Справа № 645/5578/23
Провадження № 1-кс/645/1168/23
іменем України
19 жовтня 2023 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання - ОСОБА_2
за участю прокурора Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання клопотання прокурора Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 про арешт майна, поданого в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023222020000087 від 03.08.2023 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2 КК України, ,
Прокурор Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням, в якому просить суд винести ухвалу про арешт об'єкта нерухомого майна № 1960919163101, загальною площею 413,3 кв.м., а саме нежитлових приміщень мансарди № 9а-1, 9а-2, 9а-3, 9б-1, 9б-2, 9б-3, 9б-4 в літ. «А-4», загальною площею 413,3 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , що належать на праві приватної власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , номер м.т. НОМЕР_1 (інші засоби зв'язку невідомі), з метою проведення подальшого досудового розслідування, збереження речових доказів, запобігання можливості передачі (відчуження), псування, знищення, перетворення (об'єднання/поділу) зазначеного вище об'єкту нерухомого майна, з забороною проведення будь-яких реєстраційних дій щодо зазначеного нерухомого майна, у т.ч. відчуження та/або розпорядження будь-яким іншим способом даним нерухомим майном.
В обгрунтування клопотання зазначив, що У провадженні СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження № 42023222020000087 від 03.08.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2 КК України за фактом шахрайського заволодіння об'єктом нерухомості, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 та зловживання своїми повноваженнями державним реєстратором Печенізької РДА Харківської області під час здійснення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на зазначене майно.
У ході досудового розслідування встановлено, державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_5 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі відповідних заяв 23.04.2019 прийнято рішення про реєстрацію за ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 права спільної сумісної власності на об'єкт нерухомого майна № 1817868363101, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 668,7 кв.м.
Як підставу для реєстрації права власності державним реєстратором використано:
1) заяву ОСОБА_4 про згоду на об'єднання часток об'єкту нерухомого майна, посвідчену приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_8 11.04.2019, реєстровий № 4218, згідно з якою ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вирішили зареєструвати за собою право спільної сумісної власності на об'єкт нерухомого майна - ізольовану квартиру АДРЕСА_3 , об'єднавши таким чином належні їм на праві власності частки, а саме:
- ОСОБА_4 на праві власності належить 27/100 та 8/100 часток квартири АДРЕСА_4 на підставі договору дарування від 18.10.2018, посвідченого приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_8 , реєстровий № 15370, та договору дарування від 23.02.2019, посвідченого приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_9 , реєстровий № 183, відповідно;
- ОСОБА_7 на праві власності належить 34/300 та 12/100 часток квартири АДРЕСА_4 на підставі договору дарування від 20.12.2017, посвідченого приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_9 , реєстровий № 1654, та договору дарування від 29.03.2019, посвідченого приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_8 , реєстровий № 3742, відповідно.
- ОСОБА_6 на праві власності належить 17/300, 23/100 та 13/100 часток квартири АДРЕСА_4 на підставі договору дарування від 24.07.2018, посвідченого приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_9 , реєстровий № 1206, договору дарування від 12.05.2018, посвідченого приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_8 , реєстровий № 6342 та договору дарування від 08.02.2008, посвідченого приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_8 , реєстровий № 1453 відповідно.
2) заяву ОСОБА_7 , яка діяла від імені ОСОБА_6 про згоду на об'єднання часток об'єкту нерухомого майна, посвідчену приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_8 10.04.2019, реєстровий № 4146, згідно з якою ОСОБА_7 як представник ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_7 вирішили зареєструвати за собою право спільної сумісної власності на об'єкт нерухомого майна - ізольовану квартиру АДРЕСА_3 , об'єднавши таким чином належні їм на праві власності частки, про які зазначено вище у п. 1;
3) заяву ОСОБА_7 про згоду на об'єднання часток об'єкту нерухомого майна, посвідчену приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_8 10.04.2019, реєстровий № 4145, згідно з якою ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вирішили зареєструвати за собою право спільної сумісної власності на об'єкт нерухомого майна - ізольовану квартиру АДРЕСА_3 , об'єднавши таким чином належні їм на праві власності частки, про які зазначено вище у п.1.
4) договір дарування, посвідчений 23.02.2019 приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_9 , реєстровий № 183, згідно з яким ОСОБА_10 передала безоплатно у власність ОСОБА_11 8/100 часток комунальної квартири АДРЕСА_4 , яка в цілому складається з восьми кімнат загальною площею 242,6 кв.м., житловою - 161,6 кв.м.
5) договір дарування, посвідчений 18.10.2018 приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_8 , реєстровий № 15370, згідно з яким ОСОБА_12 передав безоплатно у власність ОСОБА_4 27/100 часток в праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_4 , а саме: приміщення № 4 житловою площею 23,2 кв. м., загальною площею 36,8 кв.м. з відповідною частиною місць спільного користування та приміщення № 9 житловою площею 21,7 кв.м., загальною площею 33,6 кв.м. з відповідною частиною місць спільного користування. При цьому, ця квартира в цілому складається з восьми кімнат загальною площею 249,8 кв.м., житловою - 161,6 кв.м.;
6) договір дарування, посвідчений 24.07.2018 приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_8 , реєстровий № 1206, згідно з яким ОСОБА_13 передав безоплатно у власність ОСОБА_7 17/300 часток комунальної квартири АДРЕСА_4 . При цьому, в цілому зазначена квартира складається з восьми кімнат загальною площею 249,8 кв.м., житловою - 161,6 кв.м.;
7) договір дарування, посвідчений 12.05.2018 приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_8 , реєстровий № 6342, згідно з яким ОСОБА_14 передала безоплатно у власність ОСОБА_6 23/100 частини комунальної квартири АДРЕСА_4 . При цьому, в цілому зазначена квартира складається з восьми кімнат загальною площею 249,8 кв.м., житловою - 161,6 кв.м.;
8) договір дарування, посвідчений 08.02.2018 приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_8 , реєстровий № 1453, згідно з яким ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 передали безоплатно у власність ОСОБА_6 13/300 частини комунальної квартири АДРЕСА_4 .
9) договір дарування, посвідчений 29.03.2019 приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_8 , реєстровий № 3742, згідно з яким ОСОБА_18 передала безоплатно у власність ОСОБА_7 12/100 частини квартири АДРЕСА_4 . При цьому, в цілому зазначена квартира складається з восьми кімнат загальною площею 249,8 кв.м., житловою - 161,6 кв.м.;
10) договір дарування, посвідчений 20.12.2017 приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_9 , реєстровий № 1654, згідно з яким ОСОБА_19 , діючи від імені ОСОБА_20 , та ОСОБА_21 передали безоплатно у власність ОСОБА_22 34/300 часток комунальної квартири АДРЕСА_4 . При цьому, в цілому зазначена квартира складається з восьми кімнат загальною площею 249,8 кв.м., житловою - 161,6 кв.м.;
11) довідку № 0104-19/1 від 01.04.2019, видану ТОВ «Міжрегіональне бюро з технічної інвентаризації», згідно з якою останнє виготовила технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_5 та яка на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Обстеженням 01.04.2019 встановлено, що у спільному користуванні співвласників знаходяться усі приміщення комунальної квартири АДРЕСА_6 без конкретного визначення приміщень кожного з них та в результаті об'єднання належних співвласникам частко у комунальній квартирі АДРЕСА_6 утворено самостійний окремий об'єкт нерухомого майна - ізольовану квартиру АДРЕСА_7 .
12) технічний паспорт б/н від 01.04.2019, виготовлений ТОВ «Міжрегіональне бюро з технічної інвентаризації» на замовлення ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , згідно з яким проінвентаризовано приміщення загальною площею 668,7кв.м., а саме: кв. АДРЕСА_8 та приміщення мансарди у вказаному будинку.
При цьому, будь-яких належних документів, що підтверджують право власності ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та/або ОСОБА_6 на приміщення мансарди у будинку АДРЕСА_1 для реєстрації не надано.
У подальшому 04.05.2019 до Державного реєстру прав на нерухоме майно приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_8 внесено відомості про поділ об'єкта нерухомості № 1817868363101 на об'єкти №№ 1822774863101, 1822777363101 та 1822779763101.
Рішенням державного реєстратора Печенізької РДА Харківської області ОСОБА_23 № 49675602 від 14.11.2019 за заявою ОСОБА_7 об'єкти нерухомого майна № 1822777363101 та № 1822779763101 об'єднано та утворено новий - № 1960919163101 - нежитлові приміщення мансарди №№ 9а-1, 9а-2, 9а-3, 9б-1, 9б-2, 9б-3, 9б-4 в літ. «А-4» по АДРЕСА_1 , загальною площею 413,3 кв.м.
При цьому, відповідно до рішення 12 сесії Харківської міської Ради народних депутатів 21 скликання від 28.09.1992 «Про комунальну власність міста» будинок по АДРЕСА_1 включено до переліку об'єктів комунальної власності міста.
Згідно з інформацією юридичного департаменту Харківської міської ради, приватизація нежитлових приміщень мансарди у житловому будинку по АДРЕСА_1 не здійснювалась.
Таким чином, у органу досудового розслідування є підстави вважати, що вищевказані приміщення мансарди загальною площею 413,3м2 в будинку АДРЕСА_1 безпідставно вибули з комунальної власності Харківської територіальної громади, чим останній спричинено істотну шкоду, а реєстрацію права власності державним реєстратором проведено всупереч вимог ст. ст. 10, 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 1960919163101, на даний час право власності на нежитлові приміщення мансарди № 9а-1, 9а-2, 9а-3, 9б-1, 9б-2, 9б-3, 9б-4 в літ. «А-4», загальною площею 413,3 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано 06.12.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_24 за ОСОБА_4 на підставі договору дарування нежитлових приміщень (номер в реєстрі 6439 від 06.12.2019), укладеного між ОСОБА_7 (Продавець) та ОСОБА_4 (Покупець).
Постановою слідчого від 02.10.2023 нежитлові приміщення мансарди № 9а-1, 9а-2, 9а-3, 9б-1, 9б-2, 9б-3, 9б-4 в літ. «А-4», загальною площею 413,3 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 визнані речовими доказами по даному кримінальному провадженню, оскільки вони є предметом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2 КК України.
Дані об'єкти нерухомого майна будуть використані для проведення судової оціночно-будівельної експертизи, в ході якої буде встановлено суму матеріальних збитків, спричинених територіальній громаді м. Харкова, внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 190 КК України.
На підставі вищевикладеного, з метою проведення подальшого досудового розслідування, збереження речових доказів, позбавлення можливості передачі (відчуження), псування, знищення, перетворення нежитлових приміщень мансарди № НОМЕР_2 , 9а-2, 9а-3, 9б-1, 9б-2, 9б-3, 9б-4 в літ. «А-4», загальною площею 413,3 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , які є об'єктом кримінально протиправних дій,визнані речовими доказами в кримінальному провадженні, та у подальшому будуть використані для встановлення обставин кримінального правопорушення під час проведення відповідних експертних досліджень, виникла необхідність у накладенні арешту на вищезазначений об'єкт нерухомого майна.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання у повному обсязі, просив його задовольнити, надав суду пояснення аналогічні, викладеним у клопотанні.
Слідчий суддя, вивчивши документи та матеріали, якими обґрунтовано доводи клопотання, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання, приходить до висновку про необґрунтованість клопотання прокурора, виходячи з наступного.
У провадженні СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження № 42023222020000087 від 03.08.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2 КК України за фактом шахрайського заволодіння об'єктом нерухомості, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 та зловживання своїми повноваженнями державним реєстратором Печенізької РДА Харківської області під час здійснення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на зазначене майно.
У ході досудового розслідування встановлено, державним реєстратором Печенізької районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_5 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі відповідних заяв 23.04.2019 прийнято рішення про реєстрацію за ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 права спільної сумісної власності на об'єкт нерухомого майна № 1817868363101, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 668,7 кв.м.
Як підставу для реєстрації права власності державним реєстратором використано:
1) заяву ОСОБА_4 про згоду на об'єднання часток об'єкту нерухомого майна, посвідчену приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_8 11.04.2019, реєстровий № 4218, згідно з якою ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вирішили зареєструвати за собою право спільної сумісної власності на об'єкт нерухомого майна - ізольовану квартиру АДРЕСА_3 , об'єднавши таким чином належні їм на праві власності частки, а саме:
- ОСОБА_4 на праві власності належить 27/100 та 8/100 часток квартири АДРЕСА_4 на підставі договору дарування від 18.10.2018, посвідченого приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_8 , реєстровий № 15370, та договору дарування від 23.02.2019, посвідченого приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_9 , реєстровий № 183, відповідно;
- ОСОБА_7 на праві власності належить 34/300 та 12/100 часток квартири АДРЕСА_4 на підставі договору дарування від 20.12.2017, посвідченого приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_9 , реєстровий № 1654, та договору дарування від 29.03.2019, посвідченого приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_8 , реєстровий № 3742, відповідно.
- ОСОБА_6 на праві власності належить 17/300, 23/100 та 13/100 часток квартири АДРЕСА_4 на підставі договору дарування від 24.07.2018, посвідченого приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_9 , реєстровий № 1206, договору дарування від 12.05.2018, посвідченого приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_8 , реєстровий № 6342 та договору дарування від 08.02.2008, посвідченого приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_8 , реєстровий № 1453 відповідно.
2) заяву ОСОБА_7 , яка діяла від імені ОСОБА_6 про згоду на об'єднання часток об'єкту нерухомого майна, посвідчену приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_8 10.04.2019, реєстровий № 4146, згідно з якою ОСОБА_7 як представник ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_7 вирішили зареєструвати за собою право спільної сумісної власності на об'єкт нерухомого майна - ізольовану квартиру АДРЕСА_3 , об'єднавши таким чином належні їм на праві власності частки, про які зазначено вище у п. 1;
3) заяву ОСОБА_7 про згоду на об'єднання часток об'єкту нерухомого майна, посвідчену приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_8 10.04.2019, реєстровий № 4145, згідно з якою ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вирішили зареєструвати за собою право спільної сумісної власності на об'єкт нерухомого майна - ізольовану квартиру АДРЕСА_3 , об'єднавши таким чином належні їм на праві власності частки, про які зазначено вище у п.1.
4) договір дарування, посвідчений 23.02.2019 приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_9 , реєстровий № 183, згідно з яким ОСОБА_10 передала безоплатно у власність ОСОБА_11 8/100 часток комунальної квартири АДРЕСА_4 , яка в цілому складається з восьми кімнат загальною площею 242,6 кв.м., житловою - 161,6 кв.м.
5) договір дарування, посвідчений 18.10.2018 приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_8 , реєстровий № 15370, згідно з яким ОСОБА_12 передав безоплатно у власність ОСОБА_4 27/100 часток в праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_4 , а саме: приміщення № 4 житловою площею 23,2 кв. м., загальною площею 36,8 кв.м. з відповідною частиною місць спільного користування та приміщення № 9 житловою площею 21,7 кв.м., загальною площею 33,6 кв.м. з відповідною частиною місць спільного користування. При цьому, ця квартира в цілому складається з восьми кімнат загальною площею 249,8 кв.м., житловою - 161,6 кв.м.;
6) договір дарування, посвідчений 24.07.2018 приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_8 , реєстровий № 1206, згідно з яким ОСОБА_13 передав безоплатно у власність ОСОБА_7 17/300 часток комунальної квартири АДРЕСА_4 . При цьому, в цілому зазначена квартира складається з восьми кімнат загальною площею 249,8 кв.м., житловою - 161,6 кв.м.;
7) договір дарування, посвідчений 12.05.2018 приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_8 , реєстровий № 6342, згідно з яким ОСОБА_14 передала безоплатно у власність ОСОБА_6 23/100 частини комунальної квартири АДРЕСА_4 . При цьому, в цілому зазначена квартира складається з восьми кімнат загальною площею 249,8 кв.м., житловою - 161,6 кв.м.;
8) договір дарування, посвідчений 08.02.2018 приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_8 , реєстровий № 1453, згідно з яким ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 передали безоплатно у власність ОСОБА_6 13/300 частини комунальної квартири АДРЕСА_4 .
9) договір дарування, посвідчений 29.03.2019 приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_8 , реєстровий № 3742, згідно з яким ОСОБА_18 передала безоплатно у власність ОСОБА_7 12/100 частини квартири АДРЕСА_4 . При цьому, в цілому зазначена квартира складається з восьми кімнат загальною площею 249,8 кв.м., житловою - 161,6 кв.м.;
10) договір дарування, посвідчений 20.12.2017 приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_9 , реєстровий № 1654, згідно з яким ОСОБА_19 , діючи від імені ОСОБА_20 , та ОСОБА_21 передали безоплатно у власність ОСОБА_22 34/300 часток комунальної квартири АДРЕСА_4 . При цьому, в цілому зазначена квартира складається з восьми кімнат загальною площею 249,8 кв.м., житловою - 161,6 кв.м.;
11) довідку № 0104-19/1 від 01.04.2019, видану ТОВ «Міжрегіональне бюро з технічної інвентаризації», згідно з якою останнє виготовила технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_5 та яка на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Обстеженням 01.04.2019 встановлено, що у спільному користуванні співвласників знаходяться усі приміщення комунальної квартири АДРЕСА_6 без конкретного визначення приміщень кожного з них та в результаті об'єднання належних співвласникам частко у комунальній квартирі АДРЕСА_6 утворено самостійний окремий об'єкт нерухомого майна - ізольовану квартиру АДРЕСА_7 .
12) технічний паспорт б/н від 01.04.2019, виготовлений ТОВ «Міжрегіональне бюро з технічної інвентаризації» на замовлення ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , згідно з яким проінвентаризовано приміщення загальною площею 668,7кв.м., а саме: кв. АДРЕСА_8 та приміщення мансарди у вказаному будинку.
При цьому, будь-яких належних документів, що підтверджують право власності ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та/або ОСОБА_6 на приміщення мансарди у будинку АДРЕСА_1 для реєстрації не надано.
У подальшому 04.05.2019 до Державного реєстру прав на нерухоме майно приватним нотаріусом ХНМО ОСОБА_8 внесено відомості про поділ об'єкта нерухомості № 1817868363101 на об'єкти №№ 1822774863101, 1822777363101 та 1822779763101.
Рішенням державного реєстратора Печенізької РДА Харківської області ОСОБА_23 № 49675602 від 14.11.2019 за заявою ОСОБА_7 об'єкти нерухомого майна № 1822777363101 та № 1822779763101 об'єднано та утворено новий - № 1960919163101 - нежитлові приміщення мансарди №№ 9а-1, 9а-2, 9а-3, 9б-1, 9б-2, 9б-3, 9б-4 в літ. «А-4» по АДРЕСА_1 , загальною площею 413,3 кв.м.
При цьому, відповідно до рішення 12 сесії Харківської міської Ради народних депутатів 21 скликання від 28.09.1992 «Про комунальну власність міста» будинок по АДРЕСА_1 включено до переліку об'єктів комунальної власності міста.
Згідно з інформацією юридичного департаменту Харківської міської ради, приватизація нежитлових приміщень мансарди у житловому будинку по АДРЕСА_1 не здійснювалась.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 1960919163101, на даний час право власності на нежитлові приміщення мансарди № 9а-1, 9а-2, 9а-3, 9б-1, 9б-2, 9б-3, 9б-4 в літ. «А-4», загальною площею 413,3 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано 06.12.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_24 за ОСОБА_4 на підставі договору дарування нежитлових приміщень (номер в реєстрі 6439 від 06.12.2019), укладеного між ОСОБА_7 (Продавець) та ОСОБА_4 (Покупець).
Постановою слідчого від 02.10.2023 нежитлові приміщення мансарди № 9а-1, 9а-2, 9а-3, 9б-1, 9б-2, 9б-3, 9б-4 в літ. «А-4», загальною площею 413,3 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 визнані речовими доказами по даному кримінальному провадженню, оскільки вони є предметом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2 КК України.
Суд враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, зокрема, в справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства Суд вказав, що вимога Конвенції пункту 2 ст.10 про те, що обмеження здійснення свободи вираження поглядів, яке має бути встановлене законом, є рівнозначною вимозі, передбаченій у пункті 1 ст. 5 про те, що будь-яке позбавлення свободи має бути законним. Суд наголошує: Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія. Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом», у пункті 1 ст. 5 зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке позбавлення свободи відповідає меті ст.5 і не є свавільним (п. 54).
Згідно зі ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 7, ст. 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
У відповідності до положень п. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.97 р., кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані і мають міститись і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до зазначеного п. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Стаття 98 КПК України містить поняття речового доказу, відповідно до якої речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Однак, сама по собі постанова слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області від 02.10.2023 про визнання речовими доказами нежитлові приміщення мансарди № 9а-1, 9а-2, 9а-3, 9б-1, 9б-2, 9б-3, 9б-4 в літ. «А-4», загальною площею 413,3 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 визнані речовими доказами по даному кримінальному провадженню, оскільки вони є предметом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2 КК України. не може бути підставою для накладення арешту на зазначене майно.
Як випливає із змісту ст. 172 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт майна накладається з метою забезпечення збереження речових доказів; розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Виходячи із змісту процесуальних норм, що містяться в статті 170 КПК України, предметом арешту може бути майно, що належить певній особі.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Стаття 170 ч. 10 КПК України вказує, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Статтею 171 КПК України встановлено, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
В якості обгрунтування клопотання прокурор зазначає, що незастосування арешту майна буде перешкоджати встановленню істини по справі внаслідок того, що вказане майно може бути відчуженим, спотвореним, чи взагалі знищеним.
Обов'язок доведення необхідності застосування цього засобу забезпечення кримінального провадження та цілі накладення арешту на майно перед слідчим суддею покладено на прокурора, слідчого.
Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна повинно мати законні підстави та мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.
Враховуючи вище викладене, слідчий суддя приходить до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання, оскільки суд не вбачає підстав для накладення арешту на вказане нерухоме майно, адже подане клопотання не обґрунтоване, не містить зазначення ані мети, ані підстав для накладення арешту на нерухоме майно, слідчим не доведено правової підстави для застосування арешту, а саме не доведено наявність ризиків його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а саме ці ризики у сукупності з підставами для арешту, що передбачені частиною 2 ст. 170 КПК України, є процесуальною передумовою для застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
Тобто, стороною обвинувачення не обґрунтовано необхідність накладення арешту та не доведено можливість використання даного майна як доказу у кримінальному провадженні, а також не доведено розумність та співрозмірність обмеження права користування, розпорядження майном завданням кримінального провадження, прокурором не наведено переконливих даних, які б вказували на необхідність накладення арешту на майно і накладення арешту є розумним та співрозмірним із завданнями кримінального провадження.
Надані матеріал свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки за викладених у клопотанні обставин та доданих до нього матеріалах не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Окрім того, ч.1 ст. 246 КК України передбачена відповідальність за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду.
Відповідно до матеріалів доданих до клопотання відсутні відомості про заподіяння істотної шкоди кримінальним правопорушенням, як це вимагає об'єктивна сторона ст.246 КК України.
Приймаючи до уваги, вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даного клопотання .
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 170-173, 309, 372 КПК України, суд -
В задоволенні клопотання клопотання прокурора Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 про арешт майна, поданого в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023222020000087 від 03.08.2023 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2 КК України,- відмовити в повному обсязі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 23 жовтня 2023 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1