Справа № 752/18001/22
Провадження № 2/752/3212/23
РІШЕННЯ
Іменем України
20.09.2023 року Голосіївський районний суд міста Києва
у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,
секретаря - Луценко А.В.,
за участю сторін:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача-1 - Павленко О.В.,
представника відповідача-2 - Лук?янової І.Ю. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість», Дочірнього підприємства «Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» про поновлення на роботі, -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2022 року позивач ОСОБА_3 , в особі свого представника ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до Державного концерну «Укроборонпром», Дочірного підприємства «Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш», про поновлення на роботі.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що з 30.03.2022 ОСОБА_3 перебуває у трудових відносинах з Державним концерном «Укроборонпром» в якості директора ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» на підставі трудового договору - Контракту № 1-К/22. 31.08.2022 Концерн видав наказ № 250-К, пунктом 1 якого з 31.08.2022 безстрокововідсторонив позивача від виконання обов'язків керівника підприємства у зв'язку із проведенням службової перевірки. 14.10.2022 наказом № 406-К від 13.10.2022 по ДК «Укроборонпром» позивача було звільнено з посади генерального директора ДП «Укрінмаш» за нормою п. 8 ст. 36 КЗпП України під час перебування в стані непрацездатності за медичними показниками і лікарняним листом № 554140. 07.12.2022 наказом № 432-К від 06.12.2022 наказ № 406-К від 13.10.2022 був скасований, а позивач був звільнений повторно за тих самих підстав і знову під час перебування на лікарняному. Позивач вважає, що накази № 406-К від 13.10.2022 та № 432-К від 06.12.2022 є фактично однією і тією самою протиправною дією по незаконному звільненню, які виконані таким чином, щоб ускладнити їх оскарження. Також вважає, що наказ № 250-К від 31.08.2022 є безпідставним та незаконним, а створення ситуації з виконанням обовзяків генерального директора підприємства особою, яка за даними ЄДРПОУ не є керівником підприємства, неприпустимим діянням під час воєнного стану в країні. Також зазначає, що застосуванням до нього засобів дисциплінарного спливу завдало позивачу моральної шкоди, яка полягає і завданні шкоди його іміджу управління і сумлінного працівника, що завдало останньому моральних страждань і негативно відбилось на стані його здоров?я.
Враховуючи викладене, позивач просить визнати незаконним та скасувати накази Державного Концерну «Укроборонпром» № 406-к від 13.10.2022 та № 432-к від 06.12.2022 «Про принення повноважень ОСОБА_3 » та скасувати їх; стягнути з Державного Концерну «Укроборонпром» на користь позивача середню заробітну плату за період незаконного відсторонення; відшкодувати за рахунок Дочірнього підприємства «Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» моральну шкоду завдану ОСОБА_3 в розмірі середньої заробітної плати за посадою генеральний директор.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06.03.2023 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного концерну «Укроборонпром», Дочірного підприємства «Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш», про поновлення на роботі, та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні просив замінити назву відповідача-1 та залучити його як правнаступника, а саме Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість». Разом з цим, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав викладених у відзиві.
Представник відповідача-2 у судовому засіданні підтримав клопотання відповідача-1 щодо зміни назви відповідача-1, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача-1, представника відповідача-2, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що наказом ДК «Укроборонпром» від 30.03.2022 № 136-к ОСОБА_3 призначено на посаду генерального директора ДГЗІФ «Укрінмаш» на підставі контракту від 30.03.2022 № 1-к/22, укладеного між ДК «Укроборонпром» та ОСОБА_3 .
Відповідно до п. 6.1 Контракту, цей Контракт діє з 30.03.2022 по 31.03.2023.
Наказом Концерну від 31.08.2022 № 356 створено комісію Концерну з метою проведення заходу контролю окремих питань діяльності ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» відповідно до порядку проведення службових перевірок та заходів контролю у сфері управління ДК «Укроборонпром», затвердженого наказом від 30.04.2020 № 179, у період з 01 по 26 вересня 2022. Наказми Концерну від 26.09.2022 № 387 та від 10.10.2022 № 406 період проведення заходу контролю було продовжено по 09.11.2022.
Наказом Концерну від 31.08.2022 № 250-К відсторонено від виконання повноважень генерального директора ДП ДГЗІФ «Укрінмаш» ОСОБА_3 з 31.08.2022 на час проведення службової перевірки.
Відповідно до ст. 46 КЗпП відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається: - у разі появи на роботі в нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп'яніння; - відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу i перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; - в інших випадках, передбачених законодавством.
Такими «іншими» випадками є: винесення постанови прокурора в разі порушення кримінальної справи; позбавлення спеціального права, посвідчення, ліцензії, що необхідні для виконання роботи чи обов'язків (наприклад, позбавлення посвідчення водія); відсторонення державного службовця згідно Закону України «Про державну службу» у разі невиконання службових обов'язків, що призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди.
Статтею 46 КЗпП власникові або уповноваженому ним органу надається право на відсторонення працівників від роботи за наявності передбачених законодавством підстав, але це не є обов'язком, оскільки відсторонення тільки допускається.
Відсторонення від роботи працівника застосовується як тимчасовий захід до ухвалення остаточного рішення про можливість (неможливість) виконання працівником роботи, передбаченої трудовим договором, або перебування його на певний посаді.
Після закінчення терміну відсторонення від роботи працівник залежно від наявних підстав може бути допущений до роботи, переведений на іншу роботу або звільнений з роботи.
Після відсторонення від роботи працівник може бути тимчасово або постійно переведений на іншу роботу. Відсторонення працівника від роботи може передувати звільненню працівника.
Слід звернути увагу, якщо працівник не виконає у встановлений термін вимоги, що були підставою для його відсторонення від роботи, то власник або уповноважений ним орган має право притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, в тому числі розірвати з ним трудовий договір у встановленому порядку.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
12.01.2010 року Конституційним Судом України було прийнято рішення № 1-рп/2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення ч. 3 ст. 99 ЦК України, коли її редакція була такою: члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків.
Разом з цим п. 2.9 Контракту визначено, що Концерн, зокрема, тимчасово відстороняє Керівника від виконання своїх повноважень.
Відповідно до цього рішення Конституційний Суд України вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення ч. 3 ст. 99 ЦК України від 16.01.2003 року № 435-IV члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків, слід розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства у будь-який час і з будь-яких підстав усунути особу (осіб) від виконання обов'язків члена (членів) виконавчого органу за умови, якщо в установчих документах товариства не визначено таких підстав. Усунення члена виконавчого органу товариства від виконання своїх обов'язків, яке передбачене ч. 3 ст. 99 ЦК України, не є відстороненням працівника від роботи в розумінні статті 46 КЗпП України.
Приймаючи зазначене рішення, Конституційний Суд України виходив з того, що відповідно до положень частини першої статті 41, частини першої статті 42 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, займатися підприємницькою діяльністю, не забороненою законом. Такі конституційні права особи можуть реалізовувати, зокрема, через товариства, які поділяються на підприємницькі та непідприємницькі (частини перша, друга статті 83, статті 84, 85, 86 Цивільного кодексу). Усі товариства мають майно, яке є об'єктом управлінської діяльності і інформація про яке є вимогою до змісту їхніх установчих документів (частина друга статті 88 Цивільного кодексу). Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори.
Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 Цивільного кодексу). У товариствах, в яких законом передбачено утворення виконавчого органу, здійснення управлінської діяльності покладено на нього.
В статті 99 ЦК України визначені засадничі положення щодо порядку утворення, діяльності, назви цього органу, його компетенції, способу усунення від виконання обов'язків осіб, які належать до його складу. Вказані норми наведені в главі 7 «Загальні положення про юридичну особу» Цивільного кодексу і відповідно до приписів частини четвертої статті 83 цього Кодексу застосовуються до всіх товариств, якщо інші правила для окремих видів товариств не встановлені законом.
Враховуючи викладене, Концерн, як уповноважений суб'єкт управління ДП ДГЗІФ «Урінмаш», відсторонив позивача від посади генерального директора, діючи в межах повноважень, наданих йому ст. 99 ЦК України, та відповідно до п. 2.9 Контракту, підписаного позивачем.
За системним аналізом норм Цивільного кодексу (статті 99, 145, 147, 159, 161), Господарського кодексу України (стаття 89), Закону України «Про господарські товариства» (статті 47, 62, 63), Закону України «Про акціонерні товариства» (статті 52, 58, 59, 60, 61) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав. Керівник та інші члени виконавчого органу, здійснюючи управління товариством у межах правил, встановлених статутними документами, зобов'язані діяти виключно в інтересах товариства та його учасників (частина третя статті 92, друге речення абзацу третього частини першої статті 161 Цивільного кодексу).
За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об'єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу, згідно з якою члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків.
Відповідно до положень законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частини першої статті 98, частини першої статті 99 Цивільного кодексу, частини першої статті 23, пункту «г» частини п'ятої статті 41, частини першої статті 59 Закону України «Про господарські товариства», підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) як вищого органу управління товариством або, як зазначено у частині п'ятій статті 58 Закону України «Про акціонерні товариства», укладення з членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.
Усунення членів виконавчого органу товариства від виконання обов'язків (частина третя статті 99 Цивільного кодексу) або відсторонення голови виконавчого органу товариства від виконання повноважень (абзац перший частини другої статті 61 Закону України «Про акціонерні товариства») за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі статті 46 Кодексу законів про працю. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання ним обов'язків міститься не в приписах Кодексу законів про працю, а у статті 99 Цивільного кодексу, тобто не є предметом регулювання нормами трудового права.
Разом з тим, позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що вимоги позивача до відповідачів ґрунтуються на положеннях КЗпП України і заявлені щодо захисту порушених трудових прав з огляду на те, що останній вважає себе звільненим з порушенням норм трудового законодавства, а тому висуває вимогу про поновлення на посаді.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 441 «про утворення акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість». Абзацом 2 п. 1 Статуту АТ «Українська оборонна промисловість» встановлено, що з дня його державної реєстрації товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків ДК «Укроборонпром».28.06.2023 відбулась державна реєстрація АТ «Українська оборонна промисловість», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповдіно до ч. 1 ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Вирішуючи питання щодо законності звільнення позивача з посади керівника ДГЗІФ «Укрінмаш», суд зазначає наступне.
Пунктом 5.3. Контракту встановлено, що керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний до закінчення строку його дії, зокрема, у разі систематичного невиконання керівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього контрактом та Статутом підприємства; у разі невиконання наказів та розпоряджень Концерну; у разі незабезпечення належного ведення претензійно-позовної роботи на підприємстві; у разі недотримання норм Статуту підприємства та цього Контракту.
Відповідно до п. 5.7. Контракту якщо розірвання контракту проводиться на підставах, встановлених у контракті, але не передбачених законодавством України, про це зазначається у трудовій книжці керівника з посиланням на п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
За результатами заходу контролю окремих питань діяльності ДГЗІФ «Укрінмаш», проведеного на підставі наказу Концерну від 31.08.2022 № 356 (зі змінами), комісія дійшла наступних висновків, зокрема: на ДГЗІФ «Укрінмаш» систематично не виконуються вимоги Положення про координацію діяльності та погодження маркетингу ринку збуту спец експортерів Державного Концерну «Укроборонпром» під час здійснення міжнародних передач товарів військового призначення, затвердженого наказом Концерну від 25.05.2020 № 53 (у редакції наказу Концерну від 25.08.2021 № 535), щодо погодження з Концерном маркетингу ринку збуту; на ДГЗІФ «Укрінмаш» систематично не виконуються вимоги Положення про погодження деяких господарських зобов'язань у Державному концерні «Укроборонпром», затвердженого наказом Концерну від 02.12.2016 № 312/1 (зі змінами), щодо погодження з Концерном значних господарських зобов'язань; на ДГЗІФ «Укрінмаш» не виконуються вимоги Порядку погодження організаційних структур, штатних розписів (змін до них) підприємств-учасників Державного концерну «Укроборонпром», затвердженого наказом Концерну від 29.01.2020 № 24, щодо створення оптимальної організаційної структури чи штатного розпису; на ДГЗІФ «Укрінмаш» у 2022 році неефективно здійснюється комерційна діяльність з експорту та імпорту продукції військового та спеціального призначення, а також при виконанні державних контрактів з постачання ОВТ для потреб ЗСУ у період збройної агресії рф; на ДГЗІФ «Укрінмаш» протягом серпня-вересня 2022 року не виконуються узгоджені з Генеральним директором Концерну Плани-графіки постачання озброєння та військової техніки за імпортом для потреб Збройних Сил та інших військових формувань, що певною мірою не дозволило посилити обороноздатність України та підвищити спроможності ЗСУ до звільнення окупованої території; керівництво ДГЗІФ «Укрінмаш» та ДП «ШЗ «Імпульс» при уладанні та виконанні контракту від 20.05.2022 № 3/12-К та Договору комісії від 30.05.2022 № 3/14-Д фактично не вжило усіх можливих та достатніх заходів для зростання прибутку підприємств, внаслідок чого сума можливих надходжень до ДП «ШЗ «Імпульс» стала меншою на 986800,00 євро та відповідно сума комісійної винагороди ДГЗІФ «Укрінмаш» на 69076,00 євро.
На підставі викладеного вище за результатами роботи комісії пропонувалося, зокрема, зобов'язати керівника ДГЗІФ «Укрінмаш», зокрема: вжити заходів щодо неухильного виконання на ДГЗІФ «Укрінмаш» вимог наказів Концерну, які стосуються діяльності підприємств; вжити заходів щодо своєчасного постачання озброєння та військової техніки за імпортом для потреб збройних Сил та інших національних військових формувань; забезпечити виконання контракту від 20.05.2022 № 3/12-К та договору комісії від 30.05.2022 № 3/144-Д відповідно до укладених додаткових угод до них.
Генеральний директор ДГЗІФ «Укрінмаш» ОСОБА_3 відмовився ознайомитися з матеріалами перевірки контролю окремих питань діяльності зазначеного підприємства, надавати письмові пояснення щодо порушення окремих пунктів укладеного з ним Контракту та з?явитися до Концерну, про що складено Акт від 13.10.2022.
Наказом Концерну від 13.10.2022 № 406-К Контракт, укладений з ОСОБА_3 , припинено 14.10.2022 відповідно до абзаців 2, 26, 27, 29 п. 5.3 Конракту та звільнено ОСОБА_3 з роботи відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з невиконанням умов укладеного Контракту, а саме: абзацу 52 пункту 2.6 - незабезпечення належного ведення претензійно-позовної роботи на підприємстві, абзацу 38 пунктц 2.6 - незабезпечення оптимізації організаційної стуктури підприємства, абзацу 54 пункту 2.6 - незабезпечення дотримання нормСтатуту підприємства та цього контракту, абзацу 51 пункту 2.6 - незабезпечення виконання наказів та розпоряджень Концерну (а саме наказу Держсавного концерну «Укроборонпром») від 25.08.20214 № 353 «Про затвердження нової редакції Полодення про координацію діяльності та погодження маркетингу ринку збуту спец експортерів Державного концерну «Укроборонпром» під час здійснення міжнародних передач товарів військового призначення», наказу Державного концерну «Укроборонпром» від 31.07.2020 № 299 «про внесення змін до наказу ДК «Укроборонпром» від 02.12.2016 № 312/1, наказу Державного концерну «Укроборонпром» від 29.01.2020 № 24 «Про затвердження Порядку погодження організаційних структур, штатних розписів (змін до них) підприємств-учасників Державного концерну «Укроборонпром».
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин на період дії воєнного стану» у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 з 14.10.2022 по 10.01.2023 перебував на лікарняному, що підтверджується лікарняним листом № 554140, наказами Концерну від 06.12.2022 № 432-К та від 16.01.2023 № 9-К внесено зміни до пунктів 1 та 2 розпорядчої частини наказу Концерну від 13.10.2022 № 406-К «Про звільнення ОСОБА_3 », замінивши цифри та слова «14 жовтня 2022» цифрами та словами «05 грудня 2022» та замінивши цифри та слова «05 грудня 2022» цифрами та слова «11 січня 2023» відповідно.
У позовній заяві ОСОБА_3 зазначає, що відсторонення від виконання обов'язків керівника підприємства, так само як і звільнення - це застосування до нього, як до працівника стягнення за дисциплінарне правопорушення, а отже має бути дотриманий алгоритм накладення дисциплінарного стягнення.
Разом з цим, звільнення на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КзпП України не носить характеру дисциплінарного стягнення, а є звільненням за невиконання умов трудового контракту, у зв'язку з чим відсутня необхідність встановлення обставин, які передбачені Главою Х КЗпП України.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 23.01.2018 у спрваі № 170/226/16-ц, від 17.04.2019 у справі № 235/774/18, від 09.07.2021 у справі № 382/1820/18 та від 18.01.2023 у справі № 301/100/22.
Про необхідність розмежування розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (ст. 40 КЗпП України) та припинення трудового договору з підстав, передбачених контрактом (п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України), також наголошував Верховний Суд України у потановах від 26.12.2012 у справі № 6-156цс12 та від 23.01.2013 у справі № 6-127цс12.
Щодо позовних вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з серпня 2022 по січень 2023 ОСОБА_3 отримував заробітну плату за час відсторонення від посади та оплату лікарняних за періоди непрацездатності на загальну суму 583420,80 грн., що підтверджується Довідкою бухгалтерії ДП ДГЗІФ «Укрінмаш», а також відповідними платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодження здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.
Суд зауважує, що позивачем всупереч вищевказаним нормам цивільного процесуального права, належним чином не доведений факт заподіяння відповідачами шкоди, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювачів та вини останніх в її заподіянні.
Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що оскільки звільнення позивача відбулося за наявності умов, визначених сторонами в Котракті для його розірвання, та проведене з дотриманням вимог чинного законодавства України, тому позов ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість», Дочірнього підприємства «Державної компанії «Укрспецекспорт» - «Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма «Укрінмаш» про поновлення на роботі, - не підлягає задоволенню.
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір у разі відмови в позові покладається на позивача.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачами не подано заяв та жодних належних та допустимих доказів до закінчення судових дебатів у справі, тому суд відмовляє у стягненні судових витрат з позивача на користь відповідача.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовити.
У стягненні судових витрат з позивача на користь відповідачів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: Ю.Ю.Мазур