Справа № 2/714/122/23
ЄУН : 714/418/23
УХВАЛА
17 жовтня 2023 року м.Герца
Герцаївський районний суд Чернівецької області в складі :
головуючого-судді Єфтемій С.М.
за участю : секретаря судових засідань Постевка Г.П.
позивачкиОСОБА_1
представника позивачкиОСОБА_2
відповідачкиОСОБА_3
представника відповідачкиОСОБА_4
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що договори купівлі продажу житлового будинку та земельної ділянки від 12 грудня 2014 року, зареєстровані в реєстрі за №1673 та №1675, укладені між нею та відповідачкою під впливом істотної помилки. Тому просила визнати вказані договори недійсними.
Представник позивачки ОСОБА_2 під час підготовчої частини судового засідання звернувся до суду з клопотанням щодо призначення судово-психіатричної експертизи за для визначення психічного стану позивачки. Обґрунтовуючи необхідність призначення такої експертизи, представник позивачки послався на необхідність всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи.
Відповідачка та її представник ОСОБА_4 з посиланням на необґрунтованість заявленого клопотання, просили відмовити у призначенні експертизи за клопотанням представника позивача.
Вислухавши думку учасників судового засідання, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст.129 Конституції.
Відповідно до положень процесуального Кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Порядок призначення судової експертизи у науково-дослідних судово-експертних установах Міністерства юстиції України, обов'язки, права та відповідальність судового експерта, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначається Законом України «Про судову експертизу», Цивільним процесуальним кодексом, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.
Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. (ст.1 Закону України «Про судову експертизу»)
Згідно положень ч. 1 ст.102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. (ч. 2 ст.102 ЦПК України).
У відповідності до п.п. 1.2.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5, основними видами (підвидами) експертизи є, зокрема: експертиза у сфері інтелектуальної власності: літературних та художніх творів; фонограм, відеограм, програм (передач) організації мовлення; винаходів і корисних моделей; промислових зразків; сортів рослин і порід тварин; комерційних (фірмових) найменувань, торговельних марок (знаків для товарів і послуг), географічних зазначень; топографій інтегральних мікросхем; комерційної таємниці (ноу-хау) і раціоналізаторських пропозицій; економічна у сфері інтелектуальної власності.
Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів ( ст. 103 ЦПК України).
В роз'ясненнях, викладених у пунктах 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», звернуто увагу судів на необхідність суворого додержання вимог закону при призначенні судових експертиз та використанні їх висновків. Вказано на неприпустимість призначення експертизи у випадках, коли з'ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Таким чином, судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Таким чином судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.
При цьому важливим моментом також є те, що судова експертиза призначається виключно для встановлення обставин справи, які стосуються предмету доказування у справі.
Отже, питання, які ставляться перед експертом, мають бути сформульовані чітко, ясно і таким чином, щоб вони виключали неоднозначне їх розуміння й тлумачення та відповідали тим об'єктам і матеріалам, які направляються на експертизу. Недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.
Означена правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 січня 2018 року в справі №907/425/16 та від 24 січня 2018 року в справі №917/50/17.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Дульський проти України» зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.
Відтак, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Як зазначено вище, позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачки про визнання правочинів недійсними. Позов мотивовано тим, що позивачка 12 грудня 2014 року уклала із відповідачкою договори купівлі продажу житлового будинку та земельної ділянки під впливом істотної помилки, вважаючи що укладала із останньою договір довічного утримання а не купівлі-продажі.
З урахуванням викладеного, враховуючи обставини справи, характер спірних правовідносин (визнання спірних договорів недійсними з підстав їх вчинення під впливом істотної помилки), суд доходить висновку, що для вирішення спору в даній справі відсутня потреба у проведенні судової експертизи з питання визначення психічного стану позивачки на час укладання спірних правочинів, оскільки результати експертизи не зможуть вплинути на встановлення обставин у даній справі з огляду на предмет та підставу позовних вимог позивачки.
Керуючись ст.ст. 259, 260 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні клопотання представника позивачки ОСОБА_2 про призначення судово-психіатричної експертизи відмовити.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, однак заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали виготовлено «23» жовтня 2023 року.
Суддя: