Справа № 136/346/23
провадження № 2/136/293/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Шпортун С.В.
за участі секретаря судового засідання Белінської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за участі учасників цивільного процесу
представник відповідача - Мишковської Т.М. (в режимі відеоконференції),
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», позивач) через свого представника Сухарник Т.І. звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - позичальник, відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи підставність позову тим, що 27.05.2019 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3/3167200, відповідно до умов якого сторони дійшли згоди щодо розміру кредиту в сумі 87 864,00 грн., строку кредитування на 60 місяців - до 26.05.2024; процентної винагороди в розмірі 11% річних; комісійної винагороди у розмірі 2,30% у місяць від суми кредиту.
У позові зазначено, що Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, передавши відповідачеві обумовлену договором суму грошових коштів шляхом їх перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника.
22.12.2020 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги №II-2020, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлися боржниками АТ «Креді Агріколь Банк» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №3/3167200 від 27.05.2019.
Ураховуючи те, що ОСОБА_1 своєчасно не вносила платежів на повернення кредиту як первісному так і новому кредитору, станом на 16.02.2023 допустила заборгованість, яка складає 97 817,27 грн., з яких: рахунок строкової заборгованості - 65 715,55 грн.; рахунок простроченої заборгованості - 5 114,22 грн.; рахунок нарахованих відсотків - 603,63 грн.; рахунок прострочених відсотків - 4 154,30 грн.; рахунок комісії 2 020,87 грн.; рахунок простроченої комісії - 20 208,70 грн., які у добровільному порядку не сплачує, наведене стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
01.06.2023 Липовецьким районним судом Вінницької області у цивільній справі №136/346/23 було ухвалено заочне рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задоволено у повному обсязі, присуджено із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №3/3167200 від 27.05.2019 станом на 16.02.2023 в загальному розмірі 97 817 (дев'яносто сім тисяч вісімсот сімнадцять) гривень 27 копійок, з яких: строкова заборгованість - 65 715,55 грн.; прострочена заборгованість - 5 114,22 грн.; нараховані відсотки - 603,63 грн.; прострочені відсотки - 4 154,30 грн.; комісія - 2 020,87 грн.; прострочена комісія - 20 208,70 грн., а також вирішено питання судових витрат, які присуджено із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» у вигляді судового збору в розмірі 2 684 гривні 00 коп.
04.07.2023 представник відповідача Мишковаська Т.М. звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення ухваленого 01.06.2023 Липовецьким районним судом Вінницької області у цивільній справі №136/346/23.
11.07.2023 ухвалою суду було прийнято до розгляду вищевказану заяву про перегляд заочного рішення ухваленого 01.06.2023 у цивільній справі №136/346/23.
Ухвалою суду від 25.07.2023 заяву про перегляд заочного рішення ухваленого 01.06.2023 у цивільній справі №136/346/23 було задоволено частково, скасовано заочне рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 01.06.2023 ухвалене у цивільній справі №136/346/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 28.08.2023, оскільки дана справа є малозначною, тому в частині розгляду справи за правилами загального позовного провадження було відмовлено.
У визначений судом строк відповідач відзиву не надала, також не надала зустрічного позову в межах визначеного судом строку.
23.08.2023 ухвалою суду задоволено заяву представника відповідача адвоката Мишковської Т.М. та вирішено проводити усі судові засідання по даній справі в режимі відеоконференції за її участі за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
28.08.2023 ухвалою суду було витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» оригінал Виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором укладеним 27.05.2019 між нею та АТ «Креді Агріколь Банк» (Комплексний договір №3/3167200), право вимоги за яким було відступлено відповідно до договору укладеного 22.12.2020 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (Договір відступлення права вимоги №II-2020).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у заяві, що направили в адресу суду просив позов задовольнити , а розгляд справи здійснювати за відсутності представника банку.
Відповідач, будучи повідомленою про дату, час і місце судового засідання в встановленому законом порядку, не з'явилась у судове засідання.
Представник відповідача в судовому засіданні просила суд в задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що позивачем в обґрунтування позовних вимог не було надано первинних банківських документів на підставі яких можливо встановити розмір заборгованості на момент звернення позивача з позовними вимогами до суду. У ході розгляду справи просила суд задовольнити позов частково, аргументуючи позицію тим, що відповідач не заперечуючи факт укладення кредитного договору 27.05.2019 між нею та AT «Креді Агріколь Банк» за №3/3167200, за яким вона отримала в кредит грошові кошти в сумі 87 864,00 грн., строком на 60 місяців, тобто з 27.05.2019 до 26.05.2024 включно, сплачувала частково платежі визначені графіком платежів до кредиту. Разом з цим, представник відповідача вказувала, що кредит надавався на споживчі потреби, у тому числі сплату страхового платежу за договором страхування життя. Вказаним договором було визначено окрім 11% річних (фіксована процентна ставка), сплату комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,30% у місяць від суми кредиту зазначеної у п.1.1. Договору. Вказана комісія, розмір якої за весь період кредитування визначено договором становить 121 252,20 грн., що становить 150% від суми кредиту, є такою що суперечить засадам справедливості, положенням ЗУ «Про захист прав споживачів» та ЗУ «Про споживче кредитування», тому комісія є незаконною, в зв'язку з чим всі сплачені позичальником кошти, які банк зарахував в рахунок комісії, мають бути враховані в рахунок сплати боргу за тілом кредиту, тобто розмір основного боргу має бути зменшеним на суму сплаченої комісії та в цій частині не підлягає до стягнення.
З огляду на те, що представник позивача скористався своїм правом на розгляд справи у їх відсутність, а відповідач будучи належним чином повідомленою не з'явилась, тоді як її інтереси представляє адвокат, суд не вбачає правових підстав, визначених ст..223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні.
Суд, вислухавши представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив, що 24.05.2019 ОСОБА_1 звернулась до АТ «Креді Агріколь Банк» із Заявою-Анкетою №0100111-24052019-002 (а.с.9), відповідно до якої виявила намір на отримання готівкового кредиту «Свобода» в АТ «Креді Агріколь Банк» в сумі 87864,00 грн., строком на 60 місяців із процентною ставкою у 11 % річних та комісійною винагородою 2,30 %.
З інформацією про умови кредитування, ОСОБА_2 ознайомилась шляхом підписання Паспорту споживчого кредиту (а.с.6-8), відповідно до якого зазначено: процентна ставка 11%, фіксована, визначено розмір платежів за додаткові та супутні послуги, у тому числі необхідність сплати 2,30% від початкової суми кредиту сплачується щомісячно комісія за обслуговування кредитної заборгованості (включає в себе моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, інформування клієнта про виникнення простроченої заборгованості, консультування клієнта, в т.ч. документальне, щодо погашення заборгованості, своєчасної сплати платежів, тощо), орієнтовна загальна вартість кредиту в розмірі 235874, 72 грн, загальні витрати за кредитом в розмірі 148 010,72 грн, реальна річна ставка, відсотки річних 61,10%, наданою виходячи із обраних нею умов кредитування, тощо.
У Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (а.с.8), яка є Додатком №1 до Паспорту споживчого кредиту, відповідач ознайомилась із графіком сплати платежів, у якому визначено його черговість, строки та розмір, тощо.
27.05.2019 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 було укладено Комплексний договір №3/3167200 про надання кредиту (а.с.12. 13), предметом якого є надання ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 87 864,00 грн., строком на 60 місяців, тобто з 27.05.2019 до 26.05.2024 включно, позичальник сплачує платежі за кредитом щомісячно визначені графіком платежів до кредиту, який є Додатком №1 до Договору.
У пункті 1.2. Комплексного договору сторони узгодили, що кредит наданий позичальнику на споживчі потреби, у тому числі на сплату страхового платежу за договором страхування життя згідно Договору та Правил надання споживчого кредиту в АТ «Креді Агріколь Банк», а також умов страхування життя позичальника, які є невід'ємною частиною Договору та розміщені на офіційному сайті банку.
Згідно з п. 1.3. Комплексного договору за користування кредитом позичальник сплачує:
- процентну винагороду (проценти) щомісячно, в розмірі 11,00 % річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Договором;
- комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) в розмірі 2,30 % у місяць від суми кредиту, зазначеної у п. 1.1. Договору. Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів, тощо.
Зі змісту п.2.2.1. Договору внесені позичальником суми платежу, які перевищують суми чергового платежу по кредиту, процентах та комісії згідно Графіка платежів по кредиту відбувається дострокове часткове повернення кредиту та змінюється Графік платежів по кредиту шляхом зменшення останнього платежу або кількості платежів. При цьому день повернення кредиту та розмір щомісячного платежу залишається незмінним. Сума перевищення зараховується на погашення заборгованості за кредитом в День повернення кредиту.
За змістом пункту 3.1. Комплексного договору у разі прострочення строку сплати поточної заборгованості за кредитом, процентами, комісійною винагородою, згідно умов Договору на суму простроченого платежу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, але не більше, ніж 15 % від суми простроченого платежу.
Додатком № 1 до Комплексного договору №3/3167200 від 27.05.2019 є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (в т.ч. Графік платежів по кредиту, ануїтет) (а.с. 13).
Вказані документи підписані сторонами.
Факт передачі відповідачеві грошових коштів обумовлених договором та їх рух позивач підтвердив виписки по рахунку ОСОБА_1 (а.с.18) та меморіальними ордерами від 27.05.2019 (а.с.14, 15), відповідно до яких за кредитним договором №3/3167200 від 27.05.2019 було передано грошові кошти на поточний рахунок № НОМЕР_1 в розмірі 84000 грн. та на рахунок отримувача ПрАТ Метлайф у розмірі 3864,00 грн.
22.12.2020 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги №II-2020 (а.с. 25-31), відповідно до якого первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору права вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №3/3167200 від 27.05.2019 розмір кредитної заборгованості 97817,27 грн., що підтверджується Додатком №5 до Договору відступлення від 22.12.2020 (Акт приймання-передачі розширеного реєстру прав вимоги щодо кредитних договорів та реєстру прав вимоги №1), Реєстром прав вимоги за №2 24.12.2020, платіжним дорученням від 28.12.2020.
На підтвердження заборгованості ОСОБА_1 АТ «Креді Агріколь Банк» надано розрахунок заборгованості (а.с.16), відповідно до якого станом на 24.12.2020 відповідач допустила заборгованість у розмірі 97 817,27 грн., з яких: рахунок строкової заборгованості - 65 715,55 грн.; рахунок простроченої заборгованості - 5 114,22 грн.; рахунок нарахованих відсотків - 603,63 грн.; рахунок прострочених відсотків - 4 154,30 грн.; рахунок комісії - 2 020,87 грн.; рахунок простроченої комісії - 20 208,70 грн.
30.01.2023 представником ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» відповідачу було направлено досудову вимогу щодо виконання зобов'язання та погашення заборгованості у сумі 97 817,27 грн. (а.с. 23-24).
Частиною першою та третьою статті 512 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов'язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Встановлені судом обставини та перевірені зібраними у справі доказами, у тому числі наданими позивачем на виконання вимог ухвали від 28.08.2023 підтверджують, що внаслідок укладення Договору про відступлення прав вимоги від 22.12.2020 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за комплексним договором №3/3167200 про надання кредиту від 27.05.2019, вказаний договір є дійсним та чинним, відомості про те, що він оскаржувався в судовому порядку, відсутні, а відповідач та його представник не оспорюють його умов.
Разом з цим, між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, зокрема розміру та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з вимогами ст. 526, 527, 530, 546 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
У відповідності до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст.627, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зі статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Згідно з розрахунком та наданих представником позивача доказів до позову, розмір заборгованості відповідача за кредитним договором №3/3167200 від 27.05.2019 станом на 16.02.2023 становить 97 817,27 грн., з яких: рахунок строкової заборгованості - 65 715,55 грн.; рахунок простроченої заборгованості - 5 114,22 грн.; рахунок нарахованих відсотків - 603,63 грн.; рахунок прострочених відсотків - 4 154,30 грн.; рахунок комісії - 2 020,87 грн.; рахунок простроченої комісії - 20 208,70 грн.
Відповідач, не оспорюючи факту укладення кредитного договору, вказує на недійсність умов кредитного договору від 27.05.2019 щодо нарахування комісії та не доведення позивачем розміру заборгованості, з урахуванням погашених сум на виконання кредитних зобов'язань (в розрізі погашення та зарахування за кожним платежем), відсутність первинних бухгалтерських документів.
Відповідачем на підтвердження своєї позиції було надано Виписку по рахунку видану АТ «Кредіт Агріколь Банк» за період з 27.05.2019 по 22.06.2023 (а.с.75, 76), відповідно до якої судом встановлено, що ОСОБА_1 вносились платежі на погашення за Комплексним договором №3/3167200 від 27.05.2019, останній платіж здійснено 03.08.2020, у тому числі за вказаний період ОСОБА_1 було внесено платежі на погашення комісії у загальному розмірі 16 189,69 грн.
На виконання вимог ухвали суду від 28.08.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було надано оригінал Виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором укладеним 27.05.2019 між нею та АТ «Креді Агріколь Банк» (Комплексний договір №3/3167200), право вимоги за яким було відступлено відповідно до договору укладеного 22.12.2020 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (Договір відступлення права вимоги №II-2020).
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, з огляду на вищевказані положення, виписки по рахунках відповідачки, що містяться в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості відповідачки, які досліджується судом у сукупності з іншими доказами.
Так, з виписок по рахунках відповідачки вбачається, що остання отримала 27.05.2019 кредит 84000,00 + 3864,00 грн., однак умови договору щодо здійснення щомісячних платежів - сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії, належним чином не виконувала, у зв'язку із чим і виникла заборгованість, станом на 16.02.2023 у розмірі 97 817,27 грн., з яких: рахунок строкової заборгованості - 65 715,55 грн.; рахунок простроченої заборгованості - 5 114,22 грн.; рахунок нарахованих відсотків - 603,63 грн.; рахунок прострочених відсотків - 4 154,30 грн.; рахунок комісії - 2 020,87 грн.; рахунок простроченої комісії - 20 208,70 грн.
Судом встановлено, що позивач, у зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору неодноразово звертався до відповідачки із досудовими вимогами про погашення заборгованості по договору № 3/3167200 від 27.05.2019 (а.с. 33, 34), однак, вони залишені відповідачкою без належного реагування, тоді як розмір заборгованості з моменту направлення досудової вимоги від 20.12.2020 позивачем не змінювався.
Надаючи оцінку доводам представника відповідача щодо недійсності умов Комплексного договору № 3/3167200 від 27.05.2019 про стягнення комісії як плати за надання інформації про кредит, суд зазначає наступне.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України.
Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит, розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування», підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У постанові від 13 липня 2022 року в справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20 (провадження № 61-16470св20), та зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Пунктом 1.3.2. Комплексного договору №3/3167200 від 27.05.2019 на відповідача ОСОБА_1 покладено обов'язок сплати комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) в розмірі 2,30 % у місяць від суми кредиту, що включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів, тощо, без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.
У п. 33.4.- 33.5 Велика Палата посилається на попередні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у п. 75 постанови від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 про те, що, у разі коли інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач не повинен звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги і заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору.
Аналізуючи зібрані у справі докази, судом встановлено, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, вказана комісія, розмір якої за весь період кредитування визначено договором становить 121 252,20 грн., що складає 150% від суми кредиту, є такою, що суперечить не тільки положенням Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», усталених позицій Верховного Суду, а й засадам справедливості, отож суд дійшов висновку про те, що положення пункту 1.3.2. Комплексного договору № 4/3092827 №3/3167200 від 27.05.2019 є нікчемними.
Надаючи оцінку доводам представника відповідача щодо розміру заборгованості відповідача перед позивачем, в контексті вище встановлених обставин, суд виходить з наступного.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (у редакції, чинній на час вирішення справи судом), закріплено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц.
Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що ОСОБА_1 порушено вимоги ст. 526 ЦК України, вона своєчасно не повернула позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором, тому сума боргу підлягає примусовому стягненню.
Разом з цим, суд враховує, що за вказаним кредитним договором відповідачкою було сплачено 16 189,69 грн. в рахунок сплати комісії, в частині яких суд визнав такі умови договору нікчемними, отож з урахуванням умов Комплексного договору від 27.05.2019 вказані суми суд зараховує в рахунок тіла кредиту, як це було узгоджено сторонами у зобов'язанні та здійснює власний розрахунок, приймаючи до уваги строк кредитування, наявність досудової вимоги позивача та час внесення останнього платежу за кредитним договором 03.08.2020.
При цьому, суд приймає до уваги позицію Верховного Суду викладену у постановах: від 19.10.2022 № 501/19/17; від 22.06.2022 № 296/7213/15; від 19.01.2022 № 199/5072/19; від 19.01.2022 № 204/3530/17, де зазначено, що якщо суди не погоджуються з боргом заявленим банком до стягнення, як таким, що не відповідає правильному розрахунку, то суди повинні самі навести розрахунок боргу та описати з правової точки зору чому саме в такому розмірі повинен борг та чому платежі заявлені банком не можуть бути стягнуті.
Ураховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача згідно з договором № 3/3167200 від 27.05.2019 заборгованості в сумі 59 398 (п'ятдесят дев'ять тисяч триста дев'яносто вісім) гривень 01 коп., з яких: в рахунок строкової заборгованості - 49 525,86 грн. (65715,55 грн. - 16189,69 грн.); простроченої заборгованості - 5 114,22 грн.; нарахованих відсотків - 603,63 грн.; прострочених відсотків - 4 154,30 грн.
Інші аргументи та доводи сторін суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи і не здатні вплинути на рішення суду.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Питання судових витрат, суд вирішує відповідно до Глави 8 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що при пред'явленні позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн., отож суд здійснює його розподіл пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 525, 526, 530, 1048, 1054 ЦК України, ст. 258, 259, 263-265, 273, 274-279 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №3/3167200 від 27.05.2019 станом на 16.02.2023 в загальному розмірі 59 398 (п'ятдесят дев'ять тисяч триста дев'яносто вісім) гривень 01 коп., з яких: в рахунок строкової заборгованості - 49525,86 грн.; простроченої заборгованості - 5 114,22 грн.; нарахованих відсотків - 603,63 грн.; прострочених відсотків - 4 154,30 грн..
У решті позову відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1629 (одну тисячу шістсот двадцять дев'ять) гривень 81 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до суду Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 20.10.2023.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 3-й поверх, м. Львів, Львівська обл., ЄДРПОУ - 35234236);
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ).
Суддя Світлана ШПОРТУН