справа № 619/4979/23
провадження № 1-кп/619/322/23
УХВАЛА
24 жовтня 2023 року,
м. Дергачі,
Дергачівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянув у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №62023170020000123 від 21.01.2023 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чугуїв Харківської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Сторони кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_4
захисник - ОСОБА_5
обвинувачений - ОСОБА_3 .
Суть питання, що вирішується ухвалою.
05 жовтня 2023 року до Дергачівського районного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 за фактом скоєння злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62023170020000123 від 21.01.2023.
Ухвалою суду від 10.10.2023 призначено підготовче судове засідання, під час якого не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених п. 1-4, 6 ч. 3 ст. 314 КПК України.
Підстав для здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні не встановлено.
У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обґрунтовуючи продовженням існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КК Укрїни.
Захисник та обвинувачений покладалися на розсуд суду при вирішенні клопотання.
Заслухавши клопотання прокурора та думку присутніх осіб, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбачені п. п. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд дійшов такого висновку.
Відповідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Ухвалою судді Дергачівського районного суду Харківської області від 04.09.2023 продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_3 до 02.11.2023.
Частина 2 статті 177 КПК України констатує, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Разом із тим, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Що стосується обґрунтованої підозри, то в силу положень частини 2 статті 42 КПК України ОСОБА_3 наразі перебуває у статусі обвинуваченого, тому судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.
У обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені у частині першій статті 177 Кримінального процесуального кодексу України: ризик переховування від органу досудового розслідування та суду; ризик незаконного впливу на свідків; ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Так, у обґрунтування ризику переховування обвинуваченого від суду прокурор посилається на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим за вчинення особливо тяжкого злочину, що може бути само по собі мотивом переховуватись від суду.
У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, суд вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що обвинувачений може вчинити спроби переховуватися від суду, у зв'язку з чим наявність вказаного ризику, на думку суду, є доведеним.
Щодо ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків, як зазначив прокурор, наявність цього ризику підтверджується тим, що ОСОБА_6 може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно них насильницьких дій.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та ч. 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачений знає як їх персональні дані, так і зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.
Оскільки допит свідків на стадії судового розгляду ще не здійснено, вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу обвинуваченого на них з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні не зменшився та продовжує існувати щодо обвинувачених.
У обґрунтування ризику, передбаченого п. 4 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, прокурор зазначив, що ОСОБА_3 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків або інших підозрюваний. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, обвинувачений перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, за умов, викладених у клопотанні, суд вважає безпідставним та необґрунтованим послання прокурора на викладені обставини, за яких обвинувачений ймовірно може перешкоджати кримінальному провадженню.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, перелік яких надано у зазначеній статті.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, отже виправдовуютьпродовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До того ж, фактичні обставини інкримінованого останньому особливо тяжкого злочину свідчать про підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого вказують на обґрунтованість заявленого прокурором клопотання.
Суд не вбачає можливості застосування до обвинуваченогоОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу, оскільки інші запобіжні заходи не здатні в повній мірі запобігти зазначеним ризикам.
Враховуючи вищевикладене, наявні обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, для продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 .
Керуючись ст. 176, 177, 183, 194, 197, 199, 314, 392 КПК України, суд
постановив:
Призначити на підставі обвинувального акта щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, судовий розгляд о 14 год 00 хв 01 листопада 2023 року у залі судових засідань №2 приміщення Дергачівського районного суду Харківської області.
Здійснювати судовий розгляд у відкритому судовому засіданні.
Викликати в судове засідання осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 22 грудня 2023 року.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а обвинуваченим у той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1