РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2023 року м. Рівне №460/14635/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Національної поліції у Волинській області
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області про:
- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції у Волинській області №1298/в від 05.06.2023 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції слідчого управління ГУНП у Волинській області та вжиття заходів, запропонованих дисциплінарною комісією» в частині звільнення ОСОБА_1 (0056007), майора поліції, старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Волинській області зі служби в поліції;
- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції у Волинській області № 243 о/с від 06.06.2023 «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 (0056007), майора поліції, старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Волинській області зі служби в поліції;
- поновлення ОСОБА_1 (0056007), майора поліції, на службі в поліції на посаді старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Волинській області;
- стягнення з Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що свої службові обов'язки він виконував відповідно до вимог Конституції України, Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України та інших нормативно-правових актів. Вважає, що службове розслідування проведено з порушенням встановленого законом порядку, висновок службового розслідування ґрунтується на припущеннях, факт вчинення позивачем будь-якого дисциплінарного проступку службовим розслідуванням не доведено, дисциплінарна комісія під час проведення службового розслідування вийшла за межі предмету службового розслідування та провела перевірку інших фактів, ніж ті, що були викладені в доповідній записці та наказі на проведення службового розслідування. Під час вирішення питання про вид дисциплінарного стягнення відповідачем не було враховано безперервного стажу служби позивача в поліції, наявність заохочень, відзнак, відсутність дисциплінарних стягнень, а тому найсуворіший вид стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції застосовано до позивача безпідставно та протиправно. Просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
26.06.2023 позивач подав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Ухвалою суду від 27.06.2023 клопотання позивача задоволено, призначено судове засідання на 12.07.2023.
07.07.2023 від відповідача надійшов письмовий відзив.
Ухвалою суду від 12.07.2023 витребувано від відповідача додаткові докази, продовжено строк для подання відповіді на відзив, відкладено судове засідання на 26.07.2023.
20.07.2023 надійшла відповідь на відзив.
21.07.2023 від відповідача надійшли витребувані докази.
В судовому засіданні 26.07.2023 позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.
В судовому засіданні оголошено перерву до 15.08.2023. В судове засідання 15.08.2023 представника сторін не прибули. Просили розгляд справи відкласти.
Ухвалою суду від 15.08.2023 вирішено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Відповідач в поданому 07.07.2023 відзиві на позовну заяву позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з огляду на наступне.
Вказує, що позивач в період з 06.12.2011 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 06.11.2015 по 06.06.2023 - у Національній поліції України.
В період з 06.02.2023 по 11.05.2023 позивач перебував на посаді заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Волинській області, а з 11.05.2023 по 06.06.2023 - старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Волинській області.
02.06.2023 до СУ ГУНП у Волинській області надійшла доповідна записка начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Волинській області Філонюка І.В. від 02.06.2023 щодо результатів роботи слідчих слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Волинській області.
Наказом ГУНП у Волинській області «Про призначення та проведення службового розслідування» від 02.06.2023 №626 створено дисциплінарну комісію з числа працівників ГУНП в області та наказано провести службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни.
В ході проведення службового розслідування встановлено, що упродовж 5 місяців 2023 року слідчими відділу розслідування особливо тяжких злочині слідчого управління ГУНП проводилось досудове розслідування у 321 кримінальному провадженні. У середньому одним слідчим розслідувалося 21 кримінальне провадження. Завершено досудове розслідування у 37 кримінальних проваджень. У середньому одним слідчим закінчено 2,8 кримінальних проваджень. До суду надіслано матеріали у 17 кримінальному провадженні (2022 - 19). З числа направлених до суду 3 провадження з кваліфікуючою ознакою ОГ (2022 - 2). Закрито 19 кримінальних проваджень на підставі статті 284 КПК України. За підозрою в учиненні кримінальних правопорушень у порядку статті 208 КПК України слідчими затримано 20 осіб.
Також, у довідній записці зазначено показники роботи кожного слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління. Однак, незважаючи на показники в роботі підрозділу в цілому, в окремих слідчих відмічаються погіршення показників. Зазначено, що незадовільною є робота, зокрема, старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Волинській області Солов'янчика О.С.
З 06.02.2023 по 10.05.2023 він перебував на посаді заступника начальника розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Волинській області, який за 5 місяців 2023 року не скерував до суду жодного кримінального провадження, також, ним не приймалися інші процесуальні рішення по кримінальним провадженням. Позивач не виконував покладені на нього посадові обов'язки, а саме не приймав рішення та вносив пропозиції керівництву ГУНП в області про залучення до розслідування провадження додаткових сил і засобів, не складав плани спільних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на розкриття та розслідування провадження, не вивчав матеріали кримінальних проваджень, не готував вказівки та пропозиції щодо подальшого їх розслідування та вжиття необхідних організаційно-управлінських заходів, які доповідає керівництву відділу, не аналізував інформацію по розслідуванню кримінальних проваджень, не вносив керівництву слідчого управління пропозиції для усунення конкретних недоліків, не складав відповідні інформаційні довідки з аналізом основних показників слідчої роботи, не організовував та не контролював роботу слідчих, проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, не надавав методичну та практичну допомогу у плануванні та організації слідчої роботи, не приймав найскладніші кримінальні провадження до свого провадження, не розробляв та не вносив обов'язкові до розгляду подання відповідним державним органам, підприємствам та організаціям, установам і посадовим особам про необхідність усунення причин та умов, що сприяють учиненню злочинів, не контролював стан відшкодування фізичним та юридичним особам збитків, завданих їм внаслідок вчинення злочину, не забезпечував вжиття вичерпних заходів щодо забезпечення відшкодування, не готував вказівки, рішення оперативних нарад з питань, що належать до його компетенції, що свідчить про злісне не виконання останнім покладених на нього як на заступника начальника відділу обов'язків.
Будучи слідчим в групі слідчих по кримінальним провадженням
№42023030000000046 від 26.04.2023 за частиною 2 статті 364 КК України, №12023030000000438 від 06.04.2023 за частиною 4 статті 185 КК України, № 12023030000000297 від 20.03.2023 за частиною 4 статті 191 КК України, не провів жодної слідчої дії.
Таким чином, відповідач зазначає, що за результатами проведеного службового розслідування видано наказ ГУНП у Волинській області від 05.06.2023 №1298/в, відповідно до якого за вчинення дисциплінарного проступку, що призвело до систематичного порушення вимог пунктів 1, 2 частини | статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 Nє2337-VIII, недотриманні положень вимог частини 8 пункту 4 розділу V наказу МВС України №570 від 06.07.2017 «Про організацію діяльності слідчих підрозділів», посадової інструкції, керівних вказівок
Національної поліції України та Головного управління Національної поліції
Волинській області, щодо дотримання законності та службової дисципліни, виразилося у самоусуненні від виконання своїх службових обов'язків, пов'язаних із розслідуванням кримінальних проваджень про тяжкі злочини, невиконання слідчих та процесуальних дій, що призвело до неприйняття у них тривалий час законних процесуальних рішень, до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Із наказом ГУНП у Волинській області «Про притягнення дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції слідчого управління ГУНП у Волинській області та вжиття заходів запропонованих дисциплінарною комісією» від 05.06.2023 №1298/в ОСОБА_1 ознайомився 06.06.2023.
Так, відповідач вказує, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Тому, позовні вимоги є безпідставними. Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач подав відповідь на відзив, де позовні вимоги підтримує повністю і просить суд задовольнити позов.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 06.12.2011 проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 07.11.2015 - службу в Національній поліції України.
05 червня 2023 року Головним управлінням Національної поліції у Волинській області видано наказ №1298/в «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції слідчого управління ГУПН у Волинській області та вжиття заходів, запропонованих дисциплінарною комісією».
Відповідно до пункту 1 Наказу за вчинення дисциплінарного проступку, що призвело до систематичного порушення вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, недотриманні положень вимог частини 8 пункту 4 розділу V наказу МВС України №570 від 06.07.2017 «Про організацію діяльності слідчих підрозділів», посадової інструкції, керівних вказівок Національної поліції України та Головного управління Національної поліції у Волинській області, щодо дотримання законності та службової дисципліни, та виразилося у самоусуненні від виконання своїх службових обов'язків, пов'язаних із розслідуванням кримінальних проваджень про тяжкі злочини, невиконання слідчих та процесуальних дій, що призвело до неприйняття у них тривалий час законних процесуальних рішень, до старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Волинській області майора поліції ОСОБА_1 (0056007) застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції (а.с.43-47).
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у Волинській області від 06.06.2023 №243 о/с «По особовому складу» майора поліції ОСОБА_1 (0056007), старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Волинській області, звільнено зі служби в поліції з 06 червня 2023 року за пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с.48).
Надаючи правову оцінку оскаржуваним наказам та наявності підстав для ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, суд приходить до таких висновків.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII в редакції на час спірних правовідносин).
Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (стаття 2 цього Закону).
Відповідно до частини першої статті 3 Закону №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
За змістом частини першої, четвертої статті 8 Закону № 580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до частини першої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
За змістом частини першої статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
За змістом частини першої статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про Національну поліцію» рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.
Частиною першою статті 64 Закону № 580-VIII передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:
«Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
З метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов'язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила №1179).
Відповідно до пункту 1, пункту 2 розділу І Правил № 1179 ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.
Пунктом 1 розділу ІІ Правил № 1179 під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Відповідно до пунктів 3, 4 розділу V Правил № 1179 керівник органу (підрозділу) поліції повинен: бути прикладом дотримання Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських, визначених цими Правилами, а також вимагати їх дотримання від підлеглих; відповідати за віддані (видані) розпорядження (доручення) і накази, наслідки їх реалізації, відповідність їх законодавству України; об'єктивно оцінювати виконання службових обов'язків підлеглими, а в разі порушення норм законодавства України або недотримання вимог цих Правил - ініціювати притягнення їх до відповідальності згідно із законодавством України.
Керівник органу (підрозділу) поліції не має права перекладати свою відповідальність на підлеглих.
У разі вчинення протиправних діянь, згідно з частиною першою статті 19 Закону №580-VIII, поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина друга статті 19 Закону №580-VIII).
Законом України від 15.03.2018 року №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут, в редакції на час спірних відносин).
Згідно з преамбулою до Дисциплінарного статуту, цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу (частина друга статті 1 Дисциплінарного статуту).
Згідно з частиною третьою статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
Поліцейський перебуває під захистом держави. Права поліцейського та порядок їх реалізації з урахуванням особливостей служби в поліції визначаються Конституцією та законами України. Обмеження прав поліцейського не допускається, крім випадків, визначених законом (частина четверта, п'ята цієї статті Статуту).
Відповідно до частини шостої статті 1 Дисциплінарного статуту під час виконання службових обов'язків поліцейський має право:
Під час виконання службових обов'язків поліцейський має право: 1) на повагу до своєї особистості, коректне ставлення з боку керівників, колег та інших осіб; 2) вимагати письмового оформлення обсягу посадових (функціональних) обов'язків за відповідною посадою та створення умов, необхідних для їх виконання; 3) приймати у межах, визначених посадовими (функціональними) обов'язками, рішення або брати участь у їх підготовці; 4) на доступ до службової інформації, необхідної для виконання обов'язків за посадою; 7) ознайомлюватися з матеріалами особової справи, висновками службового розслідування, що проводиться стосовно нього, а також долучати до нього свої пояснення; 8) робити копії матеріалів особової справи, висновків службового розслідування за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 9) на неупереджений розгляд скарг, поданих на його рішення, дії чи бездіяльність, а також на неупереджений розгляд поданих ним скарг, у тому числі на рішення, дії чи бездіяльність його керівників; 10) на правничу допомогу та захист своїх прав під час розгляду скарг або під час проведення службових розслідувань.
Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).
За змістом частини третьої, п'ятої статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.
Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (частини перша, друга статті 13 Статуту).
Статтею 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, який затверджено Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому, воєнний стан в країні неодноразово продовжувався та на час спірних правовідносин, розгляду справи не припинений та не скасований.
Розділом V Дисциплінарного статуту унормовано особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану.
Відповідно до частини першої, другої статті 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).
Під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов'язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення (частина перша статті 27 Статуту).
Частинами третьою, п'ятою та шостою статті 26 цього Статуту унормовано, що службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні чи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях. За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування.
З метою належної організації заходів, спрямованих на зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів Національної поліції України, запобігання надзвичайним подіям за участю поліцейських, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань за фактами порушення поліцейськими службової дисципліни наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року № 893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі Порядок №893, в редакції на час спірних відносин).
За змістом пункту 1 розділу І Порядку №893 цей Порядок визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.
Відповідно до пунктів 1, 4 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до положень розділу VI Порядку №893 висновок службового розслідування є підсумковим документом службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
У вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості: дата і місце складання висновку службового розслідування, прізвище та ініціали, посада і місце служби (роботи) голови (заступника голови) та членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для проведення службового розслідування; форма розгляду справи дисциплінарною комісією (відкрите засідання чи письмове провадження).
В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посада, звання, прізвище, ім'я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.
У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено. У разі неможливості встановлення за результатами службового розслідування факту наявності/відсутності в діях (бездіяльності) поліцейського складу дисциплінарного проступку внаслідок неможливості отримання доступу до необхідних документів такі обставини розцінюються на користь поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського в разі наявності в його діянні ознак дисциплінарного проступку; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.
Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов'язки керівника. Враховуючи думку членів дисциплінарної комісії та на підставі поданих матеріалів службового розслідування уповноважений керівник може прийняти рішення про накладення на поліцейського іншого виду дисциплінарного стягнення, що відрізняється від запропонованого дисциплінарною комісією.
Відповідно до частини першої статті 29 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції (частина друга статті 29 Статуту).
За змістом статті 31 Дисциплінарного статуту поліцейський має право подати рапорт про перегляд застосованого до нього дисциплінарного стягнення або його скасування протягом трьох днів з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку. Поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду.
Отже, протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до поліцейського, винного в його учиненні, застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, і звільнення зі служби в поліції.
На підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
З системного аналізу наведених норм законодавства вбачається, що єдиною підставою для застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення, зокрема, у вигляді звільнення зі служби у поліції, є відповідний наказ начальника, прийнятий на підставі висновку службового розслідування, яке проводиться з метою повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку.
У ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оскаржуваний наказ Головного управління Національної поліції у Волинській області №243о/с від 06.06.2023 про звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» прийнятий у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України наказом Головного управління Національної поліції у Волинській області від 05.06.2023 №1298/в, прийнятого за наслідками проведеного службового розслідування, оформленого висновком від 05.06.2023 року та затвердженого начальником ГУНП у Волинській області 05.06.2023 року.
02.06.2023 начальником відділу СУ ГУНП у Волинській області підполковником поліції Іваном Філонюком подано заступнику начальника ГУНП у Волинській області начальнику слідчого управління полковнику поліції Олександру Неруху доповідну про результати роботи відділу розслідування особливо тяжких злочинів управління ГУНП у Волинській області упродовж 5 місяців 2023 року.
На підставі вказаної доповідної записки Головним управлінням Національної і Волинській області постановлено наказ №626 від 02.06.2023 «Про призначення та проведення службового розслідування», зі змісту якого вбачається, що з метою всебічного та об'єктивного дослідження обставин, викладених у доповідній начальника відділу СУ ГУНП у Волинській області Філонюка І.В. від 02.06.2023 №5585/24/7-23 щодо результатів роботи слідчих слідчого управління відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Волинській області, призначено за вказаним фактом службове розслідування.
На підставі частин 1, 2, 3, 7, 8, 9, 10 статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Будь-яких доказів про те, що позивач був ознайомлений із наказом про призначення службового розслідування №626 від 02.06.2023 чи обізнаність позивача, що щодо нього таке розслідування здійснюється, відповідачем не надано. Вказане підтверджує доводи позивача зазначені у позовній заяві про недотримання порядку проведення службового розслідування, зокрема, незабезпечення права особи знати про факт проведення службового розслідування та підстави його проведення.
Висновок службового розслідування від 05.06.2023 затверджений начальником ГУНП у Волинській області 05.06.2023 року.
Зі змісту висновку вбачається, що службове розслідування проводиться у формі письмового провадження за фактами неналежного виконання своїх службових обов'язків окремими працівниками слідчого управління ГУНП у Волинській області, викладеними у доповідній записці начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНІ Філонюка І.В. від 02.06.2023 за вих. №5585/24/7-23 щодо результатів роботи слідчих слідчого управління відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Волинській області.
З приводу вказаних у доповідній записці недоліків начальник відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Волинській області підполковник поліції ОСОБА_3 пояснив, що «за результатами аналізу роботи відділу за 5 місяців 2023 року, визнано незадовільною роботу, зокрема, старшого слідчого майора поліції ОСОБА_1 , який з 06.02.2023 по 10.05.2023 перебував на посаді заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Волинській області, а також старшого слідчого майора поліції ОСОБА_4 , слідчого підполковника поліції Кравчук Віктор Ростиславович, слідчого лейтенанта поліції Глинянчук Станіслав Сергійович, які за 5 місяців 2023 не скерували до суду жодного кримінального провадження, також, ними не приймалися інші процесуальні рішення по кримінальним провадженням.
Так, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду заступника керівника відділу не виконував покладені на нього посадові обов'язки, а саме не приймав рішення та вносив пропозиції керівництву ГУНП про залучення до розслідування провадження додаткових сил і засобів спрямованих на розкриття та розслідування провадження, не вивчав матеріали кримінальних проваджень, не готував вказівки та пропозиції щодо подальшого їх розслідування та вжиття необхідних організаційно-управлінських заходів, які доповідає керівництву відділу не аналізував інформацію по розслідуванню кримінальних проваджень, не вносив керівництву слідчого управління пропозиції для усунення конкретних недоліків, не складав відповідні інформаційні довідки з аналізом основних показників слідчої роботи, не організовував та не контролював роботу слідчих, проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, не надавав методичну та практичну допомогу у плануванні та організації слідчої роботи, не приймав найскладніші кримінальні провадження до свого провадження, не розробляв та не вносив обов'язкові до розгляду подання відповідним державним органам, підприємствам та організаціям, установам і посадовим особам про необхідність усунення причин та умов, що сприяють учиненню злочинів, не контролював стан відшкодування фізичним та юридичним особам збитків, завданих їм внаслідок вчинення злочину, не забезпечував вжиття вичерпних заходів щодо забезпечення відшкодування, не готував вказівки, рішення оперативних нарад з питань, що належать до його компетенції, що свідчить про злісне невиконання останнім покладених на нього як на заступника начальника відділу обов'язків.
Будучи слідчим в групі слідчих по кримінальним провадженням №42023030000046
від 26.04.2023 за ст. 364 ч.2 КК України, №12023030000000438 від 06.04.2023 за ст. 1
КК України, №12023030000000297 від 20.03.2023 за ст. 191 ч. 4 КК України, не провів жодної слідчої дії» (а.с.37).
З приводу вказаних у доповідній записці недоліків старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Волинській області майор поліції Солов'янчик О.С. надав пояснення від 05.06.2023, де зазначив, що з проведенням службового розслідування не згідний. Перебуваючи на посаді заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Волинській області ним сумлінно виконувалися покладені на нього обов'язки, добросовісно та в повному обсязі. Своєчасно виносилися пропозиції щодо активації розслідування кримінальних проваджень даної категорії, вивчалися матеріали кримінальних проваджень, проводився аналіз, на підставі якого слідчим вказувалось на певні недоліки та їх усунення в найкоротші строки, надавалась методична та практична допомога слідчим, котрі закріплені за напрямками розслідування. В окремих кримінальних провадженнях проводилися слідчі дії, за надання практичної допомоги під час виїздів на місця події та проведення слідчих дій поза межами приміщення ГУНП у Волинській області та за її межами. Перебуваючи короткий термін на посаді старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Волинській області, йому не було доручено розслідування кримінальних проваджень, про що свідчать матеріали кримінальних проваджень та інформація з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с.34-35).
За вказаним висновком від 05.06.2023 під час службового розслідування були встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, що полягає у систематичному порушенні вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, недотриманні положень вимог частини 8 пункту 4 розділу V наказу МВС України №570 від 06.07.2017 «Про організацію діяльності слідчих підрозділів», посадової інструкції, керівних вказівок Національної поліції України та Головного управління Національної поліції у Волинській області, щодо дотримання законності та службової дисципліни, та виразилося у самоусуненні від виконання своїх службових обов'язків, пов'язаних із розслідуванням кримінальних проваджень про тяжкі злочини, невиконання слідчих та процесуальних дій, що призвело до неприйняття у них тривалий час законних процесуальних рішень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне наголосити, що підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, склад якого включає суб'єкт, суб'єктивну сторону, об'єкт і об'єктивну сторону.
Саме з метою з метою повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, проводиться службове розслідування, яке полягає у перш за все у зборі, перевірки та оцінці матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського та яке має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (яких) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього, відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень, вид і розмір заподіяної шкоди, причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
При цьому, дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає виключно у разі вчинення безпосередньо ним дисциплінарного проступку, тобто у разі невиконання чи неналежного виконання саме ним службової дисципліни, і такі обставини щодо вчинення цією особою дисциплінарного проступку, встановлюються у ході службового розслідування щодо особи порушника.
Однак, досліджені судом матеріали службового розслідування, висновки якого полягли в основу оскаржуваного наказу про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, не свідчать про доведеність відповідачем вини останнього у вчиненні дисциплінарного проступку, несумісного зі званням поліцейського, що підриває довіру до нього як до правоохоронця та носія влади, а також унеможливлює подальше виконання ним обов'язків поліцейського.
У Висновку службового розслідування від 05.09.2023 року в порушення положень пункту 4 розділу VI Порядку №893 не в повній мірі відображені відомості щодо обставин вчинення майором поліції ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, його наслідки (тяжкість), що настали у зв'язку з цим; відсутні відомості про наявність інших дисциплінарних стягнень; відсутні у висновку і пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи.
За таких обставин, службове розслідування не можна вважати таким, що проведено при повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Перевіряючи рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, зокрема, має перевірити чи прийнято воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При цьому, даючи юридичну оцінку правильності застосування дисциплінарного стягнення, суд має виходити з характеру дисциплінарного проступку, обставин, за яких його вчинено, обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
Так, судом встановлено, що позивач в період з 06.02.2023 до 11.05.2023 обіймав посаду заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Волинській області.
В той же час в період з 24.04.2023 по 03.05.2023 він перебував у щорічній відпустці.
Таким чином, позивач перебував на посаді заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Волинській області неповних три місяці з врахуванням відпустки.
При цьому, у Висновку службового розслідування зазначено саме про систематичне невиконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків як заступника керівника відділу.
Зсилаючись у Висновку про те, що позивач «не приймав рішення та вносив пропозиції керівництву ГУНП про залучення до розслідування провадження додаткових сил і засобів спрямованих на розкриття та розслідування провадження, не вивчав матеріали кримінальних проваджень, не готував вказівки та пропозиції щодо подальшого їх розслідування та вжиття необхідних організаційно-управлінських заходів, які доповідає керівництву відділу не аналізував інформацію по розслідуванню кримінальних проваджень, не вносив керівництву слідчого управління пропозиції для усунення конкретних недоліків, не складав відповідні інформаційні довідки з аналізом основних показників слідчої роботи, не організовував та не контролював роботу слідчих, проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, не надавав методичну та практичну допомогу у плануванні та організації слідчої роботи, не приймав найскладніші кримінальні провадження до свого провадження, не розробляв та не вносив обов'язкові до розгляду подання відповідним державним органам, підприємствам та організаціям, установам і посадовим особам про необхідність усунення причин та умов, що сприяють учиненню злочинів, не контролював стан відшкодування фізичним та юридичним особам збитків, завданих їм внаслідок вчинення злочину, не забезпечував вжиття вичерпних заходів щодо забезпечення відшкодування, не готував вказівки, рішення оперативних нарад з питань, що належать до його компетенції…», Дисциплінарна комісія робить висновок про злісне невиконання ОСОБА_1 покладених на нього як на заступника начальника відділу обов'язків.
Суд зазначає, що Дисциплінарна комісія у висновку службового розслідування жодних фактів, які б свідчили про «злісне невиконання обов'язків» як начальника відділу позивачем, не навела.
На противагу цим твердженням в матеріалах справи наявна характеристика на майора поліції ОСОБА_1 - заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Волинській області, надана заступником начальника СУ ГУНП у Волинській області підполковником поліції ОСОБА_5 , та датована 10 травня 2023 року.
Так у даній характеристиці зазначено, що « ОСОБА_1 , за період служби в поліції зарекомендував себе як здібний та кваліфікований працівник. Володіє потрібними знаннями при вирішенні службових питання. Має хорошу теоретичну підготовку. В роботі проявляє ініціативу, в складних ситуаціях орієнтується швидко і приймає правильні рішення. Має хороші організаторські здібності. Доручені керівництвом задачі виконує на належному рівні, дотримуючись законності та дисципліни. На зауваження керівників реагує правильно, робить вірні висновки. До виконання службових обов'язків ставиться відповідально. Може самостійно вирішувати всі питання, які виникають під час службової діяльності. Вимогливий до себе та відстоює свою точку зору. Постійно працює над підвищенням свого теоретичного рівня, удосконалює свої знання і навички, здатний працювати над усуненням особистих недоліків.» (а.с.52).
Таким чином, характеристика на позивача, надана йому під час роботи на посаді заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Волинській області, повністю суперечить твердженням, викладеним у Висновку службового розслідування, про «злісне невиконання обов'язків» начальника відділу.
Будь-яких інших доказів та доводів щодо такого твердження відповідачем не наведено.
Щодо висновків про непроведення позивачем жодної слідчої дії в групі слідчих по кримінальним провадженням №42023030000046 від 26.04.2023 за ст. 364 ч.2 КК України, №12023030000000438 від 06.04.2023 за ст. 185 ч.4 КК України, №12023030000000297 від 20.03.2023 за ст. 191 ч. 4 КК України, судом встановлено таке.
Відповідно до наказу ГУНП у Волинській області від 11.05.2023 №193о/с ОСОБА_1 переведено на посаду старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Волинській області (а.с.145).
Відповідно до витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформації про рух кримінальних проваджень, наявних в матеріалах справи, зокрема, по кримінальному провадженню №42023030000046 від 26.04.2023 за ст. 364 ч.2 КК України: визначення слідчого, зокрема ОСОБА_1 , відбулося 01.05.2023 (під час його відпустки).
По кримінальному провадженню №12023030000000438 від 06.04.2023 за ст. 185 ч.4 КК України призначення слідчого, зокрема ОСОБА_1 , датовано 16.05.2023.
Відповідно до пункту 7 Розділу І Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 №298, користувачі і реєстратори спеціалізованих прокуратур на правах регіональних (обласних) прокуратур чи їхніх структурних підрозділів, місцевих (окружних) прокуратур чи їхніх структурних підрозділів, а також органів досудового розслідування, повноваження яких поширюються на декілька областей, отримують електронні ключі доступу в регіональних (обласних) прокуратурах за місцем розташування цих прокуратур чи органів досудового розслідування.
Згідно з пунктом 11 Розділу І Положення кадрові підрозділи органів прокуратури, поліції, Служби безпеки України, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, Національного бюро, Державного бюро розслідувань не пізніше наступного робочого дня після підписання наказу про призначення, переведення, покладення виконання обов'язків, звільнення чи відсторонення від посади керівника органу прокуратури, прокурора, керівника органу досудового розслідування та слідчого, керівника органу дізнання, дізнавача (уповноваженої особи інших підрозділів), детективів підрозділів детективів та внутрішнього контролю Національного бюро направляють його засвідчену копію чи витяг особам, відповідальним за ведення довідників зазначених відомств, для внесення до них змін про Реєстратора та Користувача.
Начальник підрозділу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівник органу досудового розслідування, не пізніше наступного робочого дня після підписання наказу про уповноваження працівника іншого підрозділу здійснювати досудове розслідування кримінальних проступків або про припинення ним таких повноважень забезпечує направлення його засвідченої копії чи витягу з наказу особам, відповідальним за ведення довідників Реєстру, для внесення до них змін про Реєстратора та Користувача.
Таким чином, для зміни статусу і ролі користувача ЄРДР при переведенні позивача на посаду старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Волинській області з 11.05.2023 відповідач повинен був надіслати копію відповідного наказу до Волинської обласної прокуратури для внесення змін про Користувача, тобто для можливості подальшої роботи позивача слідчим і вчинення ним відповідних дій.
Відповідно до листів Волинської обласної прокуратури від 05.07.2023 №09/1/-1035ВИХ-23 та Офісу генерального прокурора від 07.07.2023 №32-109ВИХ-23 наказ ГУНП у Волинській області №196 о/с від 11.05.2023 про призначення ОСОБА_1 на посаду старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Волинській області для зміни статусу і ролі користувача ЄРДР не надходив (а.с.146, 151).
Таким чином, відповідач не забезпечив позивачу при його призначенні на дану посаду умов виконання посадових обов'язків відповідно до вимог законодавства.
Будь-яких інших належних доказів на підтвердження того, що позивачем не вчинено жодної слідчої дії в групі слідчих по кримінальним провадженням №42023030000046 від 26.04.2023 за ст. 364 ч.2 КК України, №12023030000000438 від 06.04.2023 за ст. 185 ч.4 КК України, №12023030000000297 від 20.03.2023 за ст. 191 ч. 4 КК України відповідачем суду не надано.
Крім того, в період перебування позивача на посаді старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Волинській області з 11.05.2023 по 06.06.2023 йому не було доручено розслідування жодних кримінальних проваджень, що відповідачем не спростовується.
При цьому, відповідачем у Висновку службового розслідування не наведені обставини та докази систематичного порушення позивачем пунктів 1, 2 частини третьої статті 1 розділу І Дисциплінарного статуту Національної поліції України (на які зсилається відповідач у наказі від 05.06.2023 №1298/в), відповідно до яких службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки.
Не наведено у Висновку службового розслідування і конкретних фактів систематичного порушення позивачем положень частини 8 пункту 4 розділу V наказу МВС України №570 від 06.07.2017 «Про організацію діяльності слідчих підрозділів», зокрема, щодо того, що начальник слідчого відділу територіального (відокремленого) підрозділу Національної поліції України, крім повноважень, передбачених КПК України, розглядає заяви і повідомлення про злочини, що надходять до територіального (відокремленого) органу поліції, а також інші матеріали про злочини, виявлені поліцією, і забезпечує невідкладне, але не пізніше 24 годин після надходження, внесення слідчими відповідних відомостей до ЄРДР та повідомлення прокурора про початок досудового розслідування; при внесенні слідчими відомостей до ЄРДР контролює правильність попередньої правової кваліфікації вчинених протиправних дій, а також об'єктивність та своєчасність внесення слідчими відомостей до ЄРДР про рух кримінальних проваджень.
Суд зазначає, що поняття «систематичне невиконання трудових обов'язків» включає в себе неодноразове здійснення працівником цих вчинків (два чи більше разів здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов'язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше).
При цьому, матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності протягом проходження служби не притягувався.
За таких обставин, враховуючи наведене вище, службовим розслідуванням встановлені обставини передчасно, що засвідчує неповноту проведеної щодо позивача службової перевірки, без повного з'ясування всіх обставин справи, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок позивача.
Відповідач на навів доказів наявності причинного зв'язку між неправомірними діяннями позивача та їх наслідками, зокрема, чи наявний в діях позивача склад дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено позивачем; наявність вини позивача та ступень її тяжкості, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності.
Крім того, до позивача було застосовано найсуворіший вид дисциплінарного стягнення, без співставлення тяжкості допущених позивачем порушень службової дисципліни, без врахування даних, що його характеризують, тому суд дійшов висновку, що такий вид стягнення не є співмірним.
Положеннями статті 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України встановлено особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, зокрема, відповідно до частини другої зазначеної статті Статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Отже, у період дії воєнного стану підлягає застосуванню стаття 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, у частині другій якої імперативно визначений чіткий порядок застосування дисциплінарних стягнень, а саме в порядку зростання від менш суворого до більш суворого.
Тобто, дисциплінарному стягненню у виді звільнення зі служби в поліції передує менш суворе дисциплінарне стягнення.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що під час проведення службового розслідування та прийняття спірних наказів позивач не мав діючих дисциплінарних стягнень.
Тому відповідач обрав вид дисциплінарного стягнення, застосованого до позивача, з порушенням вимог статті 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Крім цього, суд констатує, що застосований вид дисциплінарного стягнення є непропорційним встановленому дисциплінарному проступку.
Суд дійшов висновку, що вид дисциплінарного стягнення, обраний з порушенням послідовності встановленої у статті 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, є незаконним, непропорційним та необґрунтованим.
Крім цього, при обранні виду дисциплінарного стягнення дисциплінарною комісією та керівником безпідставно не взято до уваги наявність подяки за сумлінне ставлення до виконання посадових обов'язків, ініціативу та наполегливість, надану МВС України (а.с. 63). Також при притягненні до дисциплінарної відповідальності не взято до уваги нагородження позивача відомчою заохочувальною відзнакою Національної поліції України - медаллю (а.с.65).
Окрім того, суд вважає, що у спірних правовідносинах застосування іншого виду дисциплінарного стягнення ніж передбачено законодавством, безвідносно до виявлених фактів дисциплінарних порушень, свідчить про протиправність спірних наказів та є достатньою підставою для визнання їх протиправними та скасування.
З огляду на викладені обставини у сукупності з наданими сторонами доказами, звільнення позивача зі служби в поліції у спірних правовідносинах відбулось не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством, тому наказ Головного управління Національної поліції у Волинській області №1298/в від 05.06.2023 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції слідчого управління ГУНП у Волинській області та вжиття заходів, запропонованих дисциплінарною комісією» в частині звільнення ОСОБА_1 (0056007), майора поліції, старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Волинській області зі служби в поліції є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи, що наказ Головного управління Національної поліції у Волинській області № 243 о/с від 06.06.2023 «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 (0056007), майора поліції, старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Волинській області зі служби в поліції прийнято з метою реалізації наказу від 05.06.2023 №1298/в, він також підлягає скасуванню як протиправний.
Щодо вимог позивача про поновлення на попередній посаді, суд зазначає про таке.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Законом України «Про Національну поліцію» №580-VII не визначено процедури поновлення протиправно звільненого поліцейського на посаді, відповідно, застосуванню підлягають норми трудового законодавства.
За приписами частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Суд звертає увагу, що визнання протиправним та скасування акта індивідуальної дії (наказу про звільнення) має наслідком його недійсність з моменту прийняття. Тобто такий акт індивідуальної дії від моменту прийняття не породжує жодних правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його скасуванням.
Таким чином, встановлення судом факту незаконного звільнення поліцейського і, як наслідок, поновлення його на службі, є нерозривними складовими одного процесу із захисту порушеного права, що співпадають у часі.
Відповідно до положень статті 241-1 Кодексу законів про працю України строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.
Таким чином, працівник вважатиметься звільненим з наступного дня після того дня, з якого починається строк звільнення.
Відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, днем звільнення вважається останній день роботи.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що поновлення на службі незаконно звільненого поліцейського повинно відбуватись з дня, наступного за днем звільнення.
Враховуючи, що день звільнення вважається останнім днем служби, позивач підлягає поновленню на посаді старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Волинській області днем, наступним за днем звільнення, тобто з 07.06.2023 року.
Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі Порядок №100).
Відповідно до абзацу 4 пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ. Ця норма є бланкетною та обумовлює існування спеціального нормативно-правового акту для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським.
Такий Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 року за № 669/28799 (далі Порядок №260).
Згідно пунктом 9 Розділу 1 Порядку №260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Відповідно до абзацу 1 пункту 6 Розділу III Порядку №260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Зі змісту Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, який підлягає присудженню на користь позивача з відповідача, необхідно застосовувати норми Порядку № 260, беручи до уваги кількість календарних днів для обрахунку грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 815/6557/16, від 09 квітня 2020 року у справі № 540/426/19, від 26 квітня 2019 року і у справі №815/1829/17.
При цьому, розрахунок середньоденної заробітної плати повинен здійснюватися відповідно до Порядку №100 з урахуванням положень Порядку №260 в частині застосування при такому розрахунку саме календарних днів відповідного місяця.
Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з наданої суду довідки ГУНП у Волинській області від 20.06.2023 грошове забезпечення позивача за квітень 2023 року та травень 2023 року складало 109774 грн 99 коп.
Середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 за квітень-травень 2023р. становить 109774,99 / 61 календарних днів = 1799,59 грн. (без відрахування податків та зборів).
Період вимушеного прогулу позивача складає 139 днів та обраховується, починаючи з першого дня після звільнення - з 07.06.2023 по день прийняття рішення суду про поновлення позивача на роботі, тобто по 23.10.2023.
Враховуючи викладене, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на його користь з відповідача, становить 250143,01 грн.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15 лютого 2019 року у справі №826/6583/14, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, а суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Отже, стягненню підлягає сума середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
Згідно із пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судового збору.
Також позивач просить стягнути на його користь витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 15000 грн.
Судом встановлено, що 08 червня 2023 року між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Удовиченко і партнери» було укладено договір про надання правничої допомоги №124/23 (а.с.153-154).
Розмір гонорару становить фіксовану суму - 15000 грн (п.2.2 Договору).
Також, Верховний Суд 21.01.2020 року у справі №904/1038/19 зазначив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певну суму, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.
Суд констатує, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів співмірності витрат обсягу наданих послуг, тому суд дійшов висновку про необхідність розумного обмеження розміру витрат на правничу допомогу до 5000 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку а час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Волинській області №1298/в від 05.06.2023 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції слідчого управління ГУНП у Волинській області та вжиття заходів, запропонованих дисциплінарною комісією» в частині звільнення ОСОБА_1 (0056007), майора поліції, старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Волинській області зі служби в поліції.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Волинській області № 243 о/с від 06.06.2023 «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 (0056007), майора поліції, старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Волинській області зі служби в поліції.
Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Волинській області з 07.06.2023.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.06.2023 по 23.10.2023 в розмірі 250143,01 грн з відрахуванням з цієї суми загальнообов'язкових податків та зборів.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 5000 грн 00 коп.
У стягненні витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн 00 коп - відмовити.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення з Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах одного місяця в сумі 31195,61 грн. допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 23 жовтня 2023 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Національної поліції у Волинській області (вул. Винниченка, 11,м. Луцьк,Волинська область,43025, ЄДРПОУ/РНОКПП 40108604)
Суддя С.М. Дуляницька