РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2023 року м. Рівне №460/56/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач 2), в якому просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №172450005805 від 14.12.2022 щодо відмови позивачу в призначенні пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи у Березнівському комбінаті громадського харчування з 25.04.1990 по 15.08.1990; період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 16.02.2004 по 13.08.2004; період сплати податків фізичною особою підприємцем з 01.08.2006 по 31.12.2010;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити позивачу пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 02.12.2022 із зарахуванням до загального стажу роботи періоди роботи у Березнівському комбінаті громадського харчування з 25.04.1990 по 15.08.1990; період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 16.02.2004 по 13.08.2004; період сплати податків фізичною особою підприємцем з 01.08.2006 по 31.12.2010.
За змістом позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до територіального управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". За наслідками розгляду вказаної заяви відповідачем 2 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії з підстав відсутності у позивача необхідного страхового стажу 24 роки. Позивач вважає таке рішення протиправним та зазначає, що наявність у неї необхідного страхового стажу підтверджується доданими до заяви документами. Просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 03.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказав, що враховуючи положення статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відсутні підстави для призначення за віком зі зниженням пенсійного віку , оскільки відсутній необхідний страховий стаж 24 роки.
Відповідач 2 подав до суду відзив на позову заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. З огляду на відсутність у позивача необхідного страхового стажу у позивача відсутнє право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Обставини, встановлені судом:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.12.2022 звернулася до територіального управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За принципом екстериторіальності вказана заява та додані до неї документи були розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.
За наслідками розгляду вказаної заяви, 14.12.2022 відповідачем 2 прийнято рішення №172450005805 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначив, що страховий стаж позивача становить 19 років 04 місяці 18 днів, за необхідних 24 роки. За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано період з 25.04.1990 по 15.08.1990, згідно записів трудової книжки від 12.11.1986 НОМЕР_1 , оскільки дата звільнення дописана чорнилом іншого кольору. Також, до страхового стажу не зараховано період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 16.02.2004 по 13.08.2004, згідно з довідки від 10.11.2022 №634, виданої Рівненським обласним центром зайнятості, оскільки не зазначено, що виплата матеріальної допомоги по безробіттю здійснювалася у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, ст. 26 Закону №1058-IV визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Необхідний страховий стаж, зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII, становить 22 роки (29 - 5).
Відповідно до абзацу 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абзацом 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ, потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у такому порядку: 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
В примітці до п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше (ч.2 ст.55 Закону №796-XII).
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони посиленого радіологічного контролю за умови, що вона за станом на 1 січня 1993 року прожила або відпрацювала у цій зоні не менше 4 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна робота у зазначеній зоні дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 1 рік за кожні 3 повних роки проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років.
Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії не може перевищувати 5 років.
Так позивач, звернулася 01.12.2022 до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком, із зниженням пенсійного віку, згідно із ст.55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Документами підтверджено право позивача на зниження пенсійного віку на 5 років та досягнення необхідного віку для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Суд звертає увагу, що відповідно до довідки №68 від 08.12.2022 виданої Старостинським округом №9 ОСОБА_1 з 26.04.1986 по 29.06.1988 проживала в с.Балашівка Березнівського району Рівненської області та відповідно до довідки №1597 від 01.12.2022 позивач з 29.06.1988 по даний час дійсно проживає та зареєстрований в селі Вітковичі Рівненського (Березнівського) району Рівненської області, територія якого відносилася до 4-ої зони радіоактивного забруднення.
Разом з тим, судом встановлено, що підставою для прийняття рішення про відмову у призначення пенсії послугувала недостатність страхового стажу, оскільки страховий стаж становить - 19 років 04 місяці 18 днів.
Позиція відповідача 2 мотивована також тим, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період з 25.04.1990 по 15.08.1990, о згідно записів трудової книжки від 12.11.1986 НОМЕР_1 , оскільки дата звільнення дописана чорнилом іншого кольору. Також, до страхового стажу не зараховано період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 16.02.2004 по 13.08.2004, згідно з довідки від 10.11.2022 №634, виданої Рівненським обласним центром зайнятості, оскільки не зазначено, що виплата матеріальної допомоги по безробіттю здійснювалася у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII).
У законодавстві, що діяло до набрання чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема у Законі України "Про пенсійне забезпечення" йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.
Пенсійний орган у рішенні про відмову у призначенні пенсії вказує, що період роботи з 25.04.1990 по 15.08.1990 не зарахований до розрахунку страхового стажу, оскільки дата дата звільнення дописана чорнилом іншого кольору.
Так, відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 стверджується, що з 25.04.1990 по 15.08.1990 вона працювала у Березнівському комбінаті громадського харчування.
Суд зауважує, що відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 Про трудові книжки працівників, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, у разі наявності лише трудової книжки та відсутності будь-якої можливості в інший спосіб підтвердити свій страховий стаж, не може мати негативні наслідки для позивача, а отже, й не може впливати на його особисті права, тобто не можуть слугувати підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі №677/277/17 та від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17.
Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Висновки, аналогічні за своїм змістом, містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Суд вважає, що в даному випадку, позивач не може бути позбавлений свого права на включення при обрахунку загального стажу періоду роботи в Березнівському комбінаті громадського харчування лише через те, що дата звільнення дописана чорнилом іншого кольору, тобто у зв'язку з обставинами, що виникли не з вини позивача, та на які він не міг вплинути. Суд наголошує, що відповідальність за організацію ведення обліку, чіткість заповнення, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
А тому, з огляду на викладене, відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 періоди трудової діяльності з 25.04.1990 по 15.08.1990.
Щодо не врахування періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 16.02.2004 по 13.08.2004, оскільки не зазначено, що виплата матеріальної допомоги по безробіттю здійснювалася у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, суд зазначає наступне.
Відповідно до записів № 15-16 трудової книжки НОМЕР_1 позивачка з 16.02.2004 по 13.08.2004 отримувала матеріальну допомогу по безробіттю.
Відповідно до пункту 1 статті 31 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 №803-ХІІ (чинного на час отримання позивачем матеріальної допомоги) безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім'ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Згідно з підпунктом «з» пункту 1 статті 30 Закону України «Про зайнятість населення» виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється у разі закінчення строку їх виплати.
Приписами пункту «ж» частини 1 статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні: включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу.
Так, пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-111 (далі - Закон №1533-111), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).
Статтею 21 вказаного Закону передбачено, що страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.
Період, протягом якого застрахована особа була звільнена відповідно до цього Закону від сплати страхових внесків або отримувала виплати за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів, включається до страхового стажу.
До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності цим Законом.
Згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ, до стажу роботи, що дає право на пенсію зараховується, зокрема, періоди одержання допомоги по безробіттю.
Зі змісту наведених норм, зокрема пункту «ж» частини 1 статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 №803-ХІІ (чинного на час отримання позивачем матеріальної допомоги), слідує, що на момент отримання позивачем матеріальної допомоги по безробіттю правові норми передбачали зарахування періоду отримання такої допомоги до загального трудового стажу, таким чином, слід врахувати до страхового стажу позивача період з 16.02.2004 по 13.08.2004.
Щодо позовних вимог позивача про зарахування до страхового стажу період з 01.08.2006 по 31.12.2010 підприємницької діяльності, суд зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного позивачем рішення про відмову у призначенні пенсії, відповідачем 2 за доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано період з 25.04.1990 по 15.08.1990, згідно записів трудової книжки від 12.11.1986 НОМЕР_1 , оскільки дата звільнення дописана чорнилом іншого кольору. Також, до страхового стажу не зараховано період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 16.02.2004 по 13.08.2004, згідно з довідки від 10.11.2022 №634, виданої Рівненським обласним центром зайнятості, оскільки не зазначено, що виплата матеріальної допомоги по безробіттю здійснювалася у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.
А відтак, оскаржуване рішення не містить відомостей про не зарахування до страхового стажу періоду підприємницької діяльності позивача з 01.08.2006 по 31.12.2010.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
А відтак, зважаючи, що обчислення страхового стажу входить до повноважень органів Пенсійного фонду, суд не може перебирати на себе повноваження таких органів та обчислювати за них страховий стаж особи.
Період підприємницької діяльності позивача 01.08.2006 по 31.12.2010 є не предметом дослідження у даній справі та він не зазначався відповідачем як підстава для відмови у призначенні пенсії. Відтак суд позбавлений можливості перевірити правильність його зарахування.
Тому враховуючи, що оскаржуване рішення не містить висновків про не зарахування до страхового стажу позивача періоду підприємницької діяльності з 01.08.2006 по 31.12.2010, суд дійшов висновку про передчасність вимог про зобов'язання зарахувати до страхового стажу позивача періоду підприємницької діяльності з 01.08.2006 по 31.12.2010.
Враховуючи висновки Верховного Суду у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України, а також зважаючи на вказані обставини, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", викладену в рішенні від 14.12.2022 за №172450005805 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до розрахунку страхового стажу період роботи у Березнівському комбінаті громадського харчування з 25.04.1990 по 15.08.1990; період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 16.02.2004 по 13.08.2004.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки саме відповідач наділений повноваженнями щодо розрахунку стажу, віку та призначення пенсії, з метою ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву позивача від 01.12.2022 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки судом обрано інший спосіб захисту порушеного права ніж просив позивач, в цій частині позову суд відмовляє.
Згідно із ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірність свого рішення, а тому позовні вимоги слід задовольнити частково.
Розподіл судових витрат проводиться судом відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 14.12.2022 №172450005805 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у Березнівському комбінаті громадського харчування з 25.04.1990 по 15.08.1990; період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 16.02.2004 по 13.08.2004 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.12.2022 про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області судові витрати на суму 536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 23 жовтня 2023 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66,м. Полтава,Полтавська обл.,36014, ЄДРПОУ/РНОКПП 13967927)
Суддя С.М. Дуляницька