Справа № 909/278/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.10.2023 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Безрука Н. К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця Стефурина Василя Васильовича
(
АДРЕСА_1 )
до відповідача: Приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство "Забереж"
(с. Слобода Небилівська, Рожнятівський район, Івано-Франківська область,
77670)
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні адміністративними і виробничими приміщеннями та витребування з незаконного володіння рухомого майна
за участю:
позивача: ОСОБА_1 ,
від позивача: Тиніва Ігоря Дмитровича,
Семка Василя Богдановича,
від відповідача: Селяніна Валерія Олександровича,
ВСТАНОВИВ:
1. Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
2. Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.
3. За результатами розгляду справи суд бере до уваги таке.
І. СУТЬ СПОРУ
4. У березні 2023 року до Господарського суду Івано-Франківської області звернувся Фізична особа - підприємець Зіник Василь Васильович із позовною заявою до Приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство "Забереж" про усунення перешкоди у користуванні та розпорядженні адміністративними і виробничими приміщеннями та витребування з незаконного володіння рухомого майна.
ІІ. ВИРІШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
5. 28.03.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 25.04.2023; зобов'язав позивача надати суду копію довідки про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків та письмові пояснення щодо відсутності внесення змін до відомостей про Фізичну особу - підприємця Зіника Василя Васильовича, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме зміни щодо імені фізичної особи; зобов'язав сторони подати заяви по суті спору, зокрема: відповідачу встановив 15-денний строк з моменту вручення ухвали суду для подачі відзиву на позов.
6. 25.04.2023 за вх. 6348/23 до суду від представника позивача, адвоката Тиніва І. Д. надійшла заява щодо виконання вимог ухвали суду від 28.03.2023, в якій позивачем подано письмові пояснення щодо відсутності внесення змін до відомостей про Фізичну особу - підприємця Зіника Василя Васильовича, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме зміни щодо імені фізичної особи та надано копію довідки про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків.
7. 25.04.2023 суд відклав підготовче засідання у справі на 17.05.2023.
8. 11.05.2023 за вх. № 7233/23 через канцелярію суду від представника позивача, адвоката Тиніва І. Д. надійшла заява про зміну найменування позивача з Фізичної особи - підприємця Зіника Василя Васильовича на Фізичну особу - підприємця Стефурина Василя Васильовича.
9. Судове засідання призначене за 17.05.2023 не відбулося, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Михайлишина В. В.
10. 24.05.2023 суд ухвалою задовольнив заяву (вх. № 7233/23 від 11.05.2023) представника позивача Тиніва І. Д. про зміну найменування позивача, змінивши найменування позивача у справі на належне: Фізичну особу - підприємця Стефурина Василя Васильовича та призначив підготовче засідання у справі на 06.06.2023.
11. 05.06.2023 за вх. № 8357/23 через канцелярію суду від представника позивача Тиніва І. Д. надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
12. Ухвалою від 06.06.2023 суд, зокрема, задовольнив клопотання представника позивача Тиніва І. Д. (вх. № 8357/23 від 02.06.2023) про розгляд справи без участі представника; закрив підготовче провадження у справі № 909/278/23 та призначив розгляд справи по суті на 20.06.2023.
13. В судовому засіданні 20.06.2023 представник відповідача, адвокат Селянін В. О. заявив усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні. У цьому ж судовому засіданні суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні по розгляду справи по суті до 04.07.2023.
14. 03.07.2023 за вх. № 9766/23 до канцелярії суду надійшло клопотання представника відповідача, адвоката Селяніна В. О. про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні.
15. Ухвалою від 04.07.2023 суд, зокрема, задовольнив клопотання представника Приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство "Забереж", адвоката Селяніна В. О. (вх. № 9766/23 від 03.07.2023) про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні; постановив повернутися на стадію підготовчого провадження у справі № 909/278/23; строк підготовчого провадження продовжив на тридцять днів; продовжив відповідачу процесуальний строк для надання відзиву та запропонував відповідачу до 14.07.2023 подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; підготовче засідання призначив на 26.07.2023.
16. 11.07.2023 за вх. № 10166/23 до канцелярії суду від представника Приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство "Забереж", адвоката Селяніна В. О. надійшов відзив на позовну заяву, до якого представником відповідача долучено заяву свідка - ОСОБА_2 .
17. 26.07.2023 за вх. № 10849/23 до канцелярії суду від представника позивача, адвоката Тиніва І. Д. надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.
18. Судове засідання призначене на 26.07.2023 не відбулося, у зв'язку із повітряною тривогою на території Івано-Франківської області, оскільки господарський суд усвідомлює необхідність дотримання безпеки життя і збереження здоров'я громадян, які, в тому числі, представляють інтереси сторін у справі.
19. 26.07.2023 суд відклав підготовче засідання у справі на 04.09.2023.
20. 04.09.2023 за вх. № 12764/23 до суду від представника позивача, адвоката Тиніва І. Д. надійшли письмові пояснення по справі.
21. Ухвалою від 04.09.2023 суд, зокрема, закрив підготовче провадження у справі № 909/278/23 та призначив розгляд справи по суті на 18.09.2023; викликав для допиту у судове засідання 18.09.2023 в якості свідка ОСОБА_2 .
22. 15.09.2023 за вх. № 13412/23 до канцелярії суду надійшло клопотання представника Приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство "Забереж", Селяніна В. О. про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку свідка - ОСОБА_2 , оскільки останній перебуває на лікуванні у медичному закладі.
23. Ухвалою від 18.09.2023 суд, зокрема, відклав розгляд справи по суті на 02.10.2023; повторно викликав для допиту у судове засідання 02.10.2023 в якості свідка ОСОБА_2 .
24. Свідок ОСОБА_2 в судове засідання, призначене на 02.10.2023 об 14:00 год, не з'явився.
25. За наслідком судового засідання 02.10.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ СТОРІН
26. Позиція позивача. В обґрунтування позову позивач зазначив, що 21.09.2020 між Приватним підприємством Виробничо-комерційне підприємство "Забереж", в особі комерційного директора Зіника Василя Васильовича та Фізичною особою - підприємцем Зіником Василем Васильовичем укладено Договір оренди нежитлових приміщень № 02/08, станом на дату подання позову дія означеного Договору оренди не припинилася та він є чинним. Проте, починаючи з 09.08.2022 та наразі відповідач, чинить позивачеві перешкоди в користуванні орендованими адміністративними та виробничими приміщеннями шляхом зміни замків, не надання доступу до приміщень, встановлення власної охорони, яка не допускає позивача до приміщень.
27. Водночас позивач вказує, що у зв'язку із орендою спірних приміщень для ведення підприємницької діяльності, ним було завезено на територію орендованих виробничих приміщень деревообробні верстати та будівельні матеріали, які належать позивачу на праві приватної власності, та які наразі там знаходяться. Позивач вважає за необхідне вивезти належне йому обладнання із орендованих виробничих приміщень, однак відповідач, який протиправно утримує в себе та має фізичний доступ до обладнання, а отже наразі є фактичним володільцем вказаного рухомого майна, в добровільному порядку відмовляється повернути майно його законному власнику, яким є позивач.
28. Позиція відповідача. У поданому відзиві на позов відповідач зазначає що 10.05.2022 між ОСОБА_3 , як покупцем, та ОСОБА_2 , як продавцем було укладено Договір купівлі-продажу корпоративних прав на Приватне підприємство Виробничо-комерційне підприємство "Забереж" одноосібним і єдиним власником якого був ОСОБА_2 . При цьому, відповідач посилаючись на додану до відзиву заяву свідка ОСОБА_2 заперечує дійсність договору оренди нерухомого майна та договорів на продаж верстатів. Враховуючи наведене вище, відповідач вважає, що правових підстав для усунення перешкод Фізичній особі - підприємцю Стефурину В. В. у користуванні і розпорядженні нерухомим майном ВКП "Забереж", яке нібито він набув на підставі Договору оренди нерухомим майном, який по факту не укладався зі сторони ВКП "Забереж" не існує.
29. Водночас відповідач вказує, що з цих же підстав, не підлягають до задоволення і вимоги позивача про витребування з незаконного володіння відповідача, верстатів (станків, а саме станку типу Вайнінг UNIMAT 500, вартістю 200 000, 00 гривень, станку Оптікус с-90 вартістю 80 000, 00 гривень та шипорізного станку типу Профі Джоінт вартістю 120 000, 00 гривень, оскільки такі станки ВКП "Забереж" не продавало і не передавало ОСОБА_1 .
30. Щодо верстату для загострення строгальних ножів вартістю 31 956, 00 гривень, верстату дискового вартістю 87 400, 00 гривень, верстату стрічкопильного моделі ВСГ - 1000 Імекс-2008 вартістю 85 000, 00 гривень, та верстату круглопильного повздовжнього ВК-40 Імекс-2008 на суму 40 000, 00 гривень, верстату дискового вартістю 87 400,00 гривень, відповідач стверджує що дані верстати є власністю ВКП "Забереж" і такі ніколи не належали і не передавались ОСОБА_1 .
31. Щодо рами до Уралу, мосту до Уралу, мостів до Уралу в кількості 2 штуки та будівельних матеріалів (профнастилу Т-10 та 1-14) відповідач вказав, що позивачем не надано жодних доказів того, що це майно придбано позивачем, доказів того, що це майно перебуває у відповідача надано також не було, при цьому таке майно не є індивідуально визначеним. Враховуючи вищевикладене, відповідач проти позову заперечує та просить суд в його задоволенні відмовити повністю.
IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
32. 21.09.2020 між Приватним підприємством Виробничо-комерційне підприємство "Забереж" (ідентифікаційний код: 13660689), в особі комерційного директора Зіника Василя Васильовича та Фізичною особою - підприємцем Зіником Василем Васильовичем (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) укладено Договір оренди нежитлових приміщень № 1/20 (далі - Договір) (а. с. 16 - 17).
33. Згідно з пунктом 1.1. Договору, за цим договором орендодавець зобов'язується передати орендарю в безкоштовне користування наступні приміщення:
адміністративна будівля - загальною площею 44, 8 кв. м., зазначена у плані літерою "А", що розташована в урочище "Сигли", село Слобода Небилівська, Рожнятівського району Івано-Франківської області,
виробничий цех - пилорама загальною площею 316, 6 кв. м., зазначену в плані літерою "Б", що розташовано в урочище "Сигли", село Слобода Небилівська, Рожнятівського району Івано-Франківської області,
виробниче приміщення - цех готової продукції, - загальною площею 352, 1 кв. м., зазначену в плані літерою "В", що розташовано в урочище "Сигли", село Слобода Небилівська, Рожнятівського району Івано-Франківської області,
виробниче приміщення - навіс, загальною площею 181 кв. м., зазначену в плані літерою "Г", що розташовано в урочище "Сигли", село Слобода Небилівська, Рожнятівського району Івано-Франківськоі області.
Орендар зобов'язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані.
34. Пунктом 1.2. Договору визначено, що приміщення надається для використання орендарем у підприємницькій діяльності, а саме виробництво шпону та переробка деревини.
35. У пунктах 2.2.3. - 2.2.4. Договору сторони погодили, що орендодавець зобов'язується не чинити перешкод орендарю в користуванні орендованим майном та не втручатися в господарську діяльність орендаря.
36. У пункті 2.3.2. Договору зазначено, що орендар має право пристосовувати орендоване приміщення для потреб власної господарської діяльності.
37. Орендар сплачує орендну плату за орендоване майно в сумі 7 000, 00 грн. протягом строку дії Договору. Оплата здійснюється в останній місяць строку дії договору на розрахунковий рахунок орендодавця протягом 5 робочих днів (п. 3.1. Договору).
38. Згідно з пунктами 5.2. - 5.4. Договору, Договір може бути достроково розірваний за ініціативою орендодавця, якщо орендар не сплатив орендну плату по Договору. Договір не може бути розірваний за ініціативою орендодавця з інших причин ніж ті, що вказані в Договорі. Про розірвання договору інша сторона письмово попереджається за 2 (два) місяці.
39. Договір вступає в силу з дня його підписання і діє до 21 серпня 2023 року з наступною пролонгацією на кожен наступний рік, якщо жодна зі Сторін не заявить про його розірвання (п. 6.1. Договору).
40. Відповідно до пункту 7.1. Договору, умови цього Договору мають юридичну силу, а права і обов'язки за цим Договором зберігаються за правонаступниками, відповідно орендаря і орендодавця.
41. Поряд із цим, 20.01.2017 ОСОБА_2 змінив своє прізвище па "Стефурин", що підтверджується Свідоцтвом про зміну імені серія НОМЕР_2 видане Рожнятівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області від 20 01.2017 (а. с. 9).
42. Позивач зазначив, що 09.08.2022 він прибув до спірних приміщень, проте особа, яка працює охоронцем у відповідача не допустив позивача до орендованих ним приміщень, у зв'язку із чим, того ж дня, позивач звернувся у поліцію із зверненням про вжиття заходів щодо перешкоджання та перебування його, як орендаря до адміністративних та виробничих приміщень, які знаходяться в с. Слобода Небилівська в урочищі Спіла (а. с. 25).
43. За наслідком розгляду звернення позивача, Начальником відділення поліції № 2 смт. Рожнятів, Калуського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області повідомлено про те, що в ході розгляду звернення було встановлено, що в даній ситуації вбачаються цивільно-правові відносини, а отже рекомендовано позивачу звернутися до суду для вирішення даного питання (а. с. 22).
44. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач зареєстрований фізичною особою - підприємцем з 25.04.2014 року. Видами економічної діяльності позивача згідно відомостей ЄДР є: 02.20 - лісозаготівлі, 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 49.41 - вантажний автомобільний транспорт, 16.10 - лісопильне та стругальне виробництво, 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а. с. 48 - 49).
45. Так, позивач вказує, що для здійснення господарської діяльності ним було завезено на територію орендованих виробничих приміщень деревообробні верстати та будівельні матеріали загальною вартістю 888 547, 50 гривень, які належать позивачу на праві приватної власності, в підтвердження чого надає до суду:
- на стрічкопильний верстат моделі ВСГ-1000 Імекс-2008р. виготовлення, виробництва Україна, в кількості 1 штука (вартістю 85 000, 00 гривень), та на верстат круглопильний поздовжній моделі ВК-40, Імекс-2008р. виготовлення, виробництва Україна, в кількості 1 штука (вартістю 40 000, 00 гривень) - видаткову накладну № 15 від 12.11.2014 та квитанцію до прибуткового касового ордера № 5 від 14.11.2014 (а. с. 29 - 30);
- на верстат дисковий, в кількості 1 штука (вартістю 87 400, 00 гривень) - накладну № 802 від 25.05.2017 (а. с. 31);
- на верстат для загострення строгальних ножів, в кількості 1 штука (вартістю 31 956, 00 гривень) та верстат універсальний заточний 3д642с, в кількості 1 штука (вартістю 199 725, 00 гривень) - Договір купівлі-продажу № 132 від 10.10.2017 укладений між ФОП Майстренко О. М. та ФОП Зіник В. В. та видаткову накладну № 13 від 13.10.2017 (а. с. 32 - 33);
- на будівельні матеріали (профнастил Т-10 та 1-14) - 139.329 м. кв. (загальною вартістю 18 466, 50 гривень) - два замовлення Підприємця Поливка М. С. (а. с. 34 - 35);
- на станок типу Вайнінг UNIMAT 500, в кількості 1 штука (вартістю 200 000, 00 гривень), станок типу Оптікус с-90, в кількості 1 штука (вартістю 85 000, 00 гривень) та шипорізний станок тину Профі Джоінт, в кількості 1 штука (вартістю 120 000, 00 гривень) - договір купівлі-продажу № 1/10 від 09.06.2017, видаткову накладну № 1 від 09.06.2022 та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 1 від 09.06.2017 (а. с. 36 - 38);
- на Раму УРАЛ-4320, в кількості 1 штука (вартістю 5 000, 00 гривень), Міст в зборі передній УРАЛ, в кількості 1 штука (вартістю 8 000, 00 гривень) та Мости задні в зборі УРАЛ, в кількості 2 штуки (загальною вартістю 13 000, 00 гривень) - товарний чек від 04.06.2012 (а. с. 39).
46. При цьому позивач стверджує, що починаючи з 09.08.2022 та наразі відповідач, чинить позивачеві перешкоди в користуванні орендованими адміністративними та виробничими приміщеннями, також відповідач відмовляється в добровільному порядку повернути належне позивачу обладнання із зазначених орендованих виробничих приміщень. Дані обставини зумовили необхідність звернення позивача з даним позовом до суду.
V. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
47. Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
48. За змістом абзацу 4 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
49. Згідно частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
50. Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
51. Згідно положень частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
52. Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
53. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).
54. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
55. Згідно частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
56. Положеннями статті 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
57. Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
58. Частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
59. Згідно із частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
60. За приписами статті 761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
61. Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України).
62. Так, судом встановлено, що 21.09.2020 між Приватним підприємством Виробничо-комерційне підприємство "Забереж" (ідентифікаційний код: 13660689), в особі комерційного директора Зіника Василя Васильовича та Фізичною особою - підприємцем Зіником Василем Васильовичем (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) укладено Договір оренди нежитлових приміщень № 1/20. Відповідно до пункту 6.1. Договору, договір укладено строком до 21 серпня 2023 року з наступною пролонгацією на кожен наступний рік, якщо жодна зі Сторін не заявить про його розірвання.
63. Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також передбачені у статті 764 Цивільного кодексу України, якою визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
64. Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
65. Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
66. Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 291 Господарського кодексу України, одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
67. Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України. Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19.
68. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
69. Вимогами частин 1, 2 статті 598 Цивільного кодексу України врегульовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
70. Суд зазначає, що до матеріалів справи не подано доказів направлення відповідачем повідомлення про розірвання Договору оренди нежитлових приміщень № 1/20 від 21.09.2020 позивачу, як то визначено пунктом 6.1. Договору.
71. З урахуванням наведеного, у суду відсутні підстави вважати розірваним Договір оренди нежитлових приміщень № 1/20 від 21.09.2020, а відтак такий Договір є пролонгованим на один рік - до 21 серпня 2024 року.
72. Що стосується поданої відповідачем до матеріалів справи заяви свідка ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) щодо не підписання ним, як власником Приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство "Забереж" оспорюваного Договору оренди, суд зазначає, що вказана заява свідка не може бути прийнята в якості належного, допустимого та більш достовірного доказу в спростування стверджуваної позивачем обставин укладення Договору, з огляду на те, що частиною 2 статті 87 Господарського процесуального кодексу України визначено, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.
73. Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.
74. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
75. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі № 203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі № 5023/3905/12.
76. Слід також зауважити, що на теперішній час Договір оренди нежитлових приміщень № 1/20 від 21.09.2020 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.
77. Твердження викладені у заяві свідка ОСОБА_2 про те, що він оспорюваний Договір не підписував, спростовуються тим, що Договір містить підпис останнього, та завірений круглою печаткою відповідача. Той факт, що вказаний підпис не належить свідку ОСОБА_2 , не доведений.
78. Поряд із цим, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 770 Цивільного кодексу України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
79. Законодавство надає наймачу додатковий захист шляхом встановлення правила про те, що перехід права власності на річ, передану у найм, не є підставою для зміни або припинення договору найму. При цьому, новий власник речі автоматично набуває прав та обов'язків наймодавця за договором найму та повинен їх виконувати до закінчення строку дії договору або до моменту його припинення з будь-яких інших підстав. Тобто в результаті переходу права власності на найману річ має місце заміна наймодавця в договорі найму. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 909/367/18, від 05.06.2018 у справі № 922/2318/17, від 17.07.2018 у справі № 923/70/18, від 22.06.2022 у справі № 904/5429/18.
80. Згідно із частиною 1 статті 80 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
81. Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України). При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).
82. Статтею 239 Цивільного кодексу України передбачено - правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
83. З урахуванням викладеного вбачається, що зміна керівника ніяким чином не впливає на існування договірного зобов'язання, що ним було укладено раніше, оскільки це зобов'язання пов'язує безпосередньо юридичну особу з її контрагентами, та не припиняє свого існування і жодним чином не змінюється у випадку зміни виконавчого органу юридичної особи.
84. Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, та за відсутності факту розірвання оспорюваного Договору оренди, суд приймає до уваги Договір оренди нежитлових приміщень № 1/20 від 21.09.2020 як належну підставу у розумінні норм статті 11 названого Цивільного кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
85. Як зазначено вище, 09.08.2022 позивач прибув до спірних орендованих приміщень, проте особа, яка працює охоронцем у відповідача не допустив до них позивача, у зв'язку із чим, того ж дня, позивач звернувся у поліцію із зверненням про вжиття заходів щодо перешкоджання та перебування його, як орендаря до адміністративних та виробничих приміщень, які знаходяться в с. Слобода Небилівська в урочищі Спіла.
86. Дані факти підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються відповідачем.
87. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
88. Положеннями частин 2, 3 статті 13 Цивільного кодексу України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
89. У свою чергу, пунктами 2.2.3. - 2.2.4. Договору оренди нежитлових приміщень № 1/20 від 21.09.2020, з-поміж іншого, визначено такий обов'язок орендодавця як не чинити перешкод орендарю в користуванні орендованим майном та не втручатися в господарську діяльність орендаря.
90. Відповідно, вчинення відповідачем, як орендодавцем майна дій, які перешкоджають позивачу користуватись орендованим приміщенням, є неналежним виконанням свого обов'язку за договором та порушує право позивача на належне користування об'єктом оренди на відповідній правовій підставі протягом строку дії договору.
91. У відповідності до статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
92. Згідно пунктів 3, 4, 5 частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та примусове виконання обов'язку в натурі. Аналогічні способи захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання передбачені частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України.
93. Враховуючи те, що з матеріалів справи вбачається створення перешкод у здійсненні права користування орендованим майном, що в свою чергу порушує право позивача на користування приміщенням та є втручанням в господарську діяльність останнього, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні позивачем адміністративними та виробничими приміщеннями, які перебувають у його користуванні на підставі Договору оренди нежитлових приміщень № 1/20 від 21.09.2020, шляхом надання Приватним підприємством Виробничо-комерційне підприємство "Забереж" доступу до вказаних приміщень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
94. Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
95. Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
96. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).
97. Згідно із частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
98. Відповідно до частин 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
99. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).
100. Держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності застосуванням передбачених законодавством заходів. Регулювання, наведене в Главі 29 Цивільного кодексу України, передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).
101. Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.
102. Виходячи з цієї норми, фактичне володіння передбачає фактичне панування особи над річчю.
103. Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною.
104. Аналіз вказаної норми та зміст позовних вимог за даним позовом свідчить про те, що даний позов відноситься до віндикаційних позовів (витребування майна з чужого незаконного володіння).
105. Віндикація - витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
106. Віндикаційним позовом захищаються права власності в цілому, оскільки він пред'являється в тих випадках, коли порушені права володіння користування та розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що може бути підтвердженим правовстановлюючими документами, або іншими письмовими доказами.
107. Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.
108. Володіння - це фактичне, фізичне панування над майном, яке передбачає повний фізичний контроль його власника чи законного володільця.
109. Власник має право витребувати своє майно від особи, в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.
110. Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.
111. Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які і становлять предмет доказування.
112. Аналогічні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 923/630/17, від 29.01.2019 у справі № 911/3312/17, від 02.04.2019 у справі № 911/737/18, від 19.06.2019 у справі № 914/1671/17, від 27.08.2019 у справі № 925/366/18, від 12.09.2019 у справі № 21/93б.
113. Отже, умовами задоволення такого позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння.
114. Положеннями статті 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
115. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений (Постанова ВП ВС від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
116. Об'єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову.
117. Такі ж способи захисту застосовуються і до речей, визначених родовими ознаками, оскільки із чужого незаконного володіння може бути витребувана лише індивідуально визначена річ. Відповідно до положень частини 1 статті 184 Цивільного кодексу України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.
118. На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно, позивач повинен надати суду відповідні докази.
119. Суд зазначає, що на підтвердження факту права власності на рухоме майно позивачем надано до суду первинні документи, а саме: на стрічкопильний верстат моделі ВСГ-1000 Імекс-2008р. виготовлення, виробництва Україна, в кількості 1 штука (вартістю 85 000, 00 гривень), та на верстат круглопильний поздовжній моделі ВК-40, Імекс-2008р. виготовлення, виробництва Україна, в кількості 1 штука (вартістю 40 000, 00 гривень) - видаткову накладну № 15 від 12.11.2014 та квитанцію до прибуткового касового ордера № 5 від 14.11.2014; на верстат дисковий, в кількості 1 штука (вартістю 87 400, 00 гривень) - накладну № 802 від 25.05.2017; на верстат для загострення строгальних ножів, в кількості 1 штука (вартістю 31 956, 00 гривень) та верстат універсальний заточний 3д642с, в кількості 1 штука (вартістю 199 725, 00 гривень) - Договір купівлі - продажу № 132 від 10.10.2017, укладений між ФОП Майстренко О. М. та ФОП Зіник В. В. та видаткову накладну № 13 від 13.10.2017; на будівельні матеріали (профнастил Т-10 та 1-14) - 139.329 м. кв. (загальною вартістю 18 466, 50 гривень) - два замовлення Підприємця Поливка М. С.; на станок типу Вайнінг UNIMAT 500, в кількості 1 штука (вартістю 200 000, 00 гривень), станок типу Оптікус с-90, в кількості 1 штука (вартістю 85 000, 00 гривень) та шипорізний станок тину Профі Джоінт, в кількості 1 штука (вартістю 120 000, 00 гривень) - договір купівлі-продажу № 1/10 від 09.06.2017, видаткову накладну № 1 від 09.06.2022 та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 1 від 09.06.2017; на Раму УРАЛ-4320, в кількості 1 штука (вартістю 5 000, 00 гривень), Міст в зборі передній УРАЛ, в кількості 1 штука (вартістю 8 000, 00 гривень) та Мости задні в зборі УРАЛ, в кількості 2 штуки (загальною вартістю 13 000, 00 гривень) - товарний чек від 04.06.2012.
120. В статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" надається визначення, згідно з яким господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
121. Відповідно до частини 1 та абзаців 1 - 7 частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
122. Згідно із абзацом 11 частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
123. Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.
124. Дослідивши наявні в матеріалах справи видаткову накладну № 15 від 12.11.2014 та квитанцію до прибуткового касового ордера № 5 від 14.11.2014 про купівлю стрічкопильного верстату моделі ВСГ-1000 Імекс-2008р. виготовлення, виробництва Україна, в кількості 1 штука (вартістю 85 000, 00 гривень), та верстату круглопильного поздовжнього моделі ВК-40, Імекс-2008р. виготовлення, виробництва Україна, в кількості 1 штука (вартістю 40 000, 00 гривень), Договір купівлі-продажу № 132 від 10.10.2017, укладений між ФОП Майстренко О. М. та ФОП Зіник В. В. та видаткову накладну № 13 від 13.10.2017 про купівлю верстата для загострення строгальних ножів, в кількості 1 штука (вартістю 31 956, 00 гривень) та верстата універсального заточного 3д642с, в кількості 1 штука (вартістю 199 725, 00 гривень), а також договір купівлі - продажу № 1/10 від 09.06.2017, видаткову накладну № 1 від 09.06.2022 та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 1 від 09.06.2017 про купівлю станка типу Вайнінг UNIMAT 500, в кількості 1 штука (вартістю 200 000, 00 гривень), станка типу Оптікус с-90, в кількості 1 штука (вартістю 85 000, 00 гривень) та шипорізного станка типу Профі Джоінт, в кількості 1 штука (вартістю 120 000, 00 гривень), суд зазначає, що вони в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Цивільного кодексу України, є первинними (товаророзпорядчими) документами, містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.
125. Слід зазначити, що в означених первинних документах наявні такі обов'язкові реквізити як назва документа, дата складання, назва особи, від імені якої складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, а також в них наявні особистий підпис позивача та вказано його реєстраційний номер облікової картки платника податків, що дає змогу ідентифікувати особу покупця - позивача, який брав участь у здійсненні вказаних господарських операцій.
126. Суд враховує, що реєстраційний номер облікової картки платника податків - це цифровий код, необхідний кожному платнику податків для обліку в фіскальних органах. Протягом усього життя РНОКПП не змінюється (крім випадків, пов'язаних з релігійними переконаннями).
127. За таких обставин, суд вважає вказані вище подані позивачем документи належними та допустимими доказами в розумінні статей 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують факт купівлі Фізичною особою - підприємецем Зіником (Стефурином) Василем Васильовичем означеного рухомого майна, а отже підтверджують право власності позивача на нього.
128. Оскільки факти купівлі товару у відповідності до норм чинного законодавства можуть встановлюватись виключно відповідними первинними документами, такі обставини не можуть встановлюватися на підставі показань свідків не підтверджених первинними документами, з огляду на що, в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України заява свідка ОСОБА_2 , щодо обставин перебування у власності відповідача верстатів (станків), а саме станку типу Вайнінг UNIMAT 500, вартістю 200 000, 00 гривень, станку Оптікус с-90 вартістю 80 000, 00 гривень та шипорізного станку типу Профі Джоінт вартістю 120 000, 00 гривень, верстату для загострення строгальних ножів вартістю 31 956,00 гривень, верстату дискового вартістю 87 400, 00 гривень, верстату стрічкопильного моделі ВСГ - 1000 Імекс-2008 вартістю 85 000, 00 гривень, та верстату круглопильного повздовжнього ВК-40 Імекс-2008 на суму 40 000, 00 гривень, верстату дискового вартістю 87 400,00 гривень, відхиляється та не приймається судом до уваги.
129. При цьому, суд зазначає, що відповідачем не заперечується наявність вказаного рухомого майна у приміщенні Приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство "Забереж".
130. Водночас, щодо наданих позивачем накладної № 802 від 25.05.2017 щодо купівлі верстату дискового, в кількості 1 штука (вартістю 87 400, 00 гривень), суд зазначає, що такі документи не містять реквізитів які б дозволили ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а саме не містять реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача. Відтак, за встановлених обставин того, що позивач ОСОБА_4 був повним тезкою Зіника Василя Васильовича - власника Приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство "Забереж" в суду відсутня можливість ідентифікувати особу - покупця за даними документами.
131. З товарного чеку від 04.06.2012 щодо купівлі Рами УРАЛ-4320, в кількості 1 штука (вартістю 5 000, 00 гривень), Моста в зборі переднього УРАЛ, в кількості 1 штука (вартістю 8 000, 00 гривень) та Мостів задніх в зборі УРАЛ, в кількості 2 штуки (загальною вартістю 13 000, 00 гривень) не вбачається за можливе встановити особу покупця даного майна, оскільки такі дані взагалі відсутні у наданому документі.
132. Відносно двох замовлень Підприємця Поливка М. С. щодо купівлі будівельних матеріалів (профнастил Т-10 та 1-14) - 139.329 м. кв. (загальною вартістю 18 466, 50 гривень) слід зазначити, що такі взагалі не є первинними документами бухгалтерського обліку відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", а тому, не можуть вважатися належним та допустимими доказами придбання такого майна позивачем.
133. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
134. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, суд ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
135. Згідно із частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
136. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
137. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
138. Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
139. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
140. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
141. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
142. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
143. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції).
144. Так, зокрема, у рішенні у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
145. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
146. Оцінюючи надані сторонами докази, суд вважає за необхідне застосовуючи стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце.
147. З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку по задоволення позовних вимог в частині витребування з незаконного володіння Приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство "Забереж" на користь позивача рухомого майна, а саме: стрічкопильного верстату моделі ВСГ-1000 Імекс-2008р. виготовлення, виробництва Україна, в кількості 1 штука, верстату круглопильного поздовжнього моделі ВК-40, Імекс-2008р. виготовлення, виробництва Україна, в кількості 1 штука, верстату для загострення строгальних ножів, в кількості 1 штука, верстату універсального заточного 3д642с, в кількості 1 штука, станка типу Вайнінг UNIMAT 500, в кількості 1 штука, станка типу Оптікус с-90, в кількості 1 штука, шипорізного станка тину Профі Джоінт, в кількості 1 штука. Позовні ж вимоги позивача в частині витребування рухомого майна, а саме: верстату дискового, в кількості 1 штука, будівельних матеріалів (профнастил Т-10 та Т-14) - 139, 329 м. кв., рами УРАЛ-4320, в кількості 1 штука, мосту у зборі переднього УРАЛ, в кількості 1 штука та мосту заднього у зборі УРАЛ, в кількості 2 штуки - суд вважає недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
148. За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Висновок суду.
149. Відтак, здійснюючи системний аналіз положень чинного законодавства України, а також, як вбачається з встановлених судом фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Судові витрати.
150. Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
151. За подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 16 012, 20 гривень (квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН3397470 від 24.03.2023).
152. Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в розмірі 1 977, 90 гривень залишається за позивачем, а судовий збір в розмірі 14 034, 30 гривень покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73, 86, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позов Фізичної особи - підприємця Стефурина Василя Васильовича до Приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство "Забереж" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні адміністративними і виробничими приміщеннями та витребування з незаконного володіння рухомого майна - задовольнити частково.
2. Усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні Фізичною особою - підприємцем Стефурином Василем Васильовичем ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) адміністративними та виробничими приміщеннями які розташовані в урочище "Сигли", с. Слобода Небилівська, Рожнятівського району, Івано-Франківської області, а саме: адміністративна будівля загальною площею 44, 8 кв. м., зазначена у плані літерою "А"; виробничий цех-пилорама загальною площею 316, 6 кв. м., зазначений в плані літерою "Б"; виробниче приміщення-цех готової продукції загальною площею 352, 1 кв. м., зазначений в плані літерою "В"; виробниче приміщення-навіс загальною площею 181 кв. м., зазначений в плані літерою "Г", які перебувають у його користуванні на підставі Договору оренди нежитлових приміщень № 1/20 від 21.09.2020, шляхом надання Приватним підприємством Виробничо-комерційне підприємство "Забереж" (с. Слобода Небилівська, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, 77670; ідентифікаційний код: 13660689) доступу до вказаних приміщень.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Витребувати з незаконного володіння Приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство "Забереж" (с. Слобода Небилівська, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, 77670; ідентифікаційний код: 13660689) на користь Фізичної особи - підприємця Стефурина Василя Васильовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) рухоме майно, а саме:
- Стрічкопильний верстат моделі ВСГ-1000 Імекс-2008р. виготовлення, виробництва Україна, в кількості 1 штука (вартістю 85 000, 00 гривень);
- Верстат круглопильний поздовжній моделі ВК-40, Імекс-2008р. виготовлення, виробництва Україна, в кількості 1 штука (вартістю 40 000, 00 гривень);
- Верстат для загострення строгальних ножів, в кількості 1 штука (вартістю 31 956, 00 гривень);
- Верстат універсальний заточний 3д642с, в кількості 1 штука (вартістю 199 725, 00 гривень);
- Станок типу Вайнінг UNIMAT 500, в кількості 1 штука (вартістю 200 000, 00 гривень);
- Станок типу Оптікус с-90, в кількості 1 штука (вартістю 85 000, 00 гривень);
- Шипорізний станок тину Профі Джоінт, в кількості 1 штука (вартістю 120 000, 00 гривень).
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
6. Стягнути з Приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство "Забереж" (с. Слобода Небилівська, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, 77670; ідентифікаційний код: 13660689) на користь Фізичної особи - підприємця Стефурина Василя Васильовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) 14 034, 30 гривень (чотирнадцять тисяч тридцять чотири гривні тридцять копійок) судового збору.
7. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
8. В частині задоволення вимог щодо витребування з незаконного володіння Приватного підприємства Виробничо-комерційне підприємство "Забереж" на користь Фізичної особи - підприємця Стефурина Василя Васильовича рухомого майна, а саме: верстат дисковий, в кількості 1 штука; будівельні матеріали (профнастил Т-10 та Т-14) - 139, 329 м. кв.; рама УРАЛ-4320, в кількості 1 штука; міст у зборі передній УРАЛ, в кількості 1 штука; мости задні у зборі УРАЛ, в кількості 2 штуки - відмовити.
9. Судовий збір в розмірі 1 977, 90 гривень залишити за позивачем.
10. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
11. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
12. У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Михайлишина В. В. в період з 10.10.2023 по 20.10.2023, повний текст рішення складено та підписано - 23.10.2023.
Суддя В. В. Михайлишин