Справа № 626/2343/23
Провадження № 1-кп/626/369/2023
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2023 року м.Красноград
Красноградський районний суд Харківської області
в складі: головуючого -судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12023221090000548 по обвинуваченню ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Красноград Харківської області, громадянин України, має середньо спеціальну освіту, неодружений, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працюючий охоронцем в ТОВ "ЯВІР-2005", є таким, що не має судимості відповідно до ст.89 КК України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Указу Президента України від 24.02.2022 року №65/2022 "Про загальну мобілізацію", на території України оголошено загальну мобілізацію у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Строк проведення загальної мобілізації продовжено з 25.05.2022 року на 90 діб, згідно з Указом Президента від 17.05.2022 року. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №574/2022 "Про продовження строку проведення загальної мобілізації", який затверджено Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації" від 15 серпня 2022 року №2501-IX проведення загальної мобілізації продовжено з 23 серпня 2022 року на 90 діб.
Відповідно до Указу Президента України від 07 листопада 2022 року №758/2022 "Про продовження строку проведення загальної мобілізації", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації" від 16 листопада 2022 року №2379-IX проведення загальної мобілізації продовжено з 21 листопада 2022 року на 90 діб.
Відповідно до Указу Президента України від 06 лютого 2023 року №59/2023 "Про продовження строку проведення загальної мобілізації", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку проведення загальної мобілізації" від 07 лютого 2023 року №2916-IX проведення загальної мобілізації продовжено з 20 травня 2023 року на 90 діб.
23 травня 2023 року ОСОБА_4 , який відповідно ч.9 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" є військовозобов'язаним, під час воєнного стану отримав повістку для прибуття 30 травня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправлення до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідо до ч.3 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах .
30 травня 2023 року ОСОБА_4 , маючи прямий умисел, спрямований на ухилення від несення військової служби під час мобілізації, діючи з метою ухилення від призову за мобілізацією, будучи придатним за станом здоров'я для проходження військової служби та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, з метою ухилення від мобілізації , без поважних причини не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 в зазначену дату та 23 травня 2023 року надав письмову заяву про відмову від призову на військову службу з зв'язку з мобілізацією.
У пред'явленому обвинуваченні ОСОБА_4 у судовому засіданні свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України визнав повністю. Обвинувачений підтвердив факти викладені в обвинувальному акті, зокрема що він дійсно був ознайомленим про необхідність прибуття 30 травня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , але без поважних причин не з'явився, оскільки 23 травня 2023 року надав письмову заяву про відмову від призову на військову службу з зв'язку з мобілізацією оскільки він, як раніше судима особа, не бажає служити в Збройних силах України. Просив врахувати, те що він визнав свою провину та суворо його не карати.
Суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції у суду відсутні. Окрім того, учасникам судового провадження роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 30 травня 2023 року скоїв ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Ці діїнеобхідно кваліфікувати за ст.336 КК України.
При обранні виду та розміру покарання, суд приймає до уваги ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення. Відповідно до ст.12 КК України, злочин передбачений ст. 336 КК України є нетяжким.
Згідно ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Визначаючи вид та міру покарання суд керується положеннями частини 2 ст.50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа "Довженко проти України") зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Враховуються дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_4 раніше не засуджений відповідно до ст.89 КК України, на диспансерному обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, разом зтим вчинив кримінальне правопорушення, яке за класифікацією злочинів, передбачених ст.12 КК України, хоча й відносяться до нетяжкого злочину, але спрямоване на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, під час дії воєнного стану, який введений на території України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", що є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад.
При цьому відповідно до ст. 65 Конституції України захист вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Такі положення основного закону дублюються в статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Умисне ухилення від такого обов'язку під час війни створює негативні наслідки та тенденції в суспільстві та підриває обороноздатність держави.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , не встановлені. На думку суду, відсутні будь-які об'єктивні дані на підтвердження щирого каяття з боку обвинуваченого, окрім формального визнання своєї провини в загальних межах.
Відповідно до розуміння правової природи та значення поняття щирого каяття, наданих у правових позиціях, викладених у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності", щире каяття є сукупністю невід'ємних одне від одного складових, що характеризують об'єктивне ставлення винуватої особи до вчиненого злочину і полягають у повному визнанні своєї провини у вчиненні злочину, висловлюванні жалю з цього приводу та бажання виправити ситуацію, що склалася, а так саме й готовність нести відповідальність. Тобто, всі ці фактори правової поведінки обвинуваченого є невід'ємними складовими щирого каяття. Такої позиції додержується й Верховний Суд у своїх чисельних рішеннях (ВС ККС №759/7784/15-к від 22.03.2018 року; № 756/4830/17-к від 09.10.2018 року).
Таким чином, суд приходить до висновку, що в якості обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 його "щире каяття" не є доведеним та не може враховуватися.
Обвинувачений ОСОБА_4 , розуміючи відповідальність і наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час загальної мобілізації, категорично відмовився від проходження військової служби, посилаючись на свої попередні судимості. Тим самим обвинувачений відкрито зробив свій вибір нести покарання за відповідну відмову від проходження військової служби, навіть якщо це пов'язане із подальшим його позбавленням волі. Враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, беручи до уваги вказані обставини в сукупності зі ставленням ОСОБА_4 до вчиненого, суд приходить до висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції статті норм закону, які передбачають відповідальність за вчинений ним злочин. Таке покарання з реальним його відбуванням, буде необхідним та достатнім для його виправлення, внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, нейтралізує його негативні настанови та змусить в майбутньому додержуватись положень закону України про кримінальну відповідальність, а також запобігатиме вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Суд не вбачає підстав для застосування ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання з урахуванням ст.69 КК України.
Під час досудового розслідування до обвинуваченого не було застосовано запобіжний захід. Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст. 368-374 КПК України суд, -
УХВАЛИВ:
Визнати ОСОБА_4 винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України.
Призначити ОСОБА_4 покарання за ст.336КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з моменту його фактичного затримання після набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Красноградський районний суд Харківської області впродовж 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копії вироку надати учасникам провадження: присутнім - вручити в суді, відсутнім - надіслати поштою.
Суддя