Справа № 214/7141/22
2/214/3932/23
РІШЕННЯ
Іменем України
19 жовтня 2023 року Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :
головуючого судді - Сіденка С.І.,
за участю секретаря судового засідання - Чаплиги О.О.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за послугу з централізованого опалення, постачання теплової енергії,
встановив:
позивач Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (далі - АТ «Криворізька теплоцентраль») звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 обґрунтовуючи свій позов тим, що надає послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення) відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 , але відповідачі в повному обсязі оплату за отримані послуги не здійснювали, в результаті чого виникла заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії за період з 01.05.2014 по 31.10.2022 у сумі 38 625,52 грн. Указану суму заборгованості, а також плату за абонентське обслуговування у сумі 90,16 грн., 3% річних у сумі 3 126,19 грн. та інфляційні втрати у сумі 8 914,85 грн., позивач просить стягнути на свою користь солідарно з відповідачів.
Ухвалою суду від 06 січня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 06 червня 2023 року розгляд справи вирішено проводити у заочному порядку.
Заочним рішенням суду від 06 червня 2023 року позов задоволено, стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 , за надані послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії за період з 01.05.2014 по 31.10.2022 у сумі 38 625 гривень 52 коп., плату за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 по 31.10.2022 у сумі 90 (дев'яносто) гривень 16 коп. за період з 01.06.2014 по 01.02.2022 інфляційних втрат у сумі 8 914 (вісім тисяч дев'ятсот чотирнадцять) гривень 85 коп., 3% річних від простроченої суми у сумі 3 126 (три тисячі сто двадцять шість) гривень 19 коп. та з кожного окремо по 413 гривень 50 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою суду від 09 серпня 2023 року за заявою представника відповідача ОСОБА_2 скасовано заочне рішення від 06 червня 2023 року, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування своєї позиції, викладеній у заяві про перегляд заочного рішення, представником відповідача ОСОБА_6 адвокатом Крутоголовою О.О. зазначено, що відповідач ОСОБА_6 не має обов'язку сплачувати заборгованість за надані позивачем послуги, оскільки не є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Особистий рахунок по оплаті комунальних послуг з централізованого опалення та постачання теплової енергії за вищевказаною адресою відкрито на ім'я ОСОБА_7 . Наданими послугами він не користується, так як з 2015 року не проживає за вказаною адресою, а мешкає в м. Одеса. ОСОБА_6 заперечує факт реєстрації місця проживання у квартирі АДРЕСА_2 так і факт проживання в ній та користування нарівні із власником житлово-комунальними послугами. Крім того адвокат Крутоголова О.О. зазначила, що відповідач ОСОБА_6 заявляє про застосування строку позовної давності. Оскільки загальний строк позовної давності складає три роки то до стягнення підлягає заборгованість за період з 26.12.2019 по 26.12.2022. А у вказаний період відповідач ОСОБА_6 мешкав в м. Одеса, тому вимоги до нього пред'явлені безпідставно.
Представником позивача до суду 12 вересня 2023 року надано відповідь на відзив (позицію відповідача та його представника, викладену у заяві про перегляд заочного рішення). В якому остання зазначає, що факт не проживання відповідача ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , з 2015 року не підтверджується тими документами, які він надав. Оскільки копія трудової книжки свідчить лише про те, що з 02.03.2015 відповідач ОСОБА_6 працює у ТОВ «Інтерколл». В договорі оренди квартири від 14.06.2019 зазначено факт реєстрації останнього за адресною АДРЕСА_1 згідно паспортних даних. Також посилання відповідача на виписку з ЄДР відносно ФОП ОСОБА_9 , в якій зазначено місце знаходження ФОП (адреса: АДРЕСА_3 ) не може братися до уваги, оскільки вказаний факт свідчить лише про те, що ФОП ОСОБА_6 здійснює свою підприємницьку діяльність за адресою зазначеною ним при реєстрації його підприємницької діяльності і жодним чином не підтверджує факт проживання за вказаною адресою. Однак, так як ОСОБА_6 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . до 25.02.2021 то має нести солідарну відповідальність за зобов'язанням з оплати житлово-комунальних послуг. Крім того, представник позивача вказує, що строк позовної давності нею не пропущений, оскільки відповідачі частково здійснювали плату заборгованості, чим своїми діями визнавали борг та переривали перебіг строку позовної давності. Також, у зв'язку з введення на території України карантинних обмежень строки позовної давності були призупинені. Тому вважає, що строк позовної давності не сплив. В зв'язку з чим просила задовольнити позов в повному обсязі.
Представник позивача КПТМ «Криворіжтепломережа» Шевченко Ю.С. в судовому засіданні наполягала на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки відповідачі є власниками житла і мають нести тягар його утримання, навіть, якщо не проживають за вказаною адресою.
Представник відповідача ОСОБА_6 - адвокат Крутоголова О.О. в судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні вимог, оскільки ОСОБА_6 за вказаною адресою не мешкає та послугами позивача не користується.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , причини відсутності суду не повідомили, відзиву на позов не подали.
Враховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, вислухавши думку учасників процесу, присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Згідно статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до положень статті 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Як встановлено судом, відповідачі ОСОБА_3 (до 22.10.2020), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (до 25.01.2021), ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , станом на дату подання позовної заяви до суду, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 з опалювальною площею 47,2 кв.м., та є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання теплової енергії, які надаються АТ «Криворізька теплоцентраль» за вказаною адресою.
Крім того, відповідно до довідки наданої КП «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» ДОР» № 1069 від 19.09.2023 право власності на кв. АДРЕСА_2 зареєстроване на ім'я: ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 (російська мова оригіналу з довідки) на підставі договору обміну, посвідченого 27.08.1995 року Рогожиною А.В., приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 2688.
Обов'язок власників утримувати своє майно закріплений в ст. 322 ЦК України, яка визначає, що «власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.»
З системного аналізу вище вказаної норми слідує, що відповідачі ОСОБА_6 (знятий з реєстрації 25.01.2021) та ОСОБА_5 (знята з реєстрації 22.10.2020), хоч і не були зареєстрованими в кв. АДРЕСА_2 весь період часу, за який заявлено вимогу про стягнення заборгованості (з 01.05.2014 по 31.10.2022), однак зобов'язані сплачувати нараховані платежі за послуги з надання опалення, як співвласники вище вказаного майна. До тверджень представника відповідача, що ОСОБА_6 не є власником квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого остання надала інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, суд відноситься критично. Оскільки право власності на вище вказану квартиру відповідач ОСОБА_6 набув на підставі договору обміну, посвідченого 27.08.1995 року. В той час відомості до реєстру не вносилися, організацію та забезпечення обліку технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна здійснюють комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації.
Доказів того, що ОСОБА_6 відчужив належному йому частку на квартиру, суду не надано, та, відповідно, інформацію отриману із КП «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» ДОР» останнім не спростовано.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачами виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по централізованому опаленню та постачанню теплової енергії, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII), Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р. № 2633-IV (далі - Закон № 2633-IV) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила), чинними на момент виникнення правовідносин (утрата чинності 01.05.2022).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII).
Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (частина третя статті 9 Закону № 2189-VIII).
Відповідно до частини шостої статті 19 Закону № 2633-IV, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 18 Правил, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (пункт 20 Правил).
Згідно пункту 21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, згідно з наданим до суду розрахунком, сума боргу по оплаті за централізоване опалення та постачання теплової енергії квартири АДРЕСА_2 за період з 01.05.2014 по 31.10.2022 становить 38 625,52 грн., плата за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 по 31.10.2022 становить 90,16 грн. (а.с.6).
Разом з тим, у відзиві на позов представником відповідача ОСОБА_6 заявлено про застосування наслідків пропуску строків позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК).
Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.
Частинами другою, третьою статті 264 ЦК визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
З наданого до суду розрахунку заборгованості за постання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що відповідачі періодично вносили платежі на погашення загальної заборгованості за опалення, про що вказує оплата здійсненна в грудні 2016 року в розмірі - 50 грн, в лютому 2017 року в розмірі - 200 грн. та в березні 2017 року в розмірі - 700 грн., що свідчить про визнання відповідачами свого обов'язку щодо сплати наданих послуг.
Таким чином, враховуючи наявність письмових доказів, які підтверджують факт оплати відповідачами за надані послуги, зокрема останній раз в березні 2017 року, що свідчить про переривання строку позовної давності, в зв'язку з чим, строк позовної давності станом на момент подання позову до суду 26 грудня 2022 року позивачем не пропущено.
Крім того, згідно з частиною другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовідносини, які склалися на підставі договору про надання послуг, є грошовим зобов'язанням і, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 14 листопада 2011 р. у справі № 6-40цс11).
Вирішуючи спори цієї категорії, слід враховувати, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов'язаннями, у яких, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК), - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, з огляду на юридичну природу правовідносин, як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання (постанови Верховного Суду України від 20 червня 2012 р. у справі № 6-68цс12, від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявив вимоги про стягнення з відповідачів на свою користь за період з 01.06.2014 по 01.02.2022 інфляційних втрат у сумі 8 914,85 грн., 3% річних від простроченої суми у сумі 3 126,19 грн. нарахованих на суму несплаченої заборгованості. Тобто, між сторонами склалися правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди, на які відповідно до частини другої статті 625 ЦК України нараховується індекс інфляції за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Оскільки неправомірними діями відповідачів позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов'язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини другої статті 625 ЦК України та погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних та інфляційних втрат.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Положеннями частини першої статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів.
Тому аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для повного задоволення позову.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2 481,00 грн., сплачений ним при подачі позову, тому оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати.
Керуючись статями 64, 67, 68 ЖК України, статями 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд
ухвалив:
задовольнити позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» - повністю.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання якого за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання яких зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1), заборгованість, що виникла за адресою: АДРЕСА_1 , за надані послуги з централізованого опалення та постачання теплової енергії за період з 01.05.2014 по 31.10.2022 у сумі 38625 (тридцять вісім тисяч шістсот двадцять п'ять) гривень 52 коп., плату за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 по 31.10.2022 у сумі 90 (дев'яносто) гривень 16 коп. за період з 01.06.2014 по 01.02.2022 інфляційних втрат у сумі 8914 (вісім тисяч дев'ятсот чотирнадцять) гривень 85 коп., 3% річних від простроченої суми у сумі 3126 (три тисячі сто двадцять шість) гривень 19 коп.
Стягнути у рівних частках з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору суму 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня), тобто по 413,50 грн. (чотириста тринадцять гривень п'ятдесят копійок) з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 23 жовтня 2023 року
Суддя С.І. Сіденко