Справа № 128/3146/23
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 жовтня 2023 року м. Вінниця
Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Бондаренко О.І., розглянувши матеріали, що надійшли від відділу поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ№242 від 12.08.2023, складеного о 10 год. 10 хв. інспектором СРПП ВП№3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Марценюком О.В., 12.08.2023 о 09 год. 40 хв., в смт Стрижавка по вул. Алеї, Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_1 , керував автомобілем «Ауді А4» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: відсутня реакція зіниць очей на світло, тремтіння рук; від проходження медичного огляду на стан сп'яніння відмовився в приміщенні КНП «ЦТЗ «Соціотерапія»» та на місці зупинки, порушивши п. 2.5 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, надіславши суду заяву про розгляд справи в його відсутність, вину у скоєному правопорушенні не визнає, підтримує клопотання захисника - адвоката Куцигіна І.В. про закриття справи.
Так, згідно наданого клопотання захисника - адвоката Куцигіна І.В., сторона захисту просить закрити справу про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 , виходячи з наступного.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 у провину поставлено те, що він керуючи транспортним засобом відмовився від проходження огляну на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
В той же час, допущені працівниками поліції недоліки під час оформлення матеріалів справи виключають можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Так, ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» передбачено виключний перелік підстав для зупинки транспортного засобу.
В наявному у матеріалах справи рапорті працівника поліції зазначено, що причиною зупинки транспортного засобу є його технічна несправність, а саме: пошкодження лакофарбового покриття.
Дійсно, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» однією з підстав зупинки є наявність очевидних ознак, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.
В той же час пошкодження лакофарбового покриття не є технічною несправністю транспортного засобу (п. 31 Правил дорожнього руху), матеріали справи не містять доказів притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у зв'язку з технічною несправністю транспортного засобу.
Таким чином, зупинка транспортного засобу здійснена без належних правових підстав.
Відсутність законних підстав для зупинки тягне за собою визнання неналежними та недопустимими всіх процесуальних документів, що були складені відносно водія працівниками поліції після такої зупинки (постанова Чернівецького апеляційного суду від 13.10.2022 № 718/1824/22).
Ознаки алкогольного та наркотичного сп'яніння, які дають підстави для проведення огляду на стан сп'яніння за допомогою технічних засобів та у медичному закладі, наведені у п.п.3, 4 р. 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Працівниками поліції в протоколі наведено дві ознаки наркотичного сп'яніння: тремтіння рук та відсутність реакції зіниць на світло.
Разом з тим, жодна з наведених ознак не відповідає тим, що зазначені в Інструкції.
Так, ознаками сп'яніння є виражене тремтіння пальців рук (а не тремтіння рук, як зазначено в протоколі), звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло (а не сама лише відсутність реакції на світло).
При цьому, власне реакція зіниць на світло у ОСОБА_1 не перевірялася.
Відсутність ознак сп'яніння тягне за собою відсутність підстав для направлення особи на огляд на стан сп'яніння, адже відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за відмову від огляду, якщо вимога про такий огляд не ґрунтувалася на законі.
Із змісту положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735 випливає, що видача особі направлення на огляд має передувати складанню протоколу, проте в даному випадку направлення складено о 10 год. 18, тобто через вісім хвилин після складання протоколу.
Отже, недотримання процедури направлення особи на огляд на стан сп'яніння робить неможливим констатацію того, що особа відмовилася від проходження огляду «відповідно до встановленого законом порядку», як це визначено диспозицією ст. 130 КУпАП.
Пропозиція ОСОБА_1 щодо проходження огляду на стан за інформаційним навантаженням та змістом не може вважатися саме вимогою в розумінні п. 2.5. ПДР, а отже не може тягнути за собою правових наслідків, передбачених ст. 130 КУпАП.
Також, ОСОБА_1 12.08.2023 самостійно пройшов огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі і за результатами такого огляду був визнаний тверезим.
За таких обставин провадження у справі відносно ОСОБА_1 , на думку захисту, слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши та оцінивши матеріали адміністративної справи, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння, рапорт, довідку про притягнення до адміністративної відповідальності, довідку КНП «ЦТЗ «Соціотерапія»» № 2119 від 12.08.2023, оглянувши диск з відеофіксацією правопорушення, приходжу до висновку про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, вирішення справи в точній відповідності з законом.
За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного).
Транспортний засіб має бути зупинений, тобто до самої зупинки мав знаходитись в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли останній рухається. Коли ж особа перебуває за кермом транспортного засобу із навіть ввімкненим двигуном - склад правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП відсутній, оскільки така особа не керувала транспортним засобом.
Чинне законодавство, в тому числі і Правила дорожнього руху, не містить визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Таким чином, керування транспортним засобом - це виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зрушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адмінправопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
Отже, визначальними для кваліфікації діяння за статтею 130 КпАП України є встановлення спеціального суб'єкта такого адміністративного правопорушення, оскільки суб'єктом зазначеного адміністративного правопорушення може бути лише особа, яка керує транспортним засобом, тобто здійснює усвідомлену і цілеспрямовану діяльність з використання відповідних його функцій.
При цьому основною ознакою суб'єкта зазначеного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом, отже зазначена обставина обов'язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
А тому обов'язковому з'ясуванню підлягає факт керування особою транспортним засобом, відповідно до диспозиції частини 1 статті 130 КпАП України.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 27 Постанови від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справа про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за статтею 130 КпАП України не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим із того моменту, коли він почав рухатись.
Інструкцією про порядок про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735, визначено процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.
Відповідно до вказаної Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 12 Розділу ІІ вказаної Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Статтею 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Згідно Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року N 1395, протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп'яніння у разі проведення огляду на стан сп'яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення. 2. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення підписується також цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу про адміністративне правопорушення в ньому робиться відповідний запис, який засвідчується підписами двох свідків. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу (п. 1 Розділу ІІ Інструкції).
Відповідно до абз. 4 п. 2 Розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права й обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Частиною другою статті 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому орган (посадова особа) за змістом статті 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно статтею 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
З оглянутому в судовому засіданні диску з відерфіксацією правопорушення, який надісланий разом із протоколом про адміністративне правопорушення, не вбачається безпосереднього факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом до моменту його зупинки працівниками поліції, відео розпочинається вже з моменту, на якому зафіксовано, що автомобіль «Ауді А4» д.н.з. НОМЕР_1 стоїть припаркований на узбіччі, а ОСОБА_1 вже спілкується з працівниками поліції, стоячим від автомобіля на відстані приблизно 10-15 метрів.
Отже, лише з протоколів про адміністративні правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння.
У справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї" від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою".
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСзПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 130 КпАП України, а усі сумніви щодо керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, суд тлумачить на користь останнього відповідно до положень ст. 62 Конституції України.
Відповідно до статті 247 п.1 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, враховуючи, що в ході судового розгляду не здобуто переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП, а всі сумніви тлумачаться на користь особи, провадження у справі підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
При цьому, суд звертає увагу посадової особи на складання даних протоколів, що суд прийняв дане процесуальне рішення виключно із - за порушеного інспектором порядку проведення огляду на стан сп'яніння, передбаченого діючим законодавством України та форми заповнення документів ( процедурні питання) у разі виявлення в діях водія порушення вимоги п. 2.5 ПДД.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 130, 247, 268, 280, 283, 284, КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративну справу №128/3146/23 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, через відсутність складу правопорушення - закрити.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 10 - ти діб.
Суддя О.І. Бондаренко