КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2023 року № 320/16669/23
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимогу про сплату боргу та дій щодо нарахування фінансових санкцій,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимогу про сплату боргу та дій щодо нарахування фінансових санкцій, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №7703/10-36-24-06/3057901067 від 26.09.2022 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 020,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №7704/10-36-24-06/3057901067 від 26.09.2022 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 319 466,01 грн, у т.ч. 1 199 514,55 грн за податковим зобов'язанням і 119 951,46 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №7705/10-36-24-06/3057901067 від 26.09.2022 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на 109 955,51 грн, у т.ч. 99 959,55 грн за податковим зобов'язанням і 9 995,96 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №7706/10-36-24-06/3057901067 від 26.09.2022 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 136 653,00 грн, у т.ч. 124 230,00 грн за податковим зобов'язанням і 12 423,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №7711/10-36-24-06/3057901067 від 26.09.2022 про зменшення на 53 688,00 грн розміру від'ємного значення суми ПДВ;
- визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області №Ф-7714/10-36-24-06/3057901067 від 26.09.2022 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 77 196,52 грн;
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Київській області зі встановлення порушення п.2 ч.1 ст.7, ст.8, ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із застосуванням (після припинення або скасування воєнного стану на території України) відповідно до п.921 Розділу VIII цього Закону штрафної (фінансової) санкції у сумі 38 598,26 грн та її скасувати;
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Київській області зі встановлення порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із застосуванням (після припинення або скасування воєнного стану на території України) відповідно до п.12 Розділу II цього Закону штрафної (фінансової) санкції у сумі 917 872,40 грн та її скасувати.
В обґрунтування вимог позивач послався на необґрунтованість та протиправність висновків службових осіб податкового органу викладених у акті про результати документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
Зокрема, на підтвердження вказаних аргументів, у позовній заяві позивач зазначив, що висновки службових осіб не ґрунтуються на реальних обставинах та суперечать приписам чинного законодавства.
Крім того, висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки у порушення вимог чинного законодавства не підтверджуються необхідними і достатніми доказами.
Позивач вважаючи, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем, порушують його права свободи та інтереси, насамперед майнові, у зв'язку з чим, враховуючи переконання позивача про протиправність, оскаржених податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом, відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимогу про сплату боргу та дій щодо нарахування фінансових санкцій та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання.
Не погоджуючись з аргументами позивача щодо неправомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем було подано відзив, в якому на підтвердження правомірності своїх дій зазначає, що службовими особами податкового органу під час виконання функцій покладених чинним законодавством було дотримано приписи чинного законодавства та правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Порушення податкового законодавства які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових-повідомлень рішень викладені службовими особами податкової служби в акті перевірки на переконання представника податкового органу являються правомірними та підтверджуються відповідними доказами.
Обґрунтовуючи свою позицію представник відповідача звернув увагу, що обставини під час проведення перевірки щодо ненадання позивачем необхідних та витребуваних документів у відповідності до п.44.6 ст.44 ПК України прирівнюються до їх відсутності. При цьому посилання позивача на приписи п.44.3 ст.44 ПК України в частині того, що бухгалтерські документи позивача мали зберігатись протягом 3 років є безпідставними та суперечать приписам чинного законодавству, з огляду на те, що оскільки у відповідності до п.522 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст.102 цього Кодексу.
Також, в обґрунтування правомірності висновків службових осіб податкового органу представник відповідача звернув увагу, що перевіркою правильності визначення суми оподатковуваного доходу, відображеного в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 року встановлено заниження суми чистого доходу на загальну суму 6 663 969,75 грн, в т.ч. за 2017 рік в сумі 6 663 969,75 грн, чим порушено ст.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, в обґрунтування чого вказано, що на запит про надання документів від 11.08.2022, виписки про рух коштів на банківських рахунках під час проведення перевірки не надано та не надано її до заперечень на акт перевірки.
На підставі вказаних вище обставин, податковим органом було встановлено заниження податку на додану вартість, заниження ЄСВ та військового збору.
Крім того, представник відповідача зазначив, що проведеною перевіркою встановлено факт реалізації товару по безготівковій формі розрахунків за період з 01.01.2017 по 26.12.2017 обліку оприбуткування придбаного товару на загальну суму 917 872,404 грн, з ПДВ. в т.ч. за 2017 рік в сумі 917 872,404 грн, з ПДВ, чим порушено вимоги п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями).
Як висновок, за період з 01.01.2017 по 26.12.2017 відсутня інформація щодо обліку реалізованих товарів без підтверджуючих документів на придбання та здійснено фізичною особою - платником податків ОСОБА_2 продаж тих товарів, що не відображені в обліку на загальну суму 917 872,404 грн, з ПДВ, в т.ч. за 2017 рік в сумі 917 872,404 грн, з ПДВ.
На підставі викладених аргументів та доводів представник позивача підтримав заявлені у позовній заяві вимоги та просив суд їх задовольнити.
16.08.2023 у підготовчому засіданні представником відповідача поставлено на обговорення клопотання щодо залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на пропуск позивачем встановленого чинним законодавством строку звернення до суду. Протокольною ухвалою суд вирішив залишити без розгляду заявлене клопотання та продовжити розгляд справи.
06.09.2023 за результатами підготовчого засідання суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити судовий розгляд по суті.
04.10.2023 у судовому засіданні, за відсутності заперечень сторін, суд ухвалив перейти до розгляду справи за правилами письмового провадження.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, заслухавши пояснення сторін, а також оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 22.11.2010 виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області, номер запису про державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23560000000004300.
26.12.2017 виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області було проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за його власним рішенням, номер запису в ЄДР 23560060003004300.
З 11.08.2022 по 17.08.2022 на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82, п.522, п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ та п.2 ч.1 ст.13 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», з урахуванням п.923 розділу VIII прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08/07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та у зв'язку із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису від 26.12.2017 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 - заступником начальника відділу планових та позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Київській області та ОСОБА_4 - головним державним інспектором відділу планових та позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб проводено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2017 по 26.12.2017, у якому ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець:
- перебував на загальній системі оподаткування доходів від провадження господарської діяльності податком на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) згідно з п.177.1 ст. 177 ПК України;
- був платником податку на додану вартість відповідно до пл.1 п.180.1 ст.180 ПК України (індивідуальний податковий номер 3057901067, Свідоцтво платника ПДВ №200067923 від 01.10.2012), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI та військового збору відповідно до пп.1.1 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України;
- в межах зареєстрованих в ЄДР видів економічної діяльності здійснював роздрібну торгівлю деталями та приладдям для автотранспортних засобів (код за КВЕД 45.32);
- працю найманих працівників не використовував.
За результатами вказаної вище перевірки 24.08.2022 службовими особами податкового органу було складено Акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи» №5416/10-36-24-06/3057901067 від 24.08.2022, яким встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог:
- п.44.3 ст.44, п.177.10 ст.177 ПК України та Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218, в частині не надання до перевірки Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність;
- п.167.1 ст.167, п.177.2 ст.177 ПК України в частині заниження чистого оподатковуваного доходу всього в сумі 6 663 969,75 грн, в т.ч. за 2017 рік в сумі 6 663 969,75 грн, що призвело до заниження ПДФО від здійснення підприємницької діяльності, який підлягає сплаті до бюджету на суму 1 199 514,55 грн, в т.ч. за 2017 рік в сумі 1 199 514,55 грн;
- п.2 ч.1 ст.7, ст.8, ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI в частині заниження суми доходу з якого відраховується ЄСВ (з урахуванням максимальної величини бази його нарахування) за період з 01.01.2017 по 26.12.2017 на загальну суму 350 893,28 грн, в т.ч. за 2017 рік в сумі 350 893,28 грн, що призвело до заниження ЄСВ з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується ЄСВ в сумі 77 196,52 грн, в т.ч. за 2017 рік у сумі 77 196,52 грн;
- п.187.1 ст.187, п.198.5 ст.198 ПК України в частині заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 124 230,00 грн., в т.ч. за 2017 рік в сумі 124 230,00 грн, та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, в сумі 53 688,00 грн;
- п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України в частині заниження чистого оподатковуваного доходу всього в сумі 6 663 969,75 грн, в т.ч. за 2017 рік в сумі 6 663 969,75 грн, що призвело до заниження ВЗ на суму 99 959,55 грн, в т.ч. за 2017 рік у сумі 99 959,55 грн;
- п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР в частині пересорту товару, а саме: реалізований товар по безготівковій формі розрахунків за період з 01.01.2017 по 26.12.2017 відсутній в обліку оприбуткування придбаного товару на загальну суму 917 872,404 грн, з ПДВ, в т.ч. за 2017 рік в сумі 917 872,404 грн, з ПІДВ.
З викладеними в Акті перевірки від 24.08.2022 висновками ОСОБА_1 не погодився та відповідно до п.86.7 ст.86 ПК України подав Заперечення від 30.08.2022, яке було отримано ГУ ДПС у Київській області 06.09.2022 (вх. №29298/6), розгляд якого було призначено на 19.09.2022.
За результатами розгляду вказаного заперечення від 30.08.2022 Головним управлінням ДПС у Київській області вирішено висновки Акту перевірки від 24.08.2022 залишити без змін, про що ОСОБА_1 було повідомлено Листом від 20.09.2022 №22636/6/10-36-24-06 «Про розгляд заперечення».
У зв'язку з цим 26.09.2022 Головним управлінням ДПС у Київській області були прийняті щодо ОСОБА_5 :
- податкове повідомлення-рішення (Форма «ПС») №7703/10-36-24-06/3057901067 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 020,00 грн, за порушення п.44.3 ст.44, п.177.10 ст.177 ПК України (не надання Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність) та на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст.53, п.58.1 ст.58, п.121.1 ст.121 ПК України за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами», код платежу 11010500;
- податкове повідомлення-рішення (форма «Р») №7704/10-36-24-06/ НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», код платежу 11010500, на 1 319 466,01 грн, у т.ч. 1 199 514,55 грн, за податковим зобов'язанням 1 119 951,46 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями, за порушення п.167.1 ст.167, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України та на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст.53, п.58.1 ст.58 ПК України;
- податкове повідомлення-рішення (форма «Р») №7705/10-36-24-06/3057901067 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», код платежу 11011000, на 109 955,51 грн, у т.ч. 99 959,55 грн, за податковим зобов'язанням і 9 995,96 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями, за порушення п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України та на підставі п.п.54.3.2 п.54.3 cт.53, п.58.1 cт.58 ПK України;
- податкове повідомлення-рішення (форма «Р») №7706/10-36-24-06/3057901067 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)», код платежу 14010100, на 136 653,00 грн, у т.ч. 124 230,00 грн. за податковим зобов'язанням і 12 423,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями, за порушення п.292.3 ст.292, п.293.3 ст.293 ПК України та на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст. 53, п.58.1 ст.58 ПК України;
- податкове повідомлення-рішення (форма «В4») №7711/10-36-24-06/3057901067 про зменшення на 53 688,00 грн, розміру від'ємного значення суми ПДВ у зв'язку з порушенням п.44.1 ст.44. п. 198.1 - п.198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України;
- вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-7714/10-36-24-06/ НОМЕР_1 з ЄСВ, технологічний код 71040000, в сумі 77 196,52 грн, відповідно до п.2 ч.1 ст.7, ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI.
Крім того, згідно з рядками 3, 7 Розрахунку штрафних санкцій до Акту перевірки від 24.08.2022 за порушення ОСОБА_1 вимог:
- п.2 ч.1 ст.7, ст.8, 4.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» й на підставі п.9-21 Розділу VIII цього Закону після припинення або скасування воєнного стану буде застосована штрафна (фінансова) санкція у сумі 38 598,26 грн;
- п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і на підставі п.12 Розділу ІІ цього Закону після припинення або скасування воєнного стану буде застосована штрафна (фінансова) санкція у сумі 917 872,40 грн.
Не погодившись із прийнятими Головним управлінням ДПС у Київській області податковими повідомленнями-рішеннями від 26.09.2022 №№ 7703/10-36-24-06/3057901067, 7704/10-36-24-06/3057901067, 7705/10-36-24-06/3057901067, 7706/10-36-24-06/3057901067, 7711/10-36-24-06/3057901067, та вимогою від 26.09.2022 №Ф-7714/10-36-24-06/ НОМЕР_1 , ОСОБА_1 оскаржив їх в адміністративному порядку відповідно до п.56.2 ст.56 ПК України, подавши до Державної податкової служби України скаргу від 09.12.2022 (вих. №2/2023, вх. ДПС №21728/6 від 12.12.2022).
19.12.2022 рішенням ДПС України №16942/6/99-00-06-01-04-06 строк розгляду скарги ОСОБА_1 від 09.12.2022 був продовжений по 09.02.2023 включно.
28.12.2022 ДПС України було прийняте рішення №17641/6/99-00-06-02-01-06 про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 від 09.12.2022 у частині оскарження Вимоги від 26.09.2022 №Ф-7714/10-36-24-06/ НОМЕР_1 на підставі п.4 розділу VIII Порядку розгляду податковим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 №1124, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за №178/2830, тобто внаслідок порушення законодавчо встановленого 10-денного строку подання скарги.
Рішенням ДПС України від 26.01.2023 №1903/6/99-00-06-01-04-06 (надісланим поштовим відправлення з повідомленням про вручення №0405350499113, яке було отримане ОСОБА_1 07.02.2023) прийняті ГУ ДПС у Київській області податкові повідомлення-рішення від 26.09.2022 №№7703/10-36-24-06/3057901067, 7704/10-36-24-06/3057901067, 7705/10-36-24-06/ НОМЕР_1 , 7706/10-36-24-06/ НОМЕР_1 , 7711/10-36-24-06/ НОМЕР_1 , залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 від 09.12.2022 - без задоволення.
Не погоджуючись з законністю та обґрунтованістю висновків податкового органу викладених в вищевказаному акті та прийнятих на підставі таких висновків податкових повідомлень-рішень, вимоги та вчиненими діями позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України); Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV); Порядку заповнення податкової накладної затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26.01.2016 за №137/28267, у відповідних редакціях, що діяли на момент спірних правовідносин.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Приписами п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно (14.1.54.); продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності; (14.1.203.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).
Приписами абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).
Відповідно до ст.2 Закону №996-XIV цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Згідно з ч.2 ст.3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст.4 Закону №996-XIV, є принцип превалювання сутності над формою-операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Згідно із ст.1 Закону №996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Як зазначено у ч.1 ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з п.1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.
Відповідно до п.2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Відповідно до абз.2 п.2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Згідно п.5, 7 П(С)БО «Доходи» дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів. До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо. До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі). До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
Пунктом 5, 6, 7 П(С)БО 15 «Витрати» визначено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Згідно пункту 9 П(С)БО 9 «Запаси» запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (договори, податкові накладні, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не надавалися, то, відповідно, придбання таких послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання послуг (товарів) з метою їх використання у господарській діяльності.
Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.
Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.
У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.
За відсутності достатніх доказів-первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку-відсутні.
Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:
- рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій);
- підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами;
- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Суд звертає увагу, що виходячи з аналізу Акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки вбачається, що висновки такого Акту перевірки уповноважені особи податкового органу обґрунтовують обставинами того, що зокрема як основну підставу, що під час проведення перевірки фізичною особою-платником податків ОСОБА_2 не надано Книгу обліку доходів і витрат яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, чим порушено вимоги п.44.3 ст.44, ст.177.10 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями) та Порядку ведення Книги обліку доходів затвердженої наказом Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.10.2013 за №1686/24218.
Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Згідно з п.121.1 ст.121 ПК України встановлено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст.44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1 020 гривень.
Згідно з п.3.1. ст.3 ПК України у редакції, чинній на 26.12.2017 (дату державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкове законодавство України складається у тому числі з нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу.
За п.5.2, п.5.3 ст.5 ПК України (у редакції, чинній на 26.12.2017) у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу, але інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відповідно до абз.1, 2 п.44.1 ст.44 ПК України (у редакції, чинній на 26.12.2017) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, при цьому платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п.177.10 ст.177 ПК України (у редакції, чинній на 26.12.2017) встановлено, що фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Наказом Міністерства доходів і зборів України 16.09.2013 №481, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218, було затверджено форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, провадять незалежну професійну діяльність (далі - Книга обліку доходів і витрат), та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат (далі - Порядок №481 від 16.09.2013).
За п.9 Порядку №481 від 16.09.2013 дані Книги обліку доходів і витрат використовуються самозайнятою особою для заповнення Податкової декларації про майновий стан і доходи, форму та Інструкцію щодо заповнення якої було затверджено Наказом Міністерства фінансів України 02.10.2015 №859 (у редакції Наказу Міністерства фінансів України від 15.09.2016 №821), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1298/27743 (далі - Інструкція №821 від 15.09.2016).
Відповідно до п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючий орган має право під час проведення перевірок запитувати та вивчати первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з п.78.7 ст.78 ПК України порядок надання платниками податків документів для проведення документальної позапланової перевірки встановлено ст.85 цього Кодексу.
Так, п.85.2 ст.85 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, і цей обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Судом з матеріалів справи, зокрема матеріалів перевірки встановлено, що 11.08.2022 у зв'язку з проведенням документальної позапланової виїзної перевірки з 11.08.2022 по 17.08.2022 посадові (службові) особи Головного управління ДПС у Київській області звернулися до ОСОБА_1 із запитом про надання документів за період його діяльності як фізичної особи-підприємця (з 01.01.2017 по 26.12.2017), зокрема, Книги обліку доходів і витрат за цей період.
Під час перевірки ОСОБА_1 повідомив, що позбавлений можливості надати Книгу обліку доходів і витрат за період з 01.01.2017 по 26.12.2017, оскільки вона не збереглася, з огляду на те, що згідно з вимогою п.8 Порядку №481 від 16.09.2013 Книга обліку доходів і витрат зберігається у самозайнятої особи протягом 3 років після закінчення звітного періоду (2017 рік), що свідчить про відсутність у платника податку обов'язку зберігання Книгу обліку доходів і витрат більше ніж 3 роки.
За п.44.3 ст.44 ПК України (у редакції, чинній на 26.12.2017) платник податків зобов'язаний забезпечити зберігання документів, визначених у п.44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів (тобто 3 роки) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Враховуючи приписи п. 44.3 ст. 44 ПК України, суд зауважує, що позивач повинен був зберігати первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку до 25.01.2021, у зв'язку із чим в діях позивача немає складу порушення передбаченого п.121.1 ст. 121 ПКУ, на підставі якої було спірним рішенням застосовано штраф, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому суд вважає безпідставними посилання представника податкового органу на приписи п.52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України, оскільки приписи вказаної норми зупиняють перебіг строків давності, передбачених ст.102 цього Кодексу, а не продовжують строки, передбачені ст.44 цього Кодексу.
Крім того, в розрізі спірних правовідносин та встановлених в ході перевірки обставин, суд звертає увагу, що відповідно до п.177.11 ст. 177 ПК України (у редакції, чинній на 26.12.2017) встановлено, що фізична особа-підприємець подає річну податкову декларацію про майновий стан і доходи у строк, визначений п.п.49.18.5 п.49.18 ст.49 цього Кодексу - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Тобто, з викладеного можна прийти до висновку, що фізична особа-підприємець стосовно якої проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності за її власним рішенням, подає податкову декларацію про майновий стан і доходи за останній базовий податковий (звітний) період протягом 30 календарних днів з дня проведення такої державної реєстрації.
В ході розгляду справи судом встановлено 26.12.2017 виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області було проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за його власним рішенням, номер запису в ЄДР 23560060003004300, з чого можна зробити висновок про те, що останнім днем подачі податкової декларації для позивачем є період починаючи з 26.12.2017 до 26.01.2018.
З огляду на встановлені судом обставин, суд приходить до висновку, що останнім базовим податковим (звітним) періодом для подання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи був період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду (з 01.10.2017), до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача (до 31.12.2017), тобто 4-й квартал 2017 року, що позивачем 25.01.2018 було виконано та подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 4-й квартал 2017 року (з 01.10.2017 по 26.12.2017).
Вказані вище висновки свідчать про протиправність прийнятого Головним управління ДПС у Київській області податкового повідомлення-рішення №7703/10-36-24-06/3057901067 від 26.09.2022 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 020,00 грн та висновків в частині не надання до перевірки Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи які провадять незалежну професійну діяльність.
Щодо обставин встановлення Головним управлінням ДПС у Київській області порушень податкового законодавства в частині визначення позивачем загального оподатковуваного доходу, документального підтвердження витрат, пов'язаних із господарською діяльністю, чистого оподатковуваного доходу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за 2017 рік, донарахування грошових зобов'язань з ПД, ПДФО, ЄСВ, ВЗ і застосування штрафних (фінансових) санкцій оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування), суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Суд звертає увагу, що правовідносини у визначених вище правовідносинах регулюються ст.177 ПК України (у редакції, чинній на 26.12.2017).
Так, згідно з п.177.1 ст.177 ПК України (у редакції, чинній на 26.12.2017) доходи фізичної особи-підприємцем, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються ПДФО за ставкою, встановленою п.167.1 ст.167 цього Кодексу - 18% бази оподаткування (отриманого фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності чистого річного оподатковуваного доходу, який визначається відповідно до п.177.2 ст.177 цього Кодексу).
За приписами п.177.2, п.177.3 ст.177 ПК України (у редакції, чинній на 26.12.2017) об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця, при цьому для фізичної особи-підприємця, зареєстрованої як платник ПДВ, не включаються до витрат і доходу суми ПДВ, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп.177.4.1 - 177.4.4 п.177.4 ст.177 ПК України (у редакції, чинній на 26.12.2017) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, віднесено, зокрема:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об?єкта витрат;
- суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи-підприємця, зареєстрованої як платник ПДВ, та акцизного податку, ПДФО з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми ЄСВ у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичної особи-підприємця, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю ФОП;
- інші витрати, пов'язані з веденням господарської діяльності, до яких відносяться витрати на відрядження працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов?язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Проте, згідно з пп. 177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України (у редакції, чинній на 26.12.2017) до складу витрат фізичної особи-підприємця не включаються:
- витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
- витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;
- документально не підтверджені витрати.
З аналізу матеріалів справи судом встановлено, що у період з 01.01.2017 по 26.12.2017 позивач в межах зареєстрованих в ЄДР видів економічної діяльності здійснював роздрібну торгівлю деталями та приладдям для автотранспортних засобів (код згідно з КВЕД 45.32), основними з яких були:
- шини та покришки пневматичні гумові нові: для використання на будівельних або промислових вантажно-розвантажувальних транспортних засобах і машинах, що мають посадочний діаметр обода не більш/більш як 61 см; інші: для використання на будівельних або промислових вантажно-розвантажувальних транспортних засобах і машинах, що мають посадочний діаметр обода не більш/більш як 61 см;
- шини та покришки пневматичні гумові, відновлені або ті, що використовувалися; масивні шини (литі шини) або еластик-шини (подушкові шини), шинні протектори, ободові стрічки, гумові: - інші: стрічки для ободів;
- камери гумові;
- частини та пристрої моторних транспортних засобів: - колеса ходові, їх частини ті приладдя: колеса ходові дискові штамповано-зварні; - інші;
- диски щіточці полі (вироблені в Україні).
В контексті вказаного суд вважає за необхідне звернути увагу, що згідно з Правилами технічної експлуатації коліс та пневматичних шин колісних транспортних засобів категорій L (мототранспортні засоби), М (пасажирські транспортні засоби), N (вантажні автомобілі) і О (причепи та напівпричепи) та спеціальних машин, виконаних на їх шасі, затвердженими Наказом Міністерства інфраструктури України 26.07.2013 №549, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.08.2013 за №1452/23984 (далі - Правила експлуатації №549 від 26.07.2013), їх дія поширюється на юридичних і фізичних осіб, які виготовляють, транспортують, мають намір придбати чи замовити, продають, придбавають, експлуатують, ремонтують, передають на утилізацію пневматичні шини та колеса таких колісних транспортних засобів (далі - КТ3).
Відповідно до п.5 розділу I, п.1 розділу V, п.1, п.2 глави 1, п.1, п.2 глави 2 розділу IX Правил експлуатації №549 від 26.07.2013 шина пневматична - це пружна оболонка, призначена для установлення на ободі колеса, що утворює разом з цим колесом суцільну, переважно тороїдальну, закриту порожнину, яка містить газ (повітря) і призначена для використання під тиском, що перевищує атмосферний.
У комплекті пневматичної шини (шинокомплекті) може бути пневматична камера, ободна стрічка.
Для кожного пневматичного колеса наводяться познаки розміру обода, шини (покришки), камери, обідної стрічки, вентиля, інших деталей, що визначені виробником шини.
Складники пневматичних коліс (камери, ободні стрічки, вентилі та їх деталі) упаковуються, транспортуються, зберігаються та консервуються відповідно до вимог цих Правил, якщо інше не визначено їх виробником, та приймаються на підставі супровідних документів, оформлених відповідно до вимог законодавства.
У силу вимог п.1, п.8, п.11 глави 3 розділу І Правил експлуатації Nє 549 від 26.07.2013 ідентифікаційні дані пневматичної шини (далі - шина) та її складників визначаються за їх маркуванням.
Маркування шин виконується згідно з чинним законодавством, у тому числі стандартами, технічними умовами та цими Правилами, при чому шину у разі відсутності номера, наданого виробником, за потреби власник замарковує інвентарним номером, а виробник камери та/або ободної стрічки може виконувати інше додаткове марковання.
Правила ЄЕК ООН, еквівалентні їм Директиви ЄС, стандарти США, міжнародні стандарти та нормативні документи, згідно з якими маркуються шини, що перебувають у сфері експлуатації, наведено в додатку 3 до цих Правил.
Маркування та ідентифікаційні дані шин, що перебувають у сфері експлуатації, наведено в додатку 4 до цих Правил (розділ IIІ).
З матеріалів справи вбачається, що позивач, як платник ПДВ - постачальник товарів, у період з 01.01.2017 по 26.12.2017 на дату виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів, складав податкові накладні із зазначенням у них обов'язкових реквізитів, передбачених пп.«а» - пп.«ї» п.201.1 ст.201, та такі податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та надані на вимогу покупців у визначений п.201.10 ст.201 цього Кодексу термін.
Крім того, результати (доходи та витрати) від провадження у період з 01.01.2017 по 26.12.2017 діяльності із роздрібної торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів (код згідно з КВЕД 45.32), було відображено позивачем у Розрахунку податкових зобов'язань з ПДФО та ВЗ з доходів, отриманих самозайнятою особою (Додаток Ф2 до Податкової декларації про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік).
Виходячи з аналізу висновків викладених в Акті перевірки вбачається, що при перевірці достовірності наведених позивачем у податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2017 рік сум загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності, службовими особами податкового органу використано наступні документи: відомості, відображені в Податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік; відомості Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів; відомості ЄРПН; ??пояснення ФОП ОСОБА_1 .
У свою чергу, для перевірки правильності визначення позивачем витрат, пов'язаних з одержанням доходу, відповідачем використано наступні документи за період з 01.01.2017 по 26.12.2017: відомості, відображені в Податковій декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік; податкові накладні; відомості ЄРПН.
Так, судом встановлено, що службовими особами податкового органу в ході проведення перевірки було виявлено заниження валового доходу в сумі 5 763 969,75 грн, без ПДВ, у т.ч. за 2017 рік у сумі 5 763 969,75 грн, без ПДВ, а саме: «1. Відповідно додатку 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік від 25.01.2018 №9297176032 в графі 5 «Сума одержаного доходу» фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 зазначена сума одержаного доходу в розмірі 1 047 856,72 грн, без ПДВ, проте відповідно до інформації зазначеної в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період січень-грудень 2017 обсяг постачання (без податку на додану вартість) становить в загальній сумі - « 6 019 469,00» грн. без ПДВ, загальна сума коригувань за вказаний період становить - «-97 232,00» грн. без ПДВ, отже загальний обсяг постачання з урахуванням коригувань за період з 01.01.2017 по 26.12.2017 становить « 5 922 237,00» [« 6 019 469,00 - 97 232,00»] грн. без ПДВ.
На запит про надання документів від 11.08.2022, який вручено фізичній особі - платнику податків ОСОБА_1 11.08.2022 виписки про рух коштів на банківських рахунках під час проведення перевірки не надано.
Відповідно до наданих пояснень фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 дебіторська та кредиторська заборгованість станом на 01.01.2017 та станом на 26.12.2017 у фізичної особи - платника податків відсутня.
Отже, враховуючи вищевикладене фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 занижено суму валового доходу на 4 874 380,28 грн. без ПДВ.
2. В ході проведення перевірки використовувалася пояснення щодо залишків товарно-матеріальних цінностей які надано фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 під час проведення перевірки. Кількість придбаних та реалізованих фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей протягом періоду з 01.01.2017 по 26.12.2017 встановлено на підставі отриманих фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 отриманих та виданих податкових накладних, які містяться в аналітично-інформаційній системі ДПС України «Єдиний реєстр податкових накладних», в яких зазначено кількість придбаного та реалізованого товару, дати та контрагента який реалізував та придбав відповідні товарно-матеріальні цінності.
В ході проведення перевірки встановлено не відображення фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 в податковому обліку товарів придбаних протягом 2017 рік у контрагентів-постачальників та відсутніх на залишках товарно-матеріальних цінностей станом на кінець звітного (податкового) періоду в сумі 889 589,47 грн, без ПДВ, в т.ч. за 2017 рік в сумі 889 589,47 грн, без ПДВ».
Також, службовими особами податкового органу в ході проведення перевірки було виявлено завищення суми витрат, віднесених до складу вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік на суму 900 000,00 грн, у зв'язку з не підтвердженням документально понесених витрат, а саме: «…перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік встановлено заниження суми чистого доходу на загальну суму 6 663 969,75 грн, в т.ч. за 2017 рік в сумі 6 663 969,75 [6 019 469,00 - 97 232,00 + 900 000,00] грн».
Однак, з огляду на встановлені вище обставини, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність висновків податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки в межах дослідження матеріалів судової справи судом встановлено, що фактично висновки податкового органу ґрунтуються на обставинах ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів, однак, як встановлено судом вище вказані первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку позивачем, у відповідності до приписів чинного законодавства позивачем зберігались до 25.01.2021, та за спливом 1095 днів були знищені.
Суд зауважує, що фактично висновки службових осіб податкового органу ґрунтуються виключно на даних наявних у податкових деклараціях та інформації наявної у податкового органу та не ґрунтуються на реальних та фактичних обставинах.
З огляду на встановлення судом в ході розгляду цієї справи помилковості та необґрунтованості висновків службових осіб податкового органу, суд приходить до висновку про відсутність в даному випадку підстав для нарахування з боку податкового органу боргу за військовим збором, податком на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.2 ч.1 ст.7, ст.8, ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Таким чином, суд зазначає, що податковий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі висновків викладених у акті документальної позапланової виїзної перевірки діяв необґрунтовано, у зв'язку з чим у суду наявні підстави прийти до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги та наявність підстав для їх скасування.
Відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; п.89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18.07.2006; п.23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10.02.2010; п.58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, п.29).
Згідно з ч.1 ст.9, ст.72, ч.1, 2, 5 ст.77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 21 028,80 грн. Відтак, враховуючи, розмір задоволених позовних вимог позивача, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 21 028,80 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимогу про сплату боргу та дій щодо нарахування фінансових санкцій - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №7703/10-36-24-06/3057901067 від 26.09.2022 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 020,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №7704/10-36-24-06/3057901067 від 26.09.2022 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1 319 466,01 грн, у т.ч. 1 199 514,55 грн за податковим зобов'язанням і 119 951,46 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №7705/10-36-24-06/3057901067 від 26.09.2022 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на 109 955,51 грн, у т.ч. 99 959,55 грн за податковим зобов'язанням і 9 995,96 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №7706/10-36-24-06/3057901067 від 26.09.2022 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 136 653,00 грн, у т.ч. 124 230,00 грн за податковим зобов'язанням і 12 423,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №7711/10-36-24-06/3057901067 від 26.09.2022 про зменшення на 53 688,00 грн розміру від'ємного значення суми ПДВ;
Визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області №Ф-7714/10-36-24-06/3057901067 від 26.09.2022 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 77 196,52 грн.
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Київській області зі встановлення порушення п.2 ч.1 ст.7, ст.8, ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із застосуванням (після припинення або скасування воєнного стану на території України) відповідно до п.921 Розділу VIII цього Закону штрафної (фінансової) санкції у сумі 38 598,26 грн та її скасувати;
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Київській області зі встановлення порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із застосуванням (після припинення або скасування воєнного стану на території України) відповідно до п.12 Розділу II цього Закону штрафної (фінансової) санкції у сумі 917 872,40 грн та її скасувати.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 21 028,80 грн (двадцять одна тисяча двадцять вісім гривень вісімдесят копійок), за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (адреса: 03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 5-А, код ЄДРПОУ ВП 44096797).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Перепелиця А.М.