Справа № 740/998/23
Провадження № 1-кс/740/1348/23
УХВАЛА
24 жовтня 2023 року м. Ніжин
Слідчий суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Ніжинського РВП ГУ НП в Чернігівській області - ОСОБА_4 від 28 квітня 2023 року про закриття кримінального провадження № 12023270300000102 від 19 січня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,
установив:
18 жовтня 2023 року ОСОБА_3 звернувся до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області зі скаргою на постанову слідчого від 28 квітня 2023 року про закриття кримінального провадження № 12023270300000102 від 19 січня 2023 року.
Скаргу обґрунтовано тим, що 28 квітня 2023 року начальником відділення СВ Ніжинського РВП ГУ НП в Чернігівській області, майором поліції ОСОБА_4 прийнята постанова про закриття кримінального провадження. У постанові зазначено, що під час досудового розслідування не здобуто доказів вчинення службовими особами Бобровицької міської ради Чернігівської області дій щодо внесення до документів неправдивих відомостей, іншого підроблення документів, складання неправдивих документів, тобто ознак об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України, що у свою чергу виключає склад кримінального правопорушення. Скаржник вважає, що вказана постанова слідчого є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки слідчим не вчинено достатніх процесуальних дій для встановлення істини у справі, не здійснено в повному обсязі перевірки всіх обставин, на які заявник посилався у своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення, а саме за попередньою кваліфікацією діяння, вчинені службовими особами Бобровицькою міською радою, підпадають під ознаки злочинів, відповідальність за які передбачена ст. 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), ст. 210 КК України (нецільове використання бюджетних коштів службовою особою), ч. 2 ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем) та ч. 2 ст. 367 КК України (службова недбалість). Слідчий провів поверхневу перевірку обставин на предмет вчинення злочину, передбаченого ст. 366 КК України, процесуальних дій на підтвердження чи спростування наявності/відсутності в діях службових осіб Бобровицької міської ради ознак інших злочинів слідчим не проводилося. Крім того, скаржник звернув увагу на суперечливість мотивувальної частини постанови про закриття кримінального провадження фактичним обставинам справи.
У судове засідання сторони не з'явилися. Від скаржника надійшла заява, в якій він скаргу підтримав, просив розглянути без його участі. Слідчий ОСОБА_4 подав до суду заяву, в якій просив відмовити в задоволенні скарги.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Перевіривши зміст заяви, матеріали кримінального провадження № 12023270300000102 від 19.01.2023, слідчий суддя дійшов таких висновків.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 19.01.2023 до Ніжинського РВП ГУ НП в Чернігівській області надійшла заява від ОСОБА_3 з приводу того, що посадові особи Бобровицької міської ради підробили документи на виконання комплексу землевпорядних робіт з інвентаризації земель. Відомості за цим фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023270300000102 від 19.01.2023 за ч. 1 ст. 366 КК України.
У вказаному кримінальному провадженні 20 січня і 02 лютого 2023 року прокурори надавали вказівки.
Постановою слідчого СВ Ніжинського РВП ГУ НП в Чернігівській області - ОСОБА_4 від 28 квітня 2023 року закрито кримінальне провадження № 12023270300000102 від 19.01.2023 за ч. 1 ст. 366 КК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Указану постанову слідчого мотивовано тим, що під час досудового розслідування не здобуто доказів вчинення службовими особами Бобровицької міської ради Чернігівської області дій щодо внесення до документів неправдивих відомостей; іншого підроблення документів; складання неправдивих документів; видачі неправдивих документів, тобто ознак об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України, що у свою чергу виключає склад цього кримінального правопорушення.
Згідно зі ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Разом з цим у ч. 5 цієї статті вказано, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, у п. 42 рішення Європейського суду з прав людини від 13 січня 2011 року у справі «Михалкова та інші проти України» вказано, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатися з'ясувати, що трапилося і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (рішення у справах «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
За змістом ст. 93 КПК України метою проведення слідчих дій є виключно збирання доказів, а ст. 91 КПК України передбачає виключний перелік обставин, які підлягають доказуванню.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
За загальним правилом, визначеним у ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.
Відповідно до ч. 2 ст. 91 КПК України доказуванню підлягає збирання, перевірка та оцінка доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Вичерпний перелік підстав закриття кримінального провадження міститься у ст. 284 КПК України.
Зокрема, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи та оцінки слідчим (прокурором) всіх зібраних та перевірених доказів (ст. 2, 284 КПК України).
При цьому слід зазначити, що у розумінні вимог кримінального провадження, відсутність в діянні складу злочину передбачає наявність самої події, в якій відсутні певні ознаки (обов'язкові елементи конкретного складу) злочину. Отже, рішення слідчого повинно містити вказівку на те, яке діяння мало місце (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та які ознаки кримінального правопорушення в діях конкретної особи відсутні.
Статтею 110 КПК України встановлено, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Таким чином, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження в сукупності. Кримінальне провадження не може бути закрито поки не будуть спростовані всі доводи потерпілого.
Усупереч викладеному, оскаржувана постанова слідчого не відповідає зазначеним нормам закону щодо всебічного дослідження фактичних обставин справи, оскільки не містить відповідей на всі доводи, вказані заявником ОСОБА_3 в його заяві (повідомленні) про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191, 210, ч. 2 ст. 364, ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України.
Слідчим не зроблено ретельної перевірки заяви ОСОБА_3 на предмет наявності/відсутності ознак кримінальних правопорушень, передбачених ст. 191, 210, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367 КК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України рішення слідчого про закриття кримінального провадження на досудовому розслідуванні може бути оскаржене, зокрема, заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя вважає, що слідчим не дотримано вимог процесуального закону та не вчинено всіх необхідних слідчий дій для забезпечення повноти та всебічності з'ясування обставин кримінального правопорушення, а тому постанова про закриття кримінального провадження прийнята передчасно і не може вважатись законною, а висновок про відсутність складу кримінального правопорушення - обґрунтованим.
Указані обставини в сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що досудове розслідування у кримінальному провадженні проведено без всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів, тому висновок слідчого про закриття кримінального провадження є передчасним, а постанова про закриття кримінального провадження підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
З урахуванням викладеного, скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова про закриття кримінального провадження - скасуванню.
Керуючись ст. 2, 110, 303, 307, 309 КПК України, -
ухвалив:
Скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Постанову слідчого СВ Ніжинського РВП ГУ НП в Чернігівській області - ОСОБА_4 від 28 квітня 2023 року про закриття кримінального провадження № 12023270300000102 від 19 січня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, - скасувати.
Матеріали кримінального провадження № 12023270300000102 від 19 січня 2023 року - повернути СВ Ніжинського РВП ГУ НП в Чернігівській області.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1