ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/5788/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Жмурко Станіслав Сергійович про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Жмурко Станіслав Сергійович, в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Полтавській області від 06.07.2017 №Ф-2604-17 У на суму 8752,45 грн та від 09.11.2018 №Ф-2604-17 У на суму 15819,54 грн;
- визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Полтавській області від 19.06.2019 №Ф-2604-17У на суму 16219,59 грн та від 11.11.2019 №Ф-204-17У на суму 5508,36 грн.
Позов обґрунтований тим, що позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець 15.11.2011, з 11.10.2012 перебувала на обліку в ГУ ДПС у Полтавській області як платник єдиного внеску. З 01.01.2013 по 01.04.2015 перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. 01.04.2015 знялася з обліку в ГУ ДПС в Полтавській області як платник єдиного внеску, не здійснювала підприємницьку діяльність, вважала, що в неї припинена державна реєстрація підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, адже в ДПІ у м. Полтава нею була подана заява про зняття з обліку як платника єдиного внеску та здано Свідоцтво платника єдиного податку. Проте, через мобільний додаток «Дія» дізналася, що відкрито виконавче провадження №62266571 щодо стягнення з неї боргу в розмірі 5508,36 грн на користь Головного управління ДПС у Полтавській області на підставі вимоги №Ф-2604-17У виданої 11.11.2019. При звернення до державного виконавця дізналася що податковим органом також була пред'явлена до виконання вимога: №Ф-2604-17У від 19.06.2019 на суму 16219,59 грн, №Ф-2604-17У від 06.07.2017 на суму 8752,45 грн, № Ф-2604-17У від 19.11.2018 на суму 15819,54. Зазначає, що жодної вимоги не отримувала, підприємницькою діяльністю не займається, вважала, що підприємницька діяльність фізичної особи-підприємця припинена. А тому вважає вимоги про сплату боргу податкового органу протиправними, а тому просить їх скасувати.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням відбулася 25.04.2023 року. Згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування платник з 01.01.2012 по 01.04.2015 перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. З 01.04.2015 по 25.04.2023 на загальній системі оподаткування. Вказує, що згідно з чинним законодавством з 01.01.2021 фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування при наявності основного місця роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Станом на 07.06.2023 в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 49239,94 грн, сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки): 06.07.2017 №Ф-2604-17, від 19.11.2018 №Ф-2604-17, від 19.06.2019 №Ф-2604-17 та від 11.11.2019 №Ф-2604-17. Зазначає, що станом на 07.06.2023 ФОП ОСОБА_1 за період 2015-2023 роки до ДПІ у м. Полтаві звітність не подано. Станом на 07.06.2023 в ІС «Податковий блок» в реєстрі страхувальників відсутня інформація, щодо наявності у платника пільги по сплаті єдиного внеску.
У відповіді на відзив представник позивача наполягала на задоволенні позовних вимог позивача, зазначає, що у позивача відсутній обов'язок зі сплати єдиного внеску.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 15.11.2011, взята на облік як платник єдиного внеску з 11 жовтня 2012 року, що підтверджується відповідними записами в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 20/.
З 01.01.2012 по 01.04.2015 перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, з 01.04.2015 по 25.04.2023 на загальній системі оподаткування.
Контролюючим органом сформовані податкові вимоги «Про сплату боргу (недоїмки)»:
- від 06.07.2017 № Ф-2604-17 на суму 11451,20 грн (повернута поштою з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 15.08.2017);
- від 19.11.2018 № Ф-2604-17 на суму 27270,74 грн (повернута поштою з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 28.12.2018);
- від 19.06.2019 № Ф-2604-17 на суму 32482,10 грн (повернута поштою з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 15.08.2019);
- від 11.11.2019 № Ф-2604-17 на суму 37990,46 грн (повернута поштою з відміткою «за закінченням терміну зберігання» 06.02.2020).
Згідно з п.7 розділу VI Інструкції № 449, якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарждення вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).
Контролюючим органом були сформовані вимоги про сплату боргу (недоїмки) та подані до Подільського відділу виконавчої служби: №Ф-2604-17 У від 06.07.2017 на суму 8752,45 грн; №Ф-2604-17 У від 19.11.2018 на суму 15819,54 грн; № Ф-2604-17 У від 19.06.2019 на суму 16219,59 грн; № Ф-2604-17 У від 11.11.2019 на суму 5508,36 грн.
Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ОСОБА_1 внесений запис у графі Дата та номер запису щодо відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, підстава внесення - Дата запису 25.04.2023, номер запису: 2009570060002007466, підстава: власне рішення.
З вимогами про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2604-17 У від 06.07.2017 на суму 8752,45 грн; №Ф-2604-17 У від 19.11.2018 на суму 15819,54 грн; № Ф-2604-17 У від 19.06.2019 на суму 16219,59 грн; № Ф-2604-17 У від 11.11.2019 на суму 5508,36 грн, позивач не погодилася та звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини одночасно урегульовані як нормами Податкового кодексу України (в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства) /надалі ПК України/, так і нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (в частині умов та підстав справляння ЄСВ) /надалі - Закон № 2464-VI (у відповідних редакціях Закону)/.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Платників єдиного внеску перелічено у статті 4 Закону № 2464-VI.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01 січня 2017 року, зокрема запроваджено обов'язковість визначення фізичними особами-підприємцями (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Особливості нарахування ЄСВ в залежності від категорії його платників закріплено у статті 7 Закону № 2464-VI.
Так, згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, діючій до 01 січня 2018 року) єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
У подальшому Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" внесені зміни до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI, що діють з 01 січня 2018 року.
Так, відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, діючій з 01 січня 2018 року) єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5- 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Частиною п'ятою статті 8 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
За визначенням, наведеним у пункті 5 статті 1 Закону № 2464, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Законом України від 21 грудня 2016 року №1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2017 року становить 3200 грн.
Законом України від 07 грудня 2017 року №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2018 року - 3723 грн.
Законом України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2019 року - 4173 грн.
Законом України від 14 листопада 2019 року №294-IХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2020 року - 4723 грн.
Отже, мінімальний страховий внесок у 2017 році становив 704,00 грн (3200 грн х 22%), у 2018 році 819,06 грн (3723 грн х 22%), а у 2019 році 918,06 грн (4173 грн х 22%), а у 2020 році 1039,06 грн (4723 грн х 22%).
Таким чином, у разі якщо платником єдиного внеску не отримано дохід (прибуток) в окремому місяці звітного року (з 01 січня 2018 року - звітного кварталу), такий платник зобов'язаний визначити суму єдиного внеску за цей місяць на рівні розміру мінімального страхового внеску.
Пунктом першим частини другої статті 6 Закону №2464-VI встановлений обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI (в редакції Закону, діючій до 01 січня 2018 року) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, а відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI (в редакції закону, діючій з 01 січня 2018 року) платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 25 Закону № 2464-VI (у відповідній редакції) у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Згідно з пунктом 4 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року за № 449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.
При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера Ю (вимога до юридичної особи) або Ф (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера У (узгоджена вимога).
В третій частині літера У (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання:
- платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;
- вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.
Враховуючи, що позивач самостійно не обчислив та не сплатив суму єдиного внеску за період 2015-2019 контролюючим органом визначені суми недоїмки з єдиного внеску на загальну суму та сформовані вимоги про їх сплату №Ф-2604-17 У від 06.07.2017 на суму 8752,45 грн; №Ф-2604-17 У від 19.11.2018 на суму 15819,54 грн; № Ф-2604-17 У від 19.06.2019 на суму 16219,59 грн; № Ф-2604-17 У від 11.11.2019 на суму 5508,36 грн.
Позивач стверджує, що нею була 01.04.215 подана заява про зняття з обліку як платника єдиного внеску та здано Свідоцтво платника єдиного податку, а відтак вона зобов'язана сплачувати ЄСВ.
Відхиляючи такий довід позивача, суд виходить з наступного.
Так, відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність , яка не заборонена законом.
Згідно із частиною другою статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Частиною першою статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
В силу положень пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" №755-IV від 15 травня 2003 року /у відповідній редакції/ державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 7, 8 частини першої статті 4 вказаного Закону державна реєстрація базується, крім іншого, на таких основних принципах: обов'язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі; публічності державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі та документів, що стали підставою для її проведення; державної реєстрації за заявницьким принципом; об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі; внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону.
Згідно з частиною дев'ятою цієї статті фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Системний аналіз наведених норм Закону №755-IV свідчить про те, що статус суб'єкта підприємницької діяльності напряму пов'язаний з обставинами державної реєстрації такого статусу та наявністю відповідного запису в Реєстрі.
Посилання позивача на те, що її підприємницька діяльність була припинена на підставі її заяви від 01.04.2015 по 25.04.2023 про зняття з обліку як платника податку єдиного внеску, не знайшло свого підтвердження, разом з цим як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 згідно своєї заяви про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2013 по 01.04.2015 перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (єдиний податок 2 група), а з 01.04.2015 по 25.04.2023 на загальній системі оподаткування, обліку і звітності. Припинила свою підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця за своїм рішенням 25.04.2023 відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Щодо тверджень позивача, про наявність у неї пільг по сплаті єдиного внеску, суд зазначає наступне.
Формування страхувальником, у розрізі кожної застрахованої особи, відомостей про суми нарахованої їй заробітної плати (доходу), сплаченого єдиного внеску у звітному місяці здійснюється в додатку 1 до податкового розрахунку сум доходу, нархованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску. Таким чином органи Державної податкової служби України не є розпорядниками цієї інформації.
Відповідно до ч.1 п.1 ст.12-1 Закону №2464 Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру.
Станом на день припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 , в ІС «Податковий блок» в реєстрі страхувальників відсутня інформація, щодо наявності у платника пільги по сплаті єдиного внеску.
Таким чином, у спірний період позивач була зареєстрована фізичною особою-підприємцем, була зобов'язана сплачувати єдиний внесок незалежно від того, чи отримано нею у вказаний період дохід (прибуток) від підприємницької діяльності, чи ні.
Оскільки позивач не виконала свій обов'язок зі сплати єдиного внеску, покладений на неї пунктом 4 частини першої статті 4, пунктом 2 частини першої статті 7, частиною восьмою статті 9 Закону №2464, суд доходить висновку про правомірність формування відповідачем вимог про сплату боргу (недоїмки) сплату №Ф-2604-17 У від 06.07.2017 на суму 8752,45 грн; №Ф-2604-17 У від 19.11.2018 на суму 15819,54 грн; № Ф-2604-17 У від 19.06.2019 на суму 16219,59 грн; № Ф-2604-17 У від 11.11.2019 на суму 5508,36 грн.
Враховуючи викладене, у задоволенні позову слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
ВИРІШИВ:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код ВП 44057192) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя С.С. Бойко