Справа № 638/10868/21
Провадження № 2/638/822/23
РІШЕННЯ
Іменем України
23 жовтня 2023 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Латки І.П.,
за участю секретаря судового засідання Котельнікової А.Р.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мисочка Діна Миколаївна, ОСОБА_4 ,
розглянувши в загальному позовному провадженні у залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_5 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки та зобов'язання скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мисочка Діна Миколаївна, ОСОБА_4 ,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2021 року ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_5 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки та зобов'язання скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в обґрунтування якого зазначив, що квартира АДРЕСА_1 була предметом розгляду цивільної справи №638/3852/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, поділ майна подружжя та визнання договору дарування недійсним. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 червня 2019 року позов задоволений, договір дарування квартири від 09 липня 2015 року визнаний недійсним, а власниками спірної квартири визнано ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по 1/2 частини кожному. Постановою Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано із відмовою в задоволенні позову. Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 червня 2021 року постанову Харківського апеляційного суду скасовано, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова залишено без змін в частині визнання недійсним договору дарування квартири від 09 липня 2015 року та визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 власниками по 1/2 її частин.
Позивач після отримання постанови Верховного Суду 05 липня 2021 року звернувся до державного реєстратора з метою реєстрації права власності на свою частину спірної квартири, проте, дізнався про неможливість це зробити, оскільки згідно з даними Реєстру речових прав на нерухоме майно 03 липня 2021 року (у суботу) о 17:28:30 приватним нотаріусом ХМНО Мисочкою Д.М. зареєстровані відомості про укладення договору іпотеки спірної квартири між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який слугує забезпеченням виконання основного зобов'язання з позики у сумі 1370605 грн.
Посилаючись на відсутність у ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру, позивач просив суд визнати недійсним договір іпотеки від 03 липня 2021 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо житлової квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 676746163101), який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мисочкою Діною Миколаївною та зареєстрований у реєстрі 03 липня 2021 за номером 605; зобов'язати приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Мисочку Діну Миколаївну скасувати рішення (та відповідний запис) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 59083309, від 03 липня 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; вирішити питання про судові витрати.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з доданими до неї документами отримали 16 вересня 2021 року та 27 вересня 2021 року відповідно, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, однак у встановлений судом п'ятнадцятиденний строк відзиву на позовну заяву не подали, у зв'язку з чим суд розглянув справу на підставі наявних матеріалів, що відповідає положенням ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мисочка Діна Миколаївна у поясненнях щодо позову у задоволенні позовних вимог просила відмовити, оскільки твердження позивача, що ОСОБА_2 на момент укладання оскаржуваного договору іпотеки не була власником предмета іпотеки не відповідає дійсності та спрямоване на введення в оману сторін по справі та суду. Під час посвідчення оскаржуваного договору іпотеки, згідно отриманої Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, станом на 03 липня 2021 року власником житлової квартири АДРЕСА_2 була ОСОБА_2 на підставі договору дарування квартири, серія та номер: 362, виданий 09.07.2015 року ПН ХМНО Назаренко О.О., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийнято 09.07.2015 року та внесено в Реєстр за номером права власності: 10352625. Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ( ОСОБА_2 ) станом на дату укладання договору іпотеки містить тотожні дані. Заборони на відчуження майна станом 03.07.2021 року відсутні. Довідка про зареєстрованих осіб у житловому приміщені (квартира АДРЕСА_2 ) від 03.07.2021 року містить дані про реєстрацію за вказаною адресою ОСОБА_2 - власника та ОСОБА_4 . З наведеного вбачається, що твердження позивача про відсутність нотаріальної згоди при укладанні договору іпотеки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 тягне за собою недійсність угоди є безпідставними та суперечать наведеним фактам, що мають своє відображення у державних реєстрах.
Сторони в судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Судом визнана неповажною причина неявки представника відповідачки в судове засідання, призначене на 23 жовтня 2023 року, оскільки частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом. Судом чотири рази переносилися судові засідання за заявою представника відповідачки.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 2 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 8 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 2 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 5 лютого 2004 року та інші). Відповідно до ч. 2 ст. 210 ЦПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мисочка Діна Миколаївна просила справу розглянути за її відсутністю.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено обставини про те, що 09 липня 2015 року ОСОБА_4 відповідно до умов договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Назаренко О.О. та зареєстрованого в реєстрі за №362, подарувала своїй дочці ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_3 .
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 червня 2019 року у справі № 638/3852/17 встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у період з вересня 1995 року по березень 2010 року; визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 ; визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 09 липня 2015 року, визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право власності по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 за кожним.
Постановою Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання квартириспільною сумісною власністю та поділі цього майна, визнання договору дарування недійсним та в цій частині відмовлено в задоволенні позову.
Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 червня 2021 року постанову Харківського апеляційного суду скасовано, а рішення Дзержинського районного суду м. Харкова про визнання недійсним договору дарування квартири від 09 липня 2015 року та визнання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 власниками по 1/2 її частин залишене в силі.
03 липня 2021 року між ОСОБА_2 як позичальником та ОСОБА_3 як позикодавцем укладено договір позики грошей, за умовами якого позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти у розмірі 1370605 грн 00 коп., що за згодою сторін еквівалентно сумі 50000 доларів США за курсом Національного банку України, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві суму позики в строк до 03 липня 2028 року.
З метою забезпечення виконання основного зобов'язання за договором позики грошей від 03 липня 2021 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 03 липня 2021 року укладено договір іпотеки, посвідчений ПН ХМНО Мисочкою Д.М. та зареєстрований в реєстрі за №605.
Відповідно до пунктів 1.1.-1.3. договору іпотеки цим договором забезпечується виконання зобов'язання, що виникло в Іпотекодавця за Договором позики грошей, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в простій письмовій формі 03 липня 2021 року на суму 1370605,00 гривень, що за згодою «Сторін» еквівалентно сумі 50000,00 доларів СІІІА, з обумовленим строком повернення боргу (позики) до 03 липня 2028 року включно, на умовах Договору позики грошей, з врахуванням збитків, завданих простроченням платежів, відшкодуванням витрат по зверненню стягнення на Предмет іпотеки в повному обсязі, визначеними на момент фактичного задоволення вимог. У забезпечення своєчасного виконання Основного зобов'язання Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю таке майно: цілу квартиру під номером АДРЕСА_1 . Ця квартира складається з 3-х жилих кімнат, житловою площею 64,5 кв.м., опальною площею 94,2 кв.м. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві особистої приватної власності на підставі Договору дарування квартири, посвідченого Назаренко О.О., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 09 липня 2015 року за реєстром №362; Державну реєстрацію права, власності на квартиру проведено за Іпотекодавцем приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Назаренко Ольгою Олександрівною 09 липня 2015 року, індексний номер витягу: 40393907, номер запису про право власності: 10352625, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 676746163101. Предмет іпотеки передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями і залишається у володінні і користуванні Іпотекодавця.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним вказаного договору іпотеки, суд зазначає наступне.
Правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).
З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України).
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).
Пунктом 4 частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним.
Судом встановлено, що договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 09 липня 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , рішенням суду визнано недійсним.
Таким чином, ОСОБА_2 неправомірно набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки договір дарування є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України), а тому не мала права передавати цю квартиру в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором позики грошей від 03 липня 2021 року, що є підставою для визнання спірного договору іпотеки від 03 липня 2021 року недійсним.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 686/9287/15-ц.
Відповідно до частин першої та третьої статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 ЦК України).
Частиною першою статті 321 ЦК України також визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що оспорюваний договір іпотеки суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також порушує законні права та інтереси співвласника переданого в іпотеку нерухомого майна - ОСОБА_1 на володіння, розпорядження та користування своїм майном, передбачені ст. 319, 391 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги в частині визнання недійсним договору іпотеки підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Мисочки Діни Миколаївни скасувати рішення (та відповідний запис) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 59083309 від 03 липня 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд зазначає наступне.
Так, сторонами в цивільному процесі, згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України, є позивач і відповідач.
Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.
Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов'язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов'язки цих третіх осіб.
Відповідний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17.
При цьому, вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав в даному позові не заявлено, а однією із позовних вимог є вимога про зобов'язання приватного нотаріуса скасувати рішення (та відповідний запис) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що не є тотожними вимогами, суд же відповідно до вимог частини 1 статті 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Отже, рішення суду про визнання недійсним договору іпотеки є підставою для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяженьвідповідно до Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_5 , підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання недійсним договору іпотеки від 03 липня 2021 року та відмові у зобов'язанні приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Мисочки Діни Миколаївни скасувати рішення (та відповідний запис) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Згідно частини 2 статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Позивачем понесено судові витрати у загальному розмірі 1816,00 грн та підтверджуються квитанцією № 75183 від 15 липня 2021 року на суму 908,00 грн, квитанцією № 15346 від 23 липня 2021 року на суму 908,00 грн.
Тому, у відповідності до ст. 141 ЦПК України у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідачів в дольовому порядку підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 908 грн, тобто по 454,00 грн з кожного.
Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_5 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки та зобов'язання скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мисочка Діна Миколаївна, ОСОБА_4 , задовольнити частково.
Визнати недійсним договір іпотеки від 03 липня 2021, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо житлової квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 676746163101), який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мисочкою Діною Миколаївною та зареєстрований у реєстрі 03 липня 2021 за номером 605.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_6 , судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн 00 коп. з кожного.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23 жовтня 2023 року.
Суддя І.П. Латка