Номер провадження: 33/813/1824/23
Номер справи місцевого суду: 501/941/23
Головуючий у першій інстанції Семенов О. А.
Доповідач Стахова Н. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.10.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ
Головуючого судді - Стахової Н.В.,
за участю секретаря
судового засідання Долгової В.І.,
учасники справи:
особа, яка притягається до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1
захисник - адвокат Стиркул Г.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стиркул Ганна Юріївна,
на постанову Іллічівського міського суду м. Одеської області від 24 серпня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 122689 від 28 лютого 2023 року ОСОБА_1 28 лютого 2023 о 09 годині 00 хвилин, в м. Чорноморськ вул. Перемоги керував автомобілем «ВАЗ 2109», д/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук, від проходження медичної експертизи для визначення стану сп'яніння на місці за допомогою алкотестера «Драгер» та в медичному закладі у встановленому законом порядку - відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Іллічівського міського суду м. Одеської області від 24 серпня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536,80 грн.
Не погодившись із зазначеною постановою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стиркул Г.Ю., подав апеляційну скаргу в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, посилаючись на та те, що оскаржувана постанова є незаконною, безпідставною, ухваленою без додержання норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції проігноровано наступні порушення: безпідставна зупинка, не безперервна відео фіксація, відеофіксація на невстановлений та недозволений пристрій, протокол складено раніше ніж здійснена зупинка автомобіля, невідповідність часу на відео та в протоколі, відсутнє направлення на медичний огляд, неправильне оформлення протоколу, в протоколі відсутня частина статті за якою кваліфікують адміністративне правопорушення, не вилучені права та авто, після складання протоколу до нього вносились записи без повідомлення ОСОБА_1 .
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисник Стиркул Г.Ю., не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ст. 294 неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в апеляційній скарзі та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 122689 від 28 лютого 2023 року, складений відносно водія ОСОБА_1 , згідно якого 28 лютого 2023 о 09 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_1 в м. Чорноморськ вул. Перемоги керував автомобілем «ВАЗ 2109», д/з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук, від проходження медичної експертизи для визначення стану сп'яніння на місці за допомогою алкотестера «Драгер» та в медичному закладі у встановленому законом порядку - відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, наявність на утриманні малолітніх дітей, суд вважав необхідним застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами.
Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду, оскільки він ґрунтується на вимогах закону та відповідає фактичним обставинам справи.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду скарги буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
За положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП установлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими , що використовується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з п. 2, 3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я (п.12 Інструкції).
При цьому відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №122689 від 28.02.2023 року, від проходження медичного огляду для визначення стану сп'яніння у встановленому законодавством порядку ОСОБА_1 відмовився.
Обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення підтверджується відеозаписами з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) №1231, використання якого передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».
Так, з наведеного відеозапису вбачається, що у водія транспортного засобу «ВАЗ 2109», д.н.з НОМЕР_1 , ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, при цьому факт керування транспортним засобом не заперечував. У зв'язку з чим відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд враховує, що працівниками поліції було запропоновано водію пройти огляд на стан сп'яніння, проте ОСОБА_1 відмовився від такого огляду, крім того ОСОБА_1 не заперечував проти складання протоколу.
Суд зазначає, що обґрунтовані та визначені законом підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП настали в момент його фактичної відмови від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що даючи оцінку вказаним доказам як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в діях водія ОСОБА_1 наявні порушення Правил дорожнього руху, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме - п. 2.5 ПДР України та наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Виконання вимог поліцейського пройти огляд є обов'язком водія, який після проведення огляду та у разі незгоди з вимогами пройти такий огляд мав усі підстави оскаржити дії поліцейських у визначеному законом порядку.
Апеляційним судом не встановлено порушень працівниками поліції порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, до того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення такого огляду та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його процесуальних прав та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Що стосується відсутності в матеріалах справи направлення для огляду на стан алкогольного сп'яніння, то слід звернути увагу на наступне.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно до п. п. 8, 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 9 листопада 2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
З відеозапису вбачається, що працівником поліції запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд у медичному закладі, однак, останній відмовився.
Сам бланк направлення (додаток 1 до Інструкції) не містить будь-яких даних щодо відмови водія від проходження огляду в медичному закладі, у зв'язку з чим вважаю, що відсутність вказаного направлення не є беззаперечним доказом порушення з боку працівника поліції порядку направлення водія для огляду на стан алкогольного сп'яніння, не спростовує порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України та не тягне за собою безумовне скасування прийнятого судового рішення.
Твердження захисника про те, що відеоматеріал не може слугувати належним доказом, так як відеофіксація не здійснювалася безперервно, є непереконливим, оскільки вказаний відеозапис є лише одним із доказів на підтвердження даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному повноважною на те особою.
Також, на відеозаписі чітко зафіксовано відмову водія ОСОБА_1 від проходження відповідного огляду на стан алкогольного сп'яніння, і підстави піддавати сумніву зміст даного відеозапису відсутні.
Під час апеляційного розгляду досліджено відеозапис із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівника поліції за № 1231, з якого є очевидним, що цей запис здійснювався працівниками поліції, які оформлювали адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 .
Відсутність у матеріалах справи про адміністративне правопорушення даних про відсторонення водія від керування транспортним засобом не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Щодо доводів апеляційної скарги про не зазначення поліцейськими причини зупинки слід зазначити, що з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, не згода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, і такий обов'язок не впливає на причину зупинки. Окрім того, неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з'ясувалось, що водій перебував з ознаками сп'яніння чи в іншому неадекватному стані, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов'язку виконання вимог п.2.5 ПДР України. Матеріали справи не містять даних про оскарження ОСОБА_1 у встановленому порядку дій працівників поліції.
Щодо доводів захисника про внесення додаткових записів до протоколу про адміністративне правопорушення після того, як його підписано особою, стосовно якої його складено апеляційний зауважує, що зазначення частини ст. 130 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення не може бути єдиною підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що норми Інструкція № 1376, наведені апелянтом, не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог законодавства про адміністративні правопорушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, його направлення до суду тягне необхідність визнання доказів недопустимим. Натомість національне законодавство та практика ЄСПЛ зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи допущене порушення КУпАП є істотним та яким чином воно перешкоджало й забезпеченню та реалізації прав і свобод особи. Суд зазначає, що коли сторона вимагає скасування судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час провадження у справі, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході провадження.
У цій справі апеляційним судом не встановлено, порушення фундаментальних прав і свобод ОСОБА_1 чи загальних засад при застосуванні заходів впливу за адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді було достеменно відомо, що він обвинувачувався в порушенні п. 2.5 ПДР України тобто за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.
Зазначені у протоколі обставини підтверджуються дослідженим відеозаписом з місця вчинення правопорушення, що міститься на DVD-диску.
Доводи апеляційної скарги повторюють пояснення, надані суду першої інстанції, належна оцінка їм надана суддею Іллічівського міського суду м. Одеської області, з якими апеляційний суд погоджується. Порушень норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної постанови судом не встановлено.
Отже, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, слід дійти висновку, що переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційному суду не надано.
Слід також зазначити, що у рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, вимоги апеляційної скарги стосовно того, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі не підлягають задоволенню.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.
У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Виходячи з вищезазначеного, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 7, 252, 280, 283, 294 КУпАП, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стиркул Ганна Юріївна, на постанову Іллічівського міського суду м. Одеської області від 24 серпня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишити без задоволення.
Постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 24 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Н.В. Стахова