УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.10.2023 Справа №607/11012/16-к
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря с/з ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву засудженого ОСОБА_4 про роз'яснення вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2017 року, в частині його обвинувачення за ч.2 ст.296, ч.2 ст.186 КК України, постановленого в рамках кримінального провадження №12016210010002663 від 02 серпня 2016 року, -
ВСТАНОВИВ:
27 вересня 2023 року на адресу суду надійшла заява засудженого ОСОБА_4 про роз'яснення вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2017 року в частині його обвинувачення за ч.2 ст.296, ч.2 ст.186 КК України, постановленого в рамках кримінального провадження №12016210010002663 від 02 серпня 2016 року. В поданій заяві ОСОБА_4 посилаючись на Закон України «Про попереднє ув'язнення», ст.9 КВК України просить роз'яснити фактичні обставини змісту вироку в порядку ст.376 КПК України.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 підтримав подану ним заяву з підстав, викладених у ній.
Прокурор в судовому засіданні щодо задоволення заяви засудженого ОСОБА_4 про роз'яснення вироку суду заперечив та просив відмовити у її задоволенні.
Заслухавши думку засудженого ОСОБА_4 , прокурора, дослідивши подану заяву та матеріали кримінального провадження, необхідні для її вирішення, суд прийшов до наступного висновку.
У провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебувало кримінальне провадження №12016210010002663 від 02 серпня 2016 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.296, ч.2 ст.186 КК України, та ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.296, ч.2 ст.186 КК України. За результатами розгляду такого ухвалено вирок від 20 березня 2017 року, яким, в тому числі ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.296 КК України і призначено йому покарання: за ч.2 ст.186 КК України - у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі; за ч.2 ст.296 КК України - у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання ОСОБА_4 у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_4 від відбуття призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 3 (три) роки. Відповідно до ст.76 КК України на обвинуваченого ОСОБА_4 покладено такі обов'язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації. Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили змінено з тримання під вартою на особисте зобов'язання, звільнивши його з-під варти, поклавши на нього обов'язок прибувати за першою вимогою до суду чи прокурора, не залишати без дозволу суду чи прокурора м. Тернопіль, повідомляти прокурора чи суд про зміну місця проживання.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 березня 2023 року клопотання начальника Тернопільського міськрайонного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Тернопільській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного судом покарання засудженого ОСОБА_4 задоволено. Скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням відносно ОСОБА_4 , засудженого 20 березня 2017 року вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за ч.2 ст.186, ч.2 ст.296 КК України до 5 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання із випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
Відповідно до ч.1 ст.380 КПК України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
Виходячи зі змісту вищевказаної норми закону роз'яснення рішення це викладення рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення, а тому в заяві про роз'яснення рішення повинно бути зазначено, що саме в цьому рішенні є незрозумілим, у чому полягає ця незрозумілість, які припускаються варіанти тлумачення тих чи інших формулювань, як це впливає на реалізацію судового рішення, тощо.
Отже, роз'ясненню підлягає лише незрозуміле судове рішення, зумовлене його нечіткістю за змістом, можливістю різного тлумачення висновків суду, коли воно є незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, та тих осіб, котрі будуть здійснювати його виконання. При цьому під час роз'яснення судового рішення не може ставитися питання про зміну рішення, про внесення до нього нових даних або про роз'яснення мотивів прийняття рішення.
Як вбачається із заяви засудженого ОСОБА_4 останній просить роз'яснити фактичні обставини змісту в порядку ст.376 КПК України вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2023 року в частині його обвинувачення за ч.2 ст.296, ч.2 ст.186 КК України, постановленого в рамках кримінального провадження №12016210010002663 від 02 серпня 2016 року, яким йому призначено покарання у вигляді позбавлення волі п'ять років.
Суд вважає, що обставини, встановлені у вироку суду та мотиви призначення покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_4 , які викладені у вироку від 20 березня 2017 року, є зрозумілими, додаткового розуміння не потребують, не викликають труднощів у їх сприйнятті.
Таким чином, аналізуючи заяву засудженого ОСОБА_4 про роз'яснення ухваленого вироку від 20 березня 2017 року, суд приходить висновку, що зміст такого судового рішення викладено в доступній для його розуміння формі, мотиви прийняття такого рішення є доступними для сприйняття, не допускають подвійного тлумачення, у ньому містяться посилання на відповідні положення закону, якими керувався суд при призначенні покарання, а мотивувальна та резолютивна частини даного рішення містить зрозумілий висновок, внаслідок чого відсутні законні підстави для задоволення заяви засудженого ОСОБА_4 про роз'яснення рішення суду в порядку ст.380 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.380 КПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви засудженого ОСОБА_4 про роз'яснення вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільського міськрайонного суду від 20 березня 2017 року, в частині його обвинувачення за ч.2 ст.296, ч.2 ст.186 КК України, постановленого в рамках кримінального провадження №12016210010002663 від 02 серпня 2016 року - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_1