Справа № 638/9061/23
Провадження № 2/638/4369/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.10.2023 Дзержинський районний суд м. Харкова
у складі: головуючого судді: Хайкіна В.М.,
за участю секретаря судового засідання: Черкашиної Д.А.,
розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
Представник Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» поштовими засобами зв'язку звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 21.08.2019 року у розмірі 119093,08 грн, яка складаються з: 103149,63 грн. - заборгованості за кредитом та 15943,45 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету - заяву № б/н від 21.08.2019 р., згідно якої відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, що зазначений довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, у подальшому, відповідач, ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 27.08.2019 року, отримав картку - преміальна картка Platinum (кредитний ліміт до 100000,00 грн.). Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у анкеті - заяві. Відповідач був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача в анкеті-заяві. При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.5 договору, на підставі якого відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни (збільшення або зменшення) за рішенням та ініціативою позивача. Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов п. 2.1.1.3.1. договору. Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконує, у зв'язку з чим станом на 22.05.2023 р. за ним мається заборгованість у розмірі 119093,08 грн,
Представником позивача зазначено, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «Приватбанк», у зв'язку з чим останній вимушений звернутись до суду з даним позовом.
Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву, який би відповідав вимогам статті 178 ЦПК України, чи будь-яких письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів, заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову, до суду не надав.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши доводи позивача, викладені у письмових заявах по суті справи, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, в сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 серпня 2019 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
До договору про надання банківських послуг банк додав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та витяг із Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток.
Як було встановлено по цій справі, оскільки не спростовано сторонам, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором б/н від 21.08.2019 року позивач виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти.
Разом з цим, відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконує не належним чином, у зв'язку з чим, станом на 22.05.2023 р. за ним мається заборгованість у розмірі 119093,08 грн., яка складаються з: 103149,63 грн. -заборгованості за кредитом та 15943,45 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Укладення між сторонами договору шляхом підписання відповідачем анкети-заяви, відповідає вимогам статей 633, 634 ЦК України щодо порядку укладення договору приєднання, наданою представником позивача випискою по картці підтверджується користування відповідачем картковим рахунком, за змістом якої є очевидним здійснення операцій, у тому числі із ідентифікацією особи, яка поповнює рахунок, а також здійснення операцій через Приват 24 тощо.
Відповідно до наданої позивачем виписки по рахунку вбачається активне використання відповідачем кредитного рахунку та використання кредитного ліміту: в тому числі: 25.04.2019 р. - оплата товарів для спорту у розмірі 1248,00; 13.07.2019 р. - продукти супермаркет Клас у розмірі 2168,02 грн.; 16.08.2019 р. - переказ на карту Приватбанк через додаток Приват24, одержувач ОСОБА_2 у розмірі 2369,00 грн.; 18.08.2019 року - поповнення готівкою своєї картки в терміналі самообслуговування: АДРЕСА_1 , бізнес-центр Тетріс у розмірі 7940,00 грн.; 20.05.2019 року - поповнення готівкою своєї картки в терміналі самообслуговування: АДРЕСА_1 , бізнес-центр Тетріс у розмірі 12200,00 грн., та інше.
При цьому, з виписки по рахунку вбачається, що вищезазначені та інші операції, які підтверджують активне використання кредитного рахунку та кредитного ліміту було проведено з карток № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 .
Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що на ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_3 видано наступні картки: № НОМЕР_1 терміном дії 04/20, № НОМЕР_2 терміном дії 04/23.
Оскільки відповідачем не спростовано розмір заборгованості за тілом кредиту у сумі 103149,63 грн., як то, надання власного розрахунку його заборгованості, висновків експертизи або інших належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності в нього заборгованості перед банком, то така заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку.
У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №356/1635/16-ц, Верховний Суд дійшов висновку, що «висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність факту отримання відповідачем платіжної картки із встановленим лімітом кредитування та отримання позичальником кредитних коштів, а також про відсутність кредитних правовідносин між сторонами не може вважатись обгрунтованим, оскільки не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.»
Вищезазначену правову позицію суд враховує при вирішенні даної справи.
Виписка з банківського рахунку - це документ, що видається фінансовою установою, в якому містяться відомості про рух грошових коштів та має статус первинного документа, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12.04.12 р. №578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперацій та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових книгах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.
У постанові Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №200/5647/18, Верховний Суд дійшов висновку, що «доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положеннями закону підставами для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або електронних формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75.
Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом.»
Вищезазначену правову позицію суд враховує при вирішенні даної справи.
Вказані операції підтверджують використання відповідачем кредитного ліміту.
Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами договір про надання банківських послуг від 21.08.2019 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 Цивільного кодексу України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Враховуючи, що судом встановлено наявність кредитних правовідносин між сторонами по справі, позивачем зобов'язання за договором про надання банківських послуг б/н від 21.08.2019 р. виконано, а відповідач належним чином зобов'язання не виконував, фактично отримані та використані ним, як позичальником за кредитним договором, кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 103149,63 грн.
Крім цього, представник позивача просить стягнути на користь банку суму заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 15943,45 грн., з приводу заявленої позовної вимоги в цій частині суд зазначає наступне.
У анкеті - заяві, підписаній ОСОБА_1 , зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До договору про надання банківських послуг банк додав довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (щодо зміни кредитного ліміту), Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, Витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток, які відповідачем не підписано.
Суд, дослідивши вказані документи, приходить до висновку, що вони не можуть бути підставою для стягнення з відповідача на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованості по процентам, оскільки неможливо встановити станом на яку дату в них зазначена інформація, чи є дана інформація дійсною на дату укладання кредитного договору, вищезазначені документи містять підпис лише представника банку та не містять підпису - споживача (відповідача ОСОБА_1 ) про підтвердження отримання та ознайомлення з умовами кредитування, тому їх неможливо розцінювати як частину договору про надання банківських послуг, укладеного між сторонами 21.08.2019 р. шляхом підписання анкети-заяви.
Також, банком суду надано документ (без назви) від 27.08.2019 року з наступною інформацією: інформація та контакті дані кредитодавця, кредитного посередника, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядком повернення кредит, додатковою інформацією щодо наслідків прострочення виконання зобов'язань та відповідальністю за це, іншими важливими правовими аспектами.
За своєю суттю вищезазначений документ є довідкою про умови кредитування, в якому стоїть підпис ОСОБА_1 про ознайомлення та погодження з викладеними в ньому умовами.
Однак, суд, дослідивши вказану довідку, приходить до висновку, що вона не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованості по процентам, оскільки вона датована 27.08.2019 р., тоді як кредитний договір між сторонами було укладено в 21.08.2019 року, інформація, викладена в довідці, зберігає свою чинність та актуальність до 11.09.2019 р., про що зазначено на останньому аркуші цієї довідки, при цьому, згадана довідка наприкінці містить підпис особи - споживача (відповідача ОСОБА_1 ) про підтвердження отримання та ознайомлення з умовами кредитування, однак, вищезазначений підпис ОСОБА_1 , навіть при візуальному з ним ознайомленні, є відмінним від підпису ОСОБА_1 , проставленого ним в анкеті-заяві від 21.08.2019 р. та паспорті громадянина України., де зафіксований зразок його підпису. Тому, її неможливо розцінювати як частину договору про надання банківських послуг, укладеного між сторонами 21.08.2019 р. шляхом підписання анкети-заяви.
Суд приходить до висновку про необізнаність відповідача щодо розміру процентів, порядку їх нарахування, що передбачали витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ "Приватбанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У анкеті - заяві б/н від 21.08.2019 р., підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення процентної ставкн.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), яку суд враховує при вирішенні даної справи.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "Приватбанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (21.08.2019 р.) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (02.08.2023 р.), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитом, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифи банку, які надав позивач, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «Приватбанку».
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), яку суд враховує при вирішенні даної справи.
Також, вищезазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 травня 2021 року по справі №207/345/20 (провадження № 61-18547св20), відступати від яких суд підстав не вбачає.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року №543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року (провадження № 14-13цс19), з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем, АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам за користування кредитом, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, підлягають задоволенню частково.
Розв'язуючи питання розподілу судових витрат між сторонами суд виходить з вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, за якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду представником позивача заявлено позовні вимоги майнового характеру та сплачено судовий збір з урахуванням приписів пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у розмірі 2684,00 грн. (100 %). За результатами судового розгляду позовні вимоги задоволено частково: 103149,63 грн. х 100 % : 119093,08 грн. = 86,61 %, тобто задоволено 86,61 % від заявленої суми.
З огляду на викладене, та з урахуванням принципу пропорційності розподілу судових витрат в залежності від ступеня задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі: 2684,00 х 86,61 % (частка задоволення позовної вимоги): 100 % = 2324,61 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 274-279, 352 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, п/р НОМЕР_4 , МФО №305299) суму заборгованості за тілом кредиту у розмірі 103149 (сто три тисячі сто сорок дев'ять) грн. 63 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, п/р НОМЕР_4 , МФО №305299) судовий збір в розмірі 2324 (дві тисячі триста двадцять чотири) грн. 61 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова.
Головуючий: