом у 100 доларів США у кількості 100 одиниць у сумі 10 000 доларів;

- купюри, зовні схожі на банкноти Національного банку США номіналом у 100 доларів США у кількості 100 одиниць у сумі 10 000 доларів;

- купюри, зовні схожі на банкноти Національного банку США номіналом у 100 доларів США у кількості 100 одиниць у сумі 10 000 доларів;

- купюри, зовні схожі на банкноти Національного банку США номіналом у 100 доларів США у кількості 100 одиниць у сумі 10 000 доларів;

- купюри, зовні схожі на банкноти Національного банку США номіналом у 100 доларів США у кількості 100 одиниць у сумі 10 000 доларів;

- купюри, зовні схожі на банкноти Національного банку США номіналом у 100 доларів США у кількості 100 одиниць у сумі 10 000 доларів;

- купюри, зовні схожі на банкноти Національного банку США номіналом у 100 доларів США у кількості 100 одиниць у сумі 10 000 доларів;

- купюри, зовні схожі на банкноти Національного банку США номіналом у 100 доларів США у кількості 100 одиниць у сумі 10 000 доларів;

- купюри, зовні схожі на банкноти Національного банку США номіналом у 100 доларів США у кількості 6 одиниць у сумі 600 доларів, купюри, зовні схожі на банкноти Національного банку США номіналом у 50 доларів США у кількості 8 одиниць у сумі 400 доларів, купюри, зовні схожі на банкноти Національного банку США номіналом у 20 доларів США у кількості 2 одиниць у сумі 40 доларів, купюри, зовні схожі на банкноти Національного банку США номіналом у 5 доларів США у кількості 2 одиниць у сумі 10 доларів.

Постановою слідчого СВ ВП №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_14 від 19.09.2023 року вищевказані грошові кошти та інші речі, які виявлені та вилучені в ході здійснення невідкладного обшуку та проведення освідування визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №12023162510001068 від 08.08.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

19.09.2023 року прокурор Приморської окружної прокурора тури м. Одеси ОСОБА_6 звернулась із клопотанням до слідчого судді про арешт всього виявленого та вилученого в ході обшуку кабінету НОМЕР_6 на першому поверсі КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР майна, грошових коштів, предметів та документів, а також змиву на спиртову серветку з правої долоні та пальців руки ОСОБА_8 , змиву на спиртову серветку з лівої долоні руки та пальців руки ОСОБА_8 , які були зроблені про проведенні освідування останнього.

Клопотання прокурора мотивоване тим, що вилучені в ході проведення обшуку грошові кошти, речі та предмети є об'єктом кримінально протиправних дій, які зберігають сліди та інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Прокурор вказує, що арешт на майно необхідно накласти з метою збереження речових доказів, встановлення осіб, причетних до вчинення даного кримінального правопорушення, а також проведення ряду відповідних експертиз.

Згідно інформації з ЄДРСР 20.09.2023 року ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку кабінету НОМЕР_6 за місцем роботи ОСОБА_8 на першому поверсі КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР за адресою: м. Одеса, вул. Мясоєдовська, буд.32, який фактично був проведений 18.09.2023 року (справа №№522/8083/22, провадження №1-кс/522/6012/23).

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 20.09.2023 року частково задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на частину вищевказаного майна, виявленого та вилученого в ході обшуку 18.09.2023 року кабінету НОМЕР_6 нейрохірургічного відділення комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради, який розміщений за адресою: м. Одеса, вул. М?ясоєдовська, буд.32, за місцем роботи ОСОБА_8 .

В іншій частині клопотання прокурора про арешт майна залишено без задоволення.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що дійсно є необхідність в застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження на частину вищевказаного майна, яке може містити сліди кримінального правопорушення. Разом з тим, слідчий суддя вказав, що доказів, що вилучені грошові кошти щодо яких застосовувався лічильник банкнот марки «GLORY» модель «EV8626», є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, об'єктом кримінально протиправних дій, чи набуті кримінально протиправним шляхом, органом досудового розслідування не надано, за таких підстав слідчий суддя дійшов переконання, що у цій частині клопотання прокурора задоволенню не підлягає.

Перевіривши оскаржену ухвалу та доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо часткового задоволення клопотання про накладення арешту на майно, а також приймає до уваги обставини, які були встановлені під час апеляційного розгляду.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя.

Відповідно до вимог п.7 ч.2 ст.131 КПК один із заходів забезпечення кримінального провадження - є арешт майна.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

За змістом ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Процедура вирішення питання про накладення арешту на майно визначена ст.171 КПК.

Кримінальний процесуальний кодекс України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Таким чином, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно повинно відповідати вимогам ст.171 КПК, орган досудового розслідування та прокурор повинні неухильно дотримуватися визначених законом вимог.

Кримінальний процесуальний кодекс України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер. Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого/прокурора про накладення арешту повинно відповідати вимогам статті 171 КПК, то прокурор повинен неухильно їх дотримуватися. Так, згідно статті 171 КПК у клопотанні слідчого або прокурора повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна та до клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання, тобто правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна. Вказана норма також узгоджується з статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Разом з тим, у судовому засіданні апеляційного суду прокурором не спростовані висновки слідчого судді в оскарженій ухвалі та не доведено підстав, визначених ч.2 ст.170 КПК для накладення арешту на все вилучене майно.

За наведених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що відсутні об'єктивні підстави вважати, що все вилучене під час обшуку майно, відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК.

Твердження прокурора про те, що все майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК апеляційний суд визнає неспроможними, з огляду на таке.

Постанова слідчого від 19.09.2023 року про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні №12023162510001068 від 08.08.2023 року, в частині визнання виявленого та вилученого майна 18.09.2023 року за результатом проведення обшуку кабінету НОМЕР_6 нейрохірургічного відділення КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР не містить за своїм змістом доказів того, що все майно було об'єктами, засобами чи знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Слідчим та прокурором не доведено, що всі предмети, які були вилучені є об'єктом кримінально протиправних дій, або набуті кримінально протиправним шляхом. Вказане може свідчити про формальність винесеної постанови.

Крім того, у вказані постанові слідчий посилається на те, що об'єктом кримінально протиправних дій є об'єкт нерухомого майна, право на яке набуте протиправним шляхом, хоча в цьому кримінальному провадженні не йдеться ні про які об'єкти нерухомого майна.

Апеляційний суд враховує, що згідно повідомлення прокурора 600 доларів США, на які слідчим суддею оскарженою ухвалою накладено арешт, за версією органу досудового розслідування, є неправомірною вигодою в цьому кримінальному провадженні.

Доводи прокурора відносно того, що інші грошові кошти знаходились в службовому кабінеті та ОСОБА_8 не міг пояснити їх походження, а тому прокурор вважає, що вони також могли бути неправомірною вигодою та об'єктом кримінально протиправних дій, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки прокурором не надано доказів того, що грошові кошти, які були виявлені в кабінеті НОМЕР_6, та щодо яких застосовувався лічильник банкнот марки «GLORY» модель «EV8626», є неправомірною вигодою, є предметом чи об'єктом будь-яких кримінально протиправних дій, а тому накладення арешту на них лише на припущеннях прокурора є недопустимим.

Іншої мети накладення арешту на майно органом досудового розслідування та прокурором не доведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.

Крім того, представник володільця майна - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні апеляційного суду вказала, що виявлені в кабінеті НОМЕР_6 грошові кошти належать ОСОБА_8 та мають легальне походження.

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до наявних в матеріалах судового провадження копій документів, 06.09.2023 року між Позикодавцем ОСОБА_15 та Позичальником ОСОБА_8 укладено договір позики на суму 80000 (вісімдесят тисяч) доларів США (а.п.67).

17.08.2023 року між Позикодавцем ОСОБА_16 та Позичальником ОСОБА_8 укладено договір позики на суму 30000 (тридцять тисяч) доларів США (а.п.68).

13.05.2022 року між Зберігачем ОСОБА_8 та Поклажодавцем ОСОБА_17 укладено договір відповідального зберігання майна на суму 18000 (вісімнадцять тисяч) доларів США та 5000 (п'ять тисяч) Євро (а.п.69, 70).

28.05.2021 року укладено Додаткову угоду №2 до Договору купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна №3-6-8/35 від 15.12.2016 року про заміну сторони між Продавцем ТОВ «АРТ КОНСТРАКШЕН» в особі директора ОСОБА_18 , Покупця-1 ОСОБА_8 та Покупця-2 ОСОБА_19 .

Відповідно до п.1, 2, 3 Додаткової угоди по домовленості сторін з моменту підписання даної Угоди всі права та обов'язки по Договору купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна №3-6-8/35 від 15.12.2016 року між Продавцем та Покупцем-1 переходять до Покупця-2. Сума в розмірі 905853,36 грн. сплачена Покупцем-1 Продавцеві відповідно до умов Договору зараховується як оплата по виконанню договірних зобов'язань Покупцем-2. Розрахунки між Покупцем-1 та Покупцем-2 і пов'язані з ними наслідки по оподаткуванню визначаються окремим договором між Покупцем-1 та Покупцем-2 без участі Продавця (а.п.71).

Тобто вищевказані копії документів можуть свідчити про дійсну їх належність ОСОБА_17 , що не спростовано прокурором.

Крім того, колегія суддів враховує повідомлення представника володільця майна про те, що грошові кошти, які не є предметом неправомірної вигоди вже повернуті власнику, що фактично унеможливлює їх арешт, оскілки вони втратили статус тимчасово вилученого майна.

Доводи прокурора про те, що накладення арешту необхідне з метою проведення експертиз, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки прокурорам не надано доказів стосовно того, що вказані грошові кошти мають відношення до даного кримінального провадження.

З урахуванням встановлених апеляційним судом обставини, суд вважає, що ініціювання прокурором питання про накладення арешту на все вказане в клопотанні майно, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика ЄСПЛ, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до ЄСПЛ забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь.

ЄСПЛ вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що на день розгляду слідчим суддею клопотання та апеляційного перегляду оскарженої ухвали, відсутні підстави для застосування щодо повного переліку зазначеного в клопотанні майна обмежувальних заходів.

Істотних порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування оскарженої ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.

За таких умов, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, встановлюючи наявність правових підстав для арешту майна, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність таких підстав у цьому кримінальному провадженні для частини майна, оскільки слідчим та прокурором не доведено обґрунтованості накладення арешту на все майно, що вказує на необґрунтованість апеляційної скарги прокурора, а тому вона не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 20.09.2023 року, якою частково задоволено клопотання прокурора в кримінальному провадженні №12023162510001068 від 08.08.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та накладено арешт на частину майна, виявленого та вилученого у ході обшуку 18.09.2023 року в кабінеті НОМЕР_6 нейрохірургічного відділення комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 1» Одеської міської ради, який розміщений за адресою: м. Одеса, вул. М?ясоєдовська, буд.32, за місцем роботи ОСОБА_8 , а саме: змив на спиртову серветку з правої долоні та пальців руки ОСОБА_8 ; змив на спиртову серветку з лівої долоні руки та пальців руки ОСОБА_8 , які опечатані у два окремі паперові конверти; грошові кошти банкнотами номіналом 50 доларів США у загальній кількості 12 одиниці у сумі 600 доларів США з наступними серійними номерами: ID40719353A, GB18116602A, MB65443997A, JB24113162A, MB59593915A, MD94769858A, CB01381291A, PL53042540A, AK44868234A, EL40780633A, IL67595957A, EG49291333A - які були поміщені до спеціального сейф пакету PSP №0015501; мобільний телефон марки «Iphone», модель «13 Pro Max» в корпусі блакитного кольору у прозорому чохлі, з IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з SIM-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» з мобільним номером № НОМЕР_3 , який поміщено до спеціального сейф пакету WAR № 0045265; копію паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1 аркуші; копію довідки про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків на ім'я ОСОБА_8 на 1 аркуші; копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з державним номерним знаком « НОМЕР_4 » на 1 аркуші, копію посвідчення серія НОМЕР_5 на 1 аркуші, які було поміщено до спеціального сейф пакету INZ № 21016596, -­ залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4