Номер провадження: 22-ц/813/6507/23
Справа № 519/1313/22
Головуючий у першій інстанції Лемець С.П.
Доповідач Кострицький В. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.10.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кострицького В.В.,
суддів: Комлевої О.С., Стахової Н.В.,
учасники справи:
позивач - Управління соціальної політики Южненської міської ради Одеського району Одеської області
відповідач - ОСОБА_1
розглянув в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу Управління соціальної політики Южненської міської ради Одеського району Одеської області на рішення Южного міського суду Одеської області 15 травня 2023 року, ухвалене у складі судді Лемець С.П., у приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом Управління соціальної політики Южненської міської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення надміру отриманої державної допомоги,-
встановив:
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач представник Управління соціальної політики Южненської міської ради Одеського району Одеської області 08 грудня 2022 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру отриманої державної допомоги, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача надмірно отриману державну допомогу одинокій матері в сумі 5841,36 грн., надмірно отриману державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям в сумі 8190,26 грн. та вартість сплаченого судового збору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Южного міського суду Одеської області 15 травня 2023 рокуу задоволенні позову Управління соціальної політики Южненської міської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення надміру отриманої державної допомоги - відмовлено.
Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять відомостей, що ОСОБА_1 недобросовісно набула отримані кошти у розмірі 12959,36 грн. Більше того, як вбачається з матеріалів справи відповідач сама добровільно повідомила про зміни в складі сім'ї.
Крім того, враховуючи соціальний статус сім'ї відповідача, наявність на утриманні дітей, необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права відповідача, суд вважає, що примусове повернення наданої державою соціальної допомоги в даному випадку може призвести до покладення на ОСОБА_1 надмірного тягаря.
Доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з таким рішення суду, представник Управління соціальної політики Южненської міської ради Одеського району Одеської області звернулась з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Управління соціальної політики Южненської міської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення надміру отриманої державної допомоги задовольнити.
Зазначає, що рішення Южного міського суду Одеської області від 15 травня 2023 року є таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам Управління у справі, у зв'язку з чим в оскаржуваному рішенні суду наявна невідповідність висновків суду обставинам справи, а також містяться посилання на норми закону, які втратили чинність до виникнення спірних правовідносин, та рішення ЄСПЛ у справах, відмінних від даної.
Вказує, що відповідач під час заповнення заяви про призначення державної допомоги від 23.02.2022 власноручним підписом засвідчила, що в разі зміни обставин, які можуть вплинути на отримання нею соціальної допомоги, вона зобов'язується повідомити орган соцзахисту населення.
За таких обставин поведінка відповідача в частині ненадання нею протягом двох місяців після укладення шлюбу 08.07.2022, більше того - й під час подання заяви від 09.09.2022 щодо внесення змін до її особової справи, інформації про доходи чоловіка, є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, як така, що не відповідає попередній заяві відповідача від 23.02.2022, оскільки за відсутності інформації про доходи чоловіка Управління, здійснюючи виплату відповідачеві двох видів державної допомоги у попередньо нарахованому розмірі, діяло собі (державі) на шкоду, розумно покладаючись на заяву відповідача від 23.02.2022.
Проте суд першої інстанції надав невірну оцінку письмовим доказам Управління, визнавши те, що вони свідчать на користь відповідача, а саме: заявам відповідача від 09.09.2023 про внесення змін до її особової справи у зв'язку з укладенням шлюбу (а. с. 14-16) та від 14.09.2023 про розстрочення повернення переплати, оскільки безпідставно проігнорував той факт, що відповідач при поданні обох заяв без будь-яких пояснень не надала інформації про доходи її чоловіка для здійснення перерахунку розміру допомоги малозабезпеченим сім'ям.
Слід звернути увагу на те, що довідку про доходи чоловіка відповідач надала тільки до суду разом з поясненням на позов Управління. Тоді як добросовісний отримувач допомоги мав би надати інформацію про доходи чоловіка до Управління одразу після укладення шлюбу. Таким чином зазначене свідчить про недобросовісність відповідача, яка фактично до подання позову безжодних пояснень приховувала інформацію про доходи свого чоловіка.
Враховуючи зазначене, хибним є висновок суду, що матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач недобросовісно набула державні кошти у розмірі 12959,36 грн.
Крім того, в обґрунтування оскаржуваного рішення суду в частині відмови у стягненні надміру отриманої державної допомоги малозабезпеченим сім'ям суд застосував нечинну на момент виникнення спору норму Закону України «Про державну допомогу малозабезпеченим сім'ям», а саме статтю 7, яка була виключена на підставі Закону № 646-ІХ від 02.06.2020.
Також, не зважаючи на те, що надмірне отримання коштів відповідачем виникло за відсутності помилок та недотримання Управлінням процедур під час нарахування та виплати державної допомоги, суд в частині відмови у стягненні обох видів державної допомоги послався на рішення Європейського суду з прав людини, які містять правові висновки у справах щодо майнових прав людини за наявних помилок органів державної влади, не впровадження або недотримання цими органами власних процедур
Щодо явки сторін.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України.
Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 12 959,36 грн. і є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Позиція апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України,- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 3 ст. 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» визначено, що соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі у розмірі, який залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.
Цей Закон спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям.
Порядок призначення та виплати соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» сім'ям з дітьми, зокрема, призначається такий вид державної допомоги, як допомога на дітей одиноким матерям.
Відповідно до статей 18-1, 18-2 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.
Допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку. Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги, передбачених цим Законом.
Згідно із п. 34 «Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матерям (батькам) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. Середньомісячний сукупний дохід сім'ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.
За п. 49 «Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» особи, яким виплачується державна допомога сім'ям з дітьми, зобов'язані повідомляти органи, що призначають і виплачують зазначену допомогу, про зміну всіх обставин, які впливають на виплату державної допомоги (зміни у складі сім'ї, перевищення середньомісячного сукупного доходу сім'ї тощо). Суми державної допомоги сім'ям з дітьми, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім'ї, приховування обставин, які впливають на призначення і виплату державної допомоги тощо), стягуються згідно із законом.
Згідно із п. 28 «Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям», якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи соціального захисту населення: визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім'ї; повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.
Так, матеріалами справи встановлено, що 23 лютого 2022 року ОСОБА_2 звернулась до Управління соціальної політики Южненської міської ради Одеського району Одеської області за призначенням державної допомоги на дітей одиноким матерям та державної допомоги малозабезпеченим сім'ям з заявою та пакетом необхідних документів (а.с.4).
Відповідачеві ОСОБА_2 з 01.02.2022 по 31.07.2022 за її заявою від 23.02.2022 р. згідно з рішеннями Управління від 28.03.2022 були призначені: державна допомога на двох дітей одинокій матері у розмірі 2693,68 грн. на місяць; державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям у розмірі 3582,68 грн. на місяць (а.с.11-12).
З 01.08.2022 по 30.09.2022 розміри допомоги склали: державна допомога на двох дітей одинокій матері 2920,68 грн. на місяць; державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям 4095,13 грн. на місяць (а.с.13).
09 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Управління соціальної політики Южненської міської ради Одеського району Одеської області, в якій просила внести зміни до її справи, у зв'язку із одруженням 08.07.2022 (а.с.14-16).
14 вересня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про необхідність повернення переплаченої їй суми, оскільки вона повідомила Управління про зміни у складі сім'ї не в липні 2022 року, коли зміни відбулися, а у вересні 2022 року, то з 01.08.2022 по 30.09.2022 виникла переплата державної допомоги на загальну суму 12959,36 грн (а.с. 20).
14 вересня 2022 року ОСОБА_1 подала до Управління соціальної політики Южненської міської ради Одеського району Одеської області заявою про розстрочку повернення переплаченої суми, у зв'язку із скрутним матеріальним становищем (а.с. 21).
В позовній заяві Управління соціальної політики Южненської міської ради Одеського району Одеської області просило стягнути з ОСОБА_1 надміру отриману державну допомогу одинокій матері та надміру отриману державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям, оскільки така надмірна виплат виникла внаслідок недобросовісності з боку відповідача, а саме не повідомлення позивача про зміни у складі сім'ї в липні 2022 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вірно виходив із того, що матеріалами справи не встановлено, а позивачем не доведено, що ОСОБА_1 недобросовісно набула отримані кошти у розмірі 12959,36 грн, які просив стягнути позивач. Більше того, відповідач 09 вересня 2022 року сама добровільно повідомила про зміни в складі сім'ї.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Тобто зобов'язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна.
Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Разом з тим у статті 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Наведене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц (провадження №61-29030св18).
В апеляційній скарзі позивач стверджує, що ОСОБА_1 навмисно та недобросовісно протягом двох місяців не повідомляла їх про зміну в складі її сім'ї, а саме про укладання шлюбу 08 липня 2022 року, а тому остання зобов'язана повернути надміру отриману державну допомогу, однак апеляційний суд не погоджується із таким твердженням, з огляду на наступне.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сутність добросовісності передбачає вірність зобов'язанням, повагу до прав інших суб'єктів, обов'язок до співставлення власних та чужих інтересів, унеможливлення заподіяння шкоди третім особам.
Згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
23 лютого 2022 року при зверненні до Управління соціальної політики Южненської міської ради Одеського району Одеської області із заявою про призначення державної допомоги на дітей одиноким матерям та державної допомоги малозабезпеченим сім'ям, ОСОБА_2 повідомлено про те, що у разі зміни обставин, які можуть вплинути на отримання нею соціальної допомоги, компенсацій та пільг, вона зобов'язана повідомити органи праці та соціального захисту населення, про що наявна відмітка безпосередньо в заяві (а.с. 6-7).
При цьому, суд звертає увагу, що в заяві про призначення державної допомоги на дітей одиноким матерям та державної допомоги малозабезпеченим сім'ям, яку підписала та зобов'язалась виконувати ОСОБА_2 , не був встановлений строк протягом якого остання зобов'язана повідомити органи праці та соціального захисту населення про зміну обставин, які можуть вплинути на отримання нею соціальної допомоги.
09 вересня 2022 року ОСОБА_1 самостійно звернулась із заявою до Управління соціальної політики Южненської міської ради Одеського району Одеської області, в якій просила внести зміни до її справи, у зв'язку із одруженням 08 липня 2022 року. Як вказала відповідач в письмових поясненнях, вона звернулась із такою заявою після того, як отримала новий паспорт, оскільки у зв'язку із одруженням вона змінила прізвище.
В матеріалах справи також наявна копія паспорта громадянами України ОСОБА_1 , згідно даних якого він виданий лише 20 серпня 2022 року, тобто через півтора місяці від укладання шлюбу.
Таким чином, враховуючи вищевстановлені обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не наведено обов'язкових умов повернення надмірно виплаченої соціальної допомоги; зокрема не надано суду будь-яких доказів, які б підтверджували б ознаки (обставини) навмисного приховання відповідачем відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру.
Більш того, як встановлено ОСОБА_1 добровільно повідомила про зміни в складі сім'ї.
Враховуючи соціальний статус сім'ї відповідача, наявність на утриманні дітей, з урахуванням дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права відповідача, примусове повернення наданої державою соціальної допомоги в даному випадку може призвести до покладення на ОСОБА_1 надмірного тягаря.
При цьому, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги позивача про те, що в обґрунтування оскаржуваного судового рішення, суд застосував нечинну на момент виникнення спору норму Закону України «Про державну допомогу малозабезпеченим сім'ям», а саме статтю 7, яка була виключена на підставі Закону № 646-ІХ від 02.06.2020.
Тому, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст. 7 Закону України «Про державну допомогу малозабезпеченим сім'ям», яка була виключена на момент виникнення спірних правовідносин, що у свою чергу частково призвело до неправильного обґрунтування підстав відмови в задоволенні позову, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні. З мотивувальної частини рішення суду першої інстанції необхідно виключити посилання на ст. 7 Закону України «Про державну допомогу малозабезпеченим сім'ям».
В решті рішення необхідно залишити без змін, оскільки інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, та фактично зводяться до незгоди із мотивами судових рішення, які встановлені у справі, та переоцінки доказів.
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, однак не спростували висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, на підставі ст. 376 ЦПК України, вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу частково та змінити рішення суду першої інстанції в частині його мотивування.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління соціальної політики Южненської міської ради Одеського району Одеської областізадовольнити частково.
Рішення Южного міського суду Одеської області 15 травня 2023 рокузмінити в частині мотивування, виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду на норму Закону України «Про державну допомогу малозабезпеченим сім'ям», а саме статтю 7.
В іншій частині рішення Южного міського суду Одеської області 15 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 24 жовтня 2023 року.
Головуючий суддя В.В. Кострицький
Судді О.С. Комлева
Н.В. Стахова