Номер провадження: 11-сс/813/1632/23
Справа № 521/22279/23 1-кс/521/3436/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.10.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції між Одеським апеляційним судом та ДУ «Одеський слідчий ізолятор» матеріали справи за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 22.09.2023 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні №12023163470000402 від 17.06.2023 року, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Одесі, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, офіційно не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,
встановив:
В провадженні СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження №12023163470000402 від 17.06.2023 року за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, скоєного за версією органу досудового розслідування за наступних обставин.
У зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому, строк дії воєнного стану продовжено на 30 діб Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року, з 25.04.2022 року строк дії воєнного стану продовжено на 30 діб Указом Президента України від 18.04.2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 року № 2212-ІХ, з 25.05.2022 року строк дії воєнного стану продовжено на 90 діб Указом Президента України від 17.05.2022 року №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 року № 2263-ІХ. Термін дії воєнного стану в подальшому продовжено на 90 діб Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затверджений Законом України № 2500-IX від 15.08.2022 року, а саме до 21.11.2022 року, надалі з 21.11.2022 року Указом Президента України від 07.11.2022 року №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджений Законом України № 2738- ІХ від 18.11.2022 року до 19.02.2023 року, надалі з 19.02.2023 року Указом президента України від 06.02.2023 року № 8419 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджений Законом України № 58/2023 від 08.02.2023 року до 20.05.2023 року, в подальшому Законом №3275-ІХ затверджено Указ Президента України від 26.07.2023 року №451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05:30 год. 18.08.2023 року строком на 90 діб.
Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Крім того, п. 3 вказаного Указу зазначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені зокрема ст. 33 Конституції України, згідно з якою кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 1455 від 29.12.2021 року, якою затверджено «Порядок встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» визначено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_10 , всупереч обов'язку неухильного дотримання вказаних актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення встановленого порядку перетину державного кордону України і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовими розслідуванням час та місце, однак не пізніше середини липня 2023 року, ОСОБА_10 , керуючись злочинним умислом, спрямованим на власне незаконне збагачення, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь та бажаючи настання таких наслідків, розробив злочинний план, згідно якого здійснював ряд дій, спрямованих на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, доведення таких дій до кінцевого результату та керівництво такими діями.
При цьому, ОСОБА_10 , розуміючи, що реалізація злочинного плану, направленого на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, потребує залучення інших осіб, які будуть об'єднані загальною метою - отримання незаконного прибутку, не пізніше середини червня 2023 року, вступив у злочинну змову із ОСОБА_8 та невстановленою в ході досудового розслідування особою.
У подальшому, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовими розслідуванням часі та місці, однак не пізніше середини липня 2023 року, ОСОБА_10 , діючи відповідно обраної собі ролі та на виконання плану злочинної діяльності разом із ОСОБА_8 та невстановленою в ході досудового розслідування особою, керуючись єдиним злочинним умислом, спрямованим на власне незаконне збагачення та незаконне збагачення осіб, які перебували з ним у групі, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь та бажаючи настання таких наслідків, із застосуванням кросплатформової системи миттєвого обміну дзвінками «WhatsApp», а також за допомогою мобільного зв'язку зв'язалися із особою призовного віку, а саме ОСОБА_11 , та в ході телефонної розмови повідомили останньому про те, що мають зв'язки та можуть організувати і здійснити його незаконне переправлення через державний кордон України до Республіки Молдова. Разом із цим члени групи в телефонному режимі з ОСОБА_11 визначили грошову винагороду за організацію його незаконного перетину через державний кордон України, на що останній надав свою добровільну згоду. З метою роз'яснення вказаного плану та визначення всіх деталей такого переправлення, члени групи визначили місце особистої зустрічі із ОСОБА_11 , а саме на вулиці Ільфа і Петрова в м. Одесі.
Далі, 13.07.2023 року, приблизно об 11:30 год., ОСОБА_11 , прибув до раніше вказаного йому місця зустрічі, а саме за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 10/1, де зустрівся із ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , який, в свою чергу, прибув на вищевказане місце за вказівкою ОСОБА_10 та у якого у користуванні перебував орендований ним автомобіль «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору. В подальшому ОСОБА_11 за вказівкою ОСОБА_10 сів на переднє пасажирське сидіння до орендованого ОСОБА_8 автомобілю та ОСОБА_8 , продовжуючи реалізацію спільного зі ОСОБА_10 та невстановленою особою злочинного умислу, направленого на своє особисте збагачення, шляхом вчинення дій щодо незаконного переправлення ОСОБА_11 через державний кордон України, направилися до прикордонної зони України з ПМР, де на під'їзді до с. Пирожна Кодимського району Одеської області були зупинені на військово-мобільному посту о 15:45 годині для перевірки документів, після чого далі направилися до населеного пункту Студенне Вінницької області.
В подальшому, ОСОБА_10 та невстановлена в ході досудового розслідування особа, яка перебувала на території ПМР, де і повинна була зустріти ОСОБА_11 , з метою доведення їх спільного умислу до кінця, в ході телефонної розмови із ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , демонстрували ОСОБА_12 свою обізнаність щодо конкретного способу незаконного перетину кордону, можливість усунення перешкод щодо незаконного перетину кордону через свої міцні зв'язки, надавали поради та вказівки щодо дій ОСОБА_11 в момент самого перетинання кордону, піший шлях перетину поза межами державного пункт пропуску на території Вінницької області, що межує з ПМР з конкретним зазначенням послідовних дій та морального стану, а також інші поради незаконного перетину державного кордону, за що ОСОБА_11 повинен буде заплатити грошову винагороду останнім, на що ОСОБА_11 надав свою згоду.
Надалі, за вказівками невстановленої в ході досудового розслідування особи, яка діяла у групі разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , ОСОБА_11 для здійснення успішного пішого переходу через державний кордон України, де на території ПМР його очікувала невстановлена в ході досудового розслідування особа, для зручності ведення дистанційних переговорів та орієнтування у місцевості, скористався мобільним телефоном ОСОБА_8 , по якому здійснювався безперервний зв'язок із невстановленою особою, яка перебувала на території ПМР, та ОСОБА_10 , та натомість ОСОБА_11 передав ОСОБА_8 свій мобільний телефон.
Надалі, за вказівками невстановленої в ході досудового розслідування особи, яка діяла у групі разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , ОСОБА_11 для здійснення успішного пішого переходу через державний кордон України, де на території ПМР його очікувала невстановлена в ході досудового розслідування особа, для зручності ведення дистанційних переговорів та орієнтування у місцевості, скористався мобільним телефоном ОСОБА_8 , по якому здійснювався безперервний зв'язок із невстановленою особою, яка перебувала у невстановленому в ході досудового розслідуванні місці, та ОСОБА_10 .
Крім цього, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовими розслідуванням часі та місці, однак не пізніше кінця липня 2023 року, ОСОБА_10 , діючи відповідно обраної собі ролі та на виконання плану злочинної діяльності разом із ОСОБА_8 та невстановленою в ході досудового розслідування особою, керуючись єдиним злочинним умислом, спрямованим на власне незаконне збагачення та незаконне збагачення осіб, які перебували з ним у групі, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь та бажаючи настання таких наслідків, із застосуванням кросплатформової системи миттєвого обміну дзвінками «WhatsApp», а також за допомогою мобільного зв'язку зв'язалися із особою призовного віку, а саме ОСОБА_13 , та в ході телефонної розмови ОСОБА_10 повідомив останньому про те, що має зв'язки та може організувати і здійснити його незаконне переправлення через державний кордон України до Республіки Молдова. Разом із цим ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_13 , що організація перетину через державний кордон України коштуватиме останньому 3500 доларів США, на що останній надав свою добровільну згоду. З метою роз'яснення вказаного плану та визначення всіх деталей такого переправлення, ОСОБА_10 визначив місце особистої зустрічі із ОСОБА_13 на залізничному вокзалі у м. Одесі.
Далі, 18.08.2023 року у ранковий час ОСОБА_13 , прибув до раніше вказаного йому місця зустрічі, а саме до залізничного вокзалу у м. Одесі, де зустрівся із ОСОБА_10 , у якого у користуванні перебував орендований автомобіль ОСОБА_8 - «Renault Logan» д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, та в ході особистої розмови, ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою у групі із ОСОБА_8 та невстановленою в ході досудового розслідування особою, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу направленого на своє особисте збагачення, шляхом вчинення дій щодо незаконного переправлення ОСОБА_13 через державний кордон України, повідомили останньому, що організують незаконне переправлення останнього через державний кордон України на територію Республіки Молдови. В подальшому ОСОБА_10 , з метою доведення свого умислу до кінця, в ході розмови, демонстрував свою обізнаність щодо різних способів незаконного перетину кордону, можливість усунення перешкод щодо незаконного перетину кордону через свої міцні зв'язки, надавав поради та вказівки щодо дій ОСОБА_13 в момент самого перетинання кордону, піший шлях перетину поза межами державного пункт пропуску на території Вінницької області, що межує з ПМР з конкретним зазначенням послідовних дій та морального стану, а також інші поради незаконного перетину державного кордону, за що ОСОБА_13 повинен буде заплатити грошові кошти в сумі 3500 доларів США, на що ОСОБА_13 надав свою згоду та передав ОСОБА_10 зазначену останнім грошову суму, в свою чергу, та ОСОБА_10 , в свою чергу, повідомив ОСОБА_13 , що виїзд до Вінниці запланований на 19.08.2023 року, після чого домовився із ним щодо наступної особистої зустрічі для організації поїздки потягом до Вінниці.
Крім цього, аналогічним способом ОСОБА_10 разом із ОСОБА_8 та невстановленою в ході досудового розслідування особою домовилися щодо перетину державного кордону України з особами призовного віку, а саме із ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 за грошову винагороду у розмірі 4000 доларів США з кожного, на що останні надали свою добровільну згоду.
Так, 19.08.2023 року, у ранковий час, ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою разом із ОСОБА_8 та невстановленою в ході досудового розслідування особою, продовжуючи пересуватись на орендованому автомобілі ОСОБА_8 - «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_1 , та діючи відповідно до плану злочинної діяльності та визначених ролей, реалізуючи спільний злочинний умисел направлений на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку через державний кордон України, сприяння його вчиненню порадами, вказівками та усуненням перешкод, керуючись корисливим мотивом, прибув разом із ОСОБА_13 до залізничного вокзалу у м. Одесі, де вони зустрілися із трьома чоловіками призовного віку, яких аналогічно ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та невстановленій в ході досудового розслідування особі необхідно було переправити через державний кордон України, а саме із ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Надалі ОСОБА_10 надав вказівку ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 купити квитки на потяг сполученням Одеса-Вінниця, що останні і зробили.
У подальшому, того ж дня, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 сіли на потяг із сполученням Одеса-Вінниця відповідно до придбаних ними квитками та увечері прибули до м. Вінниця, де за вказівкою ОСОБА_10 розселилися у номери готелів, та за вказівкою останнього розділились по двоє.
Надалі, 20.08.2023 року, в обідній час, невстановлена в ході досудового розслідування особа, за допомогою месенджеру «Телеграм» зв'язалася із ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , та надала вказівку зібратися біля Торгівельного центру «За Так» по вулиці Євгенія Пікуса, 1-А в м. Вінниці, замовити їм таксі та доїхати до населеного пункту Тиврів Вінницької області, де їх на автомобілі забрала інша невстановлена в ході досудового розслідування особа та відвезла їх до селища Студене Вінницької області, яке розташоване у прикордонній зоні.
Того ж дня, а саме 20.08.2023 року, приблизно о 21:00 год., ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 розділившись по двоє, за вказівками невстановленої в ході досудового розслідування особи, яка діяла разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , за заздалегідь обумовленому плану та визначеними ними діями, особи призовного віку пересувались по лісосмузі селища Студене Вінницької області у напрямку населеного пункту Студена-Ротар (ПМР) в районі прикордонного знаку № 0241 ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 були затримані співробітниками НОМЕР_2 прикордонного загону Державної Прикордонної служби України, які припинили протиправні дії осіб призовного віку, а ОСОБА_15 , в свою чергу, вдалося уникнути затримання Державної Прикордонної служби, та останній здійснив незаконний перетин державного кордону України, організований ОСОБА_10 , який діяв разом із ОСОБА_8 та невстановленою в ході досудового розслідування особою.
Крім цього, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовими розслідуванням часі та місці, однак не пізніше середини вересня 2023 року, ОСОБА_10 , діючи відповідно обраної собі ролі та на виконання плану злочинної діяльності разом із ОСОБА_8 та невстановленою в ході досудового розслідування особою, керуючись єдиним злочинним умислом, спрямованим на власне незаконне збагачення та незаконне збагачення осіб, які перебували з ним у групі, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь та бажаючи настання таких наслідків, із застосуванням кросплатформової системи миттєвого обміну дзвінками «WhatsApp», а також за допомогою мобільного зв'язку зв'язалися із особою призовного віку, а саме ОСОБА_17 , та в ході телефонної розмови ОСОБА_10 повідомив останньому про те, що має зв'язки та може організувати і здійснити його незаконне переправлення через державний кордон України до Республіки Молдова. Разом із цим ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_17 , що організація перетину через державний кордон України коштуватиме останньому 3500 доларів США, на що останній надав свою добровільну згоду. З метою роз'яснення вказаного плану та визначення всіх деталей такого переправлення, ОСОБА_10 визначив місце особистої зустрічі із ОСОБА_17 в районі залізничного вокзалу у м. Одесі.
Далі, 21.09.2023 року, приблизно о 09:40 год., ОСОБА_17 , прибув до раніше вказаного йому місця зустрічі, а саме до залізничного вокзалу у м. Одесі, де зустрівся із ОСОБА_10 , який прибув на місце зустрічі разом із своїм знайомим ОСОБА_18 , у якого у користуванні перебував автомобіль «Renault Меgan», д.н.з. НОМЕР_3 , та в ході особистої зустрічі, яка відбулася у салоні вказаного транспортного засобу, ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою у групі із ОСОБА_8 та невстановленою в ході досудового розслідування особою, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу направленого на своє особисте збагачення, шляхом вчинення дій щодо незаконного переправлення ОСОБА_17 через державний кордон України, повідомив останньому, що організує незаконне переправлення останнього через державний кордон України на територію Республіки Молдови. В подальшому ОСОБА_10 , з метою доведення свого умислу до кінця, в ході розмови, демонстрував свою обізнаність щодо конкретного способу незаконного перетину кордону, можливість усунення перешкод щодо незаконного перетину кордону через свої міцні зв'язки, надавав поради та вказівки щодо дій ОСОБА_17 в момент самого перетинання кордону, піший шлях перетину поза межами державного пункт пропуску на території Вінницької області, що межує з ПМР з конкретним зазначенням послідовних дій та морального стану, а також інші поради незаконного перетину державного кордону, за що ОСОБА_17 повинен буде заплатити грошові кошти в сумі 3500 доларів США, на що ОСОБА_17 надав свою згоду та передав ОСОБА_10 зазначену останнім грошову суму. При цьому, ОСОБА_10 , повідомив ОСОБА_17 , що йому необхідно буде пересісти до іншого автомобіля, де разом із ним також будуть їхати ще троє ухилянтів, водій якого відвезе їх до кордону Молдови, та під час вказаної поїздки необхідно буде слухати вказівки вказаного водія та при виникненні у третіх осіб будь-яких питань у разі зупинки транспортного засобу, не зізнаватися щодо дійсних намірів поїздки та те, що передавались кому-небудь грошові кошти
Крім цього, аналогічним способом ОСОБА_10 разом із ОСОБА_8 та невстановленою в ході досудового розслідування особою домовилися щодо перетину державного кордону України з особами призовного віку, а саме із ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 за грошову винагороду, на що останні надали свою добровільну згоду.
Надалі, ОСОБА_17 , за вказівкою ОСОБА_10 , який діяв за попередньою змовою разом із ОСОБА_8 та невстановленою в ході досудового розслідування особою, сів до автомобілю марки «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_4 , який був у користуванні ОСОБА_8 , в салоні якого на той час вже знаходились ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 . Після чого ОСОБА_8 , діючи у групі із ОСОБА_10 та невстановленою в ході досудового розслідування особою, відповідно до плану злочинної діяльності та визначених ролей, реалізуючи спільний злочинний умисел направлений на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку через державний кордон України, сприяння його вчиненню порадами, вказівками та усуненням перешкод, керуючись корисливим мотивом, разом із особами призовного віку, а саме ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , які перебували у салоні вищевказаного транспортного засобу, почав рух до кордону України та Республіки Молдова, де вказаний автомобіль було зупинено на стаціонарному пункті Управління патрульної поліції біля населеного пункту Дачне, Одеської області, а ОСОБА_8 , в свою чергу, затримано при перевезенні ухилянтів до державного кордону України для здійснення незаконного їх переправлення через державний кордон, а ОСОБА_10 , при цьому, затримано співробітниками поліції за адресою: м. Одеса, пров. Вознесенський, 1 за підозрою в організації незаконного переправлення ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 через державний кордон України із отриманими напередодні від останніх грошовими коштами.
Таким чином, на думку органу досудового слідства своїми умисними діями ОСОБА_8 скоїв злочин, передбачений ч. 3 ст. 332 КК України за кваліфікуючими ознаками: незаконне переправлення осіб через державний кордон України, сприяння вчиненню таких дій порадами, вказівками, наданням засобів та усунення перешкод, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
21.09.2023 ОСОБА_8 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
22.09.2023 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
22.09.2023 року старший слідчий СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_22 звернувся до слідчого судді з погодженим прокурором Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, із визначенням застави у розмірі 1159 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 3000000 грн., із покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Клопотання мотивоване тим, що в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено наявність ризиків, які обґрунтовують застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме: переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні; а також вчинення іншого кримінального правопорушення.
Оскарженою ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання слідчого та підозрюваному ОСОБА_8 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою,в межах строку досудового розслідування, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 500 (п'ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1342000 (один мільйон триста сорок дві тисячі) грн.,з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави.
Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 (шістдесят) днів, в межах строку досудового розслідування, і обчислюється з моменту фактичного затримання, а саме з 21.09.2023 року та припиняє свою дію 19.11.2023 року.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні злочину та доведеність існування ризиків, передбачених ст.177 КПК. Врахувавши вагомість наявних доказів про підозру у вчиненні злочину, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 .
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_9 , що представляє інтереси підозрюваного ОСОБА_8 за дорученням, а також захисник ОСОБА_7 , що представляє інтереси підозрюваного за договором про надання правової допомоги, подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просять:
-захисник ОСОБА_9 , не оспорюючи обґрунтованість підозри та кваліфікацію дій ОСОБА_8 , просить скасувати ухвалу слідчого судді та змінити запобіжний захід підозрюваному з тримання під вартою на нічний домашній арешт за місцем проживання. Захисник просить врахувати міцність соціальних зв'язків підозрюваного та наявність у нього місця проживання;
-захисник ОСОБА_7 , просить скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_8 у виді тримання під вартою. Захисник вказує про порушення права підозрюваного, у зв'язку із не забезпеченням його присутності у судовому засіданні при оголошенні повного тексту ухвали, а також звертає увагу на визначення слідчим суддею непомірного розміру застави.
Іншими учасниками кримінального провадження ухвала слідчого судді оскаржена не була.
Адвокат ОСОБА_9 , що представляє інтереси підозрюваного ОСОБА_8 за дорученням, до судового засідання не з'явився, клопотань про відкладення судового засідання не подавав.
Станом на день апеляційного розгляду захист підозрюваного ОСОБА_8 здійснює адвокат ОСОБА_7 , що діє за договором про надання правової допомоги, а тому адвокат ОСОБА_9 фактично втратив свої повноваження на захист підозрюваного за дорученням. За таких підстав апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційних скарг за відсутності адвоката ОСОБА_9 .
Заслухавши суддю-доповідача; підозрюваного та захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційних скарг; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, врахував суспільно-небезпечний характер, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим, дані про особу підозрюваного, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні; а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
З викладеного вбачається, що слідчий суддя, приймаючи рішення про доцільність застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання, в зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти ризикам, доведеним слідчим і прокурором.
Відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_8 у скоєнні злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК.
Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.
Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, зокрема копії: протоколів пред'явлення для впізнання від 31.07.2023 року, протоколів проведення обшуку від 21.09.2023 року, протоколу про результати негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 29.08.2023 року, протоколів допитів свідків та інші документи, здобуті у ході досудового розслідування кримінального провадження; вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому злочину.
Дослідивши долучені до клопотання слідчого докази, апеляційний суд дійшов висновку, що підстав передбачених ст.87 КПК для визнання цих доказів недопустимими, не встановлено та стороною захисту щодо існування таких підстав відомостей не надано.
Таким чином, долучені до клопотання слідчого докази, на які міститься посилання в оскарженій ухвалі слідчого судді, є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний ОСОБА_8 можливо вчинив інкримінований йому злочин: незаконне переправлення осіб через державний кордон України, сприяння вчиненню таких дій порадами, вказівками, наданням засобів та усунення перешкод, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів. Ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.ч. 1, 2 ст.177 КПК.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Обставини даного кримінального провадження, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_8 , розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Крім того, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється в незаконному переправленні осіб через державний кордон України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто останній може використати відомі йому способи та засоби незаконного перетину кордону в особистих цілях, з використанням можливих його зв'язків з іншими особами.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
Враховуючи обставини інкримінованого підозрюваному ОСОБА_8 тяжкого злочину, дані про особу підозрюваного, який неодружений, не працює, не має легальних джерел доходів, колегія суддів погоджується із доводами слідчого та прокурора, що також існує ризик того, що підозрюваний може продовжити вчинення протиправних незаконних дій, зокрема вчинити інші кримінальні правопорушення.
Також колегія суддів враховує, що згідно вимоги Відділення №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області від 20.09.2023 року, ОСОБА_8 , 04.03.2016 року, був засуджений вироком Приморського районного суду м. Одеси за ч.4 ст.358, ч.1 ст.190 КК України, із застосуванням ст.70 КК України, до покарання у виді 1 року 6 (шести) місяців обмеження волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України його звільнено від відбуття призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (місяців).
Апеляційний суд враховує, що в силу ст.89 КК України підозрюваний ОСОБА_8 станом на теперішній час вважається особою не судимою, однак попереднє його притягнення до кримінальної відповідальності також підтверджує можливість вчинення ним інших злочинів.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що в даному кримінальному провадженні існує реальний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК.
При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
Оскільки покази свідків, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, перебуваючи на свободі, підозрюваний може здійснювати незаконний вплив на свідків, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
В судовому засіданні прокурором повідомлено, що підозра ОСОБА_8 на даний час пред'явлена поки що за двома епізодами кримінально протиправних дій, проте під час досудового розслідування задокументовано вісім фактів незаконного переправлення осіб через державний кордон, деталі по яких буде встановлено в ході подальшого досудового розслідування в даному кримінальному провадженні.
За таких обставини, колегія суддів погоджується щодо існування ризику знищення, приховання або спотворити будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя з достатньою повнотою мотивував своє рішення щодо визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Частиною 5 статті 182 КПК визначено межі розмірів застави в залежності від тяжкості вчинених злочинів, а також передбачено щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину розмір застави у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Слідчий суддя правильно врахував обставини та тяжкість інкримінованого злочину, особу підозрюваного, та у відповідності до ст.182 КПК вірно встановив виключність випадку та вирішив визначити підозрюваному як альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 500 (п'ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1342000 (один мільйон триста сорок дві тисячі) грн.,з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави, оскільки такий розмір застави достатньою мірою може гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків.
На думку апеляційного суду, з урахуванням особи підозрюваного, конкретних обставин кримінального провадження та висунутої підозри у скоєнні тяжкого злочину, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, враховуючи суми грошових коштів які були обумовлені за незаконне переправлення ухилянтів через державний кордон, приймаючи до уваги встановлену органом досудового розслідування кількість випадків протиправних дій, а саме повідомлених прокурором вісім задокументованих фактів незаконного переправлення осіб через державний кордон, за двома із яких ОСОБА_8 вже повідомлено про підозру, деталі та обставини по іншим фактам буде встановлена в ході подальшого досудового розслідування, за таких обставин визначений слідчим суддею розмір застави є достатнім і прийнятним також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Доводи захисника ОСОБА_7 про необхідність зменшення розміру застави, непомірність його для підозрюваного, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки менший розмір застави, з великою вірогідністю може виявитися недостатнім для гарантування запобігання встановленим ризикам.
Твердження сторони захисту про міцність соціальних зв'язків підозрюваного ОСОБА_8 , колегія суддів визнає неспроможними, оскільки вказані обставини не підтверджені доказами.
Доводи захисника ОСОБА_9 про можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту, колегія суддів визнає непереконливими, оскільки вказаний запобіжний захід також вочевидь може виявитися неспроможним запобігти встановленим ризикам.
Крім того, відповідних документів, які б підтверджували можливість перебування підозрюваного під домашнім арештом суду також не надано.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи захисника ОСОБА_7 про те, що підозрюваний ОСОБА_8 може проживати у домоволодінні його батька ОСОБА_23 , з посиланням на надані захисником копії паспорта громадянина України ОСОБА_23 та свідоцтва про право власності на житло від 20.09.2001 року (квартиру АДРЕСА_2 ), оскільки вказані копії документів не свідчить про можливість проживання та перебування під домашнім арештом за вказаною адресою підозрюваного ОСОБА_8 .
Більш того, не доведеним залишається дійсність місця реєстрації ОСОБА_23 станом на даний час, оскільки з копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 вбачається дата його реєстрації - 14.09.2001 року, а надані захисником копії паспорта лише з 1 по 5, та 10, 11 аркушів паспорта (інші аркуші відсутні), що позбавляє пересвідчитися чи вказана адреса реєстрації є останньою, чи можливо особу було вже знято з реєстрації за цією адресою.
Також колегія суддів звертає увагу на недоведеність права власності на вказану квартиру ОСОБА_23 , оскільки надана захисником копія свідоцтва про право власності на житло (квартиру АДРЕСА_2 ) датована 20.09.2001 року та не є належним доказом на підтвердження права власності станом на даний час.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що долучені захисником копії документів належним чином не звірені.
Більш того, в матеріалах судової справи відсутні відповідні докази на підтвердження того, що громадянин ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно є батьком підозрюваного ОСОБА_8 .
Колегія суддів також звертає увагу, що захисник ОСОБА_9 в апеляційній скарзі просив застосувати до підозрюваного нічний домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , а захисник ОСОБА_7 вважав можливим застосувати до підозрюваного домашній арешт за іншою адресою: АДРЕСА_3 , що свідчить про суперечливість позицій захисників щодо визначення місця можливого перебування підозрюваного під домашнім арештом.
Апеляційний суд враховує посилання захисника ОСОБА_7 про те, що повний текст ухвали слідчого судді не оголошувався в присутності підозрюваного ОСОБА_8 , однак вказана обставина не свідчить про незаконність ухвали слідчого судді або підтверджує про існування порушення право на захист підозрюваного в будь-який спосіб.
Крім того, згідно наявного в матеріалах судової справи супровідного листа від 26.09.2023 року вбачається, що судом на адресу ДУ «Одеський слідчий ізолятор» було надіслано дві копії ухвали від 22.09.2023 року, для відома та вручення підозрюваному, що свідчить про забезпечення права підозрюваного на ознайомлення із повним текстом ухвали.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою за станом здоров'я. Стороною захисту апеляційному суду не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування підозрюваного під вартою.
Апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.199 КПК, в тому числі і з урахуванням результатів досудового розслідування.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку про неспроможність доводів захисників стосовно незаконності оскарженої ухвали, а тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 22.09.2023 року, якою підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,в кримінальному провадженні №12023163470000402 від 17.06.2023 року застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4