Ухвала
13 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 554/9324/21
провадження № 61-13072ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
розглянув касаційну скаргу Головного управління Національної поліції
в Полтавській області на постанову Полтавського апеляційного суду
від 09 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, про визнання дій, бездіяльності незаконними, протиправними та стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила визнати дії, бездіяльність слідчого ГУ НПУ
в Полтавській області (Слідче управління) незаконними, протиправними
та стягнути з ГУ НПУ в Полтавській області (Слідче управління)
на її користь 30 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що 01 червня 2021 року ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави Савченко Л. І. задоволено подане нею клопотання про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 12020170000000012 від 15 січня 2020 року, відкритому
за ознаками вчинення кримінального правопорушення за частиною першою статті 203-2 КК України та скасовано арешт, накладений
на мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi», синього кольору з ІМЕІ 1: НОМЕР_1 та ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 29 січня
2021 року. Проте, незважаючи на негайне виконання вказаної ухвали, телефон їй до цього часу не повернуто.
22 червня 2021 року вона звернулася до начальника ГУ НПУ в Полтавській області з проханням якомога швидше повернути належний їй телефон, який перебуває в їх управлінні вже незаконно, оскільки арешт скасовано
01 червня 2021 року, однак відповіді на своє звернення вона не отримала. Тому 17 липня 2021 року вона звернулася зі скаргою до Генерального прокурора, у відповідь на яку отримала лист від 20 липня 2021 року, яким
її повідомлено, що звернення направлено для перевірки та прийняття рішення до Полтавської обласної прокуратури.
Після цього засобами поштового зв'язку вона отримала лист з Полтавської обласної прокуратури від 27 липня 2021 року, яким її повідомили,
що її звернення направлено для розгляду по суті до Слідчого управління
ГУ НПУ в Полтавській області з додатковим повідомленням її, що вона має право оскаржити бездіяльність слідчого. Вказувала, що в кінцевому результаті, будь-яких відомостей та відповідей вона не отримувала, телефон їй так і не повернуто. Такі дії завдали їй моральної шкоди,
яка полягає у втраті надії та впевненості в подальшому, відсутності захисту з боку держави, від чого вона нервує, порушення нормальних умов життя, для відновлення яких необхідні додаткові зусилля, порушено її право власності.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 липня 2022 року
відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області із невжиття заходів щодо повернення належного позивачу мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi», синього кольору з ІМЕІ 1: НОМЕР_1 та ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , згідно з ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави
від 01 червня 2021 року у справі № 554/2463/20.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_2 7 000 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
01 вересня 2023 року Головне управління Національної поліції
в Полтавській області, засобами поштового зв'язку, звернулося
до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року, у якій, посилаючись
на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 09 серпня
2023 року та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2023 року касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: сплати судового збору.
28 вересня 2023 року Головне управління Національної поліції
в Полтавській області подало до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини,
яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року
у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала,
що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду
на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень
res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено,
що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 28 вересня 2021 року справу № 554/9324/21 суд визнав малозначною та призначив до розгляду
в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до пунктів 2, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише
за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову
в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна
дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою,
яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом спору у цій справі є вимоги про визнання дій, бездіяльності незаконними, протиправними та відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 грн.
Ціна позову майнового характеру у загальному розмірі становить
30 000 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 250 = 671 000 грн).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись
з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).
Справа щодо вимог як майнового, так і немайнового характеру
не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є незначної складності
та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої
статті 19 ЦПК України.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що позовна вимога про визнання дій, бездіяльності Головного управління Національної поліції
в Полтавській області незаконними та протиправними повинна була розглядатися за правилами адміністративного судочинства, а тому суди попередніх інстанцій повинні були відмовити у відкритті провадження
у цій частині.
Вказані доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки необхідною підставою для притягнення органу державної влади
до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
Отже, дії (бездіяльність) Головного управління Національної поліції
в Полтавській області щодо неповернення тимчасово вилученого майна
у кримінальному провадженні № 12020170000000012, є основним предметом доказування у цій справі.
За таких обставин, питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває
у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а суд загальної юрисдикції
за правилами позовного провадження самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 12 березня 2019 року в справі № 920/715/17, провадження
№ 12-199гс18).
Отже, розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції правильно встановив наявність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінивши правильно надані позивачем докази.
Верховний Суд, взявши до уваги предмет спору, ціну позову, встановлені судами попередніх інстанцій обставини та надану оцінку наявним
у матеріалах справи доказам у їх сукупності, а також оцінивши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявниками аргументи не свідчать про наявність підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень у цій справі.
Незгода заявника з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та правовою оцінкою наявних у матеріалах справи доказів, на підставі яких суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та часткове задоволення позову, не свідчить про фундаментальне значення вирішених у цій справі питань
для формування єдиної правозастосовчої практики.
Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального
та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженим судовим рішенням. І, відповідно,
не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення
для позивача.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Наведене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно
тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ,
які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню,
у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на постанову Полтавського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року у справі
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, про визнання дій, бездіяльності незаконними, протиправними та стягнення моральної шкоди, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко