Справа № 128/1490/21
ВИРОК
Іменем України
23 жовтня 2023 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю прокурора ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
обвинуваченої ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниця кримінальне провадження № 1202102000000178 від 26.02.2021 року відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Приборівка, Липовецького району Вінницької області, до затримання проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, непрацюючої, не одруженої, раніше не судимої,-
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спільно проживали у житловому будинку, розташованому по АДРЕСА_1 . Близько 16 години 00 хвилин 26.02.2021 ОСОБА_6 , після вживання спиртних напоїв з ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у приміщенні спальної кімнати за місцем проживання, розпочала сімейну суперечку з останнім, під час якої у ОСОБА_6 виник злочинний умисел на заподіяння смерті ОСОБА_7 . Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 взяла до рук ніж та діючи умисно, усвідомлюючи, що посягає на життя іншої особи, при цьому передбачаючи і свідомо бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_7 , нанесла йому один удар вказаним ножем в область грудної клітки, спричинивши тілесне ушкодження, від якого останній помер на місці події. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 190 від 26.03.2021, при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 виявлено проникаюче колючо-ріжуче поранення грудної клітки з ушкодженням внутрішніх органів у вигляді колото-різаної рани на шкірі передньої поверхні грудної клітки, яка переходить у раньовий канал, що проходить через міжреберні м'язи 6-го та 7-го ребер зліва, клітковину переднього середостіння, проходить в порожнину перикарду та проникає в серце, де сліпо закінчується. Смерть ОСОБА_7 наступила 26.02.2021р. від вказаного проникаючого колючо-ріжучого поранення грудної клітки з ушкодженням внутрішніх органів, що ускладнилось розвитком гострої масивної крововтрати, що підтверджується характерними патоморфологічними змінами (прояви зовнішньої кровотечі, гемопневмоторакс та гемотампонада серця кров'ю, порушення мікроциркуляції внутрішніх органів та субендокардіальні екхімози - плями Мінакова). Між проникаючим колючо-ріжучим пораненням грудної клітки з ушкодженням внутрішніх органів та анатомічних утворень, яке ускладнилось розвитком гострої масивної крововтрати та смертю ОСОБА_7 є прямий причинний зв'язок. Вказане проникаюче поранення грудної клітки з ушкодженням внутрішніх органів у ОСОБА_7 , судячи з їх характеристик та згідно «Висновку експерта № 42, 43, 44 медико-криміналістичної експертизи від 01-04.03.2021р.» має ознаки колото-різаного та могло утворитись від одноразової дії плаского колючо-ріжучого предмета типу клинка ножа, який мав обушок та гостре лезо. Проникаюче колючо-ріжуче поранення грудної клітки з ушкодженням внутрішніх органів у ОСОБА_7 , яке ускладнилось гострою масивною крововтратою, згідно п.2.1.3 (й,к,о) «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6 від 17.01.1995р. МОЗ України належить до тяжкого тілесного ушкодження, як таке, що мало ознаки небезпеки для життя в момент спричинення та стоїть в прямому причинному зв'язку зі смертю. Крім того при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 були виявлені садна на правій кисті, попереку та сідниці, які утворились від контактної дії тупого твердого предмету (предметів) належать до легких тілесних ушкоджень та в причинному зв'язку зі смертю ОСОБА_7 не стоять. Раньовий канал колючо-ріжучого поранення грудної клітки ОСОБА_7 проходив спереду назад, знизу до гори та дещо зліва направо, що вказує на будь-яке можливе розташування ОСОБА_7 та особи, що спричиняла ушкодження, за умови доступності передньої поверхні грудної клітки на якій було виявлено колото-різану рану. Характер колючо-ріжучого поранення грудної клітки з ушкодженням внутрішніх органів у ОСОБА_7 , яке ускладнилось гострою масивною крововтратою, (його проникнення в порожнину серця та ушкодження інших важливих анатомічних утворень) виключають можливість виконання ОСОБА_7 активних дій після його заподіяння. Судово-медичних даних, які б могли свідчити про «боротьбу» та «самозахист» на тілі ОСОБА_7 не виявлено. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 морфологічних ознак захворювань, які могли б призвести до настання смерті не виявлено.
Обвинувачена ОСОБА_6 допитана у судовому засіданні суду показала, що вину у скоєнні злочину саме за ч. 1 ст. 115 КК України не визнає. Суду показала, що проживала разом з потерпілим ОСОБА_8 в фактичних шлюбних стосунках у його будинку по АДРЕСА_1 . В день події 26.02.2021 до них зайшов односельчанин ОСОБА_9 . Разом з потерпілим вони пішли до магазину за алкоголем, а в цей час до них зайшов ОСОБА_10 та спитався в неї чи заходив до них ОСОБА_9 . Вона відповіла, що ОСОБА_11 разом з її співмешканцем пішли до магазину. В цей час повернулися ОСОБА_11 та ОСОБА_8 та попросили її накрити стіл. Всі разом вони сіли за стіл їли та випивали. Вона пила по стопочці, горілку. Під час цього до них вдруге зайшов ОСОБА_10 , посидів трохи, а потім пішов до сестри. Через години дві ОСОБА_11 встав та попросився відпочити в них, бо сп'янів. Він пішов спати в іншу кімнату. Вдруге за стіл з чоловіками вона не сідала. Ходила по дрова, а потім також лягла відпочити в дітячій кімнаті. Коли проснулася, то кухня вже була пуста. Вона зайшла в спальню і побачила ОСОБА_12 , той лежав на ліжку обличчям доверху, очі були відкриті. Вона заговорила до нього, але він їй не відповів. Вона підійшла ближче та побачила в області його грудинии рану-поріз. Збоку на кріслі лежав рушник, вона приклала його до рани, але побчила, що це вже не допоможе. Вона почала шукати мобільний телефон ОСОБА_12 , бо в неї самої його не було. Телефон ОСОБА_12 вона також не знайшла, тому побігла до сусіда - ОСОБА_13 , але того не було дома. Потім він прийшов і вона сказала йому, що напевно ОСОБА_12 мертвий. Він сказав: “Що ти таке говориш? Зараз піду подивлюся.”. Він пішов до будинку, а пізніше приїхала поліція. Більше вона до будинку не заходила. Хто вбив ОСОБА_12 їй не відомо. Знає, що в нього в сейфі лежали два ножа, але ними не користувались. Сейф завжди був відкритий. Причин вбивати ОСОБА_12 в неї не було. Ножа біля тіла вона не бачила. На тілі масивної кровотечі не було. Конфліктів у той день з потерпілим в неї також не було. На слідчому експерименті вона давала покази, які їй радив адвокат, щоб дали менший строк. В судових дебатах в питанні покарання поклалася на розсуд суду.
Потерпіла ОСОБА_14 допитана у судовому засіданні суду показала, що потерпілий ОСОБА_8 проживав у належному йому будинку по АДРЕСА_1 . З обвинуваченою він жив кілька років, вони часто сварилися, пили, було, що обвинувачена нападала на ОСОБА_12 . Безпосередньо свідком події злочину не була. Вважає, що ОСОБА_15 вбила саме ОСОБА_16 .
Свідок ОСОБА_17 допитаний у судовому засіданні суду показав,що проживає в сусідньому будинку з будинком ОСОБА_18 . Потерпілий проживав разом з обвинуваченою однією сім'єю. Часто випивали і він з ними також пив. Був свідком того як вони сварилися між собою за цигарки. 26.02.2021 через його двір до ОСОБА_8 пройшов ОСОБА_11 і сказав, що йде до ОСОБА_12 випити. Потім він побачив, як ОСОБА_8 ходив до магазину за горілкою і пізніше прийшов до них у будинку. ОСОБА_19 і ОСОБА_8 курили при вході у будинок. Він підійшов до них, покурив, потім зробив круг і знову прийшов до свого подвір'я. ОСОБА_20 сиділа на снігу в істериці та кричала: “Напевно я його вбила”. Вона рвала на собі коси. Він пішов до ОСОБА_15 у будинок. ОСОБА_8 лежав на дивані витягнувши руку. Він його покликав і побачив, що ОСОБА_8 мертвий. Після чого він викликав поліцію. ОСОБА_19 він завів до себе та пішов до матері ОСОБА_12 - ОСОБА_21 . Та подзвонила своєму сину ОСОБА_22 . Той поїхав до будинку потерпілого та викликав поліцію. Додав, що коли свідок побачив тіло, у ОСОБА_12 були відкриті очі, він лежав на спині, накритий ковдрою, рана була в області серця, прикрита рушником. Ножа біля тіла він не бачив. У будинку також перебував ОСОБА_11 , якій спав в іншій кімнаті і якого виявила вже поліція. Слідів боротьби у кімнатах він не бачив.
Свідок ОСОБА_23 допитаний у судовому засіданні суду показав, що ОСОБА_8 був його рідним братом. З ОСОБА_19 брат жив приблизно 4-5 років. Знає, що вони часто сварилися, зловживали спиртними напоями. 26.02.21 він був вдома в селі Приборівка, коли йому подзвонила мати та сказала, щоб він їхав до ОСОБА_12 . У будинку він побачив мертвого брата, який лежав на спині з одкинутою рукою. Брат був одягнений у футболку, він її підняв і там був рушник під яким виявилася рана біля серця. ОСОБА_13 сказав йому, що ОСОБА_24 сказала йому, що вбила ОСОБА_12 . В будинку було все прибрано, чисто. Він викликав поліцію та швидку. Марину вивели з будинку ОСОБА_25 , і в машині поліції вона також підтвердила особисто, що вбила ОСОБА_12 . В будинку також виявили ще одного чоловіка, який спав. Це був ОСОБА_11 , який також був дуже п'яний.
Свідок ОСОБА_26 допитана у судовому засіданні суду показала, що обвинувачина є його онукою. ОСОБА_16 вийшла заміж у 18-ть, але потім розлучилася та повернулася жити до неї. Потім вона зустріла ОСОБА_8 і вони почали жити разом. У ОСОБА_15 в будинку часто випивали, в нього в будинку був притон. Сварок між ними вона не бачила. Однак бувша жінка ОСОБА_27 та його мати, була проти ОСОБА_20 , бо боялися за хату, щоб вона не народила від нього. Про події злочина вона нічого не знає, знає тільки те, що люди говорять, що ОСОБА_20 вбила ОСОБА_12 .
Свідок ОСОБА_21 допитана у судовому засіданні суду пояснила, що потерпілий від злочину - ОСОБА_8 був її сином. Жив окремо, з співмешканкою ОСОБА_16 . Жили разом десь 4-ри роки, обидва пиячили. Одного разу свідок була свідком їх сварки, коли ОСОБА_19 схопила тяжку палицю та хотіла вдарити сина, але він відвернувся, що його врятувало. Одного дня до неї прийшов ОСОБА_28 - сусід, та сказав, що ОСОБА_19 забила ОСОБА_12 . Вона разом з старшим сином - ОСОБА_29 побігли до будинку ОСОБА_12 і там вона побачила, що син лежить на постілі, розкинувши руки з відкритими очима. Старший син сказав, що ОСОБА_12 мертвий. Їй стало зле і вона вийшла з будинку. Зазначила, що у сина була зброя - мисливський ніж. Також додала, що у будинку часто був безлад. У той день було так само.
Свідок ОСОБА_30 допитаний у судовому засіданні суду пояснив, що ОСОБА_19 знав з дитинства, вона тривалий час пиячила. Жила разом з ОСОБА_8 у його будинку. Раз на місяць він заходив до них і вони разом вживали спиртне. Бувало, що співмешканці сварилися між собою у його присутності. 26.02.2021 він також прийшов до них у гості, і дав ОСОБА_12 200 грн., щоб вінй купив спиртне. Той пішов до магазину і повернувся з пляшками горілки та ліверною ковбасою. Спиртне вживали всі втрьох, разом з ОСОБА_16 . Після того, як вони вжили одну пляшку горілки він пішов спати у спальню, бо сп'янів та не міг повернутися додому. Двері закрив і що відбувалося далі, не знає. Його розбудив працівник поліції та спитав, що він тут робить. Він пояснив хто він і його вивели з будинку. Тіла він не бачив, як і ОСОБА_16 . Що між ними відбулося, йому не відомо.
Таким чином, розглянувши справу в межах пред'явленого обвинувачення, проаналізувавши всі наявні в матеріалах кримінального провадження дані, які на думку сторони обвинувачення та сторони захисту є доказами, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, покладається на слідчого та прокурора.
У відповідності до ст.22 КПК України одна із засад кримінального провадження - змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.
Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатись на один і той самий орган чи службову особу.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Крім того, саме на прокурора та слідчого, відповідно до ч.2 ст.9 КПК України, покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ст.357 КПК України в судовому засіданні були досліджені речові докази, які оглядалися судом, а також були подані для ознайомлення учасникам судового провадження, а саме:
-Витяг з ЄРДР за № 12021020000000178 від 26.02.2021 року про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (т.1, а.к.п. 191);
-Рапорт від 26.02.2021 року та витягами з АРМОР про повідомлення вчинення злочину (т.1, а.к.п. 192-195);
-Заяву ОСОБА_14 про надання добровільної згоди на огляд домогосподарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.5, а.к.п. 196);
-Протокол ОМП від 26.02.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 в межах КП № 12021020000000178 від 26.02.2021 року з фото таблицями та відеозапис (т.1, а.к.п. 197 -199, 200-207,208);
-Висновок СМЕ № 190 від 26.03.2021 року в межах КП № 12021020000000178 від 26.02.2021 року, за яким проникаюче колючо-ріжуче поранення грудної клітки з ушкодженням внутрішніх органів у ОСОБА_7 , яке ускладнилося гострою масивною крововтратою, згідно п. 2.1.3 (й.к.о) «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень) належить до тяжкого тілесного ушкодження, як таке, що мало ознаки небезпеки для життя в момент спричинення та стоїть в прямому причинному зв'язку зі смертю; при СМЕ трупа ОСОБА_7 були виявлені садна та синці, які належать до легких тілесних ушкоджень та в причинному зв'язку зі смертю не стоять; характер колючо-ріжучого поранення грудної клітки з ушкодженням внутрішніх органів трупа ОСОБА_7 , яке ускладнилося гострою масивною крововтратою виключають можливість виконання ОСОБА_7 активних дій після його задіяння; судово-медичних даних, які б могли свідчити про «боротьбу» та «самозахист» на тілі ОСОБА_7 не виявлено; морфологічних ознак захворювань, які могли б призвести до настання смерті не виявлено у ОСОБА_7 ; при судово-токсикологічній експертизі крові від трупа ОСОБА_7 виявлено етиловий спирт 3,9 проміле, що могло викликати за життя тяжке отруєння алкоголем (т.1, а.к.п. 209-214);
-Протокол огляду трупа від 27.02.2021 року в межах КП № 12021020000000178 від 26.02.2021 року (т.1, а.к.п. 215);
-Лікарське свідоцтво про смерть № 24п від 27.02.2021 року ОСОБА_7 (т.1, а.к.п. 216);
-Вимога УІАП ГУНП у Вінницькій області відносно ОСОБА_6 1988 р.н. (т.1, а.к.п. 217);
-Довідка КНП ЦТЗ «Соціотерапія» від 01.03.2021 року за вих. № 315/74, за якою ОСОБА_6 1988 р.н. встановлено алкогольне сп'яніння легкого ступеню 27.02.2021 року, алкотест результат 1,33 проміле (т.1, а.к.п. 227);
-Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 26.02.2021 року ОСОБА_6 1988 р.н. в межах КП № 12021020000000178 від 26.02.2021 року (т.1, а.к.п. 228-230);
-Постанова про отримання зразків для проведення експертизи від 26.02.2021 року та протоколом про їх відібрання в ОСОБА_6 в межах КП № 12021020000000178 від 26.02.2021 року (т.1, а.к.п. 231, 232-233,);
-Ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 27.02.2021 року про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах КП № № 12021020000000178 від 26.02.2021 року (т.1, а.к.п. 234, 235-236);
-Постанова від 27.02.2021 року про визнання та приєднання до матеріалів провадження речових доказів в межах КП № № 12021020000000178 від 26.02.2021 року (т.1, а.к.п. 237);
-Клопотання про надання дозволу на проведення обшуку від 27.02.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 в межах КП № 12021020000000178 від 26.02.2021 року (т.1, а.к.п. 238-239);
-Ухвалоа Вінницького міського суду Вінницької області від 02.03.2021 року про надання дозволу на проведення обшуку від 27.02.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 в межах КП № № 12021020000000178 від 26.02.2021 року (т.1, а.к.п. 240);
-Клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно від 27.02.2021 року при проведенні ОМП 26.02.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 в межах КП № 12021020000000178 від 26.02.2021 року (т.1, а.к.п. 241-242);
-Ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 02.03.2021 року про накладення арешту на майно (т.1, а.к.п. 243);
-Постановою про визнання та приєднання до матеріалів провадження речових доказів від 27.02.2021 року в межах КП № 12021020000000178 від 26.02.2021 року (т.1, а.к.п. 244);
-Клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно від 27.02.2021 року в межах КП № 12021020000000178 від 26.02.2021 року (т.1, а.к.п. 245-246);
- Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03.03.2021 року про накладення арешту на майно (т.1, а.к.п. 247-248);
-Постанова про визнання та приєднання до матеріалів провадження речових доказів від 27.02.2021 року в межах КП № 12021020000000178 від 26.02.2021 року (т.1, а.к.п. 249);
-Клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно від 27.02.2021 року в межах КП № № 12021020000000178 від 26.02.2021 року (т.2, а.к.п. 1-2);
-Ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 03.03.2021 року про накладення арешту на майно (т.2, а.к.п. 3-4);
-Висновок експерта від 11.03.2021 року за № СЕ-19/102-21/3810-Д за результатами проведення дактилоскопічної експертизи (т.2, а.к.п. 7-16);
-Висновкок експерта від 28.04.2021 року за № СЕ-19/102-21/3811-БД за результатами проведення судової біологічної експертизи (т.2, а.к.п. 19-42);
-Висновок судово-психіатричного експерта № 88 від 05.04.2021 року відносно ОСОБА_6 в межах КП № № 12021020000000178 від 26.02.2021 року - у зв'язку з пережитою значною психотравмуючою ситуацією, що стресосо відбразилася на психічному стані ОСОБА_6 , і виявленими при теперішньому психіатрчиному обстиеженні її малоактивною та збідненою в рухах поведінкою, зміненою за напралвеінстю активною увагою, що відображає домінуючі стресові пережиивання, ниженим настроєм, депресивними емоцінйими проявами, у вигляді пригніченості, смутку, розчарування, уповільненим за темпом мисленням для об'ктивного визначення її психічного стану ОСОБА_6 потребує тривалого обстеюення в умовах психіатрчиного стаціонару (т.2, а.к.п. 43-45);
-Висновок судово-імунологічної експертизи № 137 від 09.04.2021 року в межах КП № № 12021020000000178 від 26.02.2021 року (т.2, а.к.п. 47-50);
-Висновок судово-імунологічної експертизи № 139 від 09.04.2021 року в межах КП № № 12021020000000178 від 26.02.2021 року (т.2, а.к.п. 51-53);
-Висновок судово-імунологічної експертизи № 136 від 09.04.2021 року в межах КП № № 12021020000000178 від 26.02.2021 року (т.2, а.к.п. 55-56);
-Заявою ОСОБА_6 від 02.04.2021 року про надання згоди на проведення слідчого експерименту в межах КП № № 12021020000000178 від 26.02.2021 року (т.2, а.к.п. 57);
-Протокол проведення слідчого експерименту від 13.04.2021 року в межах КП № № 12021020000000178 від 26.02.2021 року, за участю ОСОБА_6 з відео (т.2, а.к.п. 58-62,63);
-Висновок судово-психіатричного експерта № 64 від 27.05.2021 року відносно ОСОБА_6 в межах КП № № 12021020000000178 від 26.02.2021 року - за яким ОСОБА_6 в період часу, до якого відноситься інкриміноване їй діяння на хронічне психічне захорювання не страждала, перебувала поза-будь яким хворобливмим розладом психічної діяльності; могла усвідомлювати свої дії та керувати ними; в теперішінй час має психічний розлад у вигляді депресивної реакції внаслідок ув'язнення (т.2, а.к.п. 64-70);
-Висновком експерта № 95,96 від 21.05.2021 року в межах КП № № 12021020000000178 від 26.02.2021 року (т.2, а.к.п. 71-73);
-Постанова про передачу речових доказів на відповідальне зберігання від 26.05.2021 року в межах КП № № 12021020000000178 від 26.02.2021 року та квитанцією про отримання їх на зберігання (т.2, а.к.п. 74-75, 76-77,78);
Судом оглянуто у судовому засіданні диски з відеофіксацією слідчих дій. Згідно з ч.1 ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.
Порушень вимог ст. ст. 104-106,223,237,238 КПК України судом не встановлено.
Таким чином, вказані докази суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам КПК України, а безпосередньо порушень вимог ст. ст. ст.87,99 КПК України, судом не встановлено, тобто останні прямо і непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, як-то час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в постанові від 24 жовтня 2018 року в справі № 733/249/16-к указав, що після огляду предмет визнається речовим доказом і долучається до кримінальної справи мотивованою постановою (ухвалою), яким завершується формування даного виду доказу. Цією постановою створюється особливий правовий режим поводження з предметом в кримінальній справі. Джерелом фактичних даних (відомостей) стосовно речових доказів виступає протокол огляду предмета.
В розумінні ст. 115 КК України, безпосереднім об'єктом будь-якого вбивства є життя особи (людини). Суб'єктом цього вбивства є осудна особа, яка до вчинення злочину досягла 14-річного віку. КК України захищає життя кожної людини незалежно від її соціального стану, національності, громадянства, віку, стану здоров'я, суспільно-моральної характеристики та інших ознак. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 115, характеризується: 1) діянням - посяганням на життя іншої особи; 2) наслідками у вигляді незворотної смерті потерпілого; 3) причиновим зв'язком між вказаними діянням та наслідками; 4) факультативними ознаками (місце, час, спосіб, знаряддя, засоби, обстановка вчинення вбивства). Причиновий зв'язок між вказаними вище діянням і наслідками має бути необхідним - смерть потерпілого є закономірним результатом умисного діяння винної особи, а не третіх осіб або будь-яких зовнішніх факторів. Якщо ж причиновий зв'язок наявний, а вина особи відсутня, то має місце казус (випадок) - невинне заподіяння смерті потерпілому.
Вирішуючи питання наявності у обвинуваченої умислу на вчинення вбивства ОСОБА_7 , суд враховує роз'яснення п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», згідно якої питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Оцінюючи покази обвинуваченої щодо невизнання нею вини за ст.115 КК України та вірогідності вчинення злочину іншою особою суд враховує,що під час слідчого експерименту від 13.04.2021 року ОСОБА_6 в присутності адвоката показала, що проживала разом з співмешканцем ОСОБА_31 . ОСОБА_8 випивав та неодноразово бив її, у день події вона разом з потерпілим та іншими особами вживала спиртні напої, потім ОСОБА_11 вийшов відпочити в іншу кімнату, а між нею та ОСОБА_8 почалася сварка оскільки вона не хотіла,щоб ОСОБА_32 ночував в їх будинку. ОСОБА_8 почав кричати, що він хазяїн будинку тому, що хоче то і робить, а потім почав бити її та тягати за волосся, після чого взяв ніж і почав махати перед нею. Ніж випав з його рук, вона його схопила і коли ОСОБА_8 замахнувся її вдарити вона вдарила його ножем в груди. При цьому не цілилась, вдарила один раз, ОСОБА_8 впав на ліжко, вона поклала ніж, взяла рушник і притиснула до рани. Хотіла викликати швидку, але мобільний телефон не знайшла та побігла до сусіда ОСОБА_13 , щоб викликати медичну допомогу. Зазначила на запитання, що розуміла, що удар ножем в грудину може спричинити смерть.
Вказані покази підтверджені показами свідка ОСОБА_17 , що коли обвинуваченна прибігла до нього додому вона сказала, що мабуть вбила ОСОБА_12 . Згідно показів свідка ОСОБА_23 обвинуваченна на місці події в присутності працівників поліції показала, що саме вона здійснила вбивство ОСОБА_8 і лише в подальшому змінила свої покази, заперечуючи свою винуватість.
Згідно з висновком судово-молекулярної генетичної експертизи від 28.04.2021 року за № СЕ-19/102-21/3811-БД в змивах з рук ОСОБА_6 виявлено сліди крові, що збігаються з кров'ю ОСОБА_8 , що підтверджує попередньо надані покази обвинуваченої, підтвердженні на проведенні слідчої дії - слідчого експерименту.
Таким чином, установлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що дії ОСОБА_6 мали умисний характер, дії обвинуваченої були направленні на завдання тілесних ушкоджень, які потягнули за собою смерть людини, а покази обвинуваченої півд час судового слідства направленні на запобігання відповідальності за вчинений злочин.
Оцінивши наявні докази, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення правильно кваліфіковані дії обвинуваченої ОСОБА_6 за ч.1 ст.115 КК України як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, характер і локалізацію поранень, суд дійшов до висновку, що їх не можна вважати нанесеними через необережність.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно з ч. 2 ст. 8 КПК України та ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд при розгляді даного кримінального провадження враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, викладену в рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України», «Коробов проти України» та «Ушаков проти України» щодо концепції доведення вини «поза розумним сумнівом» та вважає, що стороною обвинувачення в повній мірі доведено винуватість обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності достатніми доказами у кримінальному провадженні «поза розумним сумнівом», що також узгоджується із положеннями ст. 94 КПК України, які в повній мірі дають змогу суду зробити переконливий висновок щодо притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Згідно з ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд, зокрема, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини, ст. 62 Конституції України і норм КПК України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи, ніхто не може бути підданий кримінальному покаранню поки не буде визнаний винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.
Тому, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності, взаємозв'язку, вважає, що у провадженні існує сукупність допустимих та належних доказів, на підставі яких можна зробити переконливий висновок щодо доведеності вини обвинуваченої в інкримінованому їй діянні, а позиція обвинуваченої обумовлена її бажанням уникнути кримінальної відповідальності за особливо тяжкий злочин.
Належних доказів на спростування обвинувачення стороною захисту не надано.
Суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф №34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 09.06.98 року, параграф №54 рішення у справі Шабельника проти України від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду № 8 від 12.06.2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
При призначенні виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_6 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, та ті обставини, що обвинувачена є людиною молодого віку, раніш не судимою, має позитивні характеристики.
Згідно з п.3 ч.1 ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_6 судом не встановлено.
Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_6 є вчинення злочину щодо особи, з якою винна особа перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, а також вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. При цьому суд також враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на тяжкість злочину, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих вину обвинуваченої обставин, відомостей, що характеризують особу обвинуваченої, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_6 потребує умов ізоляції від суспільства, через що їй слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України, але не на максимальний термін.
При розгляді даного кримінального провадження, суд керувався принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно статті 6 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом; кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Визначене обвинуваченій покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства, потерпілої сторони та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
З обвинуваченої ОСОБА_6 згідно ч.2 ст.124 КПК України на користь держави підлягають до стягнення витрати на залучення експертів по даному кримінальному провадженню за проведення судових експертизи, що становлять загальну суму 16 292,75 грн., згідно наданих довідок про витрати на проведення експертиз в кримінальному провадженні.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України, знявши арешти накладені ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області в межах даного кримінального провадження.
До вступу вироку суду в чинність запобіжний захід відносно ОСОБА_6 залишити попередній - тримання під вартою.
Керуючись ст. ст. 2, 7-29, 100, 349, 369-371, 373-375, 392-395 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Визнати винною ОСОБА_6 у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 115 КК України та призначити їй покарання у виді 8 років позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання ОСОБА_6 зарахувати строк попереднього ув'язнення з 26.02.2021 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід відносно ОСОБА_6 залишити попередній - тримання під вартою.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експертів по даному кримінальному провадженню на суму 16 292,75 грн.
Скасувати арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 березня 2021 року на - два ножа, на одному з яких наявне нашарування РБК; мобільний телефон марки «Nomi»; рушник з нашаруванням РБК; вирізку з простирадла з нашаруванням РБК, жіночу резинку для волосся.
Скасувати арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 березня 2021 року на - светр темно-синього кольору, кофту чорного кольору, футболку сірого кольору, лосіни чорного кольору, пару шкарпеток сірого кольору.
Скасувати арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 березня 2021 року на - кофту світлого кольору, кофту синього кольору, футболку та джинсові штани синього кольору, зразок крові, змиви з обох рук та зрізи нігтьових пластин із піднігтьовим вмістом обох рук трупа ОСОБА_7 .
Речові докази, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів ГУНП у Вінницькій області:
- два ножа, на одному з яких наявне нашарування РБК; рушник з нашаруванням РБК; вирізку з простирадла з нашаруванням РБК, жіночу резинку для волосся, мобільний телефон марки «Nomi» - знищити;
- светр темно-синього кольору, кофту чорного кольору, футболку сірого кольору, лосіни чорного кольору, пару шкарпеток сірого кольору -повернути у повне розпорядження власника;
- кофту світлого кольору, кофту синього кольору, футболку та джинсові штани синього кольору, зразок крові, змиви з обох рук та зрізи нігтьових пластин із піднігтьовим вмістом обох рук трупа ОСОБА_7 - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Обвинувачена має право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.
Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1