КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2023 року № 320/20615/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.04.2023 №0049700708.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року відкрито провадження у адміністративній справі та ухвалено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 5100 грн за порушення пункту 11 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР), повторно притягнув позивача до відповідальності за одне й те саме порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, за яке його вже рішенням суду притягнуто до відповідальності за статтею 155-1 КУпАП, що заборонено положеннями статті 61 Конституції України.
Також позивач зазначає, що не був ознайомлений з конкретною підставою проведення перевірки та направлення на проведення перевірки позивачу не надавалося.
Головне управління ДПС у Київській області позов не визнало, подало до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову з таких підстав. Фактичною перевіркою кафе, що належить ФОП ОСОБА_1 , з метою дотримання норм податкового законодавства, встановлені порушення п. 11 ст. 3 Закону №265/95-ВР. На думку відповідача, фіскальний касовий чек на товари (послуги), наведений у додатку 1 до Положення № 13, має містити обов'язкові реквізити, зокрема, код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, тобто у розумінні Положення № 13 УКТ ЗЕД є одним із обов'язкових реквізитів в чеку РРО. У свою чергу, відповідно до видаткової накладної № БЕР-004217 від 08.03.2023 для вина «ВІЛЛА КРИМ» Мускат Виналь біле напівсолодке визначено код УКТ ЗЕД - 2204219700, натомість у фіскальному чеку № 0000001657 від 08.03.2023 друкується (запрограмовано) на реєстраторі розрахункових операцій код УКТ ЗЕД - 220419700, чим порушено вимоги п. 11 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.
Крім того, у відзиві відповідач зазначає про безпідставне посилання позивача на те, що його незаконно притягнуто двічі до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення, оскільки за своєю правовою природою фінансова (встановлена Законом №265/95-ВР) та адміністративна (передбачена КУпАП) відповідальність є різними видами відповідальності, які не стосуються одних і тих самих правовідносин, тому постанова Яготинського районного суду Київської області не має жодного значення для оскарження спірного податкового повідомлення-рішення. Більше того, беручи до уваги положення ст. 61 Конституції України, на яку посилається позивач, то відповідна норма визначає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, наявні у справі, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 глави 8 розділу ІІ, п. 69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України), Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі наказу «Про проведення фактичних перевірок» від 01.03.2023 № 330-п та направлень від 08.03.2023 №1490/10-36-07-08, №1491/10-36-07-08, проведено фактичну перевірку кафе, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ФОП ОСОБА_1 , з метою дотримання норм законодавства з регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), контролю щодо встановлення державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки).
За результатами проведеної фактичної перевірки 08.03.2023 працівниками ГУ ДПС у Київській області складено акт фактичної перевірки (бланк за №003320), що зареєстрований в ГУ ДПС у Київській області 09.03.2023 №3187/10/36/07/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено, зокрема, порушення: п. 11 ст. 3 Закону №265/95-ВР, а саме: встановлено факт проведення розрахункової операції з порушенням режиму попереднього програмування та порядку використання режиму програмування підакцизного товару (вино «ВІЛЛА КРИМ» Мускат Виналь біле напівсолодке) із зазначенням не відповідного коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД (замість коду УКТ ЗЕД - 2204219700 друкується (запрограмовано) на реєстраторі розрахункових операцій код УКТ ЗЕД - 220419700).
За наслідками розгляду матеріалів перевірки, ГУ ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.04.2023 №0049700708, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 5100 грн.
Позивач, вважаючи вказане рішення податкового органу протиправним, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України; у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, яка визначає права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Водночас згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають ораво приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи- платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Згідно з п. 80.2.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки та за наявності підстав, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Відповідно до п. 69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, податкові органи здійснюють державний контроль (нагляд) та спостереження у сфері ціноутворення відповідно до Закону України "Про ціни і ціноутворення" з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.
Податкові органи здійснюють контроль за дотриманням платниками податків вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) шляхом проведення фактичних перевірок.
Фактична перевірка проводиться за наявності хоча б однієї з таких підстав:
отримання у встановленому законодавством порядку від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації, що свідчить про можливі порушення платником податків законодавства про ціни і ціноутворення;
отримання письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Під час проведення фактичної перевірки податкові органи мають право отримувати від суб'єктів господарювання документи та/або інформацію, які підтверджують вартість придбання товару, що є предметом перевірки.
Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень- рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, визначено форми і зміст розрахункових документів / електронних розрахункових документів, які в обов'язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.
Відповідно до п. 11 ст. 3 Закон №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.
За правилами п. 7 ст. 17 Закону №265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Із змісту позовної заяви слідує, що позивач не оскаржує податкове повідомлення-рішення по суті встановлених відповідачем порушень. У цій справі спірним є порядок проведення фактичної перевірки та питання щодо притягнення позивача, на його думку, двічі до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Щодо порядку проведення фактичної перевірки, суд зазначає таке.
Доводи позивача зводяться до того, що він не був ознайомлений з конкретною підставою проведення перевірки та з направленням на проведення перевірки.
Суд зазначає, що у наказі «Про проведення фактичних перевірок» від 01.03.2023 № 330-п і в додатку до нього визначено підставу проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , а саме: пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 глави 8 розділу ІІ ПК України.
З матеріалів справи вбачається, що перед початком перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Київській області, пред'явлені документи, визначені п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, касиру ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та безпосередньо ФОП ОСОБА_1 . Вказані особи ознайомилась з направленнями про проведення перевірки, проте від їх підписання відмовились, про що складено акт відмови підписання розписки про ознайомлення з направленням на проведення перевірки від 08.03.2023 № 284/10-36-07-08. З вказаного акту вбачається, що причиною від підпису касира кафе ОСОБА_2 послугувала вказівка ФОП ОСОБА_1 , натомість, сам ФОП ОСОБА_1 від надання пояснень та від підписання направлень на перевірку відмовився.
Отже, викладене свідчить про те, що посадові особи ГУ ДПС у Київській області під час проведення перевірки діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним законодавством України, тому доводи позивача про порушення відповідачем порядку проведення фактичної перевірки є безпідставними.
Що стосується питання щодо притягнення позивача двічі до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, то суд зазначає наступне.
Позивач посилається на те, що відносно нього посадовою особою ГУ ДПС у Київській області 08.03.2023 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, яким зафіксовано вчинення ОСОБА_1 правопорушення, встановленого законом порядку проведення розрахунків, а саме: видача розрахункових документів споживачам не встановленої форми та змісту, тобто проведення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі покупцю розрахункового документа встановленої форми на повну суму проведеної операції, чим порушено порядок використання режиму попереднього програмування РРО, зокрема у розрахункових документах відсутній код УКТЗЕД на підакцизну групу товарів.
Постановою Яготинського районного суду Київської області від 11.04.2023, яка набрала законної сили 22.04.2023, у справі №382/407/23 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 85,00 грн.
Вказаною постановою суду встановлено, що 08.03.2023 при проведенні перевірки магазину - кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , належного ФОП ОСОБА_1 згідно акту перевірки № 003320 виявлено порушення порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі передбачений п. 11. ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995, а саме: проведення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі покупцю розрахункового документа встановленої форми на повну суму проведеної операції, порушено порядок використання режиму попереднього програмування РРО, зокрема у розрахункових документах відсутній код УКТЗЕД на підакцизну групу товарів.
У подальшому, спірним податковим повідомленням-рішенням від 03.04.2023 № 0049700708 до нього застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 5100 грн.
Тобто, на думку позивача, його двічі притягнуто до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.
Суд наголошує, що ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір, є можливість одночасного притягнення підприємця до відповідальності за п. 7 ст. 17 Закону №265-ВР та ч. 1 ст. 155-1 КУпАП за проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Як зазначалось, відповідно до п. 11 ст. 3 Закон №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.
Відповідальність за порушення вимог п. 11 ст. 3 Закону №265-ВР передбачена п. 7 ст. 17 Закону №265-ВР, якою визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у розмірах, зокрема, триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Водночас, відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 155-1 КУпАП порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг тягне за собою накладення штрафу на осіб, які здійснюють розрахункові операції, від двох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки в обох нормах (п. 7 ст. 17 Закону №265-ВР та ч. 1 ст. 155-1 КУпАП) йдеться про юридичну відповідальність та одне й те саме правопорушення, для застосування ст. 61 Конституції України необхідно з'ясувати чи належить юридична відповідальність, передбачена вказаними нормами чинного законодавства України, до одного виду.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Законом України від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон № 466), внесено ряд змін до Податкового кодексу України, зокрема в частині запровадження концепції притягнення до відповідальності платника податків за податкові правопорушення за умови доведення його вини.
Так, підпунктами 111.1.1, 111.1.2., 111.1.3 пункту 111.1 статті 111 ПК України встановлено, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна.
Отже, за вчинення податкового правопорушення Податкового кодексу України (далі - ПК України), поряд із адміністративною та кримінальною відповідальністю передбачена і фінансова відповідальність.
Відповідно до п. 111.2 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Згідно п. 111.3 ПКУ притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення не звільняє фізичну особу чи посадових (службових) осіб юридичної особи у передбачених законом випадках від юридичної відповідальності інших видів.
Відповідно до п. п. 112.3, 112.4 ст. 112 ПК України особа не може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, передбачених Кодексом та не може бути притягнута двічі до відповідальності одного виду за вчинення одного і того самого податкового правопорушення.
Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення та стягнення штрафу, відповідно до п. 112.5 ПК України, є податкове повідомлення-рішення, що відповідає вимогам, визначеним п. 58.1 ПК України.
За змістом п. п. 113.7, 113.8 ст. 113 ПК України у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення.
За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.
Отже, фінансова відповідальність та адміністративна відповідальність є різними за своєю правовою природою, порядком та підставами притягнення та реалізуються за окремими процедурами, врегульованими різними нормативно-правовими актами. Адміністративна відповідальність встановлюється та застосовується згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення а за порушення норм Закону № 265/95-ВР, застосовується фінансова відповідальність до суб'єктів господарювання.
Окрім того, суд зауважує, що для притягнення особи-правопорушника до адміністративної відповідальності необхідним є встановлення складу адміністративного правопорушення. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення та вирішуючи питання про притягнення правопорушника до відповідальності, уповноважений на те орган враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. При цьому, зазначені обставини не підлягають з'ясуванню та врахуванню при вирішенні питання про застосування до суб'єкта господарювання штрафу як адміністративно-господарської санкції.
Вказані види відповідальності не є взаємопов'язаними.
Притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності шляхом накладення відповідним рішенням штрафу - є одним із способів здійснення контролюючим органом заходів, спрямованих на запобігання порушень податкового законодавства. Тоді як адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Крім того, беручи до уваги положення ст. 61 Конституції України, на яку посилається позивач, суд погоджується з доводами відповідача, що ця норма визначає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Матеріалами справи стверджується, що в ході проведення перевірки посадовими особами відповідача встановлено порушенням позивачем правопорушення, передбаченого п. 11 ст. 3 Закону № 265-ВР, санкція за які передбачена п. 7 ст. 17 цього ж Закону та становить: 5100,00 грн.
Отже, накладення на позивача штрафу за правопорушення податковим повідомленням-рішення не є притягненням його до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням ст. 61 Конституції України.
Твердження позивача про те, що його повторно притягнуто до адміністративної відповідальності за одне й те саме правопорушення є безпідставним, оскільки ст. 61 Конституції України встановлено заборону саме «подвійного», а не «повторного» притягнення до відповідальності.
За наведеного, суд вважає, що контролюючим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення, яким застосовано до позивача фінансову санкцію за порушення позивачем п. 11 ст. 3 Закону № 265-ВР в сумі 5100,00 грн.
Посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 02.08.2022 у справі № 807/320/18, суд не враховує, оскільки Верховний Суд сформував свої висновки за інших фактичних обставин справи та інакшого правового регулювання спірних правовідносин, адже у справі № 807/320/18 позивача притягнуто до юридичної відповідальності за порушення абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП (фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин), яке встановив орган Держпраці, тоді як у справі, яка розглядається, позивач притягнутий до юридичної відповідальності у зв'язку з порушенням положень п. 7 ст. 17 Закону №265-ВР, що встановлено податковим органом.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частинами 1, 2 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підсумовуючи вище викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судові витрати позивачу відповідно до ст. 139 КАС України не відшкодовуються.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.