Справа № 304/218/21
Закарпатський апеляційний суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.10.2023 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,
ВСТАНОВИВ:
Постановою судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 03 березня 2021 року,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого, громадянина України,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн.
Відповідно до постанови, 24 січня 2021 року, о 13 год 34 хв, у с. Раково по вул. Шевченка Перечинського району Закарпатської області, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21063», р/н НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнин рота, нестійка хода, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова є необґрунтованою, незаконною, просить її скасувати. Зазначає, що працівники поліції не запропонували апелянту пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки автомобіля, не відсторонили його від керування автомобілем. Окрім цього, стверджує, що місцевий суд не допитавши свідків, дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постанову просить скасувати, а провадження у справі закрити на підставі ст. 247 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , неявка якого, з огляду на положення ст. 294 КУпАП, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд справи за відсутності апелянта, береться до уваги і те, що апеляційним судом вживались необхідні заходи щодо повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 про розгляд справи, призначеної на 18.04.2023 (а. с. 45), 24.07.2023 (а. с. 48), а також 17.10.2023, однак, відомостей про поважність причин своєї неявки до апеляційного суду та заяви про відкладення розгляду справи на інший день від апелянта не надходило, що розгляд справи уже відкладався. Апеляційним судом береться до уваги і те, що неявка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , відповідно до ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
Апеляційний суд, відповідно до положень ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винувата особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, які зазначені у ст. 251 КУпАП.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними у матеріалах справі доказами, а саме.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №394555, 24 січня 2021 року, о 13 год 34 хв, у с. Раково по вул. Шевченка Перечинського району Закарпатської області, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21063», р/н НОМЕР_1 , відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху України. З протоколу також убачається, такий складений у присутності двох свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , і що у водія ОСОБА_1 тимчасово вилучені документи: посвідчення водія НОМЕР_2 від 19.05.2026 та надано тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_3 . Даними протоколу підтверджується і те, що ОСОБА_1 ознайомлений зі змістом протоколу, копію його отримав.
Відповідно до направлення на огляд водія, ОСОБА_1 направлено на освідування до КНП «ЗОМЦПЗ та МД» у зв'язку з виявленими у нього ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота (а. с. 2).
Зі змісту письмових пояснень ОСОБА_1 від 24.01.2021 убачається, що водій ОСОБА_1 підтвердив факт керування ним автомобілем у вказаному у протоколі місці та у зазначений час, при цьому зазначив, що вживав алкогольні напої - вино.
Письмовими поясненнями свідків - громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтверджується те, що обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення мали місце, тобто останні були свідками відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку - на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я.
Відповідно до рапорту сержанта поліції Плавайка В., поліцейські зупинили автомобіль марки «ВАЗ 21063», р/н НОМЕР_1 за порушення водієм ОСОБА_1 ПДР. Після зупинки автомобіля, працівники поліції виявили у водія ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Водієві було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки або в закладі охорони здоров'я, на що той відповів відмовою (а. с. 6).
Оцінюючи кожен вищенаведений доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, не вбачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що поліцейський Плавайко В. В. був упереджений при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в нього були підстави для обмови ОСОБА_4 та фальсифікації протоколу та інших матеріалів справи, і що він зацікавлений у результатах розгляду справи - у підтвердження таких даних у матеріалах справи відсутні які-небудь докази, і таких до апеляційної скарги не додано. Окрім того, під час розгляду справи у місцевому суді, а також при розгляді апеляційної скарги не здобуто жодного доказу, який може свідчити про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії поліцейського, що дає підстави для висновку про те, що апелянт погодився із законністю дій працівника поліції.
Суд також вважає, що підстави не довіряти або мати сумніви щодо правдивості та об'єктивності показів свідків - громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , - відсутні, оскільки свідки були ознайомлені зі своїми обов'язками та правами, визначеними ст. 63 Конституції України, їх покази є послідовними та логічними і не спростовуються іншими доказами у справі.
При оцінці доводів апеляційної скарги апеляційний суд також бере до уваги приписи таких нормативно-правових актів.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції…, та відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому законом порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних речовин чи лікарських препаратів. Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, у тому числі наркотичного сп'яніння, передбачені статтею 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція).
Під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння слід розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд у силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
Таким чином норми ПДР встановлюють у першу чергу обов'язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія) - ПДР не містять.
Відомості, які містяться у матеріалах справи у своїй сукупності підтверджують, що водій ОСОБА_1 своєю поведінкою засвідчив, що не бажає проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку. Тому, доводи апелянта про те, що у матеріалах справи відсутні належні докази, які беззаперечно можуть слугувати підставою для висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне правопорушення, є необґрунтованими, тому апеляційним судом такі відхиляються.
Факт вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується належними доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями ОСОБА_1 та свідків події, громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , направленням на огляд водія ОСОБА_1 від 24.01.2021, рапортом працівника поліції Плавайка В. В., що у своїй сукупності повністю підтверджують відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
При оцінці доводів апеляційної скарги про порушення з боку поліцейських вимог ст. 266 КУпАП, приписів Інструкції, оскільки, як стверджує ОСОБА_1 , поліцейські не запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки автомобіля, - вказані твердження апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
Як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, не здобуто відомостей про те, що працівниками поліції порушено вимоги ст. 266 КУпАП, приписи та вимоги Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі - Порядок).
Відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції, якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ у водія транспортного засобу виявляє ознаки стану алкогольного чи наркотичного сп'яніння, у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що водій перебуває у такому стані, то працівник поліції має право вимагати у водія пройти відповідно до встановленого порядку огляд на цей стан сп'яніння.
Статтею 266 КУпАП також визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння. Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Пунктом 4 Розділу І Інструкції, ознаками наркотичного сп'яніння є: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, рапорту поліцейського та з письмових пояснень ОСОБА_1 , а також пояснень свідків події - громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , убачається, що у поліцейського ОСОБА_6 під час спілкування з водієм ОСОБА_1 виникли сумніви щодо тверезості ОСОБА_1 через наявність в останнього ознак алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода та запах алкоголю з порожнини рота, про що було зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, з яким особисто ОСОБА_1 ознайомився. Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, від якого ОСОБА_1 відмовився.
Безпідставними апеляційний суд визнає твердження апеляційної скарги про те, що поліцейські не відстороняли ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Апеляційний суд бере до уваги відомості, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема щодо того, що у водія ОСОБА_1 тимчасово вилучені документи: посвідчення водія НОМЕР_2 від 19.05.2026 та надано тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_3 . Особистим підписом у протоколі, який є ідентичним до підпису, що наявний у письмових поясненнях ОСОБА_1 та у поданій ним до апеляційного суду апеляційній скарзі, ОСОБА_1 підтвердив, що обставини викладені у протоколі мали місце за його участі, тому, доводи апелянта у цій частині не визнаються слушними. При цьому апеляційний суд бере до уваги і те, що ОСОБА_1 не подав які-небудь докази про те, що наявні письмові пояснення написані не ним, а підписи належать іншій особі, а не ОСОБА_1 .
При оцінці доводів апеляційної скарги про те, що місцевий суд, не допитавши свідків, дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції констатує, що такі жодним чином на впливають на обґрунтованість та правильність висновків місцевого суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд доходить висновку, що місцевим судом ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення; що адміністративне стягнення на нього накладено згідно зі ст. ст. 33 - 35 КУпАП, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Переконливих доводів, які безумовно б спростовували висновки судді у постанові, при розгляді апеляційної скарги не наведено, а обставини, на які посилається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були взяті до уваги судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.
Тому, на думку апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, слід залишити без задоволення.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу стороною захисту не заявлялось; що ОСОБА_1 , не з'явившись на розгляд справи, позбавив себе можливості довести обґрунтованість доводів апеляційної скарги та надати відповідні докази у їх підтвердження.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 03 березня 2021 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Іван СТАН