Єдиний унікальний номер 142/271/22
Номер провадження 6/142/21/23
УХВАЛА
20 жовтня 2023 року смт. Піщанка
Суддя Піщанського районного суду Вінницької області Гринишина А.А., отримавши подання заступника начальника Крижопільського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Слободяна І.М., подане на виконання рішення Піщанського районного суду по справі № 142/271/22 від 09 травня 2023 року про відібрання дитини та повернення її за попереднім місцем проживання, про примусове проникнення до житла, -
ВСТАНОВИВ:
16 жовтня 2023 року заступник начальника Крижопільського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Слободян І.М. звернувся до Піщанського районного суду Вінницької області з поданням про примусове проникнення до житла, подане на виконання рішення Піщанського районного суду по справі № 142/271/22 від 09 травня 2023 року про відібрання дитини та повернення її за попереднім місцем проживання.
Вказане подання державний виконавець обґрунтовує тим, що на виконанні у Крижопільському ВДВС у Тульчинському районі перебуває виконавче провадження по примусовому виконанню в/листа № 142/271/22 від 09.05.2023 року про відібрати у батька дитини - ОСОБА_1 малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернути дитину матері - ОСОБА_3 за місцем її проживання. 10.10.2023 р. до Крижопільського відділу ДВС надійшла заява стягувча - ОСОБА_3 про повторне звернення до суду з поданням про примусове проникнення до житла ОСОБА_1 у зв'язку з невиконанням ним рішення суду, у зв'язку чим, керуючись ст. 439 Цивільно-процесуального кодексу України та ст. 18, 64 Закону України «Про виконавче провадження», просить суд вирішити питання постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла по АДРЕСА_1 , де зареєстрований та проживає ОСОБА_1 разом з малолітнім ОСОБА_2 .
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16 жовтня 2023 року, зазначену справу було передано на розгляд судді Гринишиній А.А.
Державний виконавець в судове засідання не з'явився, відповідно до ст. 439 ЦПК України суд вважає можливим розглядати подання у його відсутність.
Розглянувши подання державного виконавця та додані до нього матеріали, якими обґрунтовується подання, оцінивши їх в сукупності, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання.
Вирішуючи питання про задоволення чи відмову у задоволенні подання виконавця, суд має встановити наявність таких умов: постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана на адресу боржника рекомендованим листом із повідомленням про вручення; боржник перешкоджає чи ухиляється від виконання рішення суду; виконавець вжив усіх заходів для виконання судового рішення, однак виконати рішення не вдалося.
Примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи є крайнім засобом для примусового виконання рішення суду у разі, якщо виконавцем були виконані усі інші можливі спроби виконати рішення суду у відповідності до норм діючого законодавства без примусового проникнення до житла чи іншого володіння особи.
Судове рішення про надання дозволу на проникнення до житла чи іншого володіння боржника має бути вмотивованим, тобто суду мають бути надані переконливі докази того, що виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до майна, проте це не дало результатів.
Підставою для такого проникнення, як логічно випливає з аналізу наведених положень законодавства, є порушення боржником у виконавчому провадженні, встановлених статтею 19 Закону «Про виконавче провадження» обов'язків, які свідчать про ухилення особи від виконання рішення суду.
До таких обов'язків, зокрема, відноситься обов'язок допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій.
Таким чином, юридично важливою обставиною при розгляді подання виконавця про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій.
Відповідно до ст. 30 Конституції України, кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку як за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст.12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року, ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.
Таким чином, обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.
З матеріалів подання вбачається, що державним виконавцем проводяться дії по примусовому виконанню виконавчого листа № 142/271/22 від 09.05.2023 року, а саме, 26.05.2023 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано строк для самостійного виконання до 31.05.2023 р. 26.05.2023 р. державним виконавцем проведено перевірку та встановлено, що боржник рішення суду самостійно не виконав та пояснив, що не отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, у зв'язку з чим державним виконавцем винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій до 06.06.2023 р. 06.06.2023 р. проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 не виконав рішення суду. 07.06.2023 р. винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 1 700,00 грн. та повторно надано строк для виконання судового рішення. 12.06.2023 р. повторно проведено перевірку та встановлено, що боржник в черговий раз не виконав рішення суду та не повернув дитину матері. 13.06.2023 р. винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 3 400,00 грн. У зв'язку з чим державним виконавцем було призначено дату примусового виконання судового рішення із залученням органів опіки та піклування та працівників поліції. 15.06.2023 р. державним виконавцем до органів поліції направлено повідомлення про злочин (кримінальне правопорушення) відносно ОСОБА_1 за невиконання судового рішення.
Разом з тим, відповідно до ст. 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Статтею 12 Загальної декларації прав людини, яка прийнята і проголошена резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р., передбачено: «Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла... Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань».
Аналогічна вимога міститься в ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, прийнятого Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 р., який набув чинності для України 23 березня 1976 р.
Стаття 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 р., відомої як Європейська конвенція з прав людини, комплексно декларує зазначені права. Зокрема, в ній зазначено: «Кожен має право на повагу до його приватного і сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції».
З матеріалів доданих до подання про примусове проникнення до житла, вбачається, що Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 будь-яке нерухоме майно не зареєстровано. Будинок АДРЕСА_1 також не має державної реєстрації. 19.07.2023 р. держаним виконавцем надіслано запит до КП «Тульчинське МЕТІ» з вимогою повідомити за ким зареєстровано будинок АДРЕСА_1 . Аналогічний запит надіслано старості Дмитрашківського старостинського округу Науменко І. В. Відповідно до відповіді старости Дмитрашківського старостинського округу Таранець Олександр Анатолійович зареєстрований по АДРЕСА_1 , але інформацією про наявність свідоцтва на право власності на вище вказаний житловий будинок ОСОБА_4 старостат не володіє. 19.09.2023 р. до відділу ДВС надійшла відповідь КМ «Тульчинське МЕТІ», згідно якої право власності на будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано.
Разом з тим, відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Згідно ст. 380 ЦК України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
Таким чином, враховуючи, що будинок АДРЕСА_1 , не має державної реєстрації, ОСОБА_1 не є власником вказаного житла, та враховуючи, що під час розгляду справи не були надані переконливі докази, які б свідчили, що державний виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла та володіння іншої особи, тобто дій спрямованих на виконання рішення суду не за місцем проживання боржника, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні подання державного виконавця.
Керуючись ст.ст.259, 260, 353, 439 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні подання заступника начальника Крижопільського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Слободяна І.М. про примусове проникнення до житла.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 261 ЦПК України.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня підписання ухвали до Вінницького апеляційного суду.
Суддя: